Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.05.2018 року у справі №918/769/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 918/769/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Ткач І.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області

на рішення Господарського суду Рівненської області

у складі судді Церковної Н.Ф.

від 14.12.2017

та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Бучинської Г.Б., Василишина А.Р., Олексюк Г.Є.

від 15.03.2018

за позовом Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №7 "Калинка"

до Підприємства Об'єднання Громадян (релігійна організація, профспілка) "Святобор Л"

про визнання договорів в частині включення до ціни ПДВ недійсними та повернення коштів у сумі 71 599,60 грн

за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача: Тітков Г.М.

прокуратури: Кандибова А.М.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 7 "Калинка" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Підприємства Об"єднання Громадян (релігійна організація, профспілка) "Святобор Л" про визнання недійсними укладених між позивачем та відповідачем договору № 47 від 21.07.2016 на виконання робіт по капітальному ремонту покрівлі Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 7 "Калинка" (зі змінами) та договору № 49 від 28.07.2016 на поточний ремонт харчоблоку Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 7 "Калинка" (зі змінами) в частині включення в ціну договорів суми податку на додану вартість, а також про стягнення безпідставно набутих коштів у загальній сумі 71599,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені договори суперечать пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" та пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України, порушують вимоги бюджетного законодавства, та були укладені внаслідок обману, оскільки передбачена спірними договорами договірна ціна вартості будівельно-монтажних робіт є завищеною на суму податку на додану вартість, від сплати якого відповідач відповідно до вимог чинного податкового законодавства звільнений, що завдало збитків позивачу та є підставою відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 230 та статті 215 для визнання зазначених договорів недійсними. Крім того, внаслідок завищення договірної ціни відповідач набув грошові кошти в розмірі податку на додану вартість без достатньої правової підстави.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.12.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що підстави для визнання недійсними спірних договорів відсутні, оскільки ні прокурором, ні позивачем у встановленому законом порядку не доведено належними і допустимими доказами факту наявності в діях відповідача умислу на введення іншої сторони спірних правочинів в оману щодо обставин, які впливають на вчинення цих договорів. За висновком судів, факт нездійснення, ненарахування до сплати чи несплати відповідачем до відповідного бюджету сум податку на додану вартість за спірними угодами після їх підписання в процесі виконання підрядних робіт та після отримання від позивача грошових коштів не свідчить про наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними (у тому числі в частині). Такі питання регулюють інші правовідносини, зокрема підприємства з державою в особі фіскальних органів, не входять до кола обставин, які підлягають дослідженню у даній справі. Суди дійшли висновку, що вартість робіт за спірними договорами з урахуванням податку на додану вартість, який є складовою договірної ціни та розрахунково закладається в ціну вартості робіт, була визначена відповідачем в спірних договорах з дотриманням порядку та правил визначення вартості будівництва при складанні інвесторської кошторисної документації, формуванні договірної ціни та проведенні розрахунків, визначених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 293 від 05.07.2013 "Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013", а включення чи не включення ПДВ до договірної ціни не є предметом домовленості сторін договорів, оскільки режим оподаткування суб'єктів господарювання визначається законодавством і не може бути змінений в залежності від погодження сторонами господарської операції. За висновком судів, докази неналежного виконання відповідачем умов спірних договорів, зокрема докази погіршення якості обумовлених договорами робіт матеріали справи не містять, як і не містять доказів використання відповідачем вивільнених від оподаткування грошових коштів, набутих за спірними договорами, не за цільовим призначенням. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 71599,60 грн, суди виходили з того, що грошові кошти в зазначеній сумі, що складають суму ПДВ за даними угодами, не є коштами, набутими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

Заступник прокурора Рівненської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає про неправильне застосування судами положень пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, які не врахували те, що відповідно до змісту наведеної норми оподаткуванню за нульовою ставкою підлягає не підприємство інвалідів, а операції з постачання товарів та послуг, не прийняли до уваги те, що відповідач відповідно до розпорядження облдержадміністрації № 160 від 30.03.2016 має дозвіл на право користування пільгою, передбаченою пунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, однак не повідомив про це позивача під час укладення спірних договорів, чим ввів в оману позивача щодо включення в договірну ціну податку на додану вартість. Заступник прокурора в касаційній скарзі посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги у цій справі направлені на зміну ціни договору після його виконання сторонами, оскільки позовні вимоги не стосуються зміни ціни договору, а є вимогами щодо безпідставного включення податку на додану вартість в ціну договорів на момент їх підписання, а не після виконання. Також зазначає про те, що суди помилково послались на норми статті 142.1. Податкового кодексу України, які не стосуються податку на додану вартість.

19.06.2018 до початку судового засідання до Касаційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у цій справі залишити без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи, яким суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку, твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки питання пов'язані з податковими правовідносинами не входять до предмету доказування в цій господарській справі, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів, а вимоги прокурора в касаційній скарзі зводяться до зміни предмету позову, що є неможливим на стадії касаційного розгляду справи.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.

В судове засідання 19.06.2018 не з'явилися представники позивача, хоча відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники справи були належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.07.2016 між Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 7 "Калинка" комунальної власності Сарненської міської ради (замовник, позивач) та Підприємством Об'єднанням громадян (релігійної організації, профспілки) "Святобор Л" (підрядник, відповідач) укладено договір № 47 на виконання робіт по капітальному ремонту покрівлі Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 7 "Калинка" по вул. Дослідна Станція, 3а в м. Сарни Рівненської області (далі по тексту - договір-1), за умовами пункту 1.1. якого підрядник зобов'язався у строк з 21.07.2016 по 31.12.2016 виконати на користь замовника роботи по капітальному ремонту покрівлі Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 7 "Калинка" по вул. Дослідна Станція, 3а в місті Сарни Рівненської області, а замовник - прийняти та оплатити роботи.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору-1 договірна ціна становить 353 952,00 грн, у тому числі ПДВ - 58 992,00 грн, з них в межах затверджених асигнувань на 2016 рік - 279 211,00 грн. Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Додатковим договором № 1 від 27.09.2016 внесено зміни до підпункту 3.1. пункту 3 договору-1 та передбачено, що договірна ціна наведеної угоди становить 353952,00 грн, у тому числі ПДВ: 58 992,00 грн, з них в межах бюджетних асигнувань на 2016 рік - 353 952,00 грн.

Додатковим договором № 2 від 26.12.2016 збільшено суму договору-1 на 1933,20 грн, а також внесено зміни до підпункту 3.1. пункту 3 цього правочину та передбачено, що договірна ціна договору-1 становить 355 885,20 грн, у тому числі ПДВ: 59314,20 грн.

На виконання умов договору-1 підрядник виконав передбачені договором роботи з капітального ремонту покрівлі Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 7 "Калинка" по вул. Дослідна Станція, 3а в місті Сарни Рівненської області на загальну суму 355 885,20 грн, які були прийняті та оплачені замовником що підтверджується наявними в матеріалах справи засвідченими належним чином копіями актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, підсумкових відомостей ресурсів та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, платіжних доручень № 168 від 26.07.2016 на суму 80 000,00 грн (у тому числі ПДВ - 13 333,34 грн.), № 202 від 02.09.2016 на суму 198 300,40 грн (у тому числі ПДВ - 46383,40 грн), № 231 від 06.10.2016 на суму 52 885,20 грн (у тому числі ПДВ - 8814,20 грн.) та № 242 від 28.12.2016 на суму 24 699,60 грн. Таким чином замовник на виконання умов договору-1 перерахував на рахунок підрядника грошові кошти на загальну суму 355 885,20 грн, у тому числі ПДВ - 55 197,60 грн.

Крім того, 28.07.2016 між Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 7 "Калинка" комунальної власності Сарненської міської ради (замовник, позивач) та Підприємством Об'єднанням громадян (релігійної організації, профспілки) "Святобор Л" (підрядник, відповідач) укладено договір № 49 на поточний ремонт харчоблоку Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 7 "Калинка" по вул. Дослідна Станція, 3а в м. Сарни Рівненської області (далі по тексту - договір-2), за умовами пункту 1.1. якого підрядник зобов'язався у строк з 28.07.2016 по 31.12.2016 виконати на користь замовника роботи по поточному ремонту харчоблоку Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 7 "Калинка" по вул. Дослідна Станція, 3а в м. Сарни Рівненської області, а позивач - прийняти та оплатити роботи.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору-2 договірна ціна становить 99 972,00 грн без ПДВ, в тому числі в межах бюджетних асигнувань на 2016 рік в сумі 80 334,00 грн. Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 4.1. договору-2 передбачено, що розрахунки проводяться за виконані роботи за договірною ціною, визначеною пунктом 3.1. цього договору, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт при умові наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Додатковим договором № 1 від 27.09.2016 внесено зміни до підпункту 3.1. пункту 3 договору-2 та викладено в іншій редакції, згідно з якою договірна ціна зазначеного договору становить 98 412,00 грн, у тому числі в межах бюджетних асигнувань на 2016 рік в сумі 87 412,00 грн, у тому числі ПДВ - 16 402,00 грн.

На виконання умов договору-2 підрядник виконав на передбачені договором роботи по поточному ремонту харчоблоку Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 7 "Калинка" по вул. Дослідна Станція, 3а в місті Сарни Рівненської області на загальну суму 98 412,00 грн, які були прийняті та оплачені замовником що підтверджується наявними в матеріалах справи засвідченими належним чином копіями акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року за формою № КБ-2в, підсумкової відомості ресурсів та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3, платіжного доручення № 225 від 29.09.2016 на загальну суму 98 412,00 грн, у тому числі ПДВ - 16 402,00 грн.

Відтак, судами встановлено, що сторонами договорів № 47 від 21.07.2016 та № 49 від 28.07.2016 були повністю виконані взяті на себе зобов'язання за наведеними угодами, зокрема замовником сплачено на рахунок підрядника повну суму загальної вартості виконаних відповідачем підрядних робіт за цими договорами.

У листопаді 2017 року заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 7 "Калинка" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Підприємства Об'єднання Громадян (релігійна організація, профспілка) "Святобор Л" про визнання недійсними укладених між позивачем та відповідачем договору № 47 від 21.07.2016 на виконання робіт по капітальному ремонту покрівлі Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 7 "Калинка" (зі змінами) та договору № 49 від 28.07.2016 на поточний ремонт харчоблоку Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 7 "Калинка" (зі змінами) в частині включення в ціну договорів суми податку на додану вартість, а також про стягнення безпідставно набутих коштів у загальній сумі 71599,60 грн. За твердженням заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури зазначені договори суперечать пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" та пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України, порушують вимоги бюджетного законодавства, та були укладені внаслідок обману, оскільки передбачена спірними договорами договірна ціна вартості будівельно-монтажних робіт є завищеною на суму податку на додану вартість, від сплати якого відповідач відповідно до вимог чинного податкового законодавства звільнений, що завдало збитків позивачу та є підставою відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 230 та статті 215 для визнання зазначених договорів недійсними.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 Цивільного кодексу України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Судами встановлено, що прокурор у цій справі в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що обман відповідача при укладенні спірних правочинів виражений у пасивній формі (замовчування обставин) та полягає у безпідставному включенні до вартості робіт, проведених відповідачем, суми ПДВ за ставкою 20%, в той час, коли відповідач користується пільгою та повинен був зазначити ПДВ за ставкою 0%.

Однак, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, ні прокурором, ні позивачем у встановленому законом порядку не доведено, як включення у вартість робіт витрат на сплату ПДВ (тобто фактично визначення ціни в більшому розмірі) вплинуло на волю позивача укласти спірні правочини і в чому полягав протиправний умисел відповідача. При цьому, акт ревізії Управління Західного офісу держаудитслужби в Рівненській області, на який посилається прокурор в обґрунтування наявності в діях відповідача умислу на введення іншої сторони спірних правочинів в оману, у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, і є носієм певної доказової інформації, у зв'язку з чим, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, зазначений акт не може вважатися належним та допустимим доказом протиправного умислу у діях відповідача при укладенні спірних договорів.

Крім того в якості підстав позовних вимог заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури зазначив про те, що спірні договори в частині ціни суперечать пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" та пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України, вимогам бюджетного законодавства, оскільки договірна ціна є завищеною на суму податку на додану вартість, від сплати якого відповідач відповідно до вимог чинного податкового законодавства звільнений.

Укладені між сторонами у цій справі договір на виконання робіт по капітальному ремонту покрівлі ДНЗ ясла-садок № 7 "Калинка" № 47 від 21.07.2016 та договір на поточний ремонт харчоблоку ДНЗ ясла-садок № 7 "Калинка" № 49 від 21.07.2016 є за своєю правовою природою договорами підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час укладення спірних договорів сторони у Розділі 3 спірних договорів та погодили договірну ціну, яка змінювалась сторонами (збільшувалась) за взаємною згодою в додаткових договорах № 1 від 27.09.2016 та № 2 від 26.12.2016 до договору-1 та в додатковому договорі № 1 від 27.09.2016 до договору-2 та була визначена з урахуванням ПДВ.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підписавши спірні договори підряду, їх сторони на підставі вільного волевиявлення погодили умову щодо ціни договору, яка є істотною умовою. Обставин зменшення сторонами договірної ціни судами не встановлено, відповідні докази відсутні в матеріалах справи.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 293 від 05.07.2013 прийнято національний стандарт ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", яким встановлені правила та порядок визначення вартості будівництва, формування договірної ціни та проведення розрахунків.

За змістом пункту 4.9. зазначених Правил вартість будівництва визначається зокрема на стадії проектування - в складі інвесторської кошторисної документації,

Пунктами 5.8.16, 5.8.17 зазначених Правил визначено, що до зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва у складі інвесторської кошторисної документації після підсумку глав 1-12 включаються податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.

Розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством (пункт 6.1.5.6 Правил).

Колегія суддів не бере до уваги посилання заступника прокурора в касаційній скарзі на незаконність включення у склад ціни робіт за спірними договорами суми ПДВ, який відповідач фактично не поніс, оскільки як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд з огляду на наведені вище норм чинного законодавства, на стадії складання зведеного кошторисного розрахунку проектант передбачає в ньому витрати виконавця робіт на оподаткування, виходячи із загальних їх розмірів і ставок, тобто таких, що діють для основної маси платників податків. При цьому, у складі зведеного кошторису інвесторської кошторисної документації обов'язково враховується податок на додану вартість за ставкою 20%, кошторисна частина такої документації після проведення її державної експертизи фактично є для замовника будівництва орієнтиром при формуванні очікуваної вартості закупівлі будівельних робіт (послуг).

Відповідно до частини 2 статті 845 Цивільного кодексу України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Таким чином, зменшення вартості витрат за умови забезпечення належної якості робіт в розумінні наведеної норми Цивільного кодексу України визначається як ощадливість підрядника та є правомірними діями, про що правильно зазначив місцевий господарський суд.

Однак, як встановлено судами, в матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання відповідачем умов спірних договорів, зокрема, доказів погіршення якості обумовлених між сторонами видів робіт.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що передбачені спірними договорами підрядні роботи були виконані підрядником, а також прийняті та оплачені замовником. Тобто сторонами договорів № 47 від 21.07.2016 та № 49 від 28.07.2016 були повністю виконані взяті на себе зобов'язання за наведеними угодами, зокрема замовником сплачено на рахунок підрядника повну суму загальної вартості виконаних відповідачем підрядних робіт за цими договорами.

Частиною третьою статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Врахувавши те, що в спірних договорах сторони погодили всі його істотні умови, в т.ч. ціну договору, яка сторонами не зменшувалась, позивач як замовник, прийняв виконані відповідачем як підрядником підрядні роботи без зауважень щодо їх якості та неналежного виконання і провів їх оплату за обумовленою в договорі ціною, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що звернення до суду з позовом про визнання недійсним договорів в частині їх ціни після повного виконання учасниками угод їх умов, свідчить про намагання внести змін до ціни договору, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України та звичаям ділового обороту.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суду необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними, саме на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що сам по собі факт нездійснення, ненарахування до сплати чи несплати підприємством до відповідного бюджету сум ПДВ за спірними угодами після їх підписання (в процесі виконання підрядних робіт) та після отримання від дитячого навчального закладу грошових коштів не свідчить про наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними (у тому числі в частині), на момент їх вчинення. Питання, пов'язані з податковими правовідносинами, що виникли між підприємством та державою в особі фіскальних органів, не входять до кола обставин, які підлягають дослідженню у даній господарській справі, оскільки регулюють інші правовідносини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до інформації, що міститься в реєстрі платників ПДВ, розміщеного на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України, відповідач - Підприємство об'єднання громадян (релігійна організація, профспілка) "Святобор Л" у встановленому законом порядку зареєстроване платником податку на додану вартість.

Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації № 160 від 30.03.2016 відповідача на підставі пункту 142.1. статті 42 Податкового кодексу України включено до переліку підприємств, яким надається дозвіл на право користування пільгами з оподаткування як таке, що відповідає встановленим критеріям, має соціальну значимість і забезпечує працевлаштування інвалідів, строком на один рік з 01.04.2016 по 31.03.2017 (тобто на період, що включає дати укладення спірних договорів).

Згідно з пунктом 142.1. статті 42 Податкового кодексу України звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який видається уповноваженим органом відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України на період до 1 січня 2020 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг, що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

Як зазначено в листі Міністерства соціальної політики України № 1090/0/131-17/174 від 11.10.2017, отриманого на запит представника засновника відповідача, вивільнені від оподаткування кошти підприємств та організацій громадських організацій інвалідів повинні спрямовуватися на соціально-економічну підтримку таких підприємств, а саме на збільшення заробітної плати працівникам з інвалідністю, створення нових робочих місць для осіб з інвалідністю, відрахування залишку на статутну діяльність, придбання основних засобів тощо.

Врахувавши наведене місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що виходячи з соціальної спрямованості зазначеного пільгового оподаткування, надання податкових пільг вказаній категорії платників податків, зокрема, відповідачу, має на меті їх безпосередню фінансову підтримку, а не створення преференцій у господарській діяльності порівняно з іншими платниками податку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури не довів неправомірність дій відповідача у частині визначення в спірних договорах вартості робіт шляхом включення витрат з ПДВ. Той факт, що відповідач - Підприємство об'єднання громадян (релігійна організація, профспілка) "Святобор Л" користується пільгами з оподаткування, передбаченими пунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, не є доказом неправомірного формування (завищення) ціни підрядних робіт в спірних договорах.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що підстави для визнання недійсними спірних договорів зі змінами до них відсутні.

Крім того, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовної вимоги про стягнення 71599,60 грн, як коштів, набутих без достатньої правової підстави, що дорівнюють сумі ПДВ, на яку за твердженням заступника керівника прокуратури була завищена ціна спірних договорів, оскільки, як правильно зазначено судами, грошові кошти в зазначеній сумі, що складають суму ПДВ за даними угодами, були отримані відповідачем саме на виконання укладених з позивачем спірних правочинів, які є чинними та, відповідно не є коштами, набутими відповідачем без достатньої правової підстави, в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та приймаючи до уваги ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV (3477-15) від 23.02.2006 року, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваної постанови апеляційного господарських судів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Ткач

В. Студенець