Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1848/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" у порядку письмового провадження,

на рішення Господарського суду Запорізької області

у складі судді Боєвої О.С.

від 16.11.2017

та на постанову Донецького апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Стойка О.В., Чернота Л.Ф., Попков Д.О,

від 14.03.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна"

до Управління поліції охорони в Запорізькій області

про стягнення 20 000, 00грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Управління поліції охорони в Запорізькій області про стягнення суми збитків в розмірі 20000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на приписи ст.ст. 11, 525, 526, 614, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору № 04-43158/312 від 28.10.2011. Вказував, що на об'єкт, який знаходиться під охороною відповідача за умовами Договору (далі-Договір), у ніч з 23 на 24 червня 2017 року невстановленими особами було здійснено проникнення та крадіжку тютюнових виробів, що є власністю позивача, на загальну суму 567230,64 грн. За фактом проникнення Шевченківським ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області 25.06.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (кримінальне провадження № 12017080080002515). Як стверджує позивач, в ході комісійного обстеження працездатності сигналізації, яке проведено відразу після крадіжки за участю керівника Запорізького РСП Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" ОСОБА_4 та інженера Олександрівського міського відділу Управління поліції охорони в Запорізькій області ОСОБА_5, з'ясовано, що однією з причин не надходження на пульт централізованої охорони сигналу щодо проникнення на об'єкт стала наявність закритих зон дії датчиків охоронної сигналізації в результаті їх недостатньої кількості або встановлення під невивіреним кутом дії, про що було складено відповідний акт технічного стану сигналізації. За доводами позивача, з огляду на положення пунктів 4.3, 4.4, 4.5.1, 5.1.3, 5.2.7 Договору, відповідальність за належне функціонування сигналізації, її обслуговування та усунення недоліків в її роботі покладено виключно на відповідача, тому саме на нього покладається зобов'язання по виявленню "мертвих" зон і недоліків сигналізації, повідомлення про це замовника та їх усунення. При цьому, звертає увагу, що 20.06.2013 представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Мегаполіс-Україна" та Жовтневого міського відділу Державної служби охорони було складено акт первинного обстеження стану технічного укріплення приміщень об'єкта, яким не встановлено недоліків у сигналізації, після чого відповідач жодного разу про наявність будь-яких недоліків і наявності "мертвих зон" сигналізації не повідомляв. Також відзначає, що після вчинення крадіжки відповідач своїми діями фактично визнав факт неналежного встановлення і функціонування сигналізації та встановив додаткове обладнання. Позивач вважає, що саме неналежне виконання обов'язків Управління поліції охорони по встановленню і обслуговуванню сигналізації стало однією з основних передумов крадіжки, що є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді збитків, передбачених п. 6.1.1 Договору.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.11.2017 по справі №908/1848/17 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності у діях відповідача протиправної поведінки, що призвела до шкідливих результатів щодо прав та охоронюваних інтересів позивача, а також недоведеності розміру понесених збитків.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу в якій просив рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2017 по справі №908/1848/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" задовольнити в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2017 у справі №908/1848/17 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначав, що замовник зобов'язаний письмово, не менше ніж за три години до початку, повідомити виконавця про дату та час проведення інвентаризації майна на об'єкті та визначення розміру збитків, завданих проникненням сторонніх осіб на об'єкт в період охорони. Інвентаризація майна на об'єкті та визначення розміру збитків здійснюється за участю уповноважених представників виконавця у відповідності до вимог чинного законодавства України. При наявності письмової заяви замовника про заподіяні збитки внаслідок невиконання виконавцем своїх зобов'язань, уповноважені представники виконавця мають право брати участь у визначені розміру цих збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку дамовника на день події. Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей повинно бути проведено терміново під час прибуття представників сторін на місце події (п.6.1.3 Договору). Докази здійснення відповідного повідомлення відповідача в матеріалах справи відсутні, отже наданий позивачем у якості доказу акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 24.06.2017 не є належним. Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до п.7.2 Договору, охорона звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено Замовником самостійно, без участі уповноважених представників охорони, через відсутність письмового повідомлення останнього про час визначення розмірів збитків та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей. Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь позивача збитків у розмірі 20000,00 грн. з огляду на недоведеність позивачем розміру стягуваних збитків, але за мотивами, викладеними в даній постанові.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.11.2017 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №908/1848/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" подало касаційну скаргу, в якій останній просить рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №908/1848/17 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов TOB «Тедіс Україна» про стягнення з Управління поліції охорони в Запорізькій області збитків у сумі 20000 грн. задовольнити у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що інвентаризація 24.06.2017 у була проведена у суворій відповідності до вимог вищезазначеного Положення, а Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 24.06.2017 відповідає вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Таким чином, Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 24.06.2017 є офіційним передбаченим чинним законодавством документом, що фіксує факт та розмір заподіяних збитків Товариству, а отже містить інформацію щодо предмета доказування і тому є належним доказом. Також, було дотримано вимоги Положення щодо кількісного та персонального складу інвентаризаціііної комісії, а наявність у її складі третіх осіб чинним законодавством взагалі не передбачено. За таких обставин відсутність письмового повідомлення про проведення інвентаризації та незалучення до її проведення представників Управління поліції охорони не може бути критерієм належності чи допустимості доказу. Враховуючи вказане, при таких обставинах не можна стверджувати про недобросовісність позивача у виконанні умов Договору, а посилання у рішеннях судів на п. 7.2 Договору та відсутність письмового повідомлення як на підставу відмови у задоволенні позову є неправильним. У зв'язку з викладеним, рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2017 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №908/1848/17 підлягають скасуванню через неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2017 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №908/1848/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2017 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №908/1848/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено факт укладення договору №04-43158/312 на централізовану охорону майна на об'єктах технічними засобами сигналізації, з реагуванням наряду міліції Державної служби охорони. Також, встановлено факт крадіжки тютюнових виробів, що є власністю позивача з об'єкту, що охоронявся Відповідачем та порушення з цього приводу кримінальної справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 5 ст. 225 Господарського кодексу України(в редакції до 07.04.2015), передбачено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками та вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача.

З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Факт проникнення невстановленими особами на склад позивача, здійснення крадіжки значного об'єму матеріальних цінностей та не надходження сигналу на пульт централізованої охорони, який підтверджено матеріалами справи, свідчить про невиконання відповідачем основного обов'язку за Договором, а саме: забезпечення охорони об'єкта та належне його обладнання відповідно до вимог ВБН В.2.5.-78.11.01-2003 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи сигналізації охоронного призначення", якими визначено, що оснащення об'єктів системами сигналізації охоронного призначення повинно забезпечувати надійну охорону (п. 1.1. договору), а спроектовані системи сигналізації охоронного призначення мають відповідати вимогам комплексності, що передбачає збалансованість обраного варіанта Системи сигналізації охоронного призначення із забезпеченням достатнього рівня захищеності об'єкта з урахуванням фінансових можливостей замовника (п.2.2. договору).

Оскільки проникнення невстановлених осіб до приміщення складу Позивача відбулось через віконні отвори на даху з використанням "мертвих зон" сигналізації, тобто таких, які дією технічних засобів охоронної сигналізації не охоплювались, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що саме внаслідок невиконання відповідачем умов Договору щодо належної охорони майна позивача відбулась крадіжка та вилучення майна Позивача.

Разом з тим, за змістом Договору, під визначенням "охорони" сторони розуміли комплекс організаційно - технічних заходів по забезпеченню збереження майна, що знаходиться на об'єкті, від протиправних дій посягань на нього третіх осіб у визначений Договором період часу шляхом здійснення за допомогою пульту централізованої охорони спостереження за станом сигналізації об'єкту та оперативного реагування наряду міліції Державної служби охорони на сигнали тривоги у випадку переходу її у режим тривоги.

З огляду на викладене, судова колегія суду апеляційної інстанції вірно вважала помилковими доводи відповідача та висновки суду першої інстанції про відсутність протиправної поведінки та вини з боку відповідача. Доводи, що однією з причин виникнення збитків є невиконання позивачем рекомендацій з технічної укріпленості об'єкту (посилення засклених віконних отворів гратами), оскільки згідно умов договору саме на відповідача покладено обов'язок по забезпеченню збереження майна, що знаходиться на об'єкті, від протиправних дій посягань на нього третіх осіб у визначений Договором період часу. В свою чергу, невиконання позивачем заходів з посилення засклених віконних отворів гратами не може бути причиною виникнення збитків, оскільки виконання таких заходів носить рекомендаційних характер та не перебуває у залежності від належного виконання умов Договору відповідачем, який взяв на себе обов'язок за Договором та отримав плату за його виконання.

Як вбачається зі змісту пункту 6.1.1 Договору, виконавець відшкодовує збитки, що завдані замовнику третіми особами внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх договірних зобов'язань в межах суми прямої дійсної шкоди, але не більше 20000,00 грн.

При цьому, згідно із п. 5.2.9 Договору замовник зобов'язаний письмово, не менше ніж за три години до початку, повідомити виконавця про дату та час проведення інвентаризації майна на об'єкті та визначення розміру збитків, завданих проникненням сторонніх осіб на об'єкт в період охорони. Інвентаризація майна на об'єкті та визначення розміру збитків здійснюється за участю уповноважених представників виконавця у відповідності до вимог чинного законодавства України.

При наявності письмової заяви замовника про заподіяні збитки внаслідок невиконання виконавцем своїх зобов'язань, уповноважені представники виконавця мають право брати участь у визначені розміру цих збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку Замовника на день події. Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей повинно бути проведено терміново під час прибуття представників сторін на місце події (п. 6.1.3 Договору).

Як було вірно зазначено судом апеляційної інстанції докази здійснення відповідного повідомлення відповідача в матеріалах справи відсутні, отже наданий позивачем у якості доказу акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 24.06.2017 - не є належним.

Окрім цього, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 7.2 Договору, Охорона звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено замовником самостійно, без участі уповноважених представників охорони, через відсутність письмового повідомлення останнього про час визначення розмірів збитків та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 20000,00 грн., з огляду на недоведеність позивачем розміру стягуваних збитків, але за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції обґрунтовано залишено без змін рішення суду першої інстанції за іншими мотивами зазначеними та викладеними в постанові.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №908/1848/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Баранець

Судді Г.Вронська

В.Студенець