Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 907/864/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Максігран» - Березки Р.М.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ Україна» - Власова М.М.,

Закардонця М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максігран»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 (у складі колегії суддів: Панова І.Ю. (головуючий), Зварич О.В., Кравчук Н.М.)

та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2025 (суддя Пригара Л.І.) про закриття провадження

у справі № 907/864/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максігран»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ Україна»

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Максігран» (далі - ТОВ «Максігран») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ Україна» (далі - ТОВ «САТ Україна») про стягнення 11 322 013,15 грн, в тому числі 10 000 000,00 грн заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 30.12.2021 № 30/12-3, 858 280,83 грн інфляційних втрат та 463 732,32 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 30.12.2021 № 30/12-3 щодо повного і своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги, у зв`язку з чим у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 10 000 000,00 грн.

Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) заявлено до стягнення з відповідача 519 149,34 грн інфляційних втрат та 166 393,44 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2025, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025, провадження у справі № 907/864/24 закрито відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у зв`язку з відсутністю предмета спору. Стягнуто з ТОВ «САТ Україна» на користь ТОВ «Максігран» 128 226,51 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2025 року ТОВ «Максігран» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2025, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 907/864/24 за касаційною скаргою ТОВ «Максігран» з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.09.2025.

ТОВ «САТ Україна» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання закриття провадження у справі, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 30.12.2021 між ТОВ «Максігран» (позикодавець) та ТОВ «САТ Україна» (позичальник) укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 30/12-3, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі, визначеному у пункті 2.1 цього договору (надалі іменується «поворотна фінансова допомога»), а позичальник зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк (пункт 1.1). Розмір поворотної фінансової допомоги становить 40 000 000 грн без ПДВ (пункт 2.1).

Позикодавець передає суму поворотної фінансової допомоги згідно з пунктом 2.1 позичальникові протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання сторонами цього договору. Поворотна фінансова допомога передається у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Допускається передача поворотної фінансової допомоги декількома траншами. Останній транш передачі повинен відбутись не пізніше строку згідно п. 3.1. Поворотна фінансова допомога вважається переданою позичальникові з дати її зарахування на поточний рахунок позичальника (пункти 3.1 - 3.3 договору).

За умовами пунктів 4.1, 4.2 договору, строк поворотної фінансової допомоги розпочинається з дати її отримання позичальником на розрахунковий рахунок та закінчується 31.03.2022. Строк, визначений у пункті 4.1 цього договору, може бути продовжений за домовленістю сторін.

Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві поворотну фінансову допомогу в будь-який момент до 31.03.2022 (включно). Поворотна фінансова допомога повертається в безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. Повернення поворотної фінансової допомоги допускається частинами. Поворотна фінансова допомога вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошових коштів, що позичались, на його поточний рахунок (пункти 5.1 - 5.3 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати передання поворотної фінансової допомоги позичальникові. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 6.1 цього договору, та закінчується 31.03.2022. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункти 6.1 - 6.3 договору).

30.03.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, за змістом якої пункти 4.1, 5.1 та 6.2 договору викладено в редакції, відповідно до якої: « 4.1. Строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з дати її отримання позичальником та закінчується 29.03.2023. Строк та інші умови повернення позики можуть бути змінені тільки за домовленістю сторін, окрім випадків, прямо визначених у цьому Договорі»; « 5.1. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві поворотну фінансову допомогу в будь-який момент до 29.03.2023 (включно)»; « 6.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчується 29.03.2023».

На підставі додаткової угоди № 2 від 28.03.2023 до договору, укладеної між сторонами, пункти 4.1, 5.1 та 6.2 договору викладено в наступній редакції: « 4.1. Строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з дати її отримання позичальником та закінчується 27.03.2024. Строк та інші умови повернення позики можуть бути змінені тільки за домовленістю сторін, окрім випадків, прямо визначених у цьому Договорі»; « 5.1. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві поворотну фінансову допомогу в будь-який момент до 27.03.2024 (включно)»; « 6.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчується 27.03.2024».

На виконання умов договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 30.12.2021 № 30/12-3 (зі змінами до нього) ТОВ «Максігран» 30.12.2021 перерахувало на рахунок ТОВ «САТ Україна» поворотну фінансову допомогу в сукупному розмірі 40 000 000,00 грн, свідченням чого є наявна в матеріалах справи банківська виписка по рахунку позивача.

ТОВ «Максігран» звернулося до суду із позовом про стягнення з ТОВ «САТ Україна» заборгованості у розмірі 10 000 000,00 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 30.12.2021 № 30/12-3 щодо повного і своєчасного повернення сум поворотної фінансової допомоги, а також 519 149,34 грн інфляційних втрат та 166 393,44 грн 3 % річних, нарахованих у порядку статті 625 ЦК у зв`язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/12687/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025, задоволено позов ТОВ «САТ Україна» про стягнення з ТОВ «Максігран» заборгованості в сумі 25 876 583,20 грн.

У справі № 910/12687/24 суди установили обставини, за якими 30.12.2021 між ТОВ «САТ Україна» (покупець) і ТОВ «Максігран» (постачальник) укладено договір поставки № 30/12-4, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором, щебінь, пісок, асфальт (далі - продукція), а покупець зобов`язався прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору (пункт 1.1); розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100 % попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього договору (пункт 2.5); у випадку недопоставки узгодженої партії продукції постачальник зобов`язаний допоставити таку продукцію належної кількості та якості у строки, додатково узгоджені сторонами, або включити її в наступну поставку. Якщо сторони не досягли згоди щодо строків допоставки та можливості включення продукції до наступної партії, постачальник повертає вартість недопоставленої продукції протягом 3 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги покупця (пункт 3.16).

30.12.2021 згідно узгодженої заявки покупцем було здійснено 100 % передоплату на загальну суму в розмірі 60 000 000,00 грн, а саме: згідно з платіжною інструкцією № 750 - 8 500 000,00 грн, платіжною інструкцією № 752 - 20 000 000,00 грн, документом 66 - 21 500 000,00 грн, документом 67 - 10 000 000,00 грн.

У зв`язку із не поставкою товару за цим договором ТОВ «Максігран» протягом грудня 2023 року, березня 2024 року, квітня 2024 року та липня 2024 року частково повернуло передплату (кошти) на загальну суму 34 123 416,80 грн, сума неповернутих коштів становила 25 876 583,20 грн.

У справі № 910/12687/24 судові рішення про задоволення позову гуртуються на встановлених фактичних обставинах, що підтверджуються матеріалами цієї справи, неналежного виконання ТОВ «Максігран» свого зобов`язання в частині своєчасної поставки товару, а в подальшому повернення суми попередньої оплати в розмірі 25 876 583,20 грн.

У справі № 907/864/24, що розглядається, ТОВ «САТ Україна» у ході підготовчого провадження 21.11.2024 надіслано на адресу ТОВ «Максігран» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.11.2024 № 1811-зар., за змістом якої ТОВ «САТ Україна» на підставі та в порядку статті 601 ЦК повідомило ТОВ «Максігран» про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 10 685 542,78 грн, а саме:

- грошові зобов`язання ТОВ «САТ Україна» перед ТОВ «Максігран» із повернення поворотної фінансової допомоги за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 30.12.2021 № 30/12-3 в розмірі, зазначеному в договорі та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у справі № 907/864/24 від 08.11.2024, на суму 10 685 542,78 грн, із яких 10 000 000 грн - сума боргу, 519 149,34 грн - інфляційні втрати, 166 393,44 грн - 3 % річних, припиняються в повному обсязі;

- грошові зобов`язання ТОВ «Максігран» перед ТОВ «САТ Україна» з повернення передоплати (авансованого платежу) за договором поставки від 30.12.2021 № 30/12-4 у зв`язку з непоставленим товаром припиняються частково - у розмірі 10 685 542,78 грн, залишок заборгованості ТОВ «Максігран» перед ТОВ «САТ Україна» по вказаному договору складає 5 191 040,42 грн;

- після зарахування зустрічних однорідних вимог вважаються припиненими зобов`язання ТОВ «Максігран» перед ТОВ «САТ Україна» за договором поставки від 30.12.2021 № 30/12-1 у сумі 10 685 542,78 грн та зобов`язання ТОВ «САТ Україна» перед ТОВ «Максігран» за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 30.12.2021 № 30/12-3 у розмірі 10 685 542,78 грн;

- решта зобов`язань ТОВ «Максігран» перед ТОВ «САТ Україна» є неоплаченими.

У відповідь на цю заяву ТОВ «Максігран» засобами електронного та поштового зв`язку надіслано ТОВ «САТ Україна» заперечення від 17.01.2025 № 17/01-25 щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог з таких підстав, зокрема: - наявність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань (справа № 910/12678/24); - строк виконання грошового зобов`язання ТОВ «Максігран» перед ТОВ «САТ Україна» не настав, оскільки договір поставки від 30.12.2021 № 30/12-1 не розірваний, а зобов`язання за ним не виконані; - рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/12687/24 оскаржене в апеляційному порядку та не набрало законної сили; - вимога щодо повернення передплати за договором поставки від 30.12.2021 № 30/12-4 є передчасною з огляду на існування у відповідача як покупця обов`язку щодо направлення на адресу позивача як постачальника замовлення (заявки) на поставку товару та подальшого його прийняття (спонукання ТОВ «САТ Україна» до вчинення відповідних дій виступає предметом розгляду у справі № 907/31/25, що перебуває у провадженні Господарського суду Закарпатської області).

ТОВ «САТ Україна» надало пояснення, за якими заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім, наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково. При цьому відповідач зазначив, що 18.03.2025 Північний апеляційний господарський суд у справі № 910/12687/24 апеляційну скаргу ТОВ «Максігран» залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/12687/24 - без змін, що, у тому числі є підтвердженням грошових вимог щодо повернення передоплати. Крім того, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/12687/24, яке набрало законної сили 18.03.2025, ТОВ «САТ Україна» отримало наказ на примусове виконання рішення суду, який, із урахуванням заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.11.2024, пред`явлений до виконання в органи ДВС.

ТОВ «САТ Україна», зазначаючи про повне зарахування зустрічних однорідних вимог на суму заявлених позовних вимог ТОВ «Максігран» у справі № 907/864/24 та відсутність предмета спору між сторонами, просив закрити провадження у справі № 907/864/24 з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, закрив провадження у справі № 907/864/24 відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК та мотивував таке рішення тим, що зобов`язання відповідача перед позивачем щодо сплати 10 685 542,78 грн, у тому числі 10 000 000 грн заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 30.12.2021 № 30/12-3, 519 149,34 грн інфляційних нарахувань та 166 393,44 грн 3 % річних, припинилося внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі відповідної заяви ТОВ «САТ Україна» від 18.11.2024 № 1811-зар., що не оспорено позивачем та не визнано недійсним у встановленому законом порядку, а також відповідає в повній мірі критеріям, що випливають із статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 ЦК.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Максігран» в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень послалося на те, зокрема, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме частини 4 статті 75 ГПК та із неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статті 601 ЦК. Скаржник зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зарахування вимог, щодо яких відповідачем у справі подано заяву, оскільки такі вимоги, на думку скаржника, не є безспірними та однорідними для зарахування з огляду на невідповідність вимогам, передбаченим статтею 601 ЦК. Суди не надали оцінки всім обставинам справи, у тому числі наявності спору у справі № 910/12687/24. Суди не надали належної оцінки недотриманню відповідачем принципу добросовісності та послідовності поведінки в спірних правовідносинах з огляду на подання відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1811-зар. від 18.11.2024 після відкриття провадження у даній справі, хоча до цього у відзиві відповідач фактично визнав заявлену суму позовних вимог.

Відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Згідно зі статтею 601 ЦК зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо) (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16, постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19).

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Відповідно до частин 1-3 статті 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (частина 5 статті 202 ЦК).

Стаття 204 ЦК закріплює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (подібні висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-1383/2010).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №1811-зар. від 18.11.2024 відповідає встановленим законом критеріям щодо можливості зарахування відповідних вимог; цю заяву як односторонній правочин не визнано недійсним у встановленому законом порядку;

- таке зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох грошових зобов`язань, а саме, зобов`язання ТОВ «Максігран» перед ТОВ «САТ Україна» за договором поставки від 30.12.2021 № 30/12-1 на суму 10 685 542,78 грн та зобов`язання ТОВ «САТ Україна» перед ТОВ «Максігран» за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 30.12.2021 № 30/12-3 на суму 10 685 542,78 грн;

- зобов`язання сторін є зустрічними (за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 30.12.2021 № 30/12-3 позивач є кредитором, а відповідач - боржником, водночас за договором поставки від 30.12.2021 № 30/12-1 відповідач є кредитором, а позивач, навпаки, боржником);

- вимоги є однорідними (зараховуються вимоги про передачу грошових коштів за обома договорами), строк виконання за якими настав (у відповідача наявна заборгованість за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 30.12.2021 № 30/12-3 у розмірі 10 685 542,78 грн, у тому числі 10 000 000,00 грн основної заборгованості (залишок неповернутої поворотної фінансової допомоги), 519 149,34 грн інфляційних нарахувань та 166 393,44 грн 3 % річних, строк виконання якої настав, що не заперечується сторонами у спорі та встановлено судом за матеріалами справи; натомість, у позивача наявна заборгованість за договором поставки від 30.12.2021 № 30/12-1, факт існування якої підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/12687/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025);

- сума зобов`язань ТОВ «Максігран» за договором поставки від 30.12.2021 № 30/12-1 значно перевищує суму зобов`язань ТОВ «САТ Україна» за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 30.12.2021 № 30/12-3, а тому підлягає зарахуванню частково на суму 10 685 542,78 грн, у той час як заборгованість ТОВ «САТ Україна» припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог у повному обсязі;

- ТОВ «Максігран» у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної із сторін на дату вчинення ТОВ «САТ Україна» одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві про зарахування таких вимог; при цьому розмір заборгованості позивача перед відповідачем підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку;

- обставини, за якими не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог (згідно з переліком, наведеним у статті 602 ЦК), в цьому випадку відсутні.

За встановлених фактичних обставин у справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що зобов`язання відповідача перед позивачем щодо сплати 10 685 542,78 грн, у тому числі 10 000 000 грн заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 30.12.2021 № 30/12-3, 519 149,34 грн інфляційних нарахувань та 166 393,44 грн 3 % річних, припинилося внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі відповідної заяви ТОВ «САТ Україна» від 18.11.2024 № 1811-зар., яка не оспорювалась позивачем у судовому порядку, не визнана недійсною у встановленому законом порядку та відповідає вимогам, закріпленим у статті 601 ЦК.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що заявлені до зарахування вимоги не є безспірними необхідно зазначити таке.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Такі висновки наведено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, у тому числі обставини безспірності заявлених до зарахування зустрічних однорідних вимог, що не спростовано ТОВ «Максігран» у встановленому процесуальним законом порядку, при цьому факт існування заборгованості позивача перед відповідачем за договором поставки від 30.12.2021 № 30/12-1, за встановлених судами обставин, підтверджено судовим рішенням в іншій справі, яке набрало законної сили, а саме рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 910/12687/24.

Висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, стосовно того, що заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.11.2024 №1811-зар. відповідає встановленим законом критеріям щодо підстав для зарахування відповідних вимог (стаття 601 ЦК), у тому числі з огляду на не спростовану презумпцію правомірності цього одностороннього правочину (стаття 204 ЦК), не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16 та Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, на які послався скаржник в касаційній скарзі.

Разом із тим, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили будь-яких обставин, які б свідчили про недотримання відповідачем принципу добросовісності у спірних правовідносинах, а доводи скаржника щодо недотримання відповідачем зазначеного принципу при вчиненні одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог не містять обґрунтування, яким чином зазначене впливає на законність зарахування таких вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення (такий висновок наведено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23).

Отже, за встановлених обставин припинення зобов`язань відповідача перед позивачем у спірних правовідносинах з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із заявою від 18.11.2024 № 1811-зар. та відсутності законодавчої заборони на таке зарахування, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У касаційній скарзі скаржник не навів доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судів попередніх інстанцій у питанні закриття провадження у справі.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

Посилання у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального закону щодо надання оцінки поданим сторонами доказам Верховний Суд вважає формальними, адже в оскаржуваних судових рішеннях скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції - без змін. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максігран» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2025 у справі № 907/864/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко