Ухвала

25 червня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1383/2010

провадження № 61-26394св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником ОСОБА_6, на постанову апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року у складі суддів: Кіся П. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у якому просило стягнути солідарно з відповідачівзаборгованість за кредитним договором № 103/Р-08 від 28 серпня 2008 року та договором поруки від 28 серпня 2008 року, яка станом на 13 листопада 2009 року становить 228 603,40
грн та складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 202 544,85 грн, у тому числі 17 651,18 грн - заборгованість по простроченому кредиту; 24 212,81
грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, у тому числі 21
867,69 грн - заборгованість по простроченим відсоткам; 1 845,74 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Позов мотивовано тим, що відповідачі у порушення умов кредитного договору та договору поруки не виконали взяті зобов'язання щодо повернення кредитних коштів.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 травня 2010 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 103/Р-08 від 28 серпня 2008 року у розмірі 228 603,40 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_4 не виконав зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, а відтак поручитель несе перед кредитором солідарну відповідальність за невиконання боржником своїх зобов'язань.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 травня 2010 року скасовано та ухвалено нове, яким провадження у справі в частині позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 закрито. У задоволені позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_5 відмовлено.

Постанова мотивована тим, що кредитний договір укладено між банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, а тому такі вимоги підлягають розгляду у порядку у господарського судочинства. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_5, суд виходив з того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не надав належних та допустимих доказів на їх підтвердження.

У квітні 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, і тим, що на момент ухвалення апеляційним судом рішення діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 була припинена. Окрім цього, у порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією із сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. У справі відповідачі у кредитних правовідносинах діють як солідарні боржники, предметом спору є однорідні права та обов'язки, що випливають з кредитного договору та договору поруки, а тому спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Європейський суд з прав людини вказав, що термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд повторює, що у деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначено законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (SOKURENKO AND STRYGUN v. UKRAINE, № 29458/04 та № 29465/04, § 23,24,27, ЄСПЛ, від 20 липня 2006 року).

З урахуванням того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" оскаржує постанову апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції, то справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Справу № 2-1383/2010 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року, передати на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О.Антоненко

В. І. Журавель