Історія справи

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/791/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 (колегія суддів: Маціщук А. В. - головуючий, Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.2023 (суддя Войтюк В. Р.)

за позовом Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське";

2) Громадської організації "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок"

за участю Дубенської окружної прокуратури

про скасування рішень державних реєстраторів, визнання частково недійсним договору, визнання права власності на гідротехнічні споруди

за участю: прокурора Мовчан О. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Семидубська сільська рада Дубенського району Рівненської області (далі -Сільрада) звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Любомирське" (далі - Товариство) та Громадської організації "Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок" (далі - Організація), в якому просить (з врахуванням заяви про зміну предмета позову):

1) скасувати рішення державного реєстратора КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради Чернацької Оксани Володимирівни № 43673324 про державну реєстрацію права приватної власності на майновий комплекс Дубенського риборозплідника, за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, урочище Залужний Млин, 1, до складу якого увійшли: будинок (А-1), вхідний ганок (а), сарай (Б), льох (В), вбиральня (Г), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д- 2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№ 1), водовипуск (№ 2), водовипуск (№ 3), водовипуск (№ 4), водовипуск (№ 5), водовипуск (№ 6), водовипуск (№ 7), водовипуск (№ 8), водовипуск (№ 9), водовипуск (№ 10), водовипуск (№ 11), водозабір (№ 12), водовипуск (№ 13), водовипуск (№ 14), водовипуск (№ 15), водовипуск (№ 16), водовипуск (№ 17), водовипуск (аварійний) (№ 18);

2) визнати частково недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: майнового комплексу Дубенського риборозплідника, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, урочище Залузький Млин, 1, укладений між Організацією та Товариством, посвідчений 28.11.2018 приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу Матвійчуком Олександром Сергійовичем, за реєстровим номером 2263, в частині купівлі-продажу гідротехнічних споруд, а саме: дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№ 1), водовипуск (№ 2), водовипуск (№ 3), водовипуск (№ 4), водовипуск (№ 5), водовипуск (№ 6), водовипуск(№ 7), водовипуск (№ 8), водовипуск (№ 9), водовипуск (№ 10),водовипуск (№ 11), водозабір (№ 12), водовипуск (№ 13), водовипуск (№ 14), водовипуск (№ 15), водовипуск (№ 16), водовипуск (№ 17), водовипуск (аварійний) (№ 18), розташованих на кадастровими номерами 5621687400:11:017:0006, 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001;

3) скасувати рішення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Матвійчука Олександра Сергійовича від 28.11.2018 № 44292332 в частині реєстрації права власності на гідротехнічні споруди, а саме: дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№ 1), водовипуск (№ 2), водовипуск (№ 3),водовипуск (№ 4), водовипуск (№ 5),водовипуск (№ 6), водовипуск (№ 7), водовипуск (№ 8), водовипуск (№ 9), водовипуск (№ 10), водовипуск (№ 11), водозабір (№ 12), водовипуск (№ 13), водовипуск (№ 14), водовипуск (№ 15), водовипуск (№ 16), водовипуск (№ 17), водовипуск (аварійний) (№ 18), за Товариством;

4) скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовської Анастасії Віталіївни від 06.05.2021 № 58009311, про внесення змін (виправлення) опису майнового комплексу Дубенського риборозплідника за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Семидубська сільська рада, урочище Залужний Млин, 1, шляхом включення до його складу мисливського та відпочинкового будинків з мансардними поверхами площею 211,0 кв. м та 165,7 кв. м;

5) визнати за Сільрадою право власності на гідротехнічні споруди, розташовані в межах Семидубської територіальної громади Дубенського району Рівненської області на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001, 5621687400:11:017:0006, а саме: дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2), дамба (контурна) (Д-2-1), дамба (контурна) (Д-1), дамба (контурна) (Д-2-2), дамба (контурна) (Д-2-3), дамба (контурна) (Д-2-4), дамба (контурна) (Д-2-5), дамба (контурна) (Д-2-6), дамба (контурна) (Д-3), дамба (контурна) (Д-4), дамба (контурна) (Д-5), дамба (контурна) (Д-4-1), дамба (контурна) (Д-5-1), дамба (контурна) (Д-6), дамба (контурна) (Д-7), водовипуск (№ 1),водовипуск (№ 2), водовипуск (№ 3), водовипуск (№ 4), водовипуск (№ 5),водовипуск (№ 6), водовипуск (№ 7), водовипуск (№ 8), водовипуск (№ 9), водовипуск (№ 10), водовипуск (№ 11), водозабір (№ 12), водовипуск (№ 13), водовипуск (№ 14), водовипуск (№ 15), водовипуск (№ 16), водовипуск (№ 17), водовипуск (аварійний) (№ 18).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Організація незаконно зареєструвала право власності на гідротехнічні споруди, після чого на підставі договору купівлі-продажу відчужила їх Товариству. Державна реєстрація права власності за відповідачами на вказані гідроспоруди є незаконною, здійсненою з метою, що суперечить інтересам територіальної громади, адже вони є складовими частинами штучних поверхневих водних об?єктів (тобто приналежністю) і не можуть бути відокремлені, їх передача у приватну власність заборонена. Набуття у приватну власність гідротехнічних споруд створило передумови для протиправного використання (завуальованого набуття у власність) землі під такими спорудами, чим грубо порушено законодавство та інтереси територіальної громади.

1.3 Позивач зазначає, що державну реєстрацію прав за Організацією здійснено всупереч вимогам статей 2, 3, 18, 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127.

1.4 Окрім того, за відсутності документів, передбачених законом, державний реєстратор зареєстрував право приватної власності за Товариством на мисливський будинок з мансардним поверхом площею 211,0 кв.м та відпочинковий будинок з мансардним поверхом площею 135,7 кв. м.

1.5 Оскільки скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, то позивач заявив вимогу про визнання за ним права власності на гідротехнічні споруди.

1.6 Під час розгляду справи в суді першої інстанції на стадії підготовчого провадження Дубенська окружна прокуратура подала заяву про вступ у справу.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.12.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024, відмовлено у задоволенні позову.

2.2 Суд першої інстанції мотивуючи своє рішення вказав, що позивачем не доведено порушеного права, що у свою чергу не може бути правовою підставою настання передбачених законом правових наслідків у вигляді скасування реєстраційних дій, визнання правочину недійсним та визнання права власності.

2.3 Щодо позовної вимоги про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу суд першої інстанції зазначив про те, що спірний договір виконаний, а тому без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

2.4 Суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду погодився із такими висновками суду.

2.5 Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що факт реєстрації права за відсутності документів, передбачених законодавством, позивач розуміє як самочинне будівництво. Натомість заперечення власника (користувача) земельної ділянки проти права власності на нерухоме майно за відповідачем з таких підстав мало б захищатися у спосіб, визначений нормами статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі прокурор просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального (статті 181 182 186 187 ЦК України, статті 4, 59, 83, 84, 120, пункту 24 перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтю 1 Закону України "Про аквакультуру", статті 18, 22, 24, 27, 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

3.3 Суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22, від 09.02.2022 у справі № 752/9104/18, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 від 07.10.2020 у справі № 920/728/18, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 03.08.2022 у справі № 727/4058/20, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, що свідчить про порушення норм процесуального права (статті 13 76 79 86 236 ГПК України) при оцінці доказів у справі.

3.4 У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає, що Організацією правомірно включено спірні споруди до майнового комплексу. Жодним належним та допустимим доказом не підтверджується факт передачі спірних споруд у власність позивача. Зворотнє підтверджується тим, що Рівненська ОДА передала Товариству в оренду водні ресурси без гідротехнічних споруд. Натомість прокурор посилається на витяги з реєстру, які не були долучені до матеріалів справи судами попередніх інстанцій. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Сільради "Про оформлення права власності на об?єкт нерухомого майна, що перебуває у власності юридичної особи" від 27.07.2006 № 46 вирішено оформити право власності на майновий комплекс Дубенського риборозплідника, розташований за адресою: Рівненська область, Дубенський район, урочище Залужний Млин,1 за Організацією.

4.2 На підставі вищевказаного рішення Сільрадою видано Організації свідоцтво про право власності від 02.11.2006 серії САВ № 411023. У свідоцтві зазначено, що об`єкт в цілому складається з 2 будівель.

4.3 За твердженням позивача 09.10.2018 державний реєстратор Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради Чернацька О. В. на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності прийняла рішення про реєстрацію права приватної власності Організації на майновий комплекс, і до складу майнового комплексу включила, зокрема, 16 земляних контурних дамб та 18 водовипусків, зведених у 1986 році, в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001, 5621687400:11:017:0006.

4.4 28.11.2018 Організація та Товариство уклали договір купівлі-продажу майнового комплексу. Одночасно вчинена державна реєстрація права власності Товариства на вказаний майновий комплекс.

4.5 Земельні ділянки з кадастровими номерами 5621687400:11:017:0005, 5621687400:11:033:0001, 5621687400:11:017:0006 загальною площею 18,4154 га, на яких згідно з договором купівлі-продажу розміщено майновий комплекс, належать Семидубській територіальній громаді та впродовж 2009-2020 років перебували в оренді Організації, а з 06.07.2020 передані в оренду Товариству на підставі договору оренди водних об`єктів, укладеного Рівненською ОДА та Товариством.

4.6 Надалі державний реєстратор виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовська А. В. за зверненням Товариства на підставі акта технічного огляду будівель та споруд рішенням від 06.05.2021 № 58009311 вчинила внесення змін (виправлення) опису вказаного майнового комплексу шляхом включення до його складу мисливського та відпочинкового будинків з мансардними поверхами площею 211,0 кв. м та 165,7 кв. м відповідно.

4.7 Згідно частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

4.8 Колегія суддів також зазначає, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 21.02.2020 № 910/10191/17 зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

4.9 У зв`язку із наведеним слід зазначити, що Преамбулою Конституції України визначено, що Конституція - Основний Закон України.

4.10 Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

4.11 Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України представництво інтересів держави в суді прокурором здійснюється у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

4.12 У зв`язку із наведеним слід зазначити, що стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" містить виключний перелік підстав, за яких прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді. Важливою передумовою є підтвердження судом підстав для такого представництва.

4.13 Цим Законом визначено такий виключний перелік підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді: 1) компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів (у разі порушення або загрози порушення); 2) взагалі відсутній компетентний орган.

4.14 Також слід зазначити, що прокурор не може бути альтернативним суб?єктом для захисту інтересів держави та замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави, про що Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу у своїх постановах (від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

4.15 Таким чином, у випадку, коли прокурор реалізовує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, зазначені дії не можуть виконувати функції нагляду чи альтернативної заміни компетентного органу, а мають виключно спрямовуватися на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

4.16 Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

4.17 При цьому слід зазначити, що процесуальними діями є такі, які передбачені відповідним процесуальним законодавством.

4.18 Відповідно до частини 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках (див. наведені вище положення частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру") прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

4.19 Частиною 4 статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

4.20 Згідно абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

4.21 Статтею 41 цього Кодексу визначено склад учасників справи.

4.22 Так, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (частина 1). При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина 2). У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 3). У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду учасниками справи є учасники третейського розгляду, а також особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки (частина 4). У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина 5).

4.23 Отже, згідно цієї статті прокурора не наділено таким самостійним статусом учасника справи як "прокурор".

4.24 Таким чином із наведених положень ГПК України слідує, що вступ прокурора у справу полягає у здійсненні ним таких процесуальних дій як звернення до суду в інтересах держави із позовною чи іншою заявою, скаргою, яка містить вимоги, спрямовані на захист інтересів держави, та набуття ним у зв`язку із цим відповідного статусу учасника справи, визначеного статтею 41 ГПК України.

4.25 У тому ж випадку, коли прокурор звертається до суду із заявою, яка не містить таких вимог (спрямованих на захист інтересів держави), та, відповідно, із якої не можливо визначити у якому статусі учасника справи згідно із положеннями статті 41 ГПК України прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, відсутні правові підстави вважати, що дії прокурора (звернення із заявою, яка не містить таких вимог та не визначає статусу прокурора як учасника справи згідно із положеннями статті 41 ГПК України) є спрямованими на захист інтересів держави. У такому випадку у суду відсутні правові підстави підтверджувати наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а відтак відсутні правові підстави і задовольняти таку заяву прокурора.

4.26 Однак враховуючи, що у справі, яка переглядається у касаційному порядку, прокурор звернувся із апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, а суд апеляційної інстанції дійшовши висновку, що прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, та враховуючи, що представництво прокурором інтересів держави у суді апеляційної інстанції не оскаржено у встановленому законом порядку, відсутні правові підстави вважати, що суд апеляційної інстанції не мав права розглядати таку апеляційну скаргу.

4.27 Розглядаючи касаційну скаргу слід зазначити, що суд касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.28 Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

4.29 Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).

4.30 Відповідно до статей 15 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб?єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

4.31 Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.32 Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.33 Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно вимог частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.34 Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

4.35 Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав. Відповідний правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

4.36 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20, пункт 87).

4.37 Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

4.38 Ураховуючи вищенаведене, судам попередніх інстанцій належало відмовити у цій частині позовних вимог з наведених вище підстав.

4.39 Як зазначили суди попередніх інстанцій, земельні ділянки водного фонду, на яких згідно з оскаржуваним договором купівлі-продажу розміщено майновий комплекс, належать Семидубській територіальній громаді.

4.40 Відповідно до частини 1 статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

4.41 Також за положенням статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

4.42 З огляду на вищезазначені норми права, землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду.

4.43 Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.38)).

4.44 За висновками Великої Палати Верховного Суду задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 92), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (пункт 44)), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.37)).

4.45 Водночас колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин; гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води. Відповідно до висновків Верховного Суду гідроспоруда забезпечує функціонування водного об`єкта та не може існувати окремо від нього (див. постанову Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22 (пункт 42)).

4.46 Отже, гідротехнічна споруда є річчю, призначеною для обслуговування іншої (головної) речі (земельної ділянки) і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю (частина перша статті 186 ЦК України). Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом(частина друга статті 186 ЦК України).

4.47 При цьому відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі. Отже, право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об`єкт права власності насправді не існує.

4.48 Тому колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду про те, що у випадку, якщо зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий окремий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт. Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.45), від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.27).

4.49 Отже, у справі, що переглядається, належному способу захисту прав відповідає позовна вимога про припинення володіння відповідача гідротехнічними спорудами, а не позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги. Якщо в Державному реєстрі відкритий окремий розділ на такі гідротехнічні споруди, то судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права власності та закриття розділу, якщо ж у розділі окрім права власності на гідротехнічні споруди зареєстроване право власності також на інші будівлі, споруди, то таке судове рішення є підставою для виключення відомостей про гідротехнічні споруди з опису об`єкта нерухомого майна.

4.50 При цьому Велика Палата Верховного Суду у пункті 154 своєї постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що якщо на виконання спірного правочину особою сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь особи або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

4.51 Суди встановили, що оскаржуваний договір купівлі-продажу виконаний, тому визнання договору недійсним без поєднання із відповідною (відповідними) позовною (позовними) вимогою (вимогами), передбаченою (передбаченими) частинами 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України, не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, тому така позовна вимога не може бути задоволена.

4.52 У касаційній скарзі прокурор зазначає про те, що позовна вимога про визнання частково недійсним договору поєднується з позовною вимогою про визнання права власності, а тому є ефективним способом захисту, адже в такий спосіб можливо захистити порушене право Сільради.

4.53 Однак колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

4.54 Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що за змістом статті 392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (див. постанови від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 76) та від 23.06.2020 у справі № 909/337/19 (пункт 78).

4.55 Натомість позивач вважає, що його право порушено шляхом реєстрації на нього права власності за іншою особою, при тому, що право власності на гідротехнічні споруди не підлягає реєстрації за жодною особою. Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах належним способом захисту є віндикаційний позов.

4.56 Крім того, як вказав суд апеляційної інстанції факт реєстрації права за відсутності документів, передбачених законодавством, позивач розуміє як самочинне будівництво. Натомість заперечення власника (користувача) земельної ділянки проти права власності на нерухоме майно за відповідачем з таких підстав могло б захищатися у спосіб, визначений нормами статті 376 ЦК України.

4.57 У касаційній скарзі прокурор зазначає, що за Товариством фактично зареєстровано право власності на нові об`єкти нерухомого майна на підставі документів, які не підтверджують факт набуття права власності на майно, та які (нові об`єкти нерухомого майна) знаходяться на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тому вказане рішення державного реєстратора підлягає скасуванню. При цьому наявність вказаної позовної заяви не позбавляє власника земельної ділянки права у подальшому звернутися до суду з позовом до особи, яка здійснила будівництво нерухомого майна щодо визнання права власності чи знесення об`єкта самочинного будівництва, що узгоджується з позицією Верховного Суду у справі № 727/4058/20.

4.58 Проте колегія суддів зазначає, що згідно із положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

4.59 Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

4.60 Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

4.61 При цьому якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

4.62 За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку, не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

4.63 Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 (пункти 113, 154)).

4.64 Якщо Сільрада прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, вона має право звернутися до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень частини 4 або 5 статті 376 ЦК України.

4.65 Разом з цим колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на тому, що Організація як власник майнового комплексу на підставі рішення виконавчого комітету Сільради "Про оформлення права власності на об?єкт нерухомого майна, що перебуває у власності юридичної особи" від 27.07.2006 № 46 за положенням частини 1 статті 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Тому вона має право відчужити належне їй на праві власності майно Товариству, однак ніхто не може передати більше прав, ніж має сам (nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet).

4.66 Таким чином, звертаючись до суду з позовом, Сільраді необхідно розмежовувати майно, яке могло бути предметом продажу на законних підставах, та інше майно (у тому числі самочинно побудоване / гідротехнічні споруди) задля належного відновлення порушених прав та інтересів територіальної громади.

4.67 З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди дійшли правильних висновків про відмову у задоволенні позову з підстав обрання неналежного способу захисту позивачем своїх порушених прав, але частково з інших підстав, наведених у цій постанові.

4.68 Зважаючи на те, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент касаційної скарги з огляду на висновки ЄСПЛ у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (у тому числі щодо статусу спірного майна).

4.69 При цьому колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у категорії спірних правовідносин дотримується сталої практики щодо способів належного та ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, забезпечуючи однакове застосування судами норм права. Тому колегія суддів під час розгляду цієї касаційної скарги застосовує норми права з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, що наведені вище.

4.70 Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що у справі № 911/30/22 предметом позову було скасування запису про реєстрацію права власності на гідротехнічну споруду і Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою позов задоволено. Водночас у цій справі Верховний Суд врахував те, що станом на момент здійснення касаційного перегляду оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції вже була виконана державним реєстратором.

4.71 Відповідно до частин 1, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.72 За наведених обставин Касаційний господарський суд, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін. За вказаних обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково. При цьому доводи прокурора, які викладені ним у касаційній скарзі, не дають правових підстав для прийняття нового рішення у справі за наслідками скасування судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій.

4.73 Відповідно до приписів частини 4 статті 129, пункту "в" частини 3 статті 315 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 308 311 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури у справі № 918/791/23 задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.2023 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.12.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов