Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №910/17868/16
Ухвала КГС ВП від 21.02.2018 року у справі №910/17868/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/17868/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснив перегляд у порядку письмового провадження постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 (судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., Сулім В.В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 (суддя Турчин С.О.)

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" у справі № 910/17868/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС ГРУП"

про стягнення 78 606,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС ГРУП" (далі - ТОВ "КТС ГРУП") про стягнення 60 822,00 грн збитків і 17 784,00 грн штрафу на підставі статей 193, 224 Господарського кодексу України, статей 509, 525, 526, 530, 610, 612, 631, 651 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на проектно-вишукувальні роботи від 03.10.2013 № 878/3-031013 (далі - договір від 03.10.2013) у частині вчасного виконання підрядних робіт, у зв'язку з чим позивач вважав обґрунтованим нарахування і стягнення з відповідача спірних збитків, які складаються із суми попередньої оплати за цим договором, а також неустойки за несвоєчасне виконання підрядних робіт.

У відзиві на позов ТОВ "КТС ГРУП" просило відмовити у його задоволенні за необґрунтованістю, посилаючись на неналежне виконання самим позивачем умов спірного договору в частині передачі відповідачеві вихідних даних (технічних умов), необхідних для виконання проектних робіт за договором від 03.10.2013.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Після нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 (суддя Турчин С.О.) у позові відмовлено.

Місцевий господарський суд, мотивуючи судове рішення, виходив із недоведеності правових підстав для стягнення спірних збитків і неустойки, та дійшов висновку про відсутність складу цивільного правопорушення у діях відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 (судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., Сулім В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 залишено без змін із тих же підстав, а апеляційну скаргу ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставами для скасування оскаржених рішення і постанови у справі скаржник зазначає порушення норм матеріального права, посилаючись, зокрема, на неналежне виконання відповідачем підрядних робіт за спірним договором; надання позивачем завдання на розробку проекту разом із договором; наявність правових підстав для стягнення спірних збитків і неустойки.

Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи позивача не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, виходячи із такого.

Довід скаржника про наявність підстав для стягнення заявлених збитків і неустойки у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору від 03.10.2013 слід визнати необґрунтованим, оскільки суди визнали недоведеною наявність повного складу цивільного правопорушення у діях відповідача та установили, що вини відповідача у невиконанні зобов'язань немає, позаяк це сталося саме через прострочення кредитора - позивача, у зв'язку з ненаданням останнім технічних умов на виконання проектних робіт.

Водночас не може бути підставою для скасування судових рішень у справі і довід скаржника про надання відповідачеві завдання на проектування, оскільки цьому доводу надавалася оцінка господарськими судами і він був мотивовано відхилений судами. Суди установили, що завдання на проектування за умовами договору є документом, який визначає склад і обсяг робіт, які, власне, має виконати підрядник (реалізувати у проекті); при цьому технічні умови на проектування, про які зазначено у календарному плані (додаток № 2 до спірного договору), є вихідними даними у розумінні положень спірного договору (інформацією про технічні характеристики існуючого об'єкта на момент початку проектування), що так і не було надано позивачем відповідачеві, хоча необхідність їх надання замовником передбачена договором.

Окрім того, колегія зазначає, що наведені скаржником у поданій касаційній скарзі доводи стосуються оцінки доказів у справі, однак повторна оцінка доказів, на підставі яких господарські суди дійшли висновків про встановлення тих чи інших обставин справи, за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Господарськими судами було установлено, а також підтверджено матеріалами справи, що 03.10.2013 між Державним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат", правонаступником якого є ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат", - замовником і ТОВ "КТС ГРУП" - підрядником укладено договір на проектно-вишукувальні роботи.

Сторонами було погоджено завдання на розробку проекту внутрішньоплощадного енергопостачання 35 кВ для забезпечення виробництва титанового шлаку (1-й пусковий комплекс). Реконструкція мережі 35 кВ із заміною масляних вимикачів РУ-35 кВ ПС ТМ-2, ПС ТМ-1; ЗРУ-35 кВ Л-316, 317, 336, 337 та організацією розрахункового обліку на стороні 35 кВ. Модернізація щита релейного захисту, управління і сигналізація ЗРУ-35 кВ.

Крім того, сторонами було погоджено календарний план роботи для ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" із розробки проекту внутрішньоплощадного енергопостачання 35 кВ для забезпечення виробництва титанового шлаку (1-й пусковий комплекс). Реконструкція мережі 35 кВ із заміною масляних вимикачів РУ-35 кВ ПС ТМ-2, ПС ТМ-1; ЗРУ-35 кВ Л-316, 317, 336, 337 та організацією розрахункового обліку на стороні 35 кВ. Модернізація щита релейного захисту, управління і сигналізація ЗРУ-35 кВ: підрядник - ТОВ "КТС ГРУП"; строк виконання - початок, закінчення; дата отримання технічних умов на проектування та авансу - 3 місяці з дати отримання технічних умов та авансу; вартість етапу без ПДВ 168 950,00 грн, ПДВ 33 790,00 грн.

При цьому у календарному плані зазначено, що у разі затримки замовником видачі вихідних даних на проектування, строки виконання підрядником робіт (етапів) переносяться та оформляються новим календарним планом робіт чи іншим документом.

Суди установили та підтверджено матеріалами справи, що позивач перерахував відповідачеві 60 822,00 грн попередньої оплати за договором від 03.10.2013. Також господарські суди установили, що відповідач неодноразово звертався до позивача та повідомляв про необхідність надання вихідних даних згідно з пунктом 4.3.1 договору від 03.10.2013 та матеріалів для виконання робіт за ним, однак вихідних даних для проектування позивачем надано не було. Крім того, суди зазначили, що позивач не повідомляв відповідачеві про необхідність поновлення робіт із розробки проектної документації; не відмовлявся в односторонньому порядку від спірного договору, його не розривав.

Як уже зазначалося, позивач просив стягнути з відповідача 60 822,00 грн, вважаючи їх збитками, і 17 784,00 грн неустойки за прострочення виконання підрядних робіт за договором від 03.10.2013.

Згідно зі статтею 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, яких завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 623 цього Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Разом із тим відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За змістом частин 1, 2 статті 613 цього Кодексу кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Господарські суди попередніх інстанцій, урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, визнали недоведеною наявність правових підстав для стягнення з відповідача спірних збитків і неустойки. Господарські суди установили відсутність усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідача, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у виді відшкодування збитків. Судами було установлено, що вини відповідача у несвоєчасному виконанні зобов'язань немає; неналежне виконання відповідачем умов спірного договору не є наслідком протиправних дій або його бездіяльності, оскільки у цьому випадку мало місце прострочення самого кредитора (позивача). Водночас господарськими судами не установлено причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, що унеможливлює висновок про обґрунтованість позову.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з підстав, заявлених позивачем.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судового рішення та задоволення касаційної скарги не вбачається, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі № 910/17868/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак