Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 54/298-07

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 (судді: Гетьман Р.А., Ільїн О.В., Тихий П.В.) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.11.2017 (суддя Аюпова Р.М.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на дії органу Державної виконавчої служби у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

про стягнення 508 442,82 грн,

В С Т А Н О В И В:

10.08.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби в порядку статті 1212 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило визнати незаконними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень, щодо зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 6095696 та визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 6095696, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панюковою О.О. 17.07.2017.

Скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", внаслідок чого неправомірно зупинено виконавче провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виконання рішення суду про стягнення з боржника грошових коштів за договором про надання послуг з переробки палива (природного газу) в теплову енергію, на той час як зупинення виконавчого провадження, відповідно до зазначеної норми можливо лише у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2017 (суддя Аюпова Р.М.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 (судді: Гетьман Р.А., Ільїн О.В., Тихий П.В.), скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено, визнано незаконними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 6095696 та визнано недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 6095696, винесену 17.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панюковою О.О.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі") у касаційній скарзі просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.11.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області. При цьому скаржник наголошує на правильному встановленні судами, що заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення суду, виникла не у зв'язку із несвоєчасністю розрахунків боржника за спожитий природний газ, а у зв'язку із несвоєчасним розрахунком за теплову енергію. Однак, на думку скаржника, всупереч положенням пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", який не містить вимоги до виду заборгованості, суди дійшли неправильного висновку, що наявність такого боргу не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій і помилково застосували до виконавчого провадження № 6095696, за яким стягується заборгованість за природний газ положення частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2007 у справі № 54/298-07 (суддя Хачатрян В.С.) задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" 335 053,62 грн інфляційних втрат, 124 839,71 грн - 3% річних, 4 598,93 грн - витрати зі сплати державного мита та 118,00 грн - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

08.01.2008 на примусове виконання судового рішення Господарським судом Харківської області видано відповідний наказ.

31.01.2008 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області за заявою стягувача - Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" відкрито виконавче провадження ВП № 6095696 із виконання наказу господарського суду Харківської області у справі № 54/298-07 про стягнення з КП "Харківські теплові мережі" 335 053,62 грн інфляційних втрат, 124 839,71 грн - 3 % річних, 4 598,93 грн - витрати зі сплати державного мита та 118,00 грн - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2014 у справі № 54/298-07 замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 08.01.2008 у цій справі - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" його правонаступником - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення 335 053,62 грн інфляційних втрат, 124 839,71 грн - 3% річних і 3 331,50 грн - витрати зі сплати державного мита.

24.07.2017 стягувач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" отримав постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 6095696, яку було винесено 17.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панюковою О.О. з підстав, передбачених пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (частини 1 та 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження").

30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 01.01.2016.

За змістом статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначено зміст даних реєстру про підприємства. Зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" окремо урегульовано списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення; крім того, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, наведеною нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Відповідно виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до реєстру, оскільки за змістом Закону до реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води.

Статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) передбачено можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців у разі порушення прав, свобод і законних інтересів особи.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 17.07.2017) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є ПАТ "НАК "Нафтогаз України", його Дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

КП "Харківські теплові мережі" включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 № 152, що стало підставою для винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 17.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 6095696, з якою не погоджується стягувач.

Проте як установлено судами, предметом спору у цій справі була вимога ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" (правонаступником якого є ПАТ "НАК "Нафтогаз України") про стягнення з КП "Харківські теплові мережі вартості теплової енергії, отриманої за договором від 30.09.2005 № 492 про надання послуг з переробки палива (природного газу) в теплову енергію, укладеного між сторонами, за умовами якого ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" зобов'язалася виконувати роботу з переробки природного газу, наданого КП "Харківські теплові мережі", на теплову енергію та передавати її відповідачеві, а відповідач - КП "Харківські теплові мережі" зобов'язалося за умовами цього договору забезпечити позивача природним газом для виробітку теплової енергії, приймати теплову енергію та сплачувати вартість послуг з переробки газу в теплову енергію.

Зі змісту рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2007 у цій справі вбачається, що заборгованість у КП "Харківські теплові мережі" виникла перед ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" у зв'язку із несвоєчасним виконанням умов договору від 30.09.2005 № 492 про надання послуг з переробки палива (природного газу) в теплову енергію щодо оплати наданих за договором послуг.

При цьому доказів виникнення у КП "Харківські теплові мережі" заборгованості перед ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" за спожитий природний газ чи електричну енергію матеріали справи не містять.

Отже, заборгованість КП "Харківські теплові мережі" виникла не у зв'язку з отриманням від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу чи електричної енергії, а у зв'язку з невиконанням зобов'язань КП "Харківські теплові мережі" перед ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" за договором від 30.09.2005 № 492 за послуги з переробки газу в теплову енергію.

У частині 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 року зазначив, що закони мають відповідати встановленому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод стандарту, який вимагає достатньо чіткого формулювання правових норм у тексті нормативно-правових актів. Зокрема, "Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія".

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

Ураховуючи встановлення судами попередніх інстанцій обставин щодо відсутності належних доказів, які б свідчили про те, що заборгованість КП "Харківські теплові мережі", яка підлягає стягненню на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2007 у справі № 54/298-07, виникла саме за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, висновок судів про відсутність правових підстав для зупинення вчинення виконавчих дій з примусового його виконання на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" є правомірним та обґрунтованим.

Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до незгоди скаржника із судовими рішеннями.

За змістом частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час здійснення касаційного провадження) касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судами, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.11.2017 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 ухвалено із додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 і ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.11.2017 у справі № 54/298-07 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак