Історія справи

Постанова КГС ВП від 16.09.2025 року у справі №916/2314/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/2314/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Волинської митниці

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Поліщук Л. В., судді: Богатир К. В., Аленін А. Ю.) від 15.04.2025

за заявою боржника фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність фізичної особи.

Учасники справи:

представник кредитора (Волинської митниці) - Наумчик Р.П., в порядку самопредставництва;

представник боржника - Хомко С.В., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 12.06.2024 Господарський суд Одеської області ухвалив відкрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Боржник) за її заявою за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру реструктуризації боргів Боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити керуючим реструктуризацією боргів Боржника арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича тощо.

13.11.2024 Господарський суд Одеської області від затвердив план реструктуризації боргів Боржника, який погоджений нею та схвалений зборами кредиторів згідно з протоколом від 04.10.2024 № 1, припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Данілова А. І.

1.2. 20.11.2024 Боржник подав до суду звіт про виконання плану реструктуризації боргів Боржника, в якому вказав, що Боржниця на виконання умов плану реструктуризації сплатила на користь кредитора, Волинської митниці, кошти в сумі 28 209 грн 60 коп.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 27.11.2024 Господарський суд Одеської області ухвалив:

- затвердити звіт про виконання плану реструктуризації боргів Боржника;

- припинити процедуру реструктуризації боргів Боржника та дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 12.06.2024;

- звільнити Боржницю від боргів, окрім боргів за вимогами про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати аліментів, виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи;

- визначити, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню;

- у тому числі визнати такою, що не підлягає виконанню постанова Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі № 163/2516/23 про стягнення з Боржниці штрафу на користь держави в сумі 3 567 630 грн 77 коп. з конфіскацією в дохід держави товарів загальною вартістю 3 567 630 грн 77 коп.;

- закрити провадження у справі про неплатоспроможність Боржника.

2.2. Судове рішення мотивоване задоволенням Боржницею вимог, включених до плану реструктуризації боргів, у порядку та спосіб, визначений в ньому, виконанням Боржником плану реструктуризації боргів та відсутністю будь-яких скарг на дії Боржника щодо виконання плану реструктуризації боргів.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 15.04.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд постановив про скасування за результатами розгляду та часткового задоволення апеляційної скарги Волинської митниці ухвали Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 в частині визнання такою, що не підлягає виконанню постанови Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі №163/2516/23 в частині конфіскації в дохід держави товарів загальною вартістю 3 567 630 грн 77 коп. з викладенням пункту 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 в редакції, відповідно до якої визначені як погашені вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, визначені як погашені, а також визнані такими, що не підлягають виконанню виконавчі документи за відповідними вимогами, у тому числі визнана такою, що не підлягає виконанню постанова Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі № 163/2516/23 в частині стягнення штрафу в дохід держави у сумі 3 567 630 грн 77 коп.

3.2. Судове рішення мотивоване правильністю висновків місцевого суду про визнання погашеними вимог до Боржника зі сплаті штрафу, накладеного відповідно до постанови Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі № 163/2516/23, оскільки вимоги зі сплати штрафу не є такими, що нерозривно пов`язані з особою Боржниці, адже обставина, що саме на Боржницю накладений штраф, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме нею, воно не може бути виконано без її участі, тобто іншою особою.

При цьому апеляційним суд визнав помилковим зазначення місцевим судом про те, що постанова Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі № 163/2516/23 не підлягає виконанню в частині конфіскації в дохід держави товарів загальною вартістю 3 567 630 грн 77 коп., оскільки конфіскація майна є негрошовим зобов`язанням перед кредитором, і безпосереднє задоволення вимог у такій формі виведено за межі процедури неплатоспроможності.

4. Встановлені судами обставини

4.1. За результатами розгляду направлених Волинською митницею матеріалів за протоколом № 0293/20500/23 про притягнення до відповідальності за статтею 472 Митного кодексу України, постановою Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі №163/2516/23 (провадження №3/163/1125/23), залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 27.12.2023 у справі №163/2516/23:

- Боржника визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України, і накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 3 567 630 грн 77 коп. з конфіскацією в дохід держави товарів, що вилучені за двома протоколами про тимчасове вилучення товарів у справі про порушення митних правил № 0293/20500/23 (всього позицій товару 178 та 160), загальною вартістю 3 567 630 грн 77 коп.;

- визначено, що штраф в сумі 3 567 630 грн 77 коп. підлягає стягненню на рахунок UA758999980313010106005003500 в Казначействі України (ЕАП) (ЄДРПОУ 38009371, отримувач ГУК у Волинській області/село Вишнів, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу "адміністративні штрафи та інші санкції "05" Державна митна служба України");

- стягнуто з Боржника на користь Волинської митниці витрати у справі на зберігання товару в розмірі 249 227 грн 83 коп.;

- стягнуто з Боржника на користь держави 536 грн 80 коп. судового збору.

4.2. Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі № 163/2516/23 від 11.01.2024 Боржниці розстрочено виплату застосованого до неї постановою Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі № 163/2516/23 (провадження № 3/163/1125/23) стягнення у вигляді штрафу в сумі 3 567 630 грн 77 коп. на 36 місяців зі сплатою щомісячно до останнього дня кожного місяця рівних платежів суми стягнення по 99 100 грн 86 коп., починаючи з січня 2024 року; розстрочено Боржниці виплату присудженого з неї постановою Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі № 163/2516/23 (провадження № 3/163/1125/23) стягнення витрат у справі на зберігання товару в розмірі 249 227 грн 83 коп. на 36 місяців зі сплатою щомісячно до останнього дня кожного місяця рівних платежів суми стягнення по 6 923 грн 00 коп., починаючи з січня 2024 року.

4.3. Постановою державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 74213416 від 19.02.2024 відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 163/2516/23, виданої 23.11.2023 Любомльським районним судом Волинської області.

Постановою державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №74163662 від 14.02.2024 відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 163/2516/23, виданої 23.11.2023 Любомльським районним судом Волинської області.

4.4. 07.01.2024 між ОСОБА_2 та Боржником був укладений договір грошової позики № 1, пунктом 1 якого передбачено, що у порядку та на умовах, які визначені договором, позикодавець передає позичальнику кошти у розмірі 2000 дол. США, а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму у строк, встановлений пунктом 2.1.

Згідно з розпискою про отримання позики за договором грошової позики № 1 від 07.01.2024 Боржниця отримала від ОСОБА_2 в порядку та на підставі договору грошової позики від 07.01.2024 № 1 кошти в розмірі 2000 дол. США, зобов`язується повернути отримані кошти у порядку, що визначений вказаним договором.

4.5. 07.01.2024 між ОСОБА_3 та Боржницею був укладений договір грошової позики № 2, пунктом 1 якого передбачено, що у порядку та на умовах, які визначені договором, позикодавець передає позичальнику кошти у розмірі 5000 дол. США, а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму у строк, встановлений пунктом 2.1.

Згідно з розпискою про отримання позики за договором грошової позики від 07.01.2024 № 2 Боржниця отримала від ОСОБА_3 в порядку та на підставі договору грошової позики від 07.01.2024 № 2 кошти у сумі 5000 дол. США, зобов`язується повернути отримані кошти у порядку, що визначений вказаним договором.

4.6. 06.01.2024 між ОСОБА_4 та Боржницею укладений договір грошової позики № 3, пунктом 1 якого передбачено, що у порядку та на умовах, які визначені договором, позикодавець передає позичальнику кошти у сумі 1500 дол. США, а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму у строк, встановлений пунктом 2.1.

Згідно з розпискою про отримання позики за договором грошової позики № 3 від 06.01.2024 Боржниця отримала від ОСОБА_4 в порядку та на підставі договору грошової позики № 3 від 06.01.2024 кошти у сумі 1500 дол. США, зобов`язується повернути отримані кошти у порядку, що визначений вказаним договором.

4.7. 08.01.2024 між ОСОБА_5 та Боржницею був укладений договір грошової позики № 4, пунктом 1 якого передбачено, що у порядку та на умовах, які визначені договором, позикодавець передає позичальнику кошти в сумі 2000 дол. США, а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму у строк, встановлений пунктом 2.1 Згідно з розпискою про отримання позики за договором грошової позики від 08.01.2024 № 4 Боржниця отримала від ОСОБА_5 в порядку та на підставі договору грошової позики від 08.01.2024 № 4 кошти в сумі 2000 дол. США, зобов`язується повернути отримані кошти у порядку, що визначений вказаним договором.

4.8. 08.01.2024 між ОСОБА_6 та Боржницею укладений договір грошової позики № 5, пунктом 1 якого передбачено, що у порядку та на умовах, які визначені договором, позикодавець передає позичальнику кошти у сумі 4000 дол. США, а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму у строк, встановлений пунктом 2.1. Згідно з розпискою про отримання позики за договором грошової позики від 08.01.2024 № 5 Боржниця отримала від ОСОБА_6 в порядку та на підставі договору грошової позики від 08.01.2024 № 5 кошти в сумі 4000 дол. США, зобов`язується повернути отримані кошти у порядку, що визначений вказаним договором.

4.9. У наданому Боржницею конкретизованому списку кредиторів і боржників зазначені кредитори: держава в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області із сумою грошових вимог 3 171 227 грн 33 коп., підстава виникнення зобов`язання - постанова Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі №163/2516/23; Волинська митниця із сумою грошових вимог 221 535 грн 83 коп.; ОСОБА_2 із сумою грошових вимог 2000 дол. США, що за курсом НБУ - 79 359 грн 80 коп., підстава виникнення зобов`язання: договір грошової позики від 07.01.2024 № 1; ОСОБА_3 із сумою грошових вимог 5000 дол. США, що за курсом НБУ становить 198 399 грн 50 коп., підстава виникнення зобов`язання: договір грошової позики від 06.01.2024 № 2; ОСОБА_4 із сумою грошових вимог 1500 дол. США, що за курсом НБУ становить 59 519 грн 85 коп., підстава виникнення зобов`язання: договір грошової позики від 06.01.2024 № 3; ОСОБА_5 із сумою грошових вимог 2000 дол. США, що за курсом НБУ становить 79 359 грн 80 коп., підстава виникнення зобов`язання: договір грошової позики від 08.01.2024 № 4; ОСОБА_6 із сумою грошових вимог 4000 дол. США, що за курсом НБУ становить 158 719 грн 60 коп., підстава виникнення зобов`язання: договір грошової позики від 08.01.2024 № 5; боржники - відсутні.

4.10. Волинська митниця не заявляла в процедурі неплатоспроможності Боржниці грошові вимоги щодо штрафу у сумі 3 567 630 грн 77 коп., накладеного постановою Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі № 163/2516/23.

4.11. Ухвалою попереднього засідання від 18.09.2024 визнано грошові вимоги Волинської митниці до Боржниці в сумі 221 535 грн 83 коп. із задоволенням у другу чергу; визнано грошові вимоги ОСОБА_5 до Боржниці в сумі 81 764 грн 60 коп. із задоволенням у другу чергу; визнано грошові вимоги ОСОБА_6 до Боржниці в сумі 162 858 грн 40 коп. із задоволенням у другу чергу; визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення керуючим реструктуризацією боржника до реєстру вимог кредиторів.

4.12. План реструктуризації боргів Боржника, затверджений ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2024, передбачав такі умови стосовно його виконання:

"Боржник перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 Чоловік Боржниці, який зареєстрований фізичною особою-підприємцем (основний КВЕД - 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту) та отримав дохід від підприємницької діяльності з 01.05.2024 в сумі 399 360 грн 00 коп. Після сплати податків, витрат від операційної діяльності, розмір прибутку склав 65 000 грн 00 коп. Відтак, Боржник має можливість виконати умови плану реструктуризації за рахунок коштів отриманих в якості доходу члена сім`ї боржника за згодою цього члена сім`ї. За рахунок вказаних коштів в межах плану реструктуризації боргів, Боржник здійснює:

повне погашення вимог кредиторів першої черги,

- а саме: Волинська митниця - 6 056 грн 00 коп., ОСОБА_5 - 6 056 грн 00 коп., ОСОБА_6 - 6 056 грн 00 коп.

- погашення 10 % вимог кредиторів другої черги:

а саме: Волинська митниця - 22 153 грн 60 коп., решта заборгованості в сумі 199 382 грн 23 коп. вважається прощеною кредитором; ОСОБА_5 - 8 176 грн 50 коп., решта заборгованості в сумі 73 588 грн 10 коп. вважається прощеною кредитором; ОСОБА_6 - 16 285 грн 80 коп., решта заборгованості в сумі 146 572 грн 60 коп. вважається прощеною кредитором.

Порядок виконання Плану реструктуризації боргів Боржника:

Боржник сплачує на користь кредитора Волинська митниця кошти у загальній сумі 28 209 грн 60 коп. на банківський рахунок в Державній казначейській службі України з призначенням платежу "виконання плану реструктуризації у справі № 916/2314/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ".

Боржник сплачує на користь кредитора ОСОБА_5 кошти в сумі 14 232 грн 50 коп. готівковим способом, а кредитор надає Боржнику розписку про отримання грошових коштів на виконання плану реструктуризації.

Боржник сплачує на користь кредитора ОСОБА_6 кошти в сумі 22 341 грн 80 коп. готівковим способом, а кредитор надає Боржнику розписку про отримання грошових коштів на виконання плану реструктуризації.

Строк виконання Плану реструктуризації боргів Боржника становить 10 (десять) календарних днів з дня затвердженням господарським судом даного плану реструктуризації.

Після закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням Плану реструктуризації боргів настають наслідки, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, щодо звільнення Боржника від боргів.

Інша частина заборгованості Боржника перед кредиторами, а також вимоги кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню".

4.13. Відповідно до наявних у матеріалах справи документів, а саме копії розписок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 15.11.2024 та копії платіжної інструкції від 15.11.2024 № 48 на суму 28 209 грн 60 коп. кредиторами було отримано грошові кошти від Боржниці в межах виконання плану реструктуризації боргів Боржника, затвердженого ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2024; будь-яких претензій та зауважень щодо виконання умов плану реструктуризації боргів Боржника у цій справі немає.

4.14. Присутній у судовому засіданні представник Волинської митниці - Наумчик Руслана Петрівна щодо затвердження звіту про виконання плану реструктуризації боргів Боржника заперечень не оголошувала.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 05.05.2025 Волинська митниця подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 в частині визнання такою, що не підлягає виконанню постанова Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі № 163/2516/23 щодо стягнення штрафу в дохід держави в сумі 3 567 630 грн 77 коп.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки цей суд неправильно застосував норму пункту 3 частини другої статті 134 КУзПБ щодо правил звільнення від боргів у справі про неплатоспроможність по завершенні процедури погашення боргів боржника, ухваливши незаконне рішення про звільнення Боржниці від накладеного на неї згідно з судовим рішенням адміністративного штрафу за порушення митних правил, тим самим звільнивши Боржницю від адміністративної відповідальності всупереч встановленій законом процедурі, надавши Боржниці можливість уникнути такої відповідальності за допомогою процедури неплатоспроможності. Тоді як виконання вимоги щодо сплати адміністративного штрафу, яке є не грошовим зобов`язанням, а грошовим стягненням за адміністративне правопорушення, нерозривно пов`язане з особистістю Боржниці, а висновки Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми у подібних правовідносинах відсутні.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. Боржниця у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній аргументи з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові, наголошуючи на тому, що будь-яке грошове зобов`язання не може вважатись нерозривно пов`язаним з особистістю боржника, оскільки його виконання не пов`язане з індивідуальними якостями боржника та може бути делеговано іншим особам, в тому числі, шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, а норми КУзПБ не містять заборони на звільнення боржника від боргу щодо сплати фінансової санкції, накладеної контролюючим органом на боржника як суб`єкта господарювання, а Боржниця сплачувала накладений штраф допоки мала фінансову можливість його сплачувати.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо наслідків закриття провадження у справі про неплатоспроможність

8.1. У цьому касаційному провадженні за результатами оскарження постанови апеляційного суду порушено питання застосування такого наслідку закриття провадження у справі про неплатоспроможність як звільнення боржника -фізичної особи від непогашених ним боргів, а саме питання кваліфікації штрафу, покладеного на Боржницю за порушення нею митних правил, який нею не був сплачений ні до відкриття провадження у цій справі про неплатоспроможність, ні в ході здійснення провадження в ній, тоді як цей штраф був присуджений до стягнення з Боржниці згідно з судовим рішенням, яке згідно з оскаржуваною постановою було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Здійснюючи касаційне провадження у цій справі за скаргою Волинської митниці, Суд зазначає, що переглядає оскаржувану постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги (частина перша статті 300 ГПК України), тобто за відсутності вимог та заперечень в частині підстав та факту закриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржниці, а тому не переглядає оскаржуване рішення у відповідній частині.

Щодо звільнення боржника - фізичної особи від непогашених ним боргів Суд зазначає, що КУзПБ передбачає і погашення, і звільнення боржника від боргів у справі про неплатоспроможність, а тому Суд звертається до відповідних правил та умов погашення та звільнення від боргів фізичної особи боржника у справі про неплатоспроможність, які регламентовані приписами статей 133 134 КУзПБ.

8.2. Встановлені статтею 133 КУзПБ правила задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність фізичної особи передбачають, що вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина шоста).

При цьому частина сьома цієї статті КУзПБ визначає, що вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.

8.3. Згідно з частиною першою статті 134 цього Кодексу господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.

Водночас законодавець в частині другій цієї статті КУзПБ встановив винятки із зазначеного правила, а саме: фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов`язку повернення непогашених боргів, а саме:

1) відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи;

2) сплати аліментів;

3) виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи.

При цьому законодавець зазначив, що такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.

8.4. Тож законодавець не наводить вичерпний перелік боргів, які вважаються погашеними (прощеними) через їх незадоволення з підстав недостатності майна боржника, та від яких фізична особа не звільняється за наслідками проведеної за правилами КУзПБ процедури неплатоспроможності по завершенні процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі. Водночас законодавець встановлює при цьому лише один критерій, за яким непогашені борги фізичної особи боржника є такими, що не можуть вважатись погашеними (прощеними), а боржник не звільняється від них, а саме пов`язаність вимог стосовно відповідного боргу фізичної особи з її особистістю - особистий характер боргу, до яких законодавець відносить зобов`язання соціального характеру, а саме пов`язанні з існуванням фізичної особи боржника (обов`язкові внески соціального страхування, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, аліменти тощо).

8.5. У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що на відміну від справи про банкрутство, в якій боржник (юридична особа) ліквідується та припиняється як господарюючий суб`єкт, якщо по звершенні процедури ліквідації виявилося недостатнім його майна для погашення боргів (частина сьома статті 64, частина друга статті 65 КУзПБ), між тим у справі про неплатоспроможність за аналогічної ситуації в аналогічній процедурі (процедурі погашення боргів) відповідний боржник не припиняється через особливості такого суб`єкта боржника, яким у справі про неплатоспроможність є фізична особа.

Саме у зв`язку з цим, на відміну від справи про банкрутство, в якій існує лише режим погашення вимог боржника (прощення, списання боргів), в справі про неплатоспроможність існує два однакові за наслідками, однак відмінні за змістом та підставам для їх застосування режими, такі як погашення вимог (прощення боргів боржника) та звільнення від боргів.

У зв`язку з цим Суд вважає за необхідне звернутися до наведеного в КУзПБ розмежування законодавцем складу та режиму погашення вимог до боржника у справі про неплатоспроможність (прощення боргів).

8.6. Згідно з частиною першою статті 125 цього Кодексу не підлягають реструктуризації борги боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов`язкових платежів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому згідно зі статтею 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника, тоді як погашення боргів боржника -судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна боржника, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом;

8.7. Згідно з частиною четвертою статті 133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

8.8. Щодо правової природи штрафу за порушення митного законодавства (митних правил), то Суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 23 та пунктом 2 статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф є одним із видів адміністративного стягнення як міри відповідальності, що застосовується до особи, що вчинила адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 27 цього ж Кодексу штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 33 цього Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України, одним із яких Митний кодекс України

8.9. Згідно з частиною першою статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Стаття 472 Митного кодексу України передбачає відповідальність за недекларування товарів (крім тих, що переміщуються через митний кордон України громадянами), транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

За вчинення передбаченого статтею 472 Митного кодексу України порушення митних правил встановлена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості незадекларованих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.

8.10. Отже, штраф за порушення митного законодавства (митних правил) хоча і не належить до неустойки (штрафу, пеня), що застосовується у господарських правовідносинах, податкових правовідносинах (за порушення податкового законодавства), однак за своєю правовою природою є такою ж фінансовою санкцією (грошовим стягненням, стаття 27 Кодексу України про адміністративні правопорушення), яка застосовується за порушення, зокрема, податкового законодавства, а тому штраф за порушення митного законодавства (митних правил) так само підлягає визнанню погашеним (прощенню) у разі його несплати боржником з підстав недостатності його майна (частина шоста стаття 133 КУзПБ).

8.11. У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку про те, що застосовані до фізичної особи фінансові санкції (грошові стягнення), зокрема за вчинені ним адміністративні порушення, якщо вони не були сплачені (погашені) такою фізичною особою протягом здійснення та до завершення здійсненої щодо неї за правилами КУзПБ процедури погашення боргів, після її завершення та ухвалення рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, вважаються погашеними (прощеними).

8.12. Поряд з викладеним щодо суспільного значення покладеного на Боржницю штрафу за порушення нею митних правил у розмірі 100 відсотків вартості незадекларованих товарів (пункт 4.1), Суд, відхиляючи при цьому аргументи скаржника (пункт 6.1) про звільнення судом Боржниці від адміністративної відповідальності всупереч встановленій законом процедурі, з наданням Боржниці можливості уникнути такої відповідальності за допомогою процедури неплатоспроможності, вважає за необхідне звернути увагу на надану Європейським судом з прав людини оцінку такого виду відповідальності як штраф за порушення митних правил у розмірі 100 відсотків вартості незадекларованих товарів.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 13.01.2022 (остаточне 13.04.2022) справа "КРАЄВА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF KRAYEVA v. UKRAINE, Заява № 72858/13) цей Суд констатував, що накладене на заявницю стягнення, зокрема розмір штрафу за порушення заявницею митних правил під час митного декларування імпортованих товарів, накладеного на неї у зв`язку з цим в розмірі вартості імпортованого товару, який її зобов`язали сплатити згідно з постановою апеляційного суду у результаті застосування частини першої статті 483 Митного кодексу України, становило непропорційне втручання у її майнові права; тобто зобов`язання сплатити штраф на підставі рішення суду було непропорційним втручанням у право власності заявниці всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 33 рішення).

8.13. Дійшовши зазначених висновків, Суд погоджується з правильним та обґрунтованим висновком суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі і висновком апеляційного суду в оскаржуваній постанові, якою частково скасовано та змінено відповідну ухвалу місцевого суду про закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність Боржниці (пункти 2.1, 2.2, 3.1, 3.2), в тій частині, в якій ці суди дійшли висновку та ухвалили, що постанова Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі № 163/2516/23 в частині стягнення з Боржниці штрафу в дохід держави у сумі 3 567 630 грн 77 коп., застосованого за порушення Боржницею митних правил, не підлягає виконанню.

Дійшовши зазначених висновків, Суд погоджується із відповідними висновками судів в оскаржуваній скаржником частині, однак з підстав визнання погашеним відповідного боргу Боржниці за правилами частини шостої статті 133 КУзПБ та відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 6.1).

8.14. А тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, висновки в якій зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, тоді як скаржник не довів порушення цими судами норм матеріального і процесуального права та не спростував відповідних висновків.

8.15. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду у заперечуваній скаржником частині підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

8.16. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної постанови, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі № 916/2314/24 в частині рішення про визнання такою, що не підлягає виконанню постанови Любомльського районного суду Волинської області від 23.11.2023 у справі № 163/2516/23 щодо стягнення штрафу в дохід держави в сумі 3 567 630 грн 77 коп. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк