Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.04.2018 року у справі №913/444/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року

м. Київ

Справа №913/444/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - ОСОБА_4,

відповідача -не з'явилися,

третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017

(головуючий - Дучал Н.М., судді: Мартюхіна Н.О., Склярук О.І.)

у справі № 913/444/17 Господарського суду Луганської області

за позовом ОСОБА_6

до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7

про визнання частково недійсними наказів

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_6 звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", в якому просив: визнати недійсним наказ АТ "Укрінбанк" від 27.07.2009 №57-п в частині встановлення персональної надбавки Голові Правління АТ "Укрінбанк" ОСОБА_7 з моменту його підписання; визнати недійсним наказ АТ "Укрінбанк" від 21.08.2009 №69-п в частині встановлення персональної надбавки Голові Правління АТ "Укрінбанк" ОСОБА_7 з моменту його підписання; визнати недійсним наказ АТ "Укрінбанк" від 18.09.2009 №89-п в частині встановлення персональної надбавки Голові Правління АТ "Укрінбанк" ОСОБА_7 з моменту його підписання; визнати недійсним наказ АТ "Укрінбанк" від 28.10.2009 №120-п в частині встановлення персональної надбавки Голові Правління АТ "Укрінбанк" ОСОБА_7 з моменту його підписання; визнати недійсним наказ АТ "Укрінбанк" від 27.11.2009 №135-п в частині встановлення персональної надбавки Голові Правління АТ "Укрінбанк" ОСОБА_7 з моменту його підписання; визнати недійсним наказ АТ "Укрінбанк" від 21.12.2009 №147-п в частині встановлення персональної надбавки Голові Правління АТ "Укрінбанк" ОСОБА_7 з моменту його підписання; визнати недійсним наказ АТ "Укрінбанк" від 21.01.2010 №7-п в частині встановлення персональної надбавки Голові Правління АТ "Укрінбанк" ОСОБА_7 з моменту його підписання; визнати недійсним наказ АТ "Укрінбанк" від 24.02.2010 №16-п в частині встановлення персональної надбавки Голові Правління АТ "Укрінбанк" ОСОБА_7 з моменту його підписання.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення його прав як акціонера на отримання частини прибутку (дивідендів) від діяльності АТ "Укрінбанк".

2. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.07.2017 позов ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про визнання частково недійсними наказів задоволено повністю.

Визнано недійсними накази акціонерного товариства "Український інноваційний банк": №57-п від 27.07.2009, №69-п від 21.08.2009, №89-п від 18.09.2009, №120-п від 28.10.2009, №135-п від 27.11.2009, №147-п від 21.12.2009, №7-п від 21.01.2010, №16-п від 24.02.2010 в частині встановлення персональної надбавки Голові Правління АТ "Укрінбанк" ОСОБА_7 Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_6, витрати на сплачений судовий збір в сумі 12800,00 грн.

2.2. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив таке.

2.2.1. Оскаржувані накази є актами вищого органу управління відповідача, що в свою чергу є юридичною формою рішень цих органів, тобто офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

2.2.2. ОСОБА_8, як голова правління АТ "Укрінбанк", видав оскаржувані накази в порушення вимог чинного законодавства України, а саме постанови Національного банку України "Про окремі питання щодо діяльності банків в період фінансово-економічної кризи", норми якої є обов'язковими для банків та якою було передбачено, що органи управління банків, які мають збитки, зобов'язані зупинити виплату бонусів, премій та інших додаткових матеріальних винагород працівникам банків.

Оскаржувані накази виданні без обов'язкового погодження зі Спостережною Радою банку, що є прямим порушенням Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також Статуту АТ "Укрінбанк", Положення про Спостережну Раду АТ "Укрінбанк", Положення про результативну надбавку працівникам системи АТ "Укрінбанк", якими передбачено, що Спостережна Рада банку затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку.

2.2.3. Таким чином, за висновком суду, оскільки оскаржувані накази суперечать законодавству, обмежують права та законні інтереси позивача як акціонера на отримання частини прибутку (дивідендів) від діяльності АТ "Укрінбанк", зменшену внаслідок нарахованої надбавки, вимога позивача про визнання недійсними наказів АТ "Укрінбанк" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

2.3. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 рішення Господарського суду Луганської області від 31.07.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 витрати по сплаті судового збору в сумі 14080,00 грн за звернення з апеляційною скаргою.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд зазначив таке.

2.4.1. Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Зміст оспорюваних наказів АТ "Укрінбанк" свідчить про те, що їх прийняття здійснювалося виключно в межах реалізації трудових відносин між АТ "Укрінбанк", як підприємством, і його працівниками, яким також є і Голова Правління. Тобто вказані накази за своєю сутністю є формою розпорядження про виплату додаткової заробітної плати (персональної надбавки), мають відповідні візи, погодження, підписані Головою Правління банку, підставою для їх видання був розгляд питань на засіданнях Правління Банку.

Підготовка, візування, підписання та виконання наказів щодо виплати надбавок (які стаття 1 Закону України "Про оплату праці" відносить до додаткової заробітної плати) працівникам підприємств вичерпано охоплюється сферою трудових правовідносин, які регулюються Кодексом законів про працю України.

Отже, зміст суб'єктивного права, про порушення якого стверджує позивач у позовній заяві, міркування, висловлені на їх підтвердження, дійсний характер (природа) дій, які позивачем кваліфікуються як порушення його права на отримання частини прибутку (дивідендів) від діяльності АТ "Укрінбанк", розуміння того, що захист прав та інтересів акціонерів повинен мати на меті саме забезпечення їх дієвості і результативності, і не прагнути інших цілей, дає підстави вважати, що захист заявленого позивачем права знаходиться поза межами правовідносин, які виникли між сторонами.

2.4.2. При цьому апеляційний господарський суд також вказав, що позов ґрунтується на порушенні прав ОСОБА_6, як акціонера, на отримання частини прибутку (дивідендів) від діяльності ПАТ "Укрінбанк", проте у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що відповідач є набувачем прав та обов'язків АТ "Український інноваційний банк".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 31.07.2017.

3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, що спірними наказами порушено його законні права та інтереси як акціонера на отримання частини прибутку від діяльності АТ "Укрінбанк", який був незаконно зменшений на визначену спірними наказами суму 3 800 000,00 грн.

3.3. Зробивши висновок про те, що права та законні інтереси спірними наказами не порушуються, суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не врахував, що у цивільній справі №761/8051/16-ц ОСОБА_7 намагається стягнути з АТ "Укрінбанк" 38 840 000,00 грн заборгованості по заробітній платі, збільшену в тому числі на суму незаконно нарахованих надбавок за наказами, визнання недійсними яких є предметом спору у цій справі.

3.4. Крім того, позивач вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду про те, що відповідач не є правонаступником АТ "Укрінбанк", оскільки відбулась лише зміна найменування банку, що свідчить про те, що саме відповідач є набувачем усіх прав та обов'язків АТ "Укрінбанк".

3.5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про помилковість висновку апеляційного господарського суду про недоведення факту набуття ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов'язків АТ "Укрінбанк". Відповідач вказує на те, що в матеріалах справи містяться копії протоколів позачергових загальних зборів акціонерів відповідача, які відбулися 13.07.2016, на яких було затверджено статут товариства у новій редакції та змінено назву банку, відомості про що були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент розгляду справи у суді відповідач має такий же код ЄДРПОУ, що і АТ "Укрінбанк".

3.6. Відповідач також акцентує увагу на тому, що за результатами проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_7, будучи службовою особою АТ "Укрінбанк", вчинив службове підроблення фінансових документів, а саме додатків №2 до наказів №57-п від 27.07.2009, №69-п від 21.08.2009, №89-п від 18.09.2009, №120-п від 28.10.2009, №135-п від 27.11.2009, №147-п від 21.12.2009, №7-п від 21.01.2010, №16-п від 24.02.2010.

3.7. Станом на 01.07.2009 АТ "Укрінбанк" мав збитки в сумі 11,46 млн. грн. Збитки за 2009 рік склали 43,56 млн. грн, а за 2 місяці 2010 року - 27,56 млн. грн. Відтак, спірні накази порушують вимоги п.2 постанови Правління Національного Банку України від 22.07.2009 №421, у якому НБУ зобов'язав органи управління банків, які мають збитки - зупинити виплати бонусів, премій та інших додаткових матеріальних винагород працівникам банку.

3.8. ОСОБА_7 також подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову апеляційного господарського залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Третя особа наголошує на тому, що ні права, ні охоронювані законом інтереси позивача ОСОБА_10 не порушені. Спір безпідставний, а суд не мав підстав його розглядати.

Постанова Правління НБУ №421 від 22.07.2010, порушення якої за висновком суду першої інстанції свідчить про незаконність спірних наказів, мала рекомендаційний характер, а у період її чинності до банку не було застосовано жодних заходів адміністративного впливу щодо керівництва та окремих працівників АТ "Укрінбанку".

По суті доводи та аргументи відзиву третьої особи зведені до аналізу рішення Господарського суду Луганської області від 31.07.2017 та дублюють доводи апеляційної скарги ОСОБА_7

3.9. 15 серпня 2018 року на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Укрінбанк" про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" в особі ОСОБА_11

Заява мотивована тим, що ПАТ "Укрінком" утворилось з АТ "Укрінбанк" і щодо цього тривають судові спори. Таким чином, у випаду прийняття рішення у цій справі воно буде впливати або може вплинути на права та обов'язки АТ "Укрінбанк".

Зазначена заява відхилена судом касаційної інстанції як необґрунтована. Відповідно до ст.50 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.

3.10. 15 серпня 2018 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло також клопотання відповідача про відкладення судового засідання у зв'язку неможливістю направити для участі у ньому представника, з огляду на зайнятість у іншому судовому процесі. Суд касаційної інстанції відхилив таке клопотання відповідача як необгрунтоване, оскільки доводи, наведені у ньому, не підтверджені документально.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до приписів ч.1 ст.300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) полягає у перевірці правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

4.1.2. У ч.2 ст.300 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

4.2.2. Як зазначено у п.1.2 цієї постанови, звернувшись з позовом у цій справі, позивач вказує на те, що спірні накази порушують його права як акціонера на отримання частини прибутку (дивідендів) від діяльності АТ "Укрінбанк".

Проте надавши оцінку зазначеним наказам, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав про те, що їх прийняття здійснювалося в межах реалізації трудових відносин між АТ "Укрінбанк", як підприємством, і його працівниками, і по суті вони є формою розпорядження про виплату додаткової заробітної плати (персональної надбавки) та охоплюються сферою трудових відносин. Тоді як зміст суб'єктивного права, про порушення якого стверджує позивач, знаходиться поза межами правовідносин, які виникли у зв'язку з прийняттям спірних наказів.

Доводи касаційної скарги зазначеного вище не спростовують.

Посилання скаржника на розгляд судом цивільної справи №761/8051/16-ц є непереконливим, оскільки ухвалення у майбутньому судового рішення про стягнення на користь третьої особи певної суми грошових коштів з відповідача не може свідчити про порушення прав чи інтересів позивача на момент подання позову у цій справі.

4.2.3. При цьому суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що судове рішення не може носити декларативний характер, а наслідком його прийняття має бути реальне відновлення порушеного права особи, за захистом якого вона звернулася до суду. У справі, що розглядається, факт порушення спірними наказами корпоративних прав позивача не встановлений, а скаржник не обгрунтовує, який чином будуть відновлені його права у випадку задоволення позову у справі.

4.2.4. Суд апеляційної інстанції також вказав, що факт набуття Публічним акціонерним товариством "Українська Інноваційна Компанія" прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", в тому числі як емітента акцій, не підтверджено документально. При цьому, суд зазначив, що не зважаючи на вимоги ухвал суду першої та апеляційної інстанції, відповідачем не надано до справи Статут Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна Компанія".

Суд касаційної інстанції в силу обмежень, встановлених ст.300 ГПК України, не наділений повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи та досліджувати наявні у ній докази.

4.2.5. З огляду на те, що належних доводів, які б свідчили про порушення судом апеляційної інстанції інстанцій норм матеріального чи процесуального права, та були б достатніми для скасування рішення суду, що оскаржується, скаржником у касаційній скарзі не наведено, Верховний Суд вважає, що позивач, звертаючись з касаційною скаргою, не довів неправильного застосування апеляційним господарським судом норм права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч.2 ст.309 ГПК України).

5.2. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

5.3. З огляду на зазначене вище у розділі 4 постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, що оскаржується - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 913/444/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко