ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 909/835/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020

у справі № 909/835/18

за позовом Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі:

1) Національної академії аграрних наук України;

2) Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України

до Коломийської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Головне Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області;

2) Комунальне підприємство "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування",

про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування записів про державну реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за позовом Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (далі - Прикарпатської ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України) до Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Коломийської міської ради № 2931-36/2018-36 від 06.09.2018 "Про землекористування в районі об`їзної дороги", скасування запису про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельну ділянку площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27851498 від 10.09.2018 та скасування запису про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельну ділянку площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27850840 від 10.09.2018.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2019, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, задоволено заяву Прикарпатської ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України про забезпечення позову. Заборонено Коломийській міській раді, Державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які дії у відношенні земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 510,75 га кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029, а саме заборонено: проведення будь-яких торгів (аукціонів, конкурсів) відносно даної земельної ділянки, передавати земельну ділянку у власність, іншим чином розпоряджатись земельною ділянкою, змінювати її конфігурацію, межі, змінювати цільове призначення, змінювати склад угідь, змінювати кадастровий номер, вчиняти дії щодо поділу земельної ділянки, інші дії, які можуть стати перешкодою для користування земельною ділянкою або її поділеними частинами; здійснювати будь які-дії, спрямовані на скасування державної реєстрації; вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права власності та інших речових прав щодо вказаних земельних ділянок.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019, яку залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019, задоволено заяву Прикарпатської ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України про додаткове забезпечення позову. Заборонено Коломийській міській раді вчиняти будь-які дії з передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельної ділянки площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029, у користування третім особам. Заборонено Комунальному підприємству "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" Коломийської міської ради вчиняти будь-які дії у відношенні земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 510,75 га кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029, а саме: до збору врожаю 2019 року користуватися переданими Коломийською міською радою у постійне користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2610600000:01:001:0009 та 2610600000:01:001:0029; вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть виконання Прикарпатською ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України (чи її підрядним організаціям) операцій з їх вирощуванням сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029; перешкоджати збору Прикарпатською ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України (чи її підрядним організаціями) врожаю сільськогосподарських культур 2019 року на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2020 задоволено клопотання Комунального підприємства "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" Коломийської міської ради та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019 в частині заборони Комунальному підприємству "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" Коломийської міської ради вчиняти будь-які дії у відношенні земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 510,75 га кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029, а саме: до збору врожаю 2019 року користуватися переданими Коломийською міською радою у постійне користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2610600000:01:001:0009 та 2610600000:01:003:0029; вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть виконанню Прикарпатською ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України (чи її підрядним організаціям) операцій з вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029; перешкоджати збору Прикарпатською ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України (чи її підрядним організаціями) врожаю сільськогосподарських культур 2019 року на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029; провадження у справі зупинено.

До Господарського суду Івано-Франківської області 10.03.2020 від Прикарпатської ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України надійшла заява №01/8-34 від 06.03.2020 (вх.№4060/20) про додаткове забезпечення позову, в якій заявник просив заборонити Коломийській міській раді та Комунальному підприємству "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" користуватись переданими Коломийською міською радою у постійне користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2610600000:01:001:0009 та 2610600000:01:003:0029 та заборонити вчиняти Коломийській міській раді та Комунальному підприємству "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" будь які дії, направлені на перешкоджання Прикарпатській ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України (чи її підрядним організаціям) здійснювати обробіток земельних ділянок з кадастровими номерами 2610600000:01:001:009 та 2610600000:01:003:0029, включаючи та не обмежуючи виконання на них комплексу сільськогосподарських операцій, вирощування сільськогосподарських культур, включаючи здійснення збору врожаю.

Заява обґрунтована тим, що скасування ухвалою суду від 05.03.2020 заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 03.05.2019, обмежить доступ Прикарпатської ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України до земельних ділянок з кадастровими номерами 2610600000:01:001:0009 та 2610600000:01:003:0029, на яких позивач здійснює вирощування сільськогосподарської продукції, а невиконання позивачем усього комплексу сільськогосподарських робіт призведе до втрати врожаю та завдання збитків державній установі.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2020 (суддя Рочняк О.В.) поновлено провадження у справі. Заяву Прикарпатської ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України про додаткове забезпечення позову №01/8-34 від 06.03.2020 (вх.№4060/20 від 10.03.2020) задоволено частково. Заборонено Комунальному підприємству "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" користуватися та вчиняти будь які дії, направлені на перешкоджання Прикарпатській ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України (чи її підрядним організаціям) здійснювати обробіток, не обмежуючи виконання комплексу сільськогосподарських операцій, вирощування сільськогосподарських культур земельною ділянкою з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 на площі 176 га, яка засіяна ріпаком озимим та на площі 250 га, яка засіяна ячменем озимим підрядними організаціями Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції, до збору, на цих площах, врожаю 2020 року. В решті заяви відмовлено та зупинено провадження у справі.

Частково задовольняючи заяву про додаткове забезпечення позову місцевий господарський суд виходив з того, що з наданих позивачем до заяви про додаткове забезпечення позову документів вбачається, що під час дії ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019 щодо заборони КП "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть виконання Прикарпатською ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України (чи її підрядним організаціям) операцій з їх вирощуванням сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029, підрядними організаціями Прикарпатської ДСДС здійснено комплекс сільськогосподарських операцій, в т.ч. посів на земельній ділянці з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 на площі 176 га ріпаку озимого та на площі 250 га ячменю озимого, що підтверджується актами приймання виконаних робіт від 1 та 4 листопада 2019 року. Таким чином, з метою недопущення державних втрат та погіршення фінансового стану державної установи - Національної академії аграрних наук України, необхідно заборонити Комунальному підприємству "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" користуватися та вчиняти будь які дії, направлені на перешкоджання Прикарпатській ДСДС (чи її підрядним організаціям) здійснювати обробіток, не обмежуючи виконання комплексу сільськогосподарських операцій, вирощування сільськогосподарських культур земельною ділянкою з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 на площі 176 га, яка засіяна ріпаком озимим та на площі 250 га, яка засіяна ячменем озимим підрядними організаціями Прикарпатської ДСДС, до збору, на цих площах, врожаю 2020 року. В решті вимог заяви про додаткове забезпечення позову, що стосується Комунального підприємства "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" відмовлено, оскільки позивач не довів, яким чином заходи забезпечення позову щодо користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 2610600000:01:003:0029 та земельною ділянкою з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 на площі 84,75 га, а також на іншій площі даної земельної ділянки після збору врожаю 2020 року вплине на можливе порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, враховуючи, що третя особа наділена тільки правом користування цими земельними ділянками. В задоволенні вимоги позивача про застосування додаткових заходів забезпечення позову, що стосується Коломийської міської ради, також відмовлено з огляду на те, що вжиті ухвалами Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2019 та 03.05.2019 заходи забезпечення позову щодо заборони Коломийській міській раді вчиняти будь-які дії у відношенні земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 510,75 га кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029 включають захід забезпечення позову, заявлений заявником у заяві про додаткове забезпечення позову.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 (колегія суддів у складі: Желік М.Б. - головуючий, Орищин Г.В., Галушко Н.А.) скасовано ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2020 в частині абзацу 2 та абзацу 3 резолютивної частини, якими: заяву Прикарпатської ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України про додаткове забезпечення позову №01/8-34 від 06.03.2020 (вх.№4060/20 від 10.03.2020) задоволено частково; заборонено Комунальному підприємству "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" користуватися та вчиняти будь які дії, направлені на перешкоджання Прикарпатській ДСДС (чи її підрядним організаціям) здійснювати обробіток, не обмежуючи виконання комплексу сільськогосподарських операцій, вирощування сільськогосподарських культур земельною ділянкою з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 на площі 176 га, яка засіяна ріпаком озимим та на площі 250 га, яка засіяна ячменем озимим підрядними організаціями Прикарпатської ДСДС, до збору, на цих площах, врожаю 2020 року. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні Прикарпатської ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України про додаткове забезпечення позову №01/8-34 від 06.03.2020 відмовлено повністю.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції апеляційний господарський суд виходив з того, що діючі заходи забезпечення позову (вжиті відповідно до ухвал Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2019, від 03.05.2019 та від 05.03.2020) повністю охоплюють мету та завдання їх вжиття - уникнення істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у цьому спорі, за захистом яких він звернувся до суду. В свою чергу, спір щодо здійснення господарської діяльності на земельних ділянках сільськогосподарського призначення площею 510,75 га кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029, а також права власності на посіви, розміщені на цих земельних ділянках, що виник між позивачем у справі та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не входить до предмету дослідження в межах спору у справі № 909/835/19. Заходи, спрямовані на уникнення втрати доходів позивача від посівів, розміщених на спірних земельних ділянках, за наявності спору щодо права власності на такі посіви, не є за своєю суттю та змістом заходами, спрямованими на забезпечення позовних вимог про скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації із землеустрою та скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Заборонивши КП "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" користуватися та вчиняти будь які дії, направлені на перешкоджання Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції (чи її підрядним організаціям) здійснювати обробіток, не обмежуючи виконання комплексу сільськогосподарських операцій, вирощування сільськогосподарських культур земельною ділянкою з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 на площі 176 га, яка засіяна ріпаком озимим та на площі 250 га, яка засіяна ячменем озимим підрядними організаціями Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції, до збору, на цих площах, врожаю 2020 року, місцевий господарський суд порушив принцип збалансованості інтересів сторін, вирішивши при цьому питання, що виходять за межі позовних вимог - щодо фактичного визнання права власності на посіви.

Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні решти вимог заяви про додаткове забезпечення позову, що стосується КП "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування", оскільки позивач не довів, яким чином заходи забезпечення позову щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610600000:01:003:0029 та земельною ділянкою з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 на площі 84,75 га, а також на іншій площі даної земельної ділянки після збору врожаю 2020 року вплине на можливе порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача та можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, враховуючи, що третя особа наділена тільки правом користування цими земельними ділянками, а також правомірно відмовив в задоволенні вимоги позивача про застосування додаткових заходів забезпечення позову, що стосується Коломийської міської ради з огляду на те, що такі охоплюються заходами забезпечення позову, що вжиті ухвалами Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2019 та від 03.05.2019.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Прикарпатська ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду від 20.03.2020 залишити в силі. Підставою касаційного оскарження заявник визначив п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначивши при цьому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18. Також в обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що: - заявлені позовні вимоги носять немайновий характер та не підлягають примусовому виконанню, а тому в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду; - судом першої інстанції встановлено факт засіювання з боку Прикарпатської ДСДС спірної земельної ділянки сільськогосподарськими культурами майбутнього врожаю 2020 року, засіювання яких здійснювалось в тому числі на підставі чинних заходів забезпечення позову, які прямо дозволяли вчинення таких дій; - напередодні збирання врожаю 2020 року судом першої інстанції на підставі ухвали від 20.03.2020 вжито додаткових заходів для забезпечення ефективного відновлення права, на захист якого подано позов, а судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано обставин справи та висновку Верховного Суду у справі № 910/1040/18, результатом чого стало скасування законної ували місцевого господарського суду та створення передумов для збирання врожаю, засіяного на замовлення Прикарпатської ДСДС за державні кошти, з боку інших осіб. На думку скаржника, викладені обставини в їх сукупності беззаперечно свідчать про той факт, що судом апеляційної інстанції не було належним чином враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову, а також взагалі не надано правової оцінки наданим позивачем доказам на підтвердження існування обставин, які свідчать про необхідність створення можливості для ефективного відновлення прав особи, на захист яких подано позов.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020, зокрема, відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 08.07.2020.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 08.07.2020 від КП "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому його представник просить останню залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції та помилковість доводів скаржника. За твердженнями третьої особи, в даній справі судом апеляційної інстанції якраз таки застосовано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18. При цьому жодного достатнього обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду заява про додаткове забезпечення позову не містить. В свою чергу, постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 21.05.2020 у справі № 906/20/20, від 14.04.2020 у справі № 910/9327/19, на які також посилається позивач, дійсно містять аналогічну правову позицію та посилання на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, проте у жодній із зазначених справ судом не було встановлено неспівмірності та невідповідності заходів забезпечення позову із його предметом, що має місце у даній справі. Апеляційним судом правильно встановлено, що відповідно до ухвал Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2019, від 03.05.2019 та від 05.03.2020, станом на день постановлення оскарженої ухвали в межах справи № 909/835/18 є чинними заходи забезпечення позову, які повністю охоплюють мету та завдання їх вжиття - уникнення істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у цьому спорі, за захистом яких він звернувся до суду.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому Верховний Суд враховує позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, відповідно до якої якщо судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

В свою чергу, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

До того ж повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

В свою чергу, враховуючи імперативні приписи ст. 300 ГПК України, Верховний Суд обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Так місцевим господарським судом встановлено, що з наданих позивачем до заяви про додаткове забезпечення позову документів вбачається, що під час дії ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019 щодо заборони КП "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть виконання Прикарпатською ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України (чи її підрядним організаціям) операцій з їх вирощуванням сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та земельній ділянці площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029, підрядними організаціями Прикарпатської ДСДС здійснено комплекс сільськогосподарських операцій, в т. ч. посів на земельній ділянці з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 на площі 176 га ріпаку озимого та на площі 250 га ячменю озимого, що підтверджується актами приймання виконаних робіт від 1 та 4 листопада 2019 року.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний господарський суд відмовляючи у задоволенні заяви про додаткове забезпечення позову в оскаржуваній часині виходив з того, що спір щодо здійснення господарської діяльності на земельних ділянках сільськогосподарського призначення площею 510,75 га кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0029, а також права власності на посіви, розміщені на цих земельних ділянках, що виник між позивачем у справі - Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування", не входить до предмету дослідження в межах спору у справі № 909/835/19. Заходи, спрямовані на уникнення втрати доходів позивача від посівів, розміщених на спірних земельних ділянках, за наявності спору щодо права власності на такі посіви, не є за своєю суттю та змістом заходами, спрямованими на забезпечення позовних вимог про скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації із землеустрою та скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Заборонивши КП "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" користуватися та вчиняти будь які дії, направлені на перешкоджання Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції (чи її підрядним організаціям) здійснювати обробіток, не обмежуючи виконання комплексу сільськогосподарських операцій, вирощування сільськогосподарських культур земельною ділянкою з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 на площі 176 га, яка засіяна ріпаком озимим та на площі 250 га, яка засіяна ячменем озимим підрядними організаціями Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції, до збору, на цих площах, врожаю 2020 року, місцевий господарський суд порушив принцип збалансованості інтересів сторін, вирішивши при цьому питання, що виходять за межі позовних вимог - щодо фактичного визнання права власності на посіви.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що обраний позивачем захід забезпечення позову безпосередньо не пов`язаний з предметом спору та не є співвідносним із заявленою позивачем вимогою.

Що ж до посилань скаржника на те, що апеляційним судом не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, колегія суддів зазначає таке.

Неврахування висновку Верховного Суду з приводу застосування норми права може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення не у будь-якому разі, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку призвело до постановлення судами помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на прийняте рішення по суті спору або заявленої вимоги.

Разом з тим, як вбачається з тексту постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у ній заява про забезпечення позову була подана до подання самого позову, і її заявник просив забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу, яким звернено стягнення на нерухоме майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису.

Одночасно скаржник заявляв про намір подати позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважав, що такий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства через порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису та неправомірність вимог стягувача в частині розміру заборгованості. Тобто майбутня позовна заява міститиме немайнову вимогу, рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтовував її можливістю передчасної примусової реалізації майна (звернення стягнення на яке здійснено на підставі згаданого виконавчого напису) на прилюдних торгах до закінчення розгляду зазначеного позову.

Задовольняючи касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що з огляду на законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що: головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом, яким передбачено звернення стягнення на майно на користь банку, а позивач мав намір оскаржити такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважав, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову, до подання позовної заяви (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису нотаріуса) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він мав намір звернутися до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавчою службою буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів фірми.

Тобто у справі № 910/1040/18 між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, які позивач мав намір заявити, був наявний безпосередній зв`язок - невжиття заходів з зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно такого виконавчого напису прямо і безпосередньо пов`язано з вимогами про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, у справі № 909/835/18, предметом позову у якій є визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування записів про державну реєстрацію права власності, суд першої інстанції заборонив Комунальному підприємству "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" користуватися та вчиняти будь які дії, направлені на перешкоджання Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції (чи її підрядним організаціям) здійснювати обробіток, не обмежуючи виконання комплексу сільськогосподарських операцій, вирощування сільськогосподарських культур земельною ділянкою з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 на площі 176 га, яка засіяна ріпаком озимим та на площі 250 га, яка засіяна ячменем озимим підрядними організаціями Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції, до збору, на цих площах, врожаю 2020 року.

При цьому суд апеляційної інстанції скасовуючи в цій частині ухвалу місцевого господарського суду зазначив, що суд вирішив питання, що виходять за межі позовних вимог - щодо фактичного визнання права власності на посіви.

Тобто вказані заходи забезпечення позову не є пов`язаними з позовними вимогами - заборона користуватися та вчиняти будь-які дії, направлені на перешкоджання здійснювати обробіток, не обмежуючи виконання комплексу сільськогосподарських операцій, вирощування сільськогосподарських культур земельною ділянкою на площі 176 га, яка засіяна ріпаком озимим та на площі 250 га, яка засіяна ячменем озимим підрядними організаціями, до збору, на цих площах, врожаю 2020 року не співвідноситься з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування записів про державну реєстрацію права власності.

При цьому посилання скаржника на те, що ухвала місцевого господарського суду від 20.03.2020 у справі № 909/835/18 базується на тих самих обставинах та підставах, на яких була постановлена ухвала від 03.05.2019, залишена в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019, не є підставою для висновку про помилковість висновків, викладених у постанові Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 909/835/18.

Доводи позивача, що оскільки в даному випадку заявлені позовні вимоги носять немайновий характер та не підлягають примусовому виконанню, а тому в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду - не знаходять свого підтвердження, оскільки, по-перше, позовні вимоги про скасування записів про державну реєстрацію, у випадку їх задоволення, підлягають виконанню шляхом внесення відповідних записів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а, по-друге, апеляційний суд при постановленні оскаржуваного рішення виходив з підстав, що обраний позивачем захід забезпечення позову безпосередньо не пов`язаний з предметом спору та не є співвідносним із заявленою позивачем вимогою.

При цьому висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 стосовно того, що в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, також не може бути застосований до відносин, які виникли у справі № 909/835/18, в силу тих же підстав - обраний позивачем захід забезпечення позову безпосередньо не пов`язаний з предметом спору та не є співвідносним із заявленою позивачем вимогою - заходи, спрямовані на уникнення втрати доходів позивача від посівів, розміщених на спірних земельних ділянках, не є за своєю суттю та змістом заходами, спрямованими на забезпечення позовних вимог про скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації із землеустрою та скасування записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Викладене спростовує доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 136, 137 ГПК України та застосування норми права не у відповідності до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони Комунальному підприємству "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" користуватися та вчиняти будь які дії, направлені на перешкоджання Прикарпатській ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону НАН України (чи її підрядним організаціям) здійснювати обробіток, не обмежуючи виконання комплексу сільськогосподарських операцій, вирощування сільськогосподарських культур земельною ділянкою з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 на площі 176 га, яка засіяна ріпаком озимим та на площі 250 га, яка засіяна ячменем озимим підрядними організаціями Прикарпатської державній сільськогосподарській дослідній станції, до збору, на цих площах, врожаю 2020 року.

При цьому оскільки скаржником не оскаржуються висновки апеляційного суду в частині, в якій він залишив ухвалу суду першої інстанції (про відмову у задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову) без змін, колегія суддів не здійснює перегляд судового рішення в цій частині.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення у відповідній частині, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 241, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 в оскаржуваній частині у справі № 909/835/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.