Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №910/8923/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

м. Київ

справа № 910/8923/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді здійснюються помічником судді Александренко К.І.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш",

представник позивача - Руденко А.С., адвокат (довіреність від 22.03.2018 б/н, свідоцтво від 26.10.2010 № НОМЕР_2),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Тімсен",

представник відповідача - не з'явився,

третя особа-1 - ОСОБА_5,

представник третьої особи-1 - ОСОБА_6, адвокат (довіреність від 19.11.2018 № 859, свідоцтво від 22.03.2004 НОМЕР_3),

третя особа-2 - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дегтярьова Ангеліна Володимирівна,

представник третьої особи-2 - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_5

на рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2017 (головуючий суддя Босий В.П.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 (головуючий Андрієнко В.В., судді: Власов Ю.Л. і Буравльов С.І.)

у справі № 910/8923/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" (далі - ТОВ Інженерний центр "Енергомаш")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен" (далі - ТОВ "Тімсен"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.);

2) приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дегтярьова Ангеліна Володимирівна (далі - Нотаріус),

про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Тімсен" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 та Нотаріуса про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу від 06.01.2015 (далі - Договір), укладений ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" та ТОВ "Тімсен", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А.В. та реєстрований за № 12, не спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому є фіктивним правочином, у зв'язку з цим наявні підстави, згідно з статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для визнання його недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним Договір, укладений 06.01.2015 ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" та ТОВ "Тімсен", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А.В. та зареєстрований за № 12.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наявністю достатніх правових підстав для визнання Договору недійсним.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_5 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосування судами статей 234 та 334 ЦК України, а також тим, що внаслідок укладання та виконання спірного Договору до ТОВ "Тімсен" від ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" перейшло право власності на спірне майно, яке було відповідним чином зареєстроване за набувачем ТОВ "Тімсен". Тобто у даному випадку відбулось реальне виконання спірного Договору, на виконання якого були передані приміщення. Суди, встановивши обставини реального виконання спірного правочину та фактичної передачі майна на його виконання, дійшли помилкового та безпідставного висновку про наявність визначених законом підстав для визнання спірного правочину недійсним. Суди безпідставно дійшли висновку, що укладення спірного договору мало на меті уникнення ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" виконання зобов'язань перед банком за позовом, поданим у справі № 922/254/15.

ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ОСОБА_5 подав два клопотання, в яких просив розглядати справу за його відсутності та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Касаційним господарським судом відхилено клопотання ОСОБА_5 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки у клопотанні не наведено підстав, які б передбачали передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 зупинено провадження у справі № 910/8923/17 за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення господарського суду Києва від 31.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 до прийняття відповідного рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/7547/17.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.12.2018 № 3108 у зв'язку з відпусткою судді Сухового В.Г. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/8923/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 поновлено провадження у справі № 910/8923/17 за касаційною скаргою ОСОБА_5 та призначено розгляд справи у засіданні Касаційного господарського суду на 15.01.2019.

ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" подало клопотання про оголошення перерви, яке Касаційним господарським судом відхилено, оскільки у вказаному клопотанні заявником не доведено обставин, що є підставою для оголошення перерви у судовому засіданні.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу, клопотання та заяви не надходили.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" та ОСОБА_5, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 06.01.2015 ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" (продавець) та ТОВ "Тімсен" (покупець) був укладений Договір, посвідчений Нотаріусом.

Згідно з пунктом 1.1 Договору продавець передає у власність покупця нежитлове приміщення 1-го поверху № 284 загальною площею 126,6 кв.м літ. "Ч-3" (нежитлове приміщення), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а покупець набуває у власність та зобов'язується сплатити оговорену грошову суму.

Пунктом 2.1 Договору сторони передбачили, що продаж нежитлового приміщення вчиняється за ціною 8 162,77 грн., у тому числі ПДВ 20%, які покупець зобов'язується сплатити на розрахунковий рахунок продавця за згодою сторін до 06.06.2015.

Відповідно до пункту 4.1 Договору передача вказаного приміщення продавцем у користування покупця та прийняття покупцем відбувається шляхом підписання акта приймання-передачі нежитлового приміщення, що підписується уповноваженими на це представниками сторін упродовж 3 днів після підписання цього договору.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із статтею 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Як на підставу недійсності Договору ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" посилається на те, що він є фіктивним, тобто не спрямованим на настання реальних наслідків, які ним обумовлені, а тому суперечить вимогам частини п'ятої статті 203 та частинам першій, третій статті 216 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Судами встановлено, що станом на момент укладення Договору ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" було власником нежитлового приміщення 1-го поверху № 284 загальною площею 126,6 кв.м літ. "Ч-3", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі оспорюваного Договору вказане майно було відчужене на користь ТОВ "Тімсен", про що було внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" вказує, що в момент укладення спірного Договору воно перебувало у скрутному фінансовому становищі, оскільки у 2014 році ним було отримано позов від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про стягнення грошових коштів у сумі 42 450 362,92 грн. та 7 729 458,42 долара США, за яким у січні 2015 року було порушено провадження господарським судом Харківської області у справі № 922/254/15, що і зумовило укладення оспорюваного правочину з метою уникнення звернення стягнення на майно. При цьому відчуження спірного нерухомого майна відбулося на користь пов'язаних юридичних осіб.

Зокрема, на момент укладення Договору (06.01.2015) єдиним учасником ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" було товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш", єдиним учасником якого було товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергомаш-Проект".

Із витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судами встановлено, що станом на 06.01.2015 керівником ТОВ Інженерний центр "Енергомаш", який підписав оспорюваний Договір, був ОСОБА_12., який одночасно був керівником ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш" та учасником ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергомаш-Проект" з часткою в статутному капіталі у розмірі 50%.

При цьому керівником ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергомаш-Проект" (учасником якого був директор ТОВ Інженерний центр "Енергомаш") станом на момент укладення Договору був ОСОБА_11, який, у свою чергу, був єдиним учасником ТОВ "Тімсен".

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі № 922/254/15, яке згідно з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, набрало законної сили, позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" та заставодавців і іпотекодавців задоволено повністю, заборгованість стягнуто солідарно 4 185 927,38 грн. та 7 433 746,77 долара США.

23.02.2016 ТОВ "Тімсен" як продавцем та ОСОБА_5 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець продав, а покупець придбав нежитлове приміщення 1-го поверху № 284 загальною площею 126,6 кв.м літ. "Ч-3", розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Станом на момент розгляду даної справи по суті згідно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_5 визначений власником спірного нерухомого майна.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.11.2016 № 1001758410 підтверджується, що на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.02.2016 та відчуження спірного майна на користь ОСОБА_5, керівником ТОВ "Тімсен" був ОСОБА_12., який і підписав оскаржуваний Договір.

Згідно із статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

При цьому для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Тобто для дослідження фіктивності правочину необхідно встановити обставини щодо відсутності наміру в усіх учасників правочину створити правові наслідки та наявності умислу сторін такого правочину, що може полягати у тому числі в настанні несприятливих наслідків для третіх осіб.

Судами встановлено, що ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" в особі колишнього керівника, відчужуючи на користь ТОВ "Тімсен" за Договором нерухоме майно, був обізнаний про наявність судового спору стосовно стягнення з нього (як боржника за кредитним договором) заборгованості на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", а, отже, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на таке нерухоме майно.

Водночас відчуження такого нерухомого майна відбулося на користь пов'язаної юридичної особи - ТОВ "Тімсен", єдиним учасником якого виступав ОСОБА_11, який також одночасно з цим був керівником ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергомаш-Проект", учасником якого в свою чергу був керівник ТОВ Інженерний центр "Енергомаш".

Ознака вчинення фіктивного правочину лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути визнаний фіктивним.

Докази здійснення ТОВ "Тімсен" оплати за придбане нерухоме майно за Договором на користь ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" у матеріалах справи відсутні, і протягом 2015-2017 років ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" не вчиняв жодних дій на стягнення вартості відчуженої нерухомості, що в сукупності свідчить про свідомий намір сторін щодо невиконання зобов'язань по такому Договору, а також про намір сторін приховати справжні наміри учасників правочину, зокрема щодо уникнення звернення стягнення на нерухоме майно, і що свідчить про те, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, і вказана обставина згідно із статтею 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Однак з таким висновком судів попередніх інстанцій не може погодитись Касаційний господарський суд, оскільки у цій справі позов подано стороною правочину, яка стверджує, що правочин було вчинено з пов'язаною особою з метою уникнути звернення стягнення на належне їй майно, тобто не всупереч її інтересам.

Крім того, внаслідок відчуження майна зобов'язання ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" перед кредитором (банком) не припинилось і розмір його не зменшився. Відчуження майна за правочином, оплата за яким не надійшла, також не свідчить про ускладнення або неможливість ефективного звернення стягнення на інше майно цієї особи.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно із статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним Договору, ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" переслідує як кінцеву мету захист свого права власності на ОСОБА_11, яким він розпорядився за оспорюваним правочином.

Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим відповідно до частини третьої статі 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловжила.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд вважає, що позов про визнання недійсним Договору, поданий ТОВ Інженерний центр "Енергомаш", який є стороною цього правочину, що, за його ж твердженням, було вчинено з метою уникнення звернення стягнення на майно, не підлягає задоволенню як такий, що спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловжила.

Вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами першою, третьою статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У зв'язку з тим, що суд скасовує рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, з прийняттям нового рішення, суд покладає на ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" витрати зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 129, 308, 311, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі № 910/8923/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Дегтярьової Ангеліни Володимирівни про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" на користь ОСОБА_5 1 760,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 3 524,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко