Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.07.2019 року у справі №903/802/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 903/802/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на рішення Господарського суду Волинської області від 12.02.2019 (суддя Войціховський В. А.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 (головуючий суддя Саврій В. А., судді Коломис В. В., Савченко Г. І.)

у справі № 903/802/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Відкритого акціонерного товариства "Ковельське АТП-0202"

про стягнення 3 859 256,42 грн,

(в судове засідання уповноважені представники сторін не з'явились)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Ковельське АТП-0202" 1 851 591,77 грн заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами згідно договору про відкриття кредитної лінії №73 від
13.11.2007 з договорами про внесення змін до нього за період з 31.08.2010 по
20.05.2018 включно, 62 496,00 грн плати за управління кредитом за період з
01.09.2010 по 20.05.2018 включно, 813 176,91 грн суми здорожчання простроченого кредиту виходячи із індексу інфляції за період з 12.08.2010 по 30.04.2018 включно, 1 095 168,24 грн суми здорожчання прострочених процентів виходячи із індексу інфляції за період з 01.08.2010 по 30.04.2018 включно, 36 823,50 грн суми здорожчання прострочення плати за управління кредитом виходячи із індексу інфляції за період з 01.08.2010 по 30.04.2018 включно, а всього 3 859 256,42
грн.

Короткий зміст судових рішень

2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.02.2019 залишеним без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
24.05.2019, позов задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Ковельське АТП-0202" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 26 663,02 грн відсотків за користування кредитом, 910,45 грн плати за управління кредитом, 312 931,65
грн суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по кредиту, 33 260,24
грн суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по відсоткам, 1 348,77

грн суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по платі за управління кредитом, а всього 375 114,13 грн.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 824 928,75 грн відсотків за користування кредитом, 61 585,55 грн плати за управління кредитом, 500 245,26
грн суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по кредиту, 1 061
908,00 грн суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по відсоткам, 35
474,73 грн суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по платі за управління кредитом відмовлено.

4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що рішенням господарського суду Волинської області від 11.10.2010 у справі №5/118-50 було постановлено стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ковельське АТП 0202" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.

Ковель Волинської області" 890 159,79 грн, в тому чисті 800 000 грн заборгованості по кредиту, 81 020,46 грн заборгованості по відсотках, 3 397,26

грн пені по кредиту, 2 434,07 грн пені по відсотках та 3 308 грн плати за управління кредитом. Зазначеним рішенням було встановлено факт направлення банком на адресу Відкритого акціонерного товариства "Ковельське АТП 0202" вимоги від 20.08.2010 про повернення кредиту, відсотків та комісії, нарахованих згідно узгодженого графіка, яка була залишена відповідачем без належного реагування. З вказаного рішення вбачається, що станом на 01.09.2010 відповідач - ВАТ "Ковельське АТП 0202" порушив умови кредитного договору і мав прострочену заборгованість на загальну суму 890 159,79 грн, з них 800 000 грн - заборгованість по кредиту, 81 020,46 грн заборгованість по відсотках, 3 397,26
грн - пеня по кредиту, 2 434,07 грн - пеня по відсотках та 3 308,00 грн - плата за управління кредитом.

5. Так суди зазначили, що звернувшись до суду з позовною заявою про дострокове погашення всієї заборгованості, позивач змінив строк виконання зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії №73 від 13.11.2007 з договорами про внесення змін до нього. Тому, після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення та не підлягали виконанню.

6. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що реалізувавши право на дострокове погашення всієї заборгованості (в даному випадку звернення до суду з позовом у справі №5/118-50), позивач припинив дію договору про відкриття кредитної лінії №73 від 13.11.2007 з договорами про внесення змін до нього та втратив можливість нарахування і стягнення з відповідача відсотків та плати за управління кредитом за цим договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, плати за управління кредитними коштами поза строком дії кредитного договору не передбачено.

7. Відтак, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову у позові в частині стягнення з відповідача 1 824
928,75 грн відсотків за користування кредитом за період з 12.10.2010 по
20.05.2018, як безпідставно нарахованих, оскільки договір про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 з договорами про внесення змін до нього припинив свою дію внаслідок реалізації права позивача на дострокове погашення всієї заборгованості (в даному випадку звернення до суду з позовом у справі № 5/118-50 та прийняття рішення від 11.10.2010 у справі № 5/118-50).

8. Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача нарахованої плати за управління кредитом в розмірі 62496,00 грн за період з 01.09.2010 по
20.05.2018 суди зазначили, що підставним буде нарахування плати за управління кредитом за період з 01.09.2010 по 11.10.2010 (по день прийняття судом рішення у справі №5/118-50 від 11.10.2010) в розмірі 910,45 грн.

9. Суди дійшли висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 813
176,91 грн суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по кредиту в розмірі 800 000 грн (яка і була стягнута згідно рішення суду від 11.10.2010 у справі №5/118-50) за період з серпня 2018 року по квітень 2018 року (включно).

10. Щодо нарахованих позивачем до стягнення з відповідача 1 095 168,24 грн суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по відсоткам за період з серпня 2010 року по квітень 2018 року (включно) суди попередніх інстанцій зазначили, що останні нараховані на суму, яка перевищує заборгованість по відсоткам, встановлену рішенням Господарського суду Волинської області від 11.10.2010 у справі № 5/118-50, а тому, підставним є нарахування суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по відсоткам за період з серпня 2010 року по квітень 2018 року саме на суму, яка була встановлена в рішенні господарського суду від
11.10.2010 у справі № 5/118-50 в розмірі 81 020,46 грн, з огляду на що підставною сумою індексу інфляції за простроченою заборгованістю по відсоткам за період з серпня 2010 року по квітень 2018 року буде заборгованість в розмірі 133
428,20 грн.

11. Щодо вимог про стягнення з відповідача 36 823,50 грн суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по платі за управління кредитом за період з серпня 2010 року по квітень 2018 року (включно) суди встановили, останні, за винятком серпня місяця 2010 року, нараховані на суму, яка перевищує заборгованість по платі за управління кредитом, встановлену рішенням господарського суду Волинської області від 11.10.2010 у справі № 5/118-50 в розмірі 3 308 грн, а тому підставним є нарахування суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по платі за управління кредитом за період з вересня 2010 року по квітень 2018 року саме на суму 3 308 грн в розмірі 5 375,57 грн (за серпень місяць 2010 року позивач правомірно нараховує 31,63 грн суми індексу інфляції на суму 2 636 грн, що не перевищує розмір заборгованості по платі за управління кредитом, встановлений у рішенні суду від 11.10.2010 у справі №5/118-50).

12. Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що сторони за договором про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 погодили, що договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

При цьому, строк, у межах якого Банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (позовна давність) встановлюється тривалістю у 10 років. Відтак, судами зазначено про наявність у кредитора суб'єктивного права вимагати сплати заборгованості по відсоткам в період з 31.08.2010 по
11.10.2010, плати за управління кредитом в період з 01.09.2010 по 11.10.2010, а також суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по кредиту, за простроченою заборгованістю по відсоткам та за простроченою заборгованістю по платі за управління кредитом лише за період серпня 2010 року по вересень 2010 року (включно) (в межах 10 річного строку позовної давності), оскільки договір припинив свою дію (в тому числі і в частині встановлення строку позовної давності 10 років), внаслідок реалізації права позивача на дострокове погашення всієї заборгованості (в даному випадку звернення до суду з позовом у справі № 5/118-50 та прийняття судом рішення від 11.10.2010 у справі № 5/118-50).

13. Так, з огляду на те, що договір про відкриття кредитної лінії № 73 від
13.11.2007 припинив свою дію внаслідок реалізації права позивача на дострокове погашення всієї заборгованості (в даному випадку звернення до суду з позовом у справі №5/118-50 та прийняття судом рішення від 11.10.2010 у справі № 5/118-50), господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про застосування до спірних правовідносин спливу строку позовної давності на вимоги стосовно стягнення сум індексу інфляції, що були заявлені позивачем в період з 12.10.2010 по 31.10.2015 (зважаючи на те, що звернення позивача з позовом до суду у даній справі № 903/802/18 відбулось 01.11.2018).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Банк подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 12.02.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Промінвестбанк" про стягнення 1 824 928,75 грн відсотків за користування кредитом, 61 585,55 грн плати за управління кредитом, 500 245,26 грн суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по кредиту, 1 061 908,00 грн суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по відсоткам, 35 474,73 грн суми індексу інфляції за простроченою заборгованістю по платі за управління кредитом та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частині.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

15. Скаржник не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідній частині з тих підстав, що висновки судів попередніх інстанцій, не відповідають обставинам справи та умовам укладеного між сторонами кредитного договору, ухвалені внаслідок неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, статей 267, 625, 626, 627, 628, 629 ЦК України.

16. На думку Банку, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у цій справі не відповідають нормам статті 625 ЦК України та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г, а також Верховного Суду у постанові від 14.08.2018 у справі № 913/377/17.

Позиція інших учасників справи

17. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18.13.11.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та Відкритим акціонерним товариством "Ковельське АТП 0202" було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 73.

19. Пунктами 2.1-2.3 кредитного договору сторони погодили, що банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 250
000 грн (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим договором. Сума кредиту зменшується за наступним графіком: з 20 жовтня 2009 року ліміт встановлюється в сумі 125 000 грн. Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 12 листопада 2009 року. Кредит надається із наступним цільовим призначенням: на придбання техніки, транспортних засобів.

20. Згідно з пунктами 3.1-3.3 кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах суми, визначеної п.2.1 цього договору, розрахункових документів (платіжних доручень), позичальника, або готівкою, безпосередньо з позичкового рахунку: № НОМЕР_1, відкритого Банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ковель", код банку 303194, на рахунки контрагентів позичальника (Або: шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_1 відкритого банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м.

Ковель", код Банку 303194, на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 відкритого в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ковель", код Банку 303194, для здійснення виплат заробітної плати) відповідно до цільового призначенням кредиту. При цьому, за згодою Банку допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів в іноземну валюту згідно з умовами та на цілі, передбачені цим Договором. Після оплати банком документів на суму, що вказана у п.2.1 цього договору, подальше кредитування в межах суми ліміту кредитної лінії може здійснюватися лише після погашення позичальником частини або всієї суми наданого кредиту, у розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення.

21. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 17 (сімнадцять) відсотків річних.

22. Нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується, метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

23. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день поточного місяця та сплачуються в останній робочий день поточного місяця з поточного рахунку позичальника відкритого в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ковель" № НОМЕР_2, код Банку 303194 (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника) на рахунок № НОМЕР_3 відкритий Банком в філії.

24. Відсотки за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по останній календарний день грудня місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця. Плата за управління кредитом нараховуються банком щомісячно в розмірі 0,084% від ліміту кредитної лінії та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня поточного місяця з поточного рахунку позичальника № НОМЕР_2, відкритого у Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ковель", код банку 303194 (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника) на рахунок № НОМЕР_4 відкритий банком у Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ковель", код банку 303194.

25. Пунктами 4.2.1-4.2.2 кредитного договору погоджено, що позичальник зобов'язується, зокрема, надавати у банк платіжні документи для отримання кредиту та використати кредит за цільовим призначенням і у встановлений згідно п.2.2 цього договору строк остаточно повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості з поточних рахунків, вказаних у п.3.2 цього договору (та/або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника, відкритих у будь-яких установах банків) та/або у будь-який інший незаборонений чинним законодавством спосіб на позичковий рахунок, вказаний у п.3.1 цього договору. У випадку прострочення повернення кредиту позичальник зобов'язаний перераховувати кошти, що призначені ним на погашення кредиту, на рахунок простроченої заборгованості за кредитом, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття. Сторони встановлюють, що у випадку, якщо після прострочення повернення кредиту позичальник здійснить перерахування коштів на позичковий рахунок, вказаний у п.3.1 цього договору, банк набуває право самостійно зарахувати ці кошти на рахунок простроченої заборгованості за кредитом позичальника.

26. Також позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати плату за кредит, відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки. У випадку несвоєчасної сплати плати за кредит (у тому числі і відсотків за неправомірне користування кредитом) позичальник зобов'язаний перераховувати кошти, що призначені ним для погашення плати за кредит, на рахунок простроченої заборгованості, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття.

27. Сторони встановлюють, що у випадку, якщо після прострочення сплати плати за кредит позичальник здійснить перерахування коштів на рахунок, відкритий банком і вказаний у п.3.2 або п.3.3 цього договору, банк набуває право самостійно зарахувати ці кошти на рахунок простроченої заборгованості позичальника.

28. Банк має право, зокрема, вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних з межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадках, коли: позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за надання кредиту, та/або сплаті плати за кредит, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором; позичальником не виконуються обов'язки, прийняті ним на себе відповідно до укладених (- ого, - ої) угод (договорів) (-и, -у) забезпечення щодо наявності та належного збереження майна (майнових прав), яке (-і) надане (-і) в забезпечення виконання позичальником обов'язків за цим договором, а також щодо його (-їх) заміни рівноцінним майном (майновими правами) у випадку втрати (відчуження) їх відповідно до умов, встановлених угодами (договорами) забезпечення; прийнято рішення щодо реорганізації у будь-який спосіб або ліквідації позичальника; інша ніж обтяжувач особа набула права стягнення на предмет обтяження; порушено справу про банкрутство позичальника; подано позов про визнання недійсними у повному обсязі чи в частині та/або неукладеними договори забезпечення виконання позичальником зобов'язань; погіршився фінансовий стан позичальника (наявність збиткової діяльності за даними балансу на останню звітну дату, зменшення надходжень коштів на поточний рахунок більш як на 50 відсотків у порівнянні з попереднім місяцем та інше); позичальником порушено умови цього договору, зокрема, використано кредит не за цільовим призначенням. Про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит з указаних вище підстав Банк зобов'язаний письмово попередити позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів (п. 4.3.4).

29. Пунктом 6.1 кредитного договору погоджено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін.

30. Цей договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (п.6.5 кредитного договору).

31. Всі зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами цього договору (п.6.6 кредитного договору).

32. Відповідно до п.6.8 кредитного договору всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення до господарського суду. При цьому, строк, у межах якого Банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 10 років.

33. Даний договір підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів.

34.14.11.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та Відкритим акціонерним товариством "Ковельське АТП 0202" було укладено договір про внесення змін № 74 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007, згідно з умовами пункту 1 котрого сторони погодили внести зміни та доповнення до п. п.2.1 п.2 кредитного договору №73 від 13.11.2007, виклавши його в наступній редакції: "Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відкличної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 510 000
грн, на умовах, передбачених цим договором". Сума кредиту зменшується за наступним графіком: з 20.08.2009 ліміт встановлюється в сумі 385 000 грн; з
20.09.2009 ліміт встановлюється в сумі 250 000 грн; з 20.10.2009 ліміт встановлюється в сумі 125 000 грн.

35. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є невід'ємною частиною кредитного договору № 73 від 13.11.2007 (пункт 3 договору про внесення змін № 74 від 14.11.2007).

36.15.11.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та Відкритим акціонерним товариством "Ковельське АТП 0202" було укладено договір про внесення змін № 76 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 згідно з умовами пункту 1 котрого сторони погодили внести зміни та доповнення до п. п.2.1 п.2 кредитного договору №73 від 13.11.2007, виклавши його в наступній редакції: "Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відкличної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 800 000
грн, на умовах, передбачених цим договором".

37. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є невід'ємною частиною кредитного договору № 73 від 13.11.2007 (пункт 3 договору про внесення змін № 76 від 15.11.2007).

38.29.09.2008 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та Відкритим акціонерним товариством "Ковельське АТП 0202" було укладено договір про внесення змін № 83 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 згідно з умовами пункту 1 котрого сторони погодили викласти перший абзац п. п.3.2 п.3 кредитного договору № 73 від 13.11.2007 в наступній редакції: "Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 18 відсотків річних".

39. Цей договір набирає чинності з 30.09.2008 і є невід'ємною частиною кредитного договору № 73 від 13.11.2007 (пункт 3 договору про внесення змін № 83 від 29.09.2008).

40.11.11.2009 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Відкритим акціонерним товариством "Ковельське АТП 0202" було укладено договір про внесення змін № 57 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 згідно з умовами котрого сторони погодили, зокрема, внести зміни та доповнення до п. п.2.1 п.2 кредитного договору №73 від 13.11.2007, виклавши його в наступній редакції: "Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відкличної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 800 000

грн. Сума кредиту зменшується за наступним графіком: з 30.04.2010 ліміт встановлюється в сумі 700 000 грн; з 31.05.2010 ліміт встановлюється в сумі 600
000 грн; з 30.06.2010 ліміт встановлюється в сумі 500 000 грн; з 31.07.2010 ліміт встановлюється в сумі 400 000 грн; з 31.08.2010 ліміт встановлюється в сумі 300 000 грн; з 30.09.2010 ліміт встановлюється в сумі 200 000 грн; з
31.10.2010 ліміт встановлюється в сумі 100 000 грн; з 09.11.2010 ліміт встановлюється в сумі 0,00 грн". (п.1 договору про внесення змін № 57 від
11.11.2009).

41. Відповідно до п. п.2-3 договору про внесення змін № 57 від 11.11.2009 сторони погодили п. п.2.2 п.2 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 73 від
13.11.2007 викласти в такій редакції: "Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 09.11.2010", а також погодили викласти перший абзац п. п.3.2 п.3 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 в наступній редакції: "Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 27 % річних".

42. Пунктом 4 договору про внесення змін № 57 від 11.11.2009 сторони погодили доповнити п. п.3.2 п.3 кредитного договору № 73 від 13.11.2007 абзацом наступного змісту: "У випадку порушення позичальником встановленого п.2.2 цього договору строку повернення сум кредиту згідно графіка позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі: - 30% річних за кредитом наданим в гривні; порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. п.3.2 цього договору".

43. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і є невід'ємною частиною кредитного договору № 73 від 13.11.2007 (пункт 10 договору про внесення змін № 57 від 11.11.2009).

44. Як підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем, Банк свої зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 73 від
13.11.2007 (з укладеними в подальшому договорами про внесення змін до нього) виконав у повному об'ємі та надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 800 000
грн, на умовах та в строки визначені кредитним договором.

45. За час дії кредитного договору позичальником були допущені порушення в частині зобов'язань по сплаті кредиту, процентів за користування кредитними коштами та плати за управління кредитом.

46. У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.

Ковель Волинської області" звернувся до Господарського суду Волинської області про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007, а саме 800 000 грн заборгованості по тілу кредиту, 3
397,26 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 81 020,46 грн заборгованості за процентами, 2 434,07 грн пені за несвоєчасне повернення процентів та 3 308
грн плати за управління кредитом.

47. Рішенням господарського суду Волинської області від 11.10.2010 у справі №5/118-50 було постановлено стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ковельське АТП 0202" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ковель Волинської області" 890 159,79 грн, в тому числі 800
000 грн заборгованості по кредиту, 81 020,46 грн заборгованості по відсотках, 3
397,26 грн пені по кредиту, 2 434,07 грн пені по відсотках та 3 308 грн плати за управління кредитом, а також 9 137,60 грн судових витрат по справі.

48. Зазначеним рішенням було встановлено факт направлення банком на адресу Відкритого акціонерного товариства "Ковельське АТП 0202" вимоги від 20.08.2010 про повернення кредиту, відсотків та комісії, нарахованих згідно узгодженого графіка, яка була залишена відповідачем без належного реагування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

49.08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від
15.01.2020 № 460-IX).

50. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

51. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від
15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.

52. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (4).

Щодо суті касаційної скарги

53. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, яка ухвалена у подібних правовідносинах, містяться такі правові висновки:

"6.6. Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Частиною 1 статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.7. Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

6.8. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

6.9. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

6.10. Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

6.11. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

6.12. За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

6.13. За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

6.14. Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до Частиною 1 статті 1050 ЦК України.

6.15. За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі Частиною 1 статті 1050 ЦК України.

6.16. Водночас за змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

6.17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, про неправильне застосування якої судами попередніх інстанцій зазначено в касаційній скарзі, дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

6.18. У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору депозиту і невиконання відповідачем обов'язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

6.19. У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

6.20. Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

6.21. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

6.22. Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

6.23. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.

6.24. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення частиною 1 статті 1050 ЦК України.

6.25. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.

6.26. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

6.27. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

6.28. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 1 статті 1048 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання".

54. Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, до закінчення перегляду в касаційному порядку якої зупинялося провадження у цій справі.

55. Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 наведено такі правові висновки:

"26. Відповідно до частини 1 статті 598 та статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

27. Поняття "строк договору ", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 ЦК України).

28. Відтак закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

29. Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України, згідно з частиною 1 якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

30. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання (ця правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12)".

56. Колегія суддів погоджується із зазначеними вище висновками щодо правильного застосування норм права у подібних правовідносинах і не вбачає підстав для відступу від них. Разом з тим, Суд звертає увагу на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при вирішенні спору у цій справі, а також передчасність висновків у ній у зв'язку з цим з огляду на таке.

57. Так, в частині розгляду позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом Суд зазначає таке.

58. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених статті 202 Господарського кодексу України або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України.

59. Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України).

60. Тобто, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

61. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г, від 19.05.2020 у справі №361/7543/17 та у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 910/6486/19.

62. За таких обставин, враховуючи наведені вище положення чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду, з урахуванням умов укладеного між сторонами у даній справі кредитного договору, Верховний Суд зазначає про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про те, що звернення позивача до суду про дострокове стягнення суми кредитних коштів свідчить про припинення дії кредитного договору. Вказане свідчить про припинення строку кредитування, в той час як строк дії договору залишається незмінним (пункт 30 цієї постанови).

63. Окрім цього, з огляду на викладене, зокрема, у пунктах 6-8 цієї постанови суди попередніх інстанцій дійшли до суперечливих висновків щодо моменту реалізації позивачем свого права на дострокове погашення заборгованості і відповідно точної дати закінчення строку кредитування. Суд також звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 910/23556/17.

64. Зокрема у зв'язку з цим без достатнього обґрунтування залишились висновки судів щодо необхідності нарахування процентів до дати ухвалення рішення у справі № 5/118-50.

65. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки умовам договору (зокрема, пункт 42 цієї постанови) щодо можливості / неможливості нарахування таких процентів за неправомірне користування кредитом в контексті висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у зазначених вище постановах (Суд окремо звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012).

66. Також, у зв'язку з викладеним вище (помилковість і передчасність відповідних висновків) суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявності підстав для нарахування відсотків за користування кредитом із одночасним застосуванням процентних ставок, встановлених за правомірне і неправомірне користування кредитом (у відповідних часових проміжках).

67. В частині розгляду позовних вимог щодо плати за управління кредитом колегія суддів зазначає про помилковість і передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо цих вимог з огляду на викладене у пунктах 58-64 (передчасність висновків про припинення дії кредитного договору) цієї постанови.

68. Окрім цього, у зв'язку з цим також поза увагою судів лишилося питання належної оцінки відповідних пунктів договору щодо можливості / необхідності стягнення такої плати після закінчення строку кредитування.

69. В частині розгляду позовних вимог про стягнення індексу інфляції за простроченою заборгованістю по кредиту Верховний Суд зазначає таке.

70. Цивільним кодексом України закріплено, що:

- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України);

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України);

- для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина 1 статті 258 Цивільного кодексу України).

71. Водночас, частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

72. Оскільки у наведеній нормі міститься загальне правило з якого не встановлено винятків, за змістом цієї статті за домовленістю сторін може бути збільшена, як загальна, так і спеціальна позовна давність.

73. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п.6.8 кредитного договору всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення до господарського суду. При цьому, строк, у межах якого Банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 10 років.

74. Отже, у даному випадку, сторони в передбаченій законом формі, домовились про збільшення позовної давності до 10 років, що у свою чергу, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, свідчить про те, що висновки судів попередніх інстанцій в цій частині суперечать правовим позиціям, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №920/206/19 і від
23.07.2020 у справі № 920/180/19.

75. В частині розгляду позовних вимог про стягнення індексу інфляції за простроченою заборгованістю по відсотках Верховний Суд зазначає про передчасність відповідних висновків судів попередніх інстанцій з огляду на викладене у пунктах 58-66 (передчасність висновків про припинення дії кредитного договору; невстановлення у зв'язку з цим розміру заборгованості по відсотках), 70-74 (передчасність висновків щодо пропуску позовної давності) цієї постанови.

76. Крім цього, без достатнього обґрунтування залишились висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності нарахування інфляційних втрат саме на суми відсотків за користування кредитом, які встановлені та стягнуті рішенням у справі №5/118-50.

77. В частині розгляду позовних вимог про стягнення індексу інфляції за простроченою заборгованістю по платі за управління кредитом Верховний Суд зазначає про передчасність відповідних висновків судів попередніх інстанцій з огляду на викладене у пунктах 67-68 (помилковість і передчасність висновків щодо плати за управління кредитом), 70-74 (передчасність висновків щодо пропуску позовної давності), 76 (необґрунтованість висновків щодо розміру відсотків) цієї постанови.

78. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

79. Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

80. З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

81. Так, Верховний Суд зазначає, що в порушення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи в повному обсязі не було досліджено фактичних обставин справи, у зв'язку з чим суди дійшли передчасних висновків, про які зазначено вище.

82. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є таким, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

83. Разом з тим, суд касаційної інстанції не може виправити зазначені порушення судів попередніх інстанцій, оскільки достовірне з'ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснено в ході нового розгляду справи.

84. Оскільки судами першої й апеляційної інстанцій під час розгляду справи допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд (зокрема, на підставі положень частини 4 статті 300 ГПК України) вбачає підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. Відповідно до частин 1 , 2 , 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

86. Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору.

87. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

88. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

89. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування рішення та постанови та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

90. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

91. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 12.02.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 у справі №903/802/18 - скасувати.

3. Справу № 903/802/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил