Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.10.2020 року у справі №922/1668/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/1668/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Харківської міської ради і 2) фізичної особи-підприємця Кіріла Георгія Павловича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 (головуючий суддя Хачатрян В. С., судді Ільїн О. В., Россолов В. В. )

у справі № 922/1668/20

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області

до 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і 3) фізичної особи-підприємця Кіріла Георгія Павловича

про визнання недійсним договору, скасування рішення і повернення майна

(у судовому засіданні взяли участь представники: прокурор Томчук М. О., відповідача 1 - Романенко Т. М., відповідача 2 - Романенко Т. М., відповідача 3 - Сай Л. В. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 (Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (Відповідач 1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Відповідач 2) і фізичної особи-підприємця Кіріла Георгія Павловича (Відповідач 3), з вимогами про:

- визнання незаконним та скасування рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме, пункту 69 додатку до рішення;

- визнання недійсним договору № 5638-В-С від 24.09.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № 1-:-9 загальною площею 104,9 кв. м в житловому будинку літ. "А-16", розташованих за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, будинок 73-А, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Кіріла Георгієм Павловичем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 3483;

- зобов'язання фізичної особи-підприємця Кіріла Георгія Павловича повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення підвалу № 1-:-9 загальною площею 104,9 кв. м в житловому будинку літ. "А-16", розташовані за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, будинок 73-А, та вартістю 319560 грн, шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна;

2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначив, що рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11,18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

3. За доводами прокурора, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор зазначав, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2020 у справі № 922/1668/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що при прийнятті спірного рішення Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від
21.02.2018 № 1008/18, міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки.

6. Стосовно посилання прокурора на порушення порядку приватизації спірного майна шляхом викупу, зважаючи на те, що до об'єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем поліпшення майна на більш ніж 25 % його вартості, суд першої інстанції зазначив, що право ФОП Кіріла Г. П. на викуп орендованого майна виникло із договору оренди, положень статті 289 Господарського кодексу України та статті 777 Цивільного кодексу України, і йому кореспондує обов'язок орендодавця у разі продажу майна здійснити продаж саме їй за умови належного виконання орендарем своїх обов'язків за договором найму.

Отже, фактично орган приватизації самостійно прийняв рішення про приватизацію об'єктів у спосіб їх викупу покупцем відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

7. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що Харківською міською радою дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято.

8. З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що твердження прокурора про невідповідність оспорюваного акту органу місцевого самоврядування вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, є необґрунтованими.

9. Стосовно вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.09.2018 № 5638-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Кіріла Г. П., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 3483, місцевий господарський суд зазначив, що у даному випадку, сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання на те, що спірні правочини не відповідають статті 203 ЦК України не підтверджені належними та допустимими доказами.

10. За висновками суду першої інстанції, прокурором не наведено жодного належного, достовірного та достатнього доказу стосовно наявності порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, які прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним і вилучення придбаного нерухомого майна у власника майна.

11. Також, місцевий господарський суд зазначив, що у даному спорі підлягають застосуванню ряд рішень ЄСПЛ про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави, внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

12. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2020 у справі № 922/1668/20 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, яким:

- визнано незаконним та скасовано рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме, пункту 69 додатку до рішення;

- визнано недійсним договір № 5638-В-С від 24.09.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № 1-:-9 загальною площею 104,9 кв. м в житловому будинку літ. "А-16", розташованих за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, будинок 73-А, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Кіріла Георгієм Павловичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н. В. і зареєстрований в реєстрі за № 3483;

- зобов'язано фізичну особу-підприємця Кіріла Георгія Павловича повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення підвалу № 1-:-9 загальною площею 104,9 кв. м в житловому будинку літ. "А-16", розташовані за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, будинок 73-А, та вартістю 319 560 грн, шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.

13. Апеляційний господарський суд зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про фактичну можливість самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень органом місцевого самоврядування. А також, про помилковість застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положення статті 289 ГК України та частини 2 статті 777 ЦК України, з яких виплаває наявність переважного права у наймача на викуп об'єкта оренди з огляду на те, що процедура викупу орендарем повинна здійснюватися саме відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", який є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини.

14. Також, судом апеляційної інстанції встановлено факт відсутності здійснення невід'ємних поліпшень спірного майна саме в період перебування нерухомого майна в оренді, що не спростовано відповідачами у своїх поясненнях та відзивах. При цьому посилання третього відповідача на те, що з огляду на тривалий час перебування спірного майна в оренді, останнім було здійснено такі поліпшення, колегією суддів було відхилено, оскільки такі посилання не доведені належними, допустимими та достатніми доказами.

15. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, а саме статей 1, 2, 4, 25, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статей 11,18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

16. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання на те, що пунктом 5.6 договору оренди передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, з огляду на те, що вказаний пункт не може застосовуватись у даній ситуації, оскільки сама процедура викупу орендарем повинна здійснюватися відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

17. Також, колегія суддів зазначила про необґрунтованість посилань відповідачів, на підтвердження своїх доводів про право Ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації, на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз'яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

18. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, про помилковість висновків місцевого господарського суду щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ряду рішень ЄСПЛ про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

19. З цього приводу колегія суддів зазначила, що у даному випадку вбачається недотримання першим та другим відповідачем процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства, а отже, позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує "суспільний" та "публічний інтерес", ґрунтується на розумних підставах. При цьому відповідна особа не несе "індивідуальний і надмірний тягар", оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення. Правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину.

20. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у даній справі позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

21. На підтвердження своєї правової позицій, суд апеляційної інстанції звернувся до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19 та від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

22. Харківська міська рада (Скаржник-1) і фізична особа-підприємець Кіріла Георгій Павлович (Скаржник-2) подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2020 у справі № 922/1668/20.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги (узагальнено)

23. Харківська міська рада не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що оскаржуване рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, а саме статей 1, 2, 4, 25, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статей 11,18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

24. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Скаржник-1 зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 777 ЦК України, статті 289 ГК України, статті 10, частин першої і третьої статті 11, абзацу 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради від 21.06.2017 № 691/17, у подібних правовідносинах.

25. Фізична особа-підприємець Кіріла Георгій Павлович не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності та наявним у справі доказам.

26. При цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Скаржник-2 зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18.

27. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Скаржник-2 зазначив про необхідність відступу від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19 та від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, щодо застосування положень Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 289 ГК України, статті 777 ЦК України, а також Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради від 21.06.2017 № 691/17.

28. Також, обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Скаржник-2, посилаючись на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України зазначив, що судом апеляційної інстанції не було досліджено докази, зокрема щодо обставин переходу від Відповідача 3 права власності на спірне майно за відплатним договором, а також доказів проведення невід'ємних поліпшень спірного майна, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення у цій справі.

Позиція інших учасників справи

29. Прокурор подав відзив на касаційні скарги, у якому не погоджується з доводами касаційних скарг, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційних скарг відмовити, а оскаржувану Харківською міською радою і фізичною особою-підприємцем Кіріла Георгієм Павловичем постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

30. Відповідач 2 не надав відзив на касаційні скарги, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

31.19.01.2001 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Кіріла Г. П. укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1945, відповідно до якого третьому відповідачу було передано в оренду під перукарню нежитлове приміщення (будівлю) загальною площею 108,5 кв. м, розташовану за адресою: м.

Харків, проспект Перемоги, 73 "а ", літ. "А-16".

32. Згідно пункту 3.1. вищевказаного договору вартість об'єкту оренди складала 43600 грн.

33. Після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1945 від 19.01.2001, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Кіріла Г. П. укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 3468 від 12.11.2008 на нежитлові приміщення в підвальній частині № XVI, XVII загальною площею 108,5 кв. м, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, 73-А, літ. "А-16".

34. Додатковою угодою № 9 від 30.10.2017 до договору оренди № 3468 від
12.11.2008 договір викладено в новій редакції.

35. Так, відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу № 1-:-9 загальною площею 104,9 кв. м, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, 73-А, літ. "А-16".

36. Вартість об'єкту оренди, згідно пункту 3.1. договору складає 337 840,00 грн, без ПДВ.

37. Відповідно до пункту 5.6. договору орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

38.21.06.2017 рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 "Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки", з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада вирішила затвердити програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки згідно з додатком. Зазначено, що Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради проводити за рахунок орендарів незалежну оцінку вартості об'єктів нерухомого майна та у встановленому порядку укласти договори купівлі-продажу відповідних об'єктів.

39. Програма приватизації майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, здійснюється на підставі рішень сесій Харківської міської ради (надалі - програма).

40. Відповідно до програми продавець - територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління. Покупцями об'єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених пп. 1.3.3 цієї програми; юридичні особи інших держав, крім передбачених пп. 1.3.3 цієї програми.

41. Рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.

Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).

42. Згідно з пунктом 69 додатку до рішення нежитлове приміщення підвалу в житловому будинку розташованого за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 73-А, літ "А-16", загальною площею 104,9 кв. м підлягали приватизації шляхом викупу ФОП Кіріла Г. П.

43. На виконання вказаного рішення Управлінням комунального майна та приватизації доручено суб'єкту оціночної діяльності ФОП Копійко В. Л. проведення оцінки вартості об'єкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова нежитлових приміщень загальною площею 104,9 кв. м, за адресою: м. Харків, просп.

Перемоги, 73-А станом на 28.02.2018.

44. Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна від 28.02.2018, ринкова вартість зазначеного об'єкта складає 266 300 грн без урахування ПДВ. Висновок затверджено 05.03.2018.

45.24.09.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ФОП Кіріла Г. П. укладено договір купівлі-продажу № 5638-В-С.

46. Договір нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 3482.

Відповідно до акту № 5638-В-С нежитлові приміщення передані ФОП Кіріла Г. П.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

47. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).

48. Поряд із цим, частиною 4 статті 300 ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені частиною 4 статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

49. Так, під час перегляду цієї справи касаційним господарським судом було встановлено, що об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду переглядалась справа № 922/623/20. Позовними вимогами у зазначеній справі є визнання незаконним та скасування пункту 76 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель і визнання за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради право власності на об'єкт нерухомого майна.

50. З огляду на зазначене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи, що правовідносини у справах № 922/1668/20 і № 922/623/20 є подібними, Суд, ухвалами від 30.11.2020 та від 02.12.2020 зупинив провадження у справі № 922/1668/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/623/20.

51. Так, у вказаній справі об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було надано ряд висновків щодо застосування положень нормативно-правових актів у спірних правовідносинах, врахування яких, колегія суддів Касаційного господарського суду, що здійснює касаційний перегляд справи № 922/1668/20 вважає необхідним, оскільки (1) правовідносини у справах № 922/1668/20 і № 922/623/20 є подібними; (2) ухвалами від 30.11.2020 та від
02.12.2020 касаційне провадження у справі № 922/1668/20 зупинялося до закінчення саме перегляду справи № 922/623/20; (3) у касаційних скаргах піднімаються, зокрема, питання правильності застосування правових норм, висновки щодо застосування яких надані у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.

52. Таким чином, враховуючи приписи частини 4 статті 300 ГПК України, а також те, що постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/623/20 прийнято після подання касаційних скарг у справі № 922/1668/20, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядає наведені Харківською міською радою і фізичною особою-підприємцем Кіріла Георгієм Павловичем у касаційних скаргах доводи, проте такими доводами та вимогами не обмежена.

Щодо суті касаційних скарг

53. Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме, пункту 69 додатку до рішення; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5638-В-С від 24.09.2018, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Кіріла Георгієм Павловичем та зобов'язання фізичної особи-підприємця Кіріла Георгія Павловича повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення підвалу № 1-:-9 загальною площею 104,9 кв. м в житловому будинку літ. "А-16", розташовані за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, будинок 73-А, та вартістю 319560 грн, шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.

54. В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від
21.06.2017 № 691/17.

55. Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

56. У Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 роки.

57. Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації ініціатива щодо приватизації об'єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.

58. Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.

59. Приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м.

Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою (пункт 3.3).

60. Пункт 3.4 Програми приватизації визначає, що приватизація об'єктів здійснюється: шляхом викупу, продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей.

61. Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

62. Згідно з пунктом 3.7 Програми приватизації Управлінням готується проект рішення Харківської міської ради з переліками об'єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації.

63. Рішення про затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації, приймається на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради за поданням Управління (пункт 3.8).

64. Відповідно до пункту 7.1 Програми приватизації відчуження об'єктів комунальної власності здійснюється із врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері.

65. Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об'єкта окремим рішенням (пункт 7.2).

66. За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об'єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

67. Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації. Викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

68. Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

69. З моменту прийняття рішення про приватизацію об'єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об'єктів малої приватизації до продажу.

70. Викуп застосовується до об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини перша, третя статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

71. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

72. Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі Порядок № 439).

73. Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.

74. Виходячи з аналізу наведених вище норм Верховний Суд доходить висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

75. Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положень статті 11, статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 23.07.2020 у справі № 922/2762/19, а також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
22.01.2021 у справі № 922/623/20 (ухвалена після прийняття оскаржуваних судових рішень і подання касаційних скарг у цій справі; під час касаційного перегляду прави, саме до прийняття об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначеної постанови, Касаційним господарським судом зупинялось провадження у даній справі).

76. Суд апеляційної інстанції встановив (пункт 14 цієї Постанови), що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - фізичною особою-підприємцем Кіріла Георгієм Павловичем здійснювалися будь-які поліпшення орендованого ним приміщення за договором оренди № 5638-В-С від 24.09.2018, а посилання Відповідача 3 на те, що з огляду на тривалий час перебування спірного майна в оренді, останнім було здійснено такі поліпшення правомірно відхилені апеляційним судом, оскільки такі посилання не доведені належними, допустимими та достатніми доказами.

77. Верховний Суд зазначає про помилковість висновків місцевого господарського суду про те, що Рада, як орган місцевого самоврядування, має право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.

78. Також, колегія суддів зазначає про помилковість здійснених судом першої інстанції, на підтвердження свого висновку про право Ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації, посилань на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз'яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом. Про що також зазначено судом апеляційної інстанції.

У цій частині Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
22.01.2021 у справі № 922/623/20 та до власної правової позиції, викладеної у постанові від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19.

79. При цьому, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що посилання відповідачів на пункт 5.6 договору оренди № 3468 від 12.11.2008 (в редакції додаткової угоди № 9 від 30.10.2017), яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, є безпідставними, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

80. Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

81. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

82. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що пункт 69 додатку до рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.

Харкова" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання 21.16.2017 № 691/17, а відтак є незаконним.

83. Разом з тим, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 зазначила таке:

"Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна.

Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував комунальне майно і не здійснив його невід'ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.

Тобто у справі № 922/623/20 судом апеляційної інстанції встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв'язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря.

Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна".

84. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про помилковість застосування судом першої (в обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог) практики ЄСПЛ у спорах щодо порушення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

85. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції (пункти 13,15-20 цієї Постанови), та зазначає, що вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, яка ухвалена після прийняття оскаржуваних судових рішень і подання касаційних скарг у цій справі, і до вирішення якої Касаційним господарським судом зупинялось провадження у даній справі.

86. Разом з тим, стосовно оскарження Скаржником-1 постанови суду апеляційної інстанції з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах (пункт 24 цієї Постанови) колегія судів зазначає таке.

87. Згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

88. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

89. Верховний Суд в ухвалі від 06.10.2020 у справі № 922/64/20 встановив, що висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо приватизації комунального майна викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 23.07.2020 у справі № 922/2762/19, відповідно до якого, зважаючи на положення законодавства, зокрема, статей 5-1, 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 3,8,11,10,18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинних на час виникнення спірних правовідносин), орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом; у виняткових випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у цьому випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

90. При цьому Верховний Суд врахував, що предметом позову у зазначених справах є вимоги, зокрема, про визнання частково незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким ухвалено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, зобов'язання повернути власникові нерухоме майно. Підставою позову прокурором визначено порушення порядку приватизації нерухомого майна шляхом викупу, оскільки до об'єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем невід'ємних поліпшень майна в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Тобто предмет і підстави позовів у цій справі, що розглядається, та у зазначених справах, а також правове регулювання спірних правовідносин свідчать про їх подібність.

91. Верховний Суд в ухвалі від 06.10.2020 зазначив, що оскільки, висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо приватизації комунального майна викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від
17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від
23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від
08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 23.07.2020 у справі № 922/2762/19, це у розумінні пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України є достатньою підставою для закриття касаційного провадження у справі № 922/64/20 за касаційними скаргами Харківської міської ради та управління комунального майна та приватизації на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у цій справі, відкритого з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічний висновок міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.

92. Наведене у пунктах 89-91 цієї Постанови свідчить про наявність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених у пункті 88 цієї Постанови норм права у спірних правовідносинах.

93. У зв'язку з викладеним, касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою Харківської міської ради з підстав передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

94. Стосовно доводів касаційної скарги фізичної особи-підприємця Кіріла Георгія Павловича, в частині підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, колегія суддів зазначає таке.

95. Дослідивши доводи касаційної скарги Скаржника-2 і матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій частині з огляду на таке.

96. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

97. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від
12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від
03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).

98. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

99. Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги Відповідача 3, що при вирішенні спору щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих фізичною особою - підприємцем Кіріла Георгієм Павловичаем № 5638-В-С від 24.09.2018, укладеного на підставі пункту 69 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади", має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

100. Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що судом належно надано вказану оцінку у спірних правовідносинах.

101. У справі яка переглядається апеляційний суд встановив недотримання Відповідачами 1 і 2 процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому суд врахував і те, що покупець не буде нести "індивідуальний і надмірний тягар", оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення, а правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину.

102. Разом з тим, формуючи правову позицію у справі № 905/2236/18 Верховний Суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що підприємцем (покупцем) було надано докази виконання капітального ремонту орендованого приміщення у листопаді 2016 року, а саме аудиторський висновок про фінансування невід'ємних поліпшень орендованого майна на суму більше 25 % ринкової вартості об'єкта, який зроблений 25.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗовнішІнформАудіт Л", в якому встановлено, що загальна сума понесених орендарем витрат на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна склала 37 896,00
грн, що складає 32,72% від ринкової вартості майна станом на 31.05.2013.

103. У той час як у справі № 922/1668/20 судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідачем 3 не було здійснено невід'ємних поліпшень спірного майна саме в період перебування нерухомого майна в оренді, що не спростовано відповідачами у своїх поясненнях та відзивах. При цьому посилання третього відповідача на те, що з огляду на тривалий час перебування спірного майна в оренді, останнім було здійснено такі поліпшення, колегією суддів було відхилено, оскільки такі посилання не доведені належними, допустимими та достатніми доказами.

104. З огляду на викладене колегія суддів зазначає про відсутність підстав стверджувати, що правовідносини у справі, яка переглядається та справі № 905/2236/18 є подібними.

Аналогічний висновок міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.

105. За таких обставин, наведена Скаржником-2 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (разом з доводами, які нею були обґрунтовані), не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв'язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити у відповідності до положень пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

106. Щодо доводів Відповідача 3, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження судових рішень, визначених пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 27 цієї Постанови) Верховний Суд зазначає таке.

107. Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що у спірних правовідносинах слід застосовувати не тільки положення Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а також і положення статті 289 ГК України та статті 777 ЦК України, якими передбачено переважне право орендаря на придбання (викуп) об'єкта оренди у випадку належного виконання орендарем своїх обов'язків за договором оренди та наявності у договорі оренди такого права.

108. У той час як висновок викладений у постановах Верховного Суду від
08.07.2020 у справі № 922/1969/19, а також від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19 про те, що "Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна" зроблено без урахування умов укладеного між сторонами договору оренди.

109. Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, якими передбачено переважне право наймача перед іншими особами на придбання, у разі продажу речі, переданої у найм, є загальними, у той час як спеціальним законом, який регулює порядок приватизації об'єктів малої приватизації, зокрема шляхом викупу, є Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

110. При цьому, Відповідачем 3 не надано доказів, що він відповідає вимогам які ставляться до орендаря спірного приміщення, яке перебуває у нього в оренді, та забезпечує йому право на приватизацію цього об'єкта, шляхом викупу, відповідно вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

111. За таких обставин, Верховний Суд не вбачає в доводах касаційної скарги достатніх аргументів для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від
08.07.2020 у справі № 922/1969/19 та від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19.

Аналогічних висновків, щодо відсутності підстав для відступу від наведених висновків, дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.

112. При цьому Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідно до висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у наведених постановах, а відтак і не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги у цій частині.

113. Стосовно доводів Відповідача 3, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження судових рішень, визначених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 28 цієї Постанови), за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

114. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

115. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

116. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови необґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

117. Отже, оскільки підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, передбачені пунктами 1 і 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд залишає без задоволення касаційну скаргу ФОП Кіріла Г. П. в частині підстави, передбаченої у пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

118. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

119. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржників, наведені у касаційних скаргах, не доводять порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, проте, виходячи зі змісту касаційних скарг, направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених приписами статті 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

120. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

121. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

122. Звертаючись із касаційними скаргами, скаржники не спростували наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довели неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої постанови у справі.

123. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради та закрити касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Кіріла Георгія Павловича в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України касаційну скаргу ФОП Кіріла Г. П. залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

124. Оскільки ухвалою від 30.11.2020 Верховний Суд зупинив виконання оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, в силу приписів статті 332 ГПК України таке виконання має бути поновленим.

Розподіл судових витрат

125. Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржників.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 922/1668/20 за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 закрити.

2. Касаційне провадження у справі № 922/1668/20 за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Кіріла Георгія Павловича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

3. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кіріла Георгія Павловича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 в частині підстав, передбачених пунктами 2 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

4. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у справі № 922/1668/20 залишити без змін.

5. Поновити виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від
07.09.2020 у справі № 922/1668/20.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил