Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.05.2021 року у справі №904/4855/17
Постанова КГС ВП від 25.04.2023 року у справі №904/4855/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4855/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М. ;

за участю представників сторін:

скаржника - арбітражний керуючий Проскурін Д. О.

АТ "НАК" Нафтогаз України" - адвокат Дузь-Крятченко Ю. О.,

АТ "Укртрансгаз" - адвокат Кравченко С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Орджонікідзевського міського комунального підприємства "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" арбітражного керуючого Проскуріна Д. О.

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Верхогляд Т. А.- головуючого, суддів Білецької Л. М., Вечірка І. О.

від 08.02.2021

та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Камші Н. М.

від 29.07.2020

за заявою ліквідатора Проскуріна Д. О. № 01-21/127 від 13.11.2019 про покладення субсидіарної відповідальності солідарно на власника банкрута та його орган управління майном

у справі № 904/4855/17

за заявою Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"

до Орджонікідзевського міського комунального підприємства "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018 ОМКП "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Проскуріна Д. О.

2. Ліквідатором боржника до суду подано заяву від 13.11.2019 про покладення субсидіарної відповідальності на Покровську міську раду Дніпропетровської області та Виконавчий комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області за зобов'язаннями підприємства та стягнення із них солідарно 135 293 969,89
грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 відмовлено в задоволенні вказаної заяви.

4. Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Проскурін Дмитро Олександрович оскаржив її в апеляційному порядку.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у цій справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

6.08.04.2021 ліквідатор Орджонікідзевського міського комунального підприємства "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" арбітражний керуючий Проскурін Д. О. звернувся через Центральний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою Вих. № 01-20/ від 05.04.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 у справі № 904/4855/17, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Центрального апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

7.14.04.2021, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу ліквідатора Орджонікідзевського міського комунального підприємства "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" арбітражного керуючого Проскуріна Д. О.

Вих. № 01-20/ від 05.04.2021 разом зі справою № 904/4855/17 в 10-ти томах, в тому числі відскановані матеріали в частині апеляційного провадження, надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ліквідатора Орджонікідзевського міського комунального підприємства "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" арбітражного керуючого Проскуріна Д. О. у справі № 904/4855/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.

В., судді - Васьковського О. В., судді - Огородніка К. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.04.2021.

9. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 904/4855/17 за касаційною скаргою ліквідатора Орджонікідзевського міського комунального підприємства "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" арбітражного керуючого Проскуріна Д. О. Вих. № 01-20/ від 05.04.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020; призначено розгляд касаційної скарги на 01.06.2021 о 10:30 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

10. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ліквідатором боржника - арбітражним керуючим Проскуріним Дмитром Олександровичем подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати оскаржувані ухвалу та постанову і ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.

11. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

11.1 Оскаржувані судові рішення ухвалені внаслідок неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, в їх сукупності, неналежної їх юридичної оцінки.

11.2 В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що вилучене у боржника за рішеннями власника (міської ради) майно або майно, яке перебувало на балансі боржника, належало до комунальної інфраструктури міста.

11.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що внаслідок виконання рішення міської ради № 9 від 26.02.2016 була повністю припинена статутна господарська діяльність боржника.

11.4 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що договори поставки майна від 24.04.2017 та № 29062017-1 від 29.06.2017 укладені між боржником та ПП "Універсалсервіс-М", а також відповідні рішення Покровської міської ради слід вважати сумнівними правочинами боржника, які свідчать про намір ухилення від розрахунків із конкурсними кредиторами та спрямовані на завдання їм майнової шкоди.

11.5 Судами попередніх інстанцій не враховано, що Покровська міська рада, як засновник та власник боржника, починаючи з 2014 вбачала кризовий стан неплатоспроможності підприємства, але не вживала належних заходів для запобігання його банкрутству.

11.6 Судами попередніх інстанцій не враховано, що всупереч вимогам закону Покровська міська рада приймала рішення про вилучення у боржника основних фондів і оборотних активів.

11.7 Судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 03.10.2018 у справі № 10/05/5026/1138/2012, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від
12.11.2020 у справі № 916/1105/16.

12. Скаржник в судовому засіданні 01.06.2021 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13.26.05.2021 від Покровської міської ради Дніпропетровської області до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення а оскаржувані судові рішення без змін.

14.27.05.2021 від АТ "НАК "Нафтогаз України" до суду надійшли письмові пояснення в яких останнє просить задовольнити касаційну скаргу.

15. Представники АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" в судовому засіданні 01.06.2021 підтримали касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

17. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

18. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" набрав чинності 08.02.2020.

19. Прикінцевими та перехідними положеннями Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

20. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.

21. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 Господарського процесуального кодексу України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

22. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

23.1 З 2002 майновий комплекс підприємства "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" передано з обласної власності у власність Орджонікідзевської міської ради (том 9 а. с.141-143).

23.2 Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018 року ОМКП "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Проскуріна Д. О.

23.3 Ліквідатором здійснено аналіз фінансового становища банкрута (том 7 а. с.23-54), за наслідками якого встановлено наступне: Підприємство тривалий час своєчасно не розраховувалось із кредиторами, нарощувало кредиторську заборгованість, не вживало належних і необхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості, збільшувало збитки, не вживало заходів, пов'язаних із покращенням свого фінансового стану та виходу із кризи. Поточні зобов'язання підприємства у період здійснення ним статутної господарської діяльності (2014-2016) мали стійку тенденцію до збільшення. Так, станом на 01.01.2014 зобов'язання складали 62 598 тис. грн., станом на 31.12.2014 року 74 463 тис. грн., станом на 31.12.2015 року 89 530 тис. грн., станом на 31.12.2016 року 114 280 тис. грн., тобто за три роки поточні зобов'язання підприємства зросли на 51 682 тис. грн., або на 82,6%. Починаючи з 2014 року кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зростала в значних розмірах: у 2014 році з 47 402 тис. грн. до 59 276 тис. грн., тобто на 11 874 грн., або на 25 %; у 2015 продовжувала зростати до 71 899 тис. грн. ; або на 21,3 % у порівнянні з 2014 роком та станом на 31.12.2016 року зросла до 95 552 тис. грн., тобто на 32,9% у порівнянні з 2015 роком, та станом на 31.12.2017 року становила 94 452 тис. грн.

За період, що аналізувався, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла на 48 150 тис. грн., або на 101,6 %. Показники власного капіталу свідчать про те, що сума власного капіталу підприємства з кожним роком стрімко зменшувалась і мала тенденцію до сталого погіршення.

23.4 Зважаючи на вищеозначене, ліквідатором зроблено висновок про те, що у підприємства з 2014 наявні ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають стану потенційного банкрутства, а саме, мають ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами менші за їх нормативні значення.

23.5 Оскільки розраховані показники вказують на зменшення починаючи з 2014 показника забезпечення зобов'язань боржника всіма активами, оборотними активами, погіршення фінансового стану, вимивання власного капіталу, а також враховуючи поступове щорічне зростання величини кредиторської та дебіторської заборгованості, зростання збитків від здійснення боржником статутної господарської діяльності, вилученням власником майна з господарського відання підприємства, це, за ствердженням ліквідатора, свідчить про наявність ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства та доведення його до банкрутства.

23.6 Предметом розгляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції була наявність підстав для покладення на Орджонікідзевську (Покровську) міську раду, як на власника банкрута та його орган управління майном, субсидіарної відповідальності.

23.7 Розмір відповідальності ліквідатор визначав як різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Різниця між сумою грошових вимог всіх кредиторів ОМКП "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" (171 530 658,12 грн. згідно реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 у даній справі) і ліквідаційною масою банкрута (36 236
688,23 грн. - ринкова вартість майна банкрута, визначена згідно експертного висновку оцінювача) складає 135 293 969,89 грн.

23.8 З матеріалів справи вбачається, що в поданій ліквідатором 14.11.2019 заяві про покладення субсидіарної відповідальності на власника банкрута - Покровську міську раду Дніпропетровської області та його орган управління - Виконавчий комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області, зазначаються обставини, які на думку ліквідатора підтверджують, що у підприємства з 2014 року наявні ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають стану потенційного банкрутства, а саме, мають ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами менші за їх нормативні значення. Ліквідатор посилається на окремі дії органу місцевого самоврядування та боржника, які свідчать, на його думку, про намір ухилення від розрахунків з кредиторами та спрямовані на завдання їм шкоди.

23.9 На виконання рішення Покровської міської ради від 24.02.2017 № 13 між боржником (продавець) та ПП "Універсалсервіс-М" (покупець) 24.04.2017 укладено договір поставки майна, за умовами якого покупець отримав необмежену будь-якими часовими межами відстрочку сплати 95 % вартості майна продавця, право власності на яке переходило до нього з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі майна. В результаті виконання цього договору майно залишковою вартістю 8 324 350 грн. було продано за ціною в понад 4 рази нижчою за його залишкову вартість, а саме за 1 818 921,03 грн.

23.10 На виконання рішення Покровської міської ради від 23.06.2017 року №8 між боржником (продавець) та ПП "Універсалсервіс-М" (покупець) 29.06.2017 укладено договір поставки майна, за умовами якого покупець отримав відстрочку сплати 100 вартості майна, майно реалізоване за ціною, нижчою за його залишкову вартість.

23.11 Вищеозначені правочини укладені боржником за рік, що передував порушенню господарським судом провадження у даній справі про банкрутство боржника.

23.12 На виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від
29.10.2019 Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області підготовлено висновок про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності за підсумками роботи боржника у 2014-2017 (том 8 а. с.172-175).

24. Аргументи скаржника (пункти 11.3,11.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

24.1 Згідно зі статтями 142, 143 Конституції України матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст. Територіальні громади безпосередньо або через утворені органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності. Аналогічні положення містяться у статті 327 Цивільного кодексу України.

24.2 Відповідно до статті 78 Господарського кодексу України з метою ефективного управління майном, що належить до комунальної власності, компетентними органами місцевого самоврядування створюються комунальні унітарні підприємства. Майно таких підприємств перебуває у комунальній власності і закріплюється за підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

24.3 Згідно частини 1 статті 176 Цивільного кодексу України держава, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

24.4 Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що боржник у цій справі є комунальним комерційним підприємством, тобто - суб'єктом підприємництва, тому комунальне майно закріплене за ним на праві господарського відання.

24.5 Правовий режим такого майна встановлений статтею 136 Господарського кодексу України. Згідно вказаної норми право господарського відання визначено як речове право суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках передбачених статтею 136 Господарського кодексу України та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно - господарську діяльність підприємства.

24.6 Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Статуту боржника, підприємство створено з метою надання послуг теплопостачання, постачання пари, води та кондиційованого повітря. Основними напрямками його діяльності було забезпечення безперервного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, установам, організаціям теплової енергії, розвитку та вдосконалення теплового господарства, задоволення потреб населення та інших споживачів послуг теплопостачання тощо.

24.7 При вирішенні цього спору мають бути доведені, як то зазначено частиною 3 статті 215 Господарського кодексу України, обставини, які підтверджують цілеспрямованість дій власника майна боржника в доведенні підприємства до банкрутства, в спричиненні істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

24.8 Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи містять Звіт балансової комісії про фінансово-економічний стан ОМКП "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" (далі -Звіт), який є додатком до рішення 5-ої сесії 7-го скликання від
26.02.2016 року №8 (том 8 а. с.14-16). Зі змісту вказаного Звіту вбачається (серед іншого) наступне: Балансова комісія, створена розпорядженням міського голови від 19.01.2016 року № 15-р провела аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, показників діяльності підприємства з 2009 року.

Підприємство працює з 1988 року. До 1997 року підприємство-боржник було постачальником теплової енергії та гарячої води. З 2001 року у м. Орджонікідзе припинено гаряче водопостачання. У 2002 році за рішенням власника Дніпропетровської обласної ради майновий комплекс підприємства передано з обласної власності у власність територіальної громади м. Орджонікідзе. Єдина котельня підприємства експлуатується з 1957 року. Все обладнання використовувалось без заміни з періодичними капітальними та поточними ремонтами та має знос 100 відсотків. У 2006-2014 p. p. проведені капітальні ремонти котельного обладнання, що дозволило забезпечити виробництво теплоносія, однак велика зношеність теплових мереж призвела до значних втрат теплової енергії та погіршення якості послуг. Загальний знос теплових мереж складав більше 70 %, а на деяких ділянках до 98 %, у зв'язку з чим втрати теплоносія із мереж становили 41,5 % при нормативних 3 %. В грошовому виразі втрати, за ствердженням комісії, становили понад 8,9 млн. грн. Протягом 2015 року було зафіксовано біля 190 поривів теплових мереж, 22 аварійні зупинки котельної та 1790 поривів внутрішньобудинкових теплових мереж. Основними характеристиками фінансового стану підприємства є щорічне скорочення обсягів виробництва теплової енергії та щорічне зростання дебіторської і кредиторської заборгованості. З 2009 року по 2015 роки обсяг реалізації послуг централізованого водопостачання скоротився на 58 %, кількість споживачів послуг серед населення скоротилась на 70 відсотків, більшість мешканців міста встановили автономне опалення. 55 % об'єктів соціальної сфери та суб'єктів господарювання також відмовились від послуг централізованого теплопостачання. Станом на 01.01.2016 року 85% абонентів (населення) є боржниками по сплаті за послуги теплопостачання. Загальна сума дебіторської заборгованості становила на 01.01.2016 року становить 23,4 млн. грн. Комісія також акцентувала увагу на невідповідність діючих тарифів фактичній собівартості послуг, які надавало підприємство. Так, у 2015 році собівартість послуг по населенню покривалась тарифом на 56 %, рівень покриття по бюджетних установах 88 %. З оплачених населенням коштів за послуги на розподільчі рахунки у 2015 році на рахунки боржника зараховано лише 6-8 % отриманої оплати. Тому балансова комісія прийшла до висновку, що багаторічний низький рівень оплати за надані боржником послуги, невідповідність тарифів фактичній собівартості послуг, скорочення обсягів реалізації послуг, застосування розподільчих рахунків призвели до недостатності обігових коштів підприємства. У 2015 році обсяг боргів досяг критичної межі 96,5 млн., грн., що в 6,4 рази перевищувало річний рівень доходів від реалізації послуг. 86 % від всієї заборгованості борги за енергоносії. Крім того, податкова заборгованість становила 7.5 млн. грн., заборгованість зпо страховим, пенсійним внескам та ЄСВ 6,1 млн., грн. З метою скорочення витрат, з 2009 року чисельність працюючих на підприємстві станом на
01.01.2016 року скоротилась на 30 %. При цьому боржник щороку отримував фінансову підтримку з міського бюджету. Розмір таких дотацій становив від 2 до 7 млн. грн. щорічно. За 10 років боржника профінансовано на 41,4 млн. грн., у тому числі за 2015 рік 8.9 млн. грн.

24.9 Зважаючи на критичний фінансовий та технічний стан підприємства, рішенням Орджонікідзевської міської ради від 26.02.2016 №8 визнано МКП "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" неспроможним виконувати функції надання послуг з виробництва та централізованого постачання теплової енергії (том 8 а. с.14).

24.10 В період з 24.12.2015 по 24.06.2016 діяв мораторій на банкрутство боржника, рішення щодо якого прийнято на пленарному засіданні Орджонікідзевської міської ради. Рішенням Орджонікідзевської міської ради від 24.07.2016 року №13 з
01.07.2016 року скасовано мораторій щодо процедури банкрутства боржника.

24.11 Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що з місцевого бюджету м.

Орджонікідзе (нині м. Покров) виділялись значні кошти на підтримання діяльності цього комунального підприємства, зокрема, за 2006-2015 боржника профінансовано з бюджету на понад 41 млн. грн., за 2014-2016 сума виділених бюджетних асигнувань становила понад 9.3 млн. грн, що підтверджується відповідними довідками та рішеннями (том 9 а. с.5-830-35). До відшкодування виділені суми не заявлені.

24.12 Судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено, що системний аналіз доказів, які містяться у справі про банкрутство свідчать, що причиною такого фінансового та майнового стану ОМКП "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" були комплексні проблеми, які накопичувались протягом тривалого часу його існування, та потребували вирішення не тільки на регіональному, але і на державному рівні, зокрема, це:

-зношені основні засоби, обладнання, теплові мережі, що призвело до зниження якості послуг та, а пізніше до припинення надання послуг теплопостачання боржником;

-скорочення кількості споживачів послуг теплопостачання, внаслідок чого збільшені витрати;

-низький рівень оплати населення та інших споживачів за надані послуги, наявність значної дебіторської заборгованості (85% населення - боржники);

-невідповідність діючих тарифів, що встановлювались на державному рівні, собівартості послуг;

-застосування розподільчих рахунків для сплати споживачами вартості наданих послуг, що призвело до перерахування боржнику лише 6-8% від сум, отриманих від споживачів послуг.

24.13 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що орган місцевого самоврядування вживав заходи, спрямовані на фінансову підтримку боржника.

25. Аргументи скаржника (пункти 11.2,11.4,11.6 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

25.1 Судами попередніх інстанцій встановлено, що Покровською міською радою було прийнято рішення №48 від 31.03.2017 про зобов'язання директора боржника провести списання оціненого майна, вжити заходів щодо проведення демонтажу та реалізації майна та спрямування коштів на погашення заборгованості із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, єдиного соціального внеску (після погашення зазначених заборгованостей в погашення податкового боргу підприємства) (том 8 а. с. 47). 24.04.2017 боржником (продавець) укладено з ПП "Універсалсервіс-М" (покупець) договір поставки майна (том 8 а. с.48-49). На виконання рішення Покровської міської ради від 23.06.2017 №8 про заходи із списання та реалізації майна, що перебуває на балансі ОМКП "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" між боржником (продавець) та ПП "Універсалсервіс-М" (покупець) 29.06.2017 укладено договір поставки майна (том 8 а. с. 101-102).

25.2 Також, судами попередніх встановлено, що вказані дії по списанню основних засобів, які не використовуються підприємством та знаходяться в неробочому стані (згідно актів приймання-передачі до цих договорів це котли та труби), не можуть слугувати підтвердженням доводів ліквідатора про умисне виведення майна боржника з ліквідаційної маси.

25.3 Окрім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що аналіз вказаних рішень, зокрема, щодо складу майна банкрута, що відчужувалось, свідчить про те, що це майно є об'єктами комунальної інфраструктури і, у випаду банкрутства боржника, не підлягало б продажу, а мало бути передано до комунальної власності територіальної громади міста згідно з вимогами частини 7 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

25.4 Щодо майна, яке частково передано управлінню житлово-комунального господарства, іншим комунальним підприємствам міста для подальшого використання, то судами попередніх інстанцій встановлено, що це майно також є об'єктами комунальної інфраструктури, і з урахуванням вимог частини 7 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства також не могло бути включено до ліквідаційної маси банкрута.

25.5 З огляду на викладене, вказані аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

25.6 Окрім того, зазначаючи про те, що договори поставки майна від 24.04.2017 та № 29062017-1 від 29.06.2017 укладені між боржником та ПП "Універсалсервіс-М", а також відповідні рішення Покровської міської ради слід вважати сумнівними правочинами боржника, скаржник не наводить аргументів які б стверджували про оспорення таких договорів та рішень міської ради в порядку передбаченому законом.

26. Аргументи скаржника (пункт 11.7 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

26.1 Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

26.2 Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

26.3 Суд зазначає, що висновки у наведених скаржником постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 03.10.2018 у справі № 10/05/5026/1138/2012, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від
12.11.2020 у справі № 916/1105/16 та у цій справі (904/4855/17) не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема щодо реалізації чи не реалізації заходів для фінансової підтримки боржника.

27. За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб'єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

28. Частиною третьою цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

29. Згідно частини 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

30. Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство) передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому частини 5 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

31. Аналогічні положення передбачено частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

32. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб'єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам, є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов'язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку частини 5 статті 41 Закону про банкрутство з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом Закону про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від
28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від
05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15.

33. Визначене нормами частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Об'єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до Боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство. Суб'єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб'єктом (суб'єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

34. При частини 5 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про банкрутство не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб'єктивна сторона).

35. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16.

36. Щодо об'єктивної сторони порушення для покладення на суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб'єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

37. Виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов'язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень, визначених статтею 41 Закону про банкрутство.

38. Приписи частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.

39. Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

40. Предмет доказування при доведенні до банкрутства:

- втрати, яких зазнали кредитори (матеріальна шкода, збитки). Збитки вимірюються розміром затверджених судом вимог у реєстрі кредиторів.

- вартість наявних активів у банкрута, що включені до ліквідаційної маси, загальна сума вимог кредиторів та витрат процедур.

- різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

- дії та події, які викликали стійку неплатоспроможність боржника та осіб, які відповідальні за їх здійснення.

- вина/відсутність вини конкретних осіб.

41. З наведеного слідує, що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

42. Водночас суду, при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб'єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов'язків та повноважень суб'єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої та третьої статті 5 Закону про банкрутство (частин першої і третьої статті 4 Кодексу).

43. Для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство, та з урахуванням підстав для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), необхідна конкретизації об'єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб'єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб'єктів:

1) вчинення суб'єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов'язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

44. Вищенаведене відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16.

45. Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від
14.07.2020 у справі № 904/6379/16, оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).

46. Виходячи з положень статті 73 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об'єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

47. Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб'єктів.

48. Враховуючи наведене та з огляду на встановлені фактичні обставини, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що з поданих доказів неможливо зробити однозначного висновку стосовно вини органів місцевого самоврядування Покровської міської ради та виконкому Покровської міської ради в доведенні до банкрутства боржника.

49. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність вини органів місцевого самоврядування у доведенні боржника до банкрутства.

50. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 11.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

51. Розглянувши аргументи скаржника, Суд також зазначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не означає їх незаконність, як і не може вказувати на незаконність рішень його негативні наслідки для скаржника, оскільки настання цих наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним, передбаченим господарським процесом, наслідком. Подана ж касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої і апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законне рішення суду лише через незгоду з ним скаржника з підстав суб'єктивного тлумачення його як незаконного.

52. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

53. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від
18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

54. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

55. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статті 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

56. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

57. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

58. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

59. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

60. Оскільки підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Орджонікідзевського міського комунального підприємства "ОРДЖОНІКІДЗЕТЕПЛОЕНЕРГО" арбітражного керуючого Проскуріна Д. О.

Вих. № 01-20/ від 05.04.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 у справі № 904/4855/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 у справі № 904/4855/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

К. М. Огороднік