Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.09.2019 року у справі №910/15190/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/15190/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019

у справі № 910/15190/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон"

до Міністерства оборони України

про стягнення 519 873,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селтон" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з Міністерства оборони України 519 873,14 грн. заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти №343/4/2017/47 від 06.10.2017.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, суди встановили, що за результатами відкритих торгів, проведених на підставі Закону України "Про публічні закупівлі", 06.10.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №343/4/2017/47, на умовах якого:

- позивач зобов'язався поставити відповідачеві апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації (4291) (фільтр-поглинач типу ФП- 300 (військово-хімічне майно спеціального призначення)), у кількості 23 одиниці та за ціною зазначеною в специфікації постачання товарів, що додається до договору, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар;

- ціна товару становить 1 577 616 грн., у тому числі податок на додану вартість - 262 936 грн., залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого, шляхом укладання додаткової угоди, зменшення сторонами ціни договору;

- договірна ціна визначається замовником з урахуванням висновку № 2461 представництва замовника Міністерства оборони України щодо договірної ціни шляхом аналізу собівартості виготовлення товару, трудомісткості її виготовлення та розгляду розрахунково-калькуляційних матеріалів, складених постачальником на підставі прийнятих фактичних витрат, пов'язаних із виконанням зобов'язань за договором;

- визначення договірної ціни проводиться замовником з урахуванням висновку №2461 представництва замовника Міністерства оборони України щодо рівня фактичних витрат, понесених постачальником при виконанні зобов'язань за договором.

Постачальник повинен підготувати та направити розрахунково-калькуляційні матеріали на підтвердження понесених ним фактичних витрат та надати первинні підтверджуючі документи для перевірки. Розрахунково-калькуляційні матеріали повинні бути оформлені відповідно до вимог Методичних рекомендацій з формування собівартості товару (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 №373, діючих нормативних документів з ціноутворення та встановлених економічно обґрунтованих норм матеріальних та трудових витрат на надання послуг (виконання робіт) (пункт
3.5 договору);

- представник замовника Міністерства оборони України перевіряє їх обгрунтованість та за результатами перевірки складає висновок щодо рівня фактичних витрат, який направляється замовнику. Висновок № 2461 представництва замовника Міністерства оборони України повинен бути надано замовникові не пізніше 10 робочих днів від надання виконавцем документів на підтвердження понесених ним фактичних витрат. При визначенні цін (фактичних, договірних) рівень прибутку у складі ціни не може перевищувати 1 відсотка витрат позивача на купівлю комплектуючих виробів (напівфабрикатів), а також перевищувати 20 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості робіт на виготовлення;

- у разі, якщо фактичні витрати є нижчими порівняно із ціною договору, акцептованою відповідачем і вказаною у специфікації (додаток 1 до договору), ціна товару та ціна договору зменшуються, про що сторони укладають додаткову угоду до договору згідно з протоколом погодження договірної ціни за фактичними витратами;

- постачання товару здійснюється до 15.11.2017;

- зміни і доповнення до договору здійснюються у письмовій формі. Дійсними та обов'язковими для сторін визнаються зміни та доповнення, що вносяться ними у договір за взаємною згодою. Під взаємною згодою сторін щодо змін чи доповнення договору вважаються підписані сторонами додаткові угоди, які після їх підписання є невід'ємною частиною договору.

Як з'ясовано судами, 15.11.2017 на виконання договору позивач поставив, а відповідач за актом приймання № 57 прийняв 23 одиниці фільтрів-поглиначів типу ФП-300.

07.12.2017 листом № 784 на виконання умов договору позивач направив відповідачу розрахунково-калькуляційні матеріали (РКМ) про фактичні витрати, в яких зазначено, що договірна ціна за одиницю товару становить 61 192,90 грн з ПДВ, та запропонував на виконання п. 3.8. договору, укласти додаткову угоду до договору згідно з протоколом погодження договірної ціни за фактичними витратами з протоколом розбіжностей, де вказати зазначену ціну за фактичними витратами.

Листом №343/4/2/1910 від 19.12.2017 відповідач повідомив позивача, що укладання додаткової угоди можливо за ціною, яка запропонована представником замовника №2461, а саме, 45 988,82 грн. з ПДВ за одиницю.

У подальшому сторони уклали протокол погодження ціни, протокол розбіжностей до протоколу погодження ціни, протокол узгодження розбіжностей до протоколу погодження ціни, додаткову угоду №1, додаток №1 (специфікацію) та акт приймання товару, відповідно до яких відповідач на підставі посвідчення представника замовника №2461 від 15.12.2017 №1010 погодився встановити ціну на товар 45 988,82 грн з ПДВ за одиницю.

Відповідно до протоколу розбіжностей від 19.12.2017 позивач пропонував встановити договірну ціну з ПДВ у сумі 1 577 616,00 грн. Ціна, запропонована відповідачем, становила 1 057 742,86 грн з ПДВ. Сторони вказали, що сума у розмірі 519 873,14 грн - це неузгоджена сторонами різниця у вартості.

19.12.2017 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору, якою п. 3.1. договору виклали у такій редакції: "Ціна Товару становить 1057742,86 грн, у тому числі податок на додану вартість - 176 290,48 грн".

Вказаною додатковою угодою сторони також виклали у новій редакції специфікацію до договору. Зазначена додаткова угода підписана ТОВ "Селтон" з поміткою "з урахуванням протоколу розбіжностей до протоколу погодження ціни".

Вважаючи, що додатковою угодою сторонами погоджено ціну товару в розмірі 1057742,86 грн, Міністерство оборони України сплатило ТОВ "Селтон" вказану суму.

Звертаючись з даним позовом, ТОВ "Селтон" зазначає, що між сторонами не досягнуто згоди щодо встановлення ціни товару в розмірі 1 057 742,86 грн, тому відсутні підстави вважати, що сторонами змінено ціну товару в розмірі 1 577

616,00 грн, первісно обумовлену основним договором.

Рішенням від 22.03.2019 Господарський суд міста Києва відмовив в позові з тих підстав, що напис стосовно підписання додаткової угоди із протоколом розбіжностей не може вважатися непідписанням додаткової угоди № 1 на умовах, визначених цією угодою, а підписанням такої угоди, незалежно від наявності протоколу розбіжностей, позивач і відповідач у належній формі змінили умови договору та зменшили ціну товару. Вказаний висновок міститься в рішенні Господарського суду м. Києва від 11.04.2018 у справі № 910/99/18.

Переглядаючи вказане рішення, Північний апеляційний господарський суд врахував, що мотивувальна частина рішення, на яке послався суд першої інстанції, була змінена судом апеляційної інстанцій, в постанові якого міститься протилежний висновок, що оскільки додаткову угоду від 19.12.2017 № 1 підписано із протоколом розбіжності до протоколу погодження ціни, сторонами не було досягнуто згоди щодо зміни ціни, визначеної у пункті 3.1 договору, однак оскільки на час звернення до суду чинним є пункт 3.1 договору, згідно з яким ціна товару становить 1 577
616,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 262 936,00 грн, яка зазначена у тексті укладеного сторонами договору, а не додаткової угоди № 1, тому звернення позивача до суду з вимогою про врегулювання розбіжностей за договором визнано судом передчасним.

Зважаючи на таке, апеляційний господарський суд постановою від 28.08.2019 у даній справі рішення місцевого суду скасував та ухвалив нове, про задоволення позову.

Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає безпідставним і необґрунтованим висновок про непогодження сторонами зміни ціни договору.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 626, 638 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Судами з'ясовано, що сторони намагались змінити ціну товару, проте не досягли згоди щодо розміру зменшення ціни, у зв'язку з чим відповідачем складений протокол погодження договірної ціни в якому пропонувалась ціна товару 1 057 742,86 грн. Вказаний протокол позивач підписав з протоколом розбіжностей, в якому сторони вказали кожний свою ціну товару, яка ними пропонується. Також сторонами підписаний протокол узгодження (розбіжностей до протоколу погодження договірної ціни в якому вони чітко зазначили, що різниця в ціні товару в сумі 519 873,14

грн (1 577 616 грн - 1 057 742,86 грн) є спірною.

Вказані протоколи підписані сторонами в один день з додатковою угодою № 1 та є додатком до неї. Вказана додаткова угода, як і специфікація до неї, підписані позивачем з застереженням "з урахуванням протоколу розбіжностей до протоколу погодження ціни".

Як встановлено в постанові Київського апеляційного господарського суду від
17.07.2018 у справі № 910/99/18, залишеній без змін постановою Верховного суду від 16.10.2018, підписання ТОВ "Селтон" додаткової угоди від 19.12.2017 № 1 і специфікації до неї із застереженням "з урахуванням протоколу розбіжностей до протоколу погодження ціни" свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо зміни ціни, наведеної у пункті 3.1 договору.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що наявними у справі доказами не підтверджується досягнення сторонами згоди щодо зміни ціни, вказаної у п. 3.1. договору, відтак вказаний пункт договору є чинним саме в первісній редакції, і це означає, що ціна товару становить 1 577 616 грн.

Щодо протилежних доводів скаржника, то вони відхиляються колегією суддів з огляду на те, що спір, який виник в процесі врегулювання розбіжностей щодо зміни умови договору (зменшення його ціни) між сторонами вирішено не було, при цьому заінтересована у зміні умов сторона (відповідач) у встановленому ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України порядку не передала цей спір на розгляд до суду, відсутні підстави вважати, що сторонами змінено пункт 3.1 договору, яким ціну товару погоджено в розмірі 1 577 616,00 грн, тобто ця умова є чинною.

При цьому під час розгляду справи № 910/99/18 апеляційним судом встановлено, що з урахуванням обставини чинності пункту 3.1 договору саме у редакції, визначеній сторонами під час його укладення, звернення ТОВ "Селтон" до суду з вимогою про врегулювання розбіжностей між сторонами та викладення пункту 3.1 договору у редакції, в якій його викладено під час укладення договору, у справі було передчасним.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на те, що відповідачем не здійснено належних і достатніх дій, направлених на зміну умов укладеного договору, а саме, зменшення його ціни, не передано відповідний спір на розгляд суду, правильним є висновок апеляційного суду щодо відсутності підстав для звільнення його від обов'язку сплатити позивачу ціну товару, обумовлену укладеним між сторонами договором.

Враховуючи, що доводами касаційної скарги вказаного висновку не спростовано та не доведено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржену відповідачем постанову у даній справі слід залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, а судові витрати в силу ст. 129 ГПК України покласти на її заявника.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/15190/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С. К. Судді:Волковицька Н. О. Случ О. В.