Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22923/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 (Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.) та рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 (Щербаков С.О.) у справі №910/22923/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про стягнення заборгованості у розмірі 91766,63 грн

(розгляд касаційної скарги здійснювався у порядку письмового провадження на підставі приписів частини 4 статті 301 ГПК України, у зв'язку з тим, що суд визнав справу № 910/22923/17 такою, що має виняткове значення для скаржника)

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 91766, 63 грн, з яких: 23327,03 грн пені, 14941,77 грн 3 % річних та 53497,83 грн інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 16-224-Н від 30.12.2015 в частині оплати отриманого природного газу у передбачений договором строк.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 позовні вимоги задоволено частково.

3.1. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача 23327,03 грн пені. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що Позивачем здійснено правильний розрахунок пені, який відповідає вимогам чинного законодавства і який проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення. В частині відмови в задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд послався на те, що Позивачем не наведено, які оплати було здійснено поза межами проведених взаєморозрахунків, за прострочення яких мало бути нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

6. Постанова суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні письмові докази (первинні документи) для встановлення даних про те, які саме оплати було здійснено Відповідачем поза межами проведених взаєморозрахунків, за прострочення яких мало бути нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню. До того ж, Позивачем не надано належних доказів на підтвердження дати оплати Відповідачем заборгованості за поставлений природний газ, зокрема, виписок з банківських рахунків, платіжних доручень, а тому не вбачається можливим встановити кінцевий строк виконання зобов'язання за укладеним договором (строк остаточного розрахунку).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а також скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Судами невірно застосовано статтю 625 ЦК України та неправильно враховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду України щодо укладення Спільних протокольних рішень та застосування санкцій в частині сум, сплачених цими Спільними протокольними рішеннями, а також приписи постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №493/688 від 03.08.2015.

9. Не надано належної правової оцінки договору, додатковим угодам до нього, а також наданим в матеріали справи сформованим відомостям, які зазначені в Операціях по підприємству за договором та Сальдо по підприємству.

10. Суд апеляційної інстанції прийняв рішення на підставі неповного з'ясування обставин, на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, без повного дослідження матеріалів справи та з неповним наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

11. Відповідачем наданий акт звірки взаєморозрахунків по договору №16-224-Н від 30.12.2015 станом на 31.12.2017, яким підтверджено проплати заборгованості.

Позиція Відповідача щодо касаційної скарги

12. Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій у справі №910/22923/17 у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

13. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

14. Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

15. Судами попередніх інстанцій встановлено передачу Позивачем та прийняття Відповідачем природного газу на загальну суму 16676391,30 грн, а також, що за наслідками Спільних протокольних рішень №741 від 22.02.2016, №781 від 29.02.2016, які були підписані на виконання постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором №16-224-Н від 30.12.2015 погашена на загальну суму 4075583,00 грн.

16. Надавши оцінку договору №16-224-Н від 30.12.2015, додатковим угодам до нього, Спільним протокольним рішенням, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що, уклавши Спільні протокольні рішення, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожитий природний газ, поставлений відповідно до договору № 16-224-Н.

17. Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України (постанови від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, від 25.03.2015 у справі №924/1265/13, від 09.09.2014 у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012).

18. Таким чином, як вірно вказали попередні судові інстанції, для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Спільними протокольними рішеннями.

19. Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

20. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В статті 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

21. Водночас, на відміну від місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з'ясував, що в матеріалах справи відсутні належні письмові докази (первинні документи) для встановлення даних про те, які саме оплати було здійснено Відповідачем поза межами проведених взаєморозрахунків, за прострочення яких мало бути нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження дати оплати Відповідачем заборгованості за поставлений природний газ, зокрема, виписок з банківських рахунків, платіжних доручень, а тому суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку про неможливість встановити кінцевий строк виконання зобов'язання за укладеним договором (строк остаточного розрахунку).

22. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

23. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

24. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

25. Слід зауважити, що частина 3 статті 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

26. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанова від 06.06.2018 у справі №925/770/17).

27. З урахуванням наведеного, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, доводи касаційної скарги в пунктах 8, 10 постанови відхиляються, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права. До того ж, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, здійснено перегляд рішення суду першої інстанції з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосувано законодавство під час розгляду справи.

28. Посилання скаржника в пункті 9 постанови відхиляються судом, оскільки зводяться до переоцінки доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

29. Відхиляються доводи скаржника в пункті 11 постанови, оскільки акт звіряння, наданий Відповідачем по договору №16-224-Н, не підписаний сторонами (а.с. 86), а акт звіряння розрахунків від 31.10.2017 (а.с. 87) не містить відомості стосовно договору №16-224-Н.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга Позивача задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

31. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі № 910/22923/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.