Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.12.2020 року у справі №910/10855/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/10855/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін

касаційну скаргу компанії Мерк Кенада Інк.

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020

у справі №910/10855/20

за клопотанням компанії Мерк Кенада Інк.

про забезпечення позову

за позовом компанії Мерк Кенада Інк.

до: Компанії КРКА д. д. Ново мєсто, Словенія;

Міністерства охорони здоров'я України

про захист порушеного права інтелектуальної власності,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідача 2 - державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України".

Історія та обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Компанія Мерк Кенада Інк. (далі - Компанія, позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Компанії КРКА д. д. Ново мєсто, Словенія (далі - відповідач 1) та до Міністерства охорони здоров'я України (далі - Міністерство, відповідач 2) в якому просила суд:

- зобов'язати відповідача 1 припинити порушення прав Компанії на винахід за патентом України № 62935;

- заборонити відповідачу 1 використовувати винахід (сполука еторикоксиб) за патентом України № 62935 у лікарському засобі "Еторіакс®", що містить сполуку еторикоксиб;

- зобов'язати Міністерство відмовити в державній реєстрації лікарського засобу "Еторіакс®", у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 30 мг, 60 мг, 90 мг, 120 мг по 7 таблеток у блістері, по 1 або по 4 блістери у коробці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником патенту України №62935 на винахід "Заміщені піридини, фармацевтична композиція на їх основі та спосіб лікування опосередкованих циклооксигеназою захворювань". Як зазначає позивач,
04.05.2020 державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (далі - ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", третя особа) було прийнято до розгляду заяву відповідача 1 про державну реєстрацію лікарського засобу "Еторіакс®" у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 30 мг, 60 мг, 90 мг, 120 мг по 7 таблеток у блістері, по 1 або по 4 блістери у коробці, проте, як зазначає позивач, він не надав відповідачу 1 дозволу на використання винаходу за патентом України № 62935 у вищевказаному лікарському засобі.

Від Компанії 17.08.2020 надійшло до суду клопотання про забезпечення позову, в якому позивач просить суд заборонити ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" видавати висновок про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу "Еторіакс®"; заборонити державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу "Еторіакс®", в тому числі і такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.

Стислий виклад судових рішень попередніх інстанцій

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2020 (суддя Щербаков С. О.) заяву Компанії про забезпечення позову задоволено. Заборонено ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" до набрання рішенням у справі законної сили видавати висновок про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу "Еторіакс®". Заборонено ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" до набрання рішенням у справі законної сили вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу "Еторіакс®", в тому числі і такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.

Ухвала суду мотивована тим, що:

- заходи забезпечення позову, про застосування яких просить позивач, відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких позивач просить вжити ці заходи;

- у разі задоволення позову та невжиття відповідних заходів забезпечення позову ймовірно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 (колегія суддів у складі: Поляков Б. М., Доманська М. Л., Пантелієнко В. О.) ухвалу господарського суду міста Києва скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні заяви Компанії про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

Компанія, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, а ухвалу, якою задоволено заяву Компанії про забезпечення позову, залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував частину 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 14.08.2018 у справі №910/1915/18.

Крім того, суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, помилково послався на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/1780/16, оскільки остання ухвалена за інших обставин у справі та є рішенням по суті спору і не стосується заходів забезпечення.

Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

Від ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" надійшов відзив, в якому третя особа зазначає, що оскаржуване судове рішення прийняте із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

Заявлені клопотання учасниками спору

До Верховного Суду 10.03.2021 надійшло клопотання ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1915/18 та від 19.02.2021 у справі № 910/14116/20.

ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" зазначає, що вжиття такого заходу до забезпечення позову, як заборона останньому видавати висновок про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу призведе до фактичного обмеження його дискреційних повноважень в процедурі реєстрації лікарського засобу, у якій перевіряється, зокрема, якість та безпечність лікарського засобу, та по суті є втручанням в господарську діяльність ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України".

Касаційне провадження

У зв'язку з відпусткою судді Колос І. Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.08.2021, який наявний в матеріалах справи.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного перегляду у даній справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу господарського суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 року у справі №914/1570/20 зробила такий висновок: "проаналізувавши правові позиції у справі № 753/22860/17 у частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, Велика Палата Верховного Суду вважає невиправданими такі обмеження та відступає в цій частині від висновків, наведених вище у пункті 7.5. цієї постанови, та зазначає, що у касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову" (пункт 7.7 постанови).

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/1570/20 та з огляду на положення статті 287 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції у даній справі підлягає касаційному перегляду.

За змістом статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 136 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам, зокрема, вчиняти дії, щодо предмета спору.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від
23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від
11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від
21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від
26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Отже, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд не врахував того, що вжиті заходи забезпечення позову співвідносяться із заявленими позивачем вимогами, і, отже, існує конкретний зв'язок між цими заходами і предметом позову; наявні обставини свідчать про те, що ці заходи забезпечення позову спрямовані саме на зупинення ймовірного порушення прав позивача на відповідний об'єкт інтелектуальної власності, за захистом яких (прав) він і звернувся до суду.

Передбачена процесуальним законом заборона особі вчиняти певні дії не є втручанням у повноваження ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", а виступає як обґрунтоване обмеження його дій виключно з метою забезпечення виконання судового рішення (в разі задоволення позовних вимог), причому судом першої інстанції з'ясовано, що невжиття відповідних заходів могло мати наслідком ускладнення або неможливість виконання рішення.

Близькі за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від
14.08.2018 у справі № 910/1915/18 та від 19.02.2021 у справі №910/14116/20, від
09.07.2021 у справі № 910/6825/20, від 16.07.2021 №910/19065/20.

Необхідність у застосуванні певних способів захисту у сфері інтелектуальної власності, як і вжиття заходів забезпечення позову, пов'язується, насамперед, з недопущенням розповсюдження товарів, виготовлення або введення у цивільний оборот яких здійснюється з ймовірним порушенням права інтелектуальної власності.

Крім того, Верховний Суд вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/1780/16, оскільки в ній взагалі не йдеться про застосування заходів забезпечення позову, в зв'язку з чим правовідносини у зазначеній справі не можуть вважатися подібними до правовідносин у цій справі № 910/10855/20.

Таким чином, враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що саме суд першої інстанції правильно застосував положення статей 136, 137 ГПК України та дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у прийнятті оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду не відповідає вимогам процесуального закону, а саме статтям 137, 236 ГПК України, і тому підлягає скасуванню.

Доводи ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" спростовуються викладеним у цій постанові.

Щодо клопотання ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1915/18 та від
19.02.2021 у справі № 910/14116/20, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступати від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати, з огляду на предмет оскарження в цьому касаційному провадженні.

Доводи, викладені у клопотанні, зводяться до заперечень з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 14.08.2018 у справі №910/1915/18 та від
19.02.2021 у справі № 910/14116/20. В той же час клопотання не містить фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься в зазначених постановах.

Зважаючи на вказане, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи №910/10855/20 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду з підстав, передбачених частиною 1 статті 302 ГПК України, у зв'язку з відсутністю у даному випадку правових підстав і недоведеністю заявником умов, з якими за змістом положень статті 302 ГПК України пов'язано вчинення такої процесуальної дії, у зв'язку з чим у задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статті 312 ГПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на те, що заявлені позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, є обґрунтованими, постанова суду апеляційної інстанції, прийнята з порушенням статті 137 ГПК України, підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права - залишенню в силі з підстав, викладених в цій постанові.

Судові витрати

Оскільки предметом касаційного перегляду була постанова суду апеляційної інстанції щодо перегляду заяви про забезпечення позову, а розгляд даної справи по суті ще не завершено, то розподіл судових витрат Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" про передачу справи №910/10855/20 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду.

2. Касаційну скаргу компанії Мерк Кенада Інк. задовольнити.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 910/10855/20 - скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від
20.08.2020 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова