Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.06.2019 року у справі №904/3039/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/3039/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"

про внесення змін до договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії.

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", в якому просило суд викласти пункт 16 договору №ПР/М-17-1/22-754/НЮдч/17-1003-02 від 15.12.2017 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ", яка примикає до станцій Кам'янське, Правда регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" з урахуванням доповнень позивача, які були внесені у протоколі розбіжностей від 25.05.2018 року до додаткової угоди до договору від 14.05.2018 у такій редакції:

"Власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку на підставі статті 124 Статуту залізниць України, розділу IV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.

Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.

Відповідно до положень пункту 1 розділу 8 "Правил видачі вантажів" Залізниця надає Власнику колії інформацію про вантажі, що прибули на його адресу з використанням телефонного зв'язку, а саме:

- про прибуття вантажів на станцію призначення Кам'янське змінний старший прийомоздавальник станції повідомляє уповноваженого представника ПАТ "Дніпровський меткомбінат" по телефону 2-35;

- про прибуття на станцію Правда змінний касир товарний або агент комерційний повідомляє уповноваженого представника ПАТ "Дніпровський меткомбінат" по телефону 47-81.

Залізниця повідомляє Власника колії в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів, з послідуючою реєстрацією форми ГУ-2.".

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 року у справі № 904/3039/18 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2019 року у справі № 904/3039/18 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
04.12.2018 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.08.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
04.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
13.03.2019 скасовано та справу № 904/3039/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

У постанові Верховний Суд зазначив, що зміна договору за рішенням суду допускається: 1) у разі істотного порушення умов договору (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); 2) у зв'язку з істотною зміною обставин (частина 4 статті 652 ЦК України); 3) в інших випадках встановлених законом (частина 2 статті 651 ЦК України); 4) у випадках встановлених договором (частина 2 статті 651 ЦК України). У пункті 19 спірного договору сторони узгодили, що розірвання договору або зміна умов можуть мати місце за згодою сторін, які уклали договір, а в разі недосягнення згоди - за рішенням господарського суду. У разі видання нормативних актів, які змінюють Правила обслуговування під'їзних колій, розмір плат, зборів та порядок сплати та інше, сторони зобов'язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до тексту договору. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір про внесення змін до пункту 16 договору від
15.12.2017 відповідно до пропозиції позивача, яка ґрунтується на пункті 1 Правил видачі вантажів, у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від
14.10.2014 № 513, не дослідили відповідні умови договору та чітко не встановили, чи наявні обставини у справі, з якими закон або договір пов'язують можливість внесення змін за рішенням суду, за відсутності згоди обох сторін на такі зміни.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 у справі №904/3039/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2020 позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд мотивовано тим, що позивачем доведено наявність випадку, встановленого законом, який зумовлює право на ініціювання зміни договору у судовому порядку.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судами

3.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи,
15.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-залізниця, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (далі-власник колії, відповідач) укладено договір №ПР/М-17-1/22-754/НЮдч/17-1003-02 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ", яка примикає до станцій Кам'янське, Правда регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Відповідно до п.16 договору власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку на підставі статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами. Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.

17.05.2018 від відповідача позивачу надійшла пропозиція щодо укладення додаткової угоди до договору від 14.05.2018 року, в якій відповідачем запропоновано доповнити пункт 16 договору текстом наступного змісту:

"По прибуттю вантажів на станцію примикання Кам'янське або Правда. які адресовані Власнику колії, Залізниця вивішує в товарній конторі станції оголошення із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також: роду й кількості вагонів (контейнерів). Оголошення про прибуття вантажів в товарній конторі є затвердженим Сторонами повідомленням про прибуття вантажу і є послугою безкоштовною відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво 1)" (т.1 а. с.17).

Так, у відповідь на одержану пропозицію, позивачем запропоновано свою редакцію доповнення до пункту 16 договору, яка була викладена у протоколі розбіжностей від 25.05.2018 року до додаткової угоди до договору від 14.05.2018 року наступного змісту:

"Відповідно до положень пункту 1 розділу 8 "Правил видачі вантажів" Залізниця надає Власнику колії інформацію про вантажі, що прибули на його адресу з використанням телефонного зв'язку, а саме:

- про прибуття вантажів на станцію призначення Кам'янське змінний старший прийомоздавальник станції повідомляє уповноваженого представника ПАТ "Дніпровський меткомбінат" по телефону 2-35;

- про прибуття на станцію Правда змінний касир товарний або агент комерційний повідомляє уповноваженого представника ПАТ "Дніпровський меткомбінат" по телефону 47-81.

Залізниця повідомляє Власника колії в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу. а також роду й кількості вагонів, з послідуючою реєстрацією форми ГУ-2" (а. с.19).

У зв'язку з незгодою з положеннями, викладеними в додатковій угоді відповідача, вона підписана залізницею з протоколом розбіжностей і повернута підприємству з супровідним листом №МД-1/22-3 від 25.05.2018 року.

До протоколу розбіжностей регіональною філією "Придніпровська залізниця" доданий порядок повідомлення ПАТ "ДМК" про прибуття вантажів на його адресу по станції Правда та Порядок повідомлення ПАТ "ДМК" про прибуття вантажів на його адресу по станції Кам'янське.

Оскільки сторони шляхом перемовин згоди щодо редакції вказаного пункту договору не досягли, він залишився в редакції протоколу розбіжностей.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Не погоджуючись із рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від
20.05.2020 у справі № 904/3039/18, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначив, що касаційна скарга подається з підстав неправильного застосування судами статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 651, 652 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, від 28.08.2019 у справі № 904/3039/18. Зі змісту оскаржуваних рішень убачається, що фактичною підставою для внесення змін до спірного договору є лише бажання позивача внесення саме таких змін, інших дійсних обставин рішення не містять. Відсутність відповідного договірного або законодавчого обґрунтування внесення змін у судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони зумовлює підстави для відмови у задоволенні позову. У свою чергу, посилання на пункт 1 Правил видачі вантажів є безпідставним, оскільки він не вимагає узгодження у договорі способу повідомлення про прибуття вантажу.

Крім того, заявник вважає, що судами порушено положення статті 316 ГПК України щодо виконання вказівок постанови Верховного Суду від 28.08.2019 у цій справі, оскільки фактично не встановлено визначених законом або договором обставин для внесення змін до спірного договору.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника, на неподібність правовідносин у постанові Верховного Суду від
12.02.2019 у справі № 914/2649/17, на яку останній посилається, а тому просить залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
20.01.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від
20.05.2020 у справі №904/3039/18.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга має бути задоволена частково з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Предметом позову є вимога позивача про внесення змін до договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії, укладеного між ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" та ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".

Відповідно до частин 1 та 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до частині 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частині 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651, 652 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частинах перших цих статей, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин. Вказана норма не формулює підстав, за наявності яких у сторони виникає право на розірвання договору, а лише передбачає якими способами можуть встановлюватися такі підстави.

Натомість статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини 2 -4 статті 188 ГК України).

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині 2 статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

Справа № 904/3039/18 вже розглядалася Верховним Судом, який направляючи її на новий розгляд звернув увагу на необхідність випадку, передбаченого статтями 651, 652 ЦК України який надає можливість внести зміни до договору. Зокрема, Суд зазначив, що розглядаючи спір про внесення змін до пункту 16 договору відповідно до пропозиції позивача, яка ґрунтується на пункті 1 Правил видачі вантажів, у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 14.10.2014 N 513, суди не дослідили відповідні умови договору та чітко не встановили, чи наявні обставини у справі, з якими закон або договір пов'язують можливість внесення змін за рішенням суду, за відсутності згоди обох сторін на такі зміни.

Розглядаючи справу № 904/3039/18, суд першої інстанції вказав на те, що ним встановлено наявні обставини у справі, з якими закон або договір пов'язують можливість внесення змін за рішенням суду. У свою чергу, апеляційний господарський суд надаючи оцінку доводам позивача щодо підстав внесення змін до договору вказав на те, що ним доведено наявність випадку, встановленого законом, який зумовлює право на ініціювання в судовому порядку питання про укладання договору в запропонованій редакції.

Проте ні суд першої, ні апеляційної інстанцій не зазначили закон або пункт договору який визначає такі випадки та не конкретизували саме випадки, які є підставою, передбаченою законом або договором.

Згаданим у рішенні та постанові пунктом 19 договору сторони узгодили, що розірвання договору або зміна умов можуть мати місце за згодою сторін, які уклали договір, а в разі недосягнення згоди - за рішенням господарського суду. У разі видання нормативних актів, які змінюють Правила обслуговування під'їзних колій, розмір плат, зборів та порядок сплати та інше, сторони зобов'язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до тексту договору.

Тобто якщо підставою внесення змін є умови визначені у пункті 19 договору, необхідно встановити які саме нормативні акти видані після укладення договору та змінюють Правила обслуговування під'їзних колій, розмір плат, зборів та порядок сплати та інше. При визначенні підстави внесення змін, визначеної у законі, суд має відповісти на питання щодо наявності законодавчої норми яка встановлює обставини, внаслідок виникнення яких дозволяється вносити зміни у спірний договір.

Таким чином, для повного і всебічного розгляду справи, важливим є встановлення зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає можливість стверджувати, що судами попередніх інстанцій взято до уваги висновки суду касаційної інстанції викладені у постанові від 28.08.2019, які були обов'язковими під час нового розгляду справи.

У свою чергу, у касаційній скарзі звернуто увагу на те, що судами попередніх інстанцій під час застосування статті 188 ГК України, статей 651, 652 ЦК України, не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від
12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, належить розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Колегія суддів зазначає, що предметом позовних вимог у справі № 914/2649/17 є внесення змін у договір оренди нежитлових приміщень, водночас зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, зокрема щодо наявності випадків якими позивач обґрунтовував свої вимоги, мають відмінні ознаки від справи яка розглядається. Однак, під час розгляду справи № 904/3039/18 Верховним Судом враховується правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 914/2649/17 щодо застосування статті 188 ГК України, статей 651, 652 ЦК України.

Водночас звертаючись до суду касаційної інстанції, заявник вказав на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги висновок щодо застосування зазначених вище статей викладений у постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 904/3039/18. Зазначений аргумент скаржника під час касаційного розгляду підтвердився, а тому обґрунтованою є підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, так як висновок Верховного Суду викладений у постанові від 28.08.2019 у цих же правовідносинах, які охоплюються поняттям подібних правовідносин.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази наявності випадку розгляду питання про внесення змін до договору, це вплинуло на можливість правильного і повного встановлення усіх фактичних обставин справи, які є необхідними для її розгляду, а тому справу № 904/3039/18 необхідно направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

6.3. За наведених обставин доводи, викладені у касаційній скарзі, частково підтвердилися, тому постанову у справі необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6.4. Під час нового розгляду справи у наведеній частині суд апеляційної інстанції має дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно та об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно частково задовольнити, а справу передати на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі № 904/3039/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ