Історія справи

Постанова КГС ВП від 11.09.2024 року у справі №910/13575/23
Постанова КГС ВП від 13.11.2024 року у справі №910/13575/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 910/13575/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Національної поліції України - Медведський В.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" - Кузнецов І.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної поліції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 (суддя Морозов С.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 (колегія суддів: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., Іоннікова І.А.)

у справі за позовом Національної поліції України (далі - НПУ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - ТОВ "МІК")

про стягнення 6 632 350,92 грн.

СУТЬ СПОРУ

1. У 2022 році НПУ (покупець) і ТОВ "МІК" (постачальник) уклали договір поставки, ціна якого становить 28 843 576,32 грн. Водночас ТОВ "МІК" здійснило поставку товару частково та з пропущенням строків, визначених договором.

2. У зв`язку з цим НПУ звернулася з позовом до суду про стягнення пені, штрафу та відсотків за користування коштами попередньої оплати.

3. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позовні вимоги задовольнив частково; зменшив розмір усіх сум, що підлягають стягненню з ТОВ "МІК", на 90%.

4. НПУ звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

5. Перед Верховним Судом постало питання, чи обґрунтовано суди зменшили суми пені та штрафу, а також суму відсотків за користування коштами.

6. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково; скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в стягненні відсотків за користування коштами та ухвалив у цій частині нове рішення про задоволення позову.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

7. 28.08.2023 НПУ звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "МІК" про стягнення у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-181100003-3) від 25.05.2022 №157НП (далі - Договір) пені в розмірі 2 334 339,35 грн, штрафу в розмірі 1 192 387,41 грн згідно з п.9.2 Договору, штрафу в розмірі 2 868 859,10 грн згідно з п.9.6 Договору та відсотків за користування коштами попередньої оплати в розмірі 236 765,06 грн.

8. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "МІК" своїх зобов`язань за Договором у частині поставки оплаченого товару.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 25.05.2022 НПУ (покупець) і ТОВ "МІК" (постачальник) уклали Договір, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю костюми (сорочка, брюки) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

10. Згідно з п.1.2 Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, та ціна Договору визначаються у специфікації товару (додаток №1) і ростовці товару (додаток №2).

11. Місце виконання Договору в частині поставки товару - за адресою замовника в м. Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару), стосовно інших зобов`язань за цим Договором, у тому числі щодо сплати штрафних санкцій, - вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601 (п.1.5. Договору).

12. За змістом п.2.1 Договору постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар, якість якого відповідає узгодженому сторонами зразку товару, наданого постачальником згідно з п.2.2 цього Договору, технічній специфікації товару (додаток №3) та законодавству України щодо показників якості такого роду / виду товарів.

13. За умовами п.3.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 22.07.2022 №1/199НП) його ціна становить 28 843 576,32 грн, у тому числі ПДВ - 4 807 262,72 грн.

14. Пунктом 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 22.07.2022 №1/199НП) передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок постачальника, який зазначений у розд.XV цього Договору, на умовах попередньої оплати в розмірі 50,135% від ціни Договору, вказаній у розд.ІІІ Договору в сумі 14 460 825,60 грн, у тому числі ПДВ - 2 410 137,60 грн. Підставою для проведення попередньої оплати є оформлений та наданий постачальником рахунок на оплату. Остаточний розрахунок у розмірі 50% - 14 382 750,72 грн, у тому числі ПДВ - 2 397 125,12 грн, покупець здійснює після поставки товару, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення остаточного розрахунку є накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

15. Згідно з п.5.1 Договору постачальник зобов`язується здійснити поставку товару протягом 60 календарних днів включно з дати укладення цього Договору за адресою покупця у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару). У разі, якщо останній день поставки, визначений абз.1 цього пункту Договору, припадає на неробочий день, визначений відповідно до закону, у місці поставки товару, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.

16. Відповідно до п.5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 25.07.2022 №2/212НП) граничний термін виконання постачальником своїх зобов`язань за цим Договором у частині поставки покупцю товару не може перевищувати 89 календарних днів включно з дати укладання цього Договору.

17. У п.5.5 Договору сторони погодили, що право власності покупця на переданий товар виникає з моменту прийняття товару, факт якого засвідчується відміткою покупця на відповідній накладній. Ризик випадкового зіпсування товару несе власник.

18. Пунктом 8.3.1 Договору узгоджено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених договором.

19. Згідно з п.9.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 25.07.2022 №2/212НП) за порушення строків виконання зобов`язання, передбаченого п.5.1 цього Договору, в обсягах, передбачених цим Договором, з постачальника на користь покупця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. При цьому день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого п.5.1 Договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно з умовами Договору.

20. Пункт 9.6. Договору також закріплює, що в разі невиконання або неналежного виконання постачальником зобов`язання за Договором, що стало підставою для відмови покупця від цього Договору повністю або частково згідно з умовами цього Договору, з постачальника стягується штраф у розмірі 20% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

21. При цьому підпункти 8.2.1 та 8.2.2 п.8.2 Договору визначають, що покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору у повному обсязі у разі ненадання постачальником зразку товару згідно з п.2.2 цього Договору; в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору у повному обсязі або частково у випадках, передбачених законодавством України та / або цим Договором, письмово повідомивши про це постачальника шляхом направлення листа на електронну пошту постачальника, зазначену в розд.ХV цього Договору, з накладанням КЕП уповноваженої особи або вручення листа представнику постачальника особисто під підпис за 10 календарних днів до дати розірвання цього Договору.

22. Одностороння відмова покупця від Договору не звільняє постачальника від відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим Договором та відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням цього Договору (п.9.10 Договору).

23. Відповідно до п.10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Обставини непереборної сили, які існували на момент укладення Договору та були відомі сторонам під час укладання цього Договору, не є підставою для звільнення сторін від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором.

24. До форс-мажорних обставин (непереборної сили) належать обставини, визначені у ч.2 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", та які почали свою дію після укладення сторонами цього Договору (п.10.2 Договору).

25. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 23.12.2022, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов`язань (п.12.1 Договору).

26. У додатку №1 до Договору (в редакції додаткової угоди від 22.07.2022 №1/199НП) сторони також погодили специфікацію товару на загальну суму 28 843 576,32 грн у кількості 14 144 комплектів (костюм (сорочка, брюки)).

27. У додатках №2, №3 до Договору сторони узгодили ростовку товару, технічний опис.

28. НПУ зазначає, що ТОВ "МІК" здійснило лише поставку товару на суму 14 499 280,80 грн (7 110 комплектів) згідно з накладними:

- від 25.07.2022 №07/22/16 на суму 5 428 563,36 грн у кількості 2 662 комплектів;

- від 25.07.2022 №07/22/17 на суму 3 823 650,00 грн у кількості 1 875 комплектів;

- від 09.08.2022 №08/08/03 на суму 203 928,00 грн у кількості 100 комплектів;

- від 15.08.2022 №08/15/10 на суму 1 158 311,04 грн у кількості 568 комплектів;

- від 22.08.2022 №08/22/10 на суму 1 195 018,08 грн у кількості 586 комплектів;

- від 12.09.2022 №09/12/10 на суму 203 928,00 грн у кількості 100 комплектів;

- від 27.09.2022 №09/26/10 на суму 2 025 005,04 грн у кількості 993 комплектів;

- від 19.10.2022 №10/17/15 на суму 460 877,28 грн у кількості 226 комплектів.

29. НПУ стверджує, що в строк до 08.12.2022 ТОВ "МІК" здійснило лише часткову поставку товару та з пропущенням строків, визначених Договором. У зв`язку з цим НПУ звернулася до товариства з листом від 08.12.2022 №7709/31/01-2022 про розірвання Договору з підстав істотного порушення постачальником його умов (п.8.2.2 та п.8.5). НПУ також надала до вказаного листа примірник угоди від 08.12.2022 №5/313НП про розірвання Договору, який позивач просив підписати відповідача протягом 5-ти днів та повернути.

30. ТОВ "МІК" не заперечує та не спростовує факт порушення умов Договору в частині поставки товару та отримання листа НПУ засобами електронного зв`язку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

31. Господарський суд міста Києва рішенням від 05.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з ТОВ "МІК" на користь НПУ пеню в розмірі 179 796,79 грн, штраф у розмірі 404 697,15 грн, відсотки за користування коштами в розмірі 23 676,50 грн та судовий збір у розмірі 91 225,57 грн; в іншій частині позову відмовив.

32. Судові рішення мотивовані, зокрема, таким:

- частина виробничих об`єктів ТОВ "МІК", які знаходились у м. Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак та м. Мелітополь (Запорізька область), або зруйновані, або пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів, або взагалі перебувають в окупації російських військ. Вказане могло вплинути на господарську діяльність відповідача та, як наслідок, зумовити прострочення поставки товару;

- покладення на ТОВ "МІК" штрафних санкцій у розмірі 6 081 704,51 грн набуває ознак каральної функції та розцінюється як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану, в тому числі співпрацює задля виконання завдань забезпечення обороноздатності держави, оскільки заявлена сума штрафних санкцій становить більше ніж 20% ціни Договору, а саме 22,99%;

- матеріали справи не містять доказів впливу обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором на ефективність обороноздатності держави, а навпаки свідчать про активну участь у забезпеченні її ефективності. У матеріалах справи відсутні докази впливу обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором на репутацію НПУ. Доводи про те, що невиконання поставки товару призвело до порушення прав НПУ на забезпечення форменим одягом не є підтвердженими і не виражені у майновому значенні для можливості оцінки збитків.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

33. 10.07.2024 НПУ з використанням підсистеми "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, у якій просить скасувати їх у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2 154 542,56 грн пені, 3 656 549,36 грн штрафу, 213 088,56 грн процентів за користування коштами попередньої оплати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; в іншій частині оскаржувані рішення залишити без змін.

34. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає:

1) суд першої інстанції неправильно застосував норми статей 536 551 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК) щодо зменшення процентів за користування коштами попередньої оплати за клопотанням ТОВ "МІК" без урахування висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

- вимога про стягнення з ТОВ "МІК" процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на підставі ст.536, ч.3 ст.693 ЦК та п.9.3 Договору, є законною, а зменшення судами розміру нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі положень статей 551 ЦК 233 ГК здійснене за неправильного застосування норм матеріального права та без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду; жодна норма закону не надає суду дискреційні повноваження щодо зменшення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих згідно з умовами п.9.3 розд.9 Договору та вимог законодавства України;

2) суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми ч.3 ст.551 ЦК, ч.1 ст.233 ГК без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.03.2023 у справі №905/1409/21, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 13.02.2024 у справі №917/272/23:

- суди попередніх інстанцій не забезпечили баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст.86 ГПК (висновки щодо стандарту доказування "вірогідність доказів") не взяли до уваги конкретні обставини справи (ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які підлягають врахуванню при вирішенні питання про зменшення неустойки.

35. 14.08.2024, у межах встановленого Верховним Судом строку, ТОВ "МІК" з використанням підсистеми "Електронний суд" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить:

- відповідно до п.5 ч.1 ст.296 ГПК закрити касаційне провадження через непідтвердження підстав касаційного оскарження; або

- залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

36. Доводи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення. Водночас у відзиві додатково звертається увага, що:

1) обставини у всіх чотирьох постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, та у цій справі не є подібними, оскільки відрізняються за предметом і підставами позовів, змістом позовних вимог, установленими фактичними обставинами, наявними і застосовуваними обставинами для зменшення неустойки, а також матеріально-правовим регулюванням спірних відносин:

- у справі №905/1409/21 суд першої інстанції зменшив неустойку, оскільки допущене відповідачем порушення не спричинило збитки для позивача, відповідач сплатив заборгованість за отримані послуги в повному обсязі навіть з переплатою, і таке зменшення залишилося без змін. Отже, це спір про стягнення неустойки за порушення оплати, а не стягнення неустойки за невиконання поставки і розірвання договору за наявності доведених форс-мажорних обставин;

- у справі № 918/289/19 суд першої інстанції зменшив штрафні санкції на 90% через недоведеність доводів позивача про те, що саме внаслідок порушення з боку відповідача він поніс збитки у сумі 103 258, 35 доларів США перед своїм контрагентом за зовнішньоекономічним контрактом, і таке зменшення залишилося без змін, адже не призвело до нівелювання значення неустойки як відповідальності за порушення виконання зобов`язання. Отже, це спір про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов`язань і нібито понесення збитків позивачем перед іншим контрагентом у зовнішньоекономічних відносинах, а не стягнення неустойки за невиконання поставки і розірвання договору за наявності доведених форс-мажорних обставин;

- у справі №918/116/19 суд першої інстанції зменшив неустойку з причин, що відповідач є комунальним підприємством, створеним для задоволення потреб споживачів у теплопостачанні; сплата штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси щодо можливості забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання; враховано сплату коштів відповідачем як до, так і після порушення провадження у справі; фінансовий стан відповідача, а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку з таким простроченням, і таке зменшення залишилось без змін. Отже, це спір про стягнення штрафних санкцій за порушення оплати комунальним підприємством, а не стягнення неустойки за невиконання поставки і розірвання договору за наявності доведених форс-мажорних обставин;

- у справі №917/272/23 суд першої інстанції зменшив неустойку до 0% з причин, що відповідач є одним із п`яти вагонобудівних заводів України та найбільшим виробником у цій галузі, який знаходиться у тяжкому фінансовому стані (несе збитки, змушений скоротити виробництво і тривалість робочого часу), причиною неналежного виконання відповідачем зобов`язань з поставки були обставини непереборної сили (військова агресія російської федерації проти України), для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені, оскільки наявність понесення збитків та / або погіршення фінансового становища позивача не доведено, і таке зменшення залишилось без змін. Отже, це спір про стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки через обставини непереборної сили вагонобудівним заводом, а не стягнення неустойки за невиконання поставки і розірвання договору за наявності доведених форс-мажорних обставин;

2) є доведеними аргументи відповідача про те, частина його виробничих об`єктів, які знаходились у м.Охтирка (Сумська область), м.Оріхів, м.Токмак та м.Мелітополь (Запорізька область), або зруйновані, або пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів, або взагалі перебувають в окупації російських військ. Зазначені обставини суттєво вплинули на господарську діяльність відповідача, яка, у тому числі, пов`язана з підтриманням галузі обороноздатності держави;

3) попри допущені незначні порушення строків поставки за п`ятнадцятьма договорами поставки у 2021 році, позивач свідомо продовжив господарські відносини з ТОВ "МІК" у 2022 році та обрав його постачальником за новими договорами. Усі ці договори укладені майже в один і той же строк, а також порушення зобов`язань за ними сталося майже в один і той же період часу саме з причин настання обставин непереборної сили, втрати виробничих потужностей та настання негативних наслідків війни на діяльність товариства;

4) загалом у восьми справах про стягнення неустойки за прострочення строків поставки за договорами 2022 року суди зменшили розмір штрафних санкцій, що стягувалися з ТОВ "МІК", на 90 відсотків. Суди повною мірою оцінили обставини справ, які є подібними цій справі, та належним чином застосували правові висновки судової практики з урахуванням негативного впливу правового режиму воєнного стану, пошкоджень виробничих об`єктів та фінансового стану відповідача;

5) незначні порушення договірних зобов`язань не мали негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси. Скаржник не вказує, в чому полягає життєва необхідність замовленої продукції, адже вона не є засобами індивідуального захисту тощо. Крім того, позивач мав можливість забезпечити проведення нової закупівлі у стислі строки. У 2022 році закупівлі здійснювались у спрощений спосіб без застосування певної конкретної процедури.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Загальні умови виконання зобов`язання та наслідки його порушення

37. Відповідно до ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

38. Згідно зі ст.11 ЦК підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

39. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини 1, 3 ст.626 ЦК).

40. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.627 ЦК).

41. Статтею 629 ЦК передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

42. За змістом ст.525 ЦК одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

43. Статтею 526 ЦК встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

44. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ст.598 ЦК).

45. Статтею 599 ЦК та статтею 202 ГК визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

46. Належне виконання зобов`язання є одним із фундаментальних принципів цивільного права. Зміст цього принципу полягає в тому, що виконання має бути проведене: 1) належними сторонами; 2) щодо належного предмету; 3) у належний спосіб; 4) у належний строк (термін); 5) у належному місці.

47. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).

48. Стаття 612 ЦК визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

49. Суди попередніх інстанцій встановили, а ТОВ "МІК" не заперечувало та не спростувало порушення умов Договору внаслідок прострочення строку поставки.

50. У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу, що згідно з частинами 2, 3 ст.693 ЦК якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

51. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК).

52. Крім того, за змістом статей 216 218 ГК порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій у порядку, передбаченому законодавством та договором.

53. Пункт 3 ч.1 ст.611 ЦК встановлює, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За змістом ст.549 ЦК видами неустойки є штраф та пеня.

Щодо стягнення процентів за користування коштами

54. НПУ посилається на висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 03.12.2021 у справі №910/14180/18), згідно з яким нараховані на підставі ст.536, ч.3 ст.693 ЦК проценти за користування коштами попередньої оплати не належать до штрафних санкцій, не можуть ототожнюватися з процентами, передбаченими ч.2 ст.625 ЦК, і є окремим механізмом захисту порушених прав та інтересів кредитора у зобов`язанні.

55. За твердженням НПУ, жодна норма закону не надає суду дискреційні повноваження щодо зменшення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих згідно з умовами п.9.3 розд.9 Договору та вимог законодавства України.

56. Водночас ТОВ "МІК":

- поділяє позицію судів попередніх інстанцій, які зауважили, що за певних умов суд може зменшити як розмір неустойки, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18);

- зауважує, що за змістом п.9.3 Договору проценти за користування з огляду на спосіб їх обчислення фактично є пенею, яка поіменована як проценти за користування чужими коштами.

57. Згідно зі ст.536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

58. Згідно з п.9.3 Договору за невиконання зобов`язання щодо поставки товару постачальник відповідно до вимог статей 536 та 693 ЦК сплачує 0,1% від суми попередньої оплати за кожний день прострочення з дня, коли товар мав бути переданий покупцю до дня фактичного передання товару або повернення йому суми попередньої оплати.

59. Верховний Суд погоджується з доводами НПУ, що передбачені ст.536 та ч.3 ст.693 ЦК проценти мають іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати, набув також статус кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. Проценти, передбачені ч.3 ст.693 ЦК, також не можуть бути ототожнені з процентами, передбаченими ч.2 ст.625 ЦК. Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, на яку посилається НПУ, та постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №911/2347/22.

60. Крім того, визначення сторонами (п.9.3 Договору) обчислення процентів за користування грошовими коштами (попередньою оплатою) у спосіб за один календарний день, а не за календарний рік, не змінює правової природи таких процентів.

61. Право сторін на встановлення плати за користування грошовими коштами (попередньою оплатою), що закріплене в ст.536, ч.3 ст.693 ЦК, з урахуванням положень ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК необхідно розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати.

62. Здійснивши арифметичний перерахунок, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сума процентів за користування грошовими коштами в розмірі 236 765,06 грн правильно визначена НПУ. Разом із тим суди зменшили зазначену суму на 90% поряд з пенею та штрафом.

63. Верховний Суд зауважує, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст.3 ЦК). За встановлених у справі обставин сторони самостійно на власний розсуд, використовуючи принцип свободи договору, передбачили відповідну його умову щодо сплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст.536 ЦК, що відповідно до положень ст.629 ЦК є обов`язковим для виконання сторонами.

64. Відсотки за користування грошовими коштами не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора і передбачають отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, що були отримані ним як попередня оплата.

65. Верховний Суд mutatis mutandis звертає увагу на постанову від 18.03.2020 у справі №902/417/18, де Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

66. Водночас у зазначеній справі (№902/417/18), на відміну від обставин цієї справи, Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи, зокрема, розмір процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника. У справі №902/417/18 сума заборгованості за договором поставки на момент звернення з позовом майже вдвічі перевищувала суму прострочення. Отже, саме з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання, вочевидь, більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду обмежила розмір санкцій сумами, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у їх стягненні з цих підстав.

67. Сума, нарахована НПУ за користування ТОВ "МІК" грошовими коштами (236 765,06 грн), не є неспівмірною з ціною Договору (28 843 576,32 грн), не становитиме надмірного фінансового тягаря для відповідача та не матиме ознак каральної санкції.

68. Суди попередніх інстанцій викладене вище не врахували, що призвело до необґрунтованого зменшення на 90% суми відсотків за користування коштами.

69. Отже, вимога НПУ про стягнення з ТОВ "МІК" відсотків за користування коштами в розмірі 213 088,56 грн підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені та штрафу

70. У касаційній скарзі НПУ зазначає, що суди попередніх інстанцій надмірно зменшили розмір пені та штрафу (на 90%), фактично нівелювавши мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідача від відповідальності.

71. Натомість ТОВ "МІК" поділяє позицію судів першої та апеляційної інстанцій.

72. Штрафними санкціями у ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК).

73. Згідно з ч.1 ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

74. Відповідно до ч.4 ст.231 ГК розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

75. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

76. Згідно з п.8.3.1 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачені Договором.

77. Пункт 9.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 25.07.2022 №2/212НП) встановлює, що за порушення строків виконання зобов`язання, передбаченого п.5.1 цього Договору, в обсягах, передбачених цим Договором, з постачальника на користь покупця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, передбаченого пунктом 5.1 Договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно з умовами Договору.

78. Відповідно до п.5.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 25.07.2022 №2/212НП) граничний термін виконання постачальником своїх зобов`язань за цим Договором у частині поставки покупцю товару не може перевищувати 89 календарних днів включно з дати укладання цього Договору.

79. Перевіривши наведений НПУ розрахунок пені та штрафу, суди дійшли висновку, що він здійснений без урахування п.5.2 Договору в редакції додаткової угоди №2/212НП від 25.07.2022. За результатами перерахунку встановлено, що обґрунтованими до стягнення з ТОВ "МІК" є суми:

- пені в розмірі 1 797 967,91 грн;

- штрафу (7% згідно з п. 9.2 Договору) в розмірі 1 178 112,44 грн;

- штрафу (згідно з п.9.6 Договору) в розмірі 2 868 859,10 грн.

80. У касаційній скарзі НПУ просить стягнути з ТОВ "МІК" різницю між сумами пені та штрафу згідно з початковим розрахунком позивача та сумами, що були фактично присуджені до стягнення. Попри це, НПУ жодним чином не заперечує проти розрахунку судів та не оспорює його.

81. Зважаючи на відсутність доводів НПУ, які б обґрунтовували неправильність розрахунку пені та штрафів, здійсненого судами попередніх інстанцій, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, закріплені в ст.300 ГПК, Верховний Суд не має підстав перевіряти зазначені розрахунки та ставити їх під сумнів.

82. Згідно з ч.1 ст.233 ГК у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

83. За ч.2 ст.233 ГК якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

84. Подібні норми також містить ч.3 ст.551 ЦК, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

85. Категорії "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку.

86. Разом із тим Верховний Суд наголошує, що неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

87. До моменту порушення зобов`язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

88. Як вже було зазначено, в цій справі суди дійшли висновку про зменшення розміру всіх заявлених сум, зокрема пені та штрафу, на 90%.

89. Верховний Суд наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

90. Отже, право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеня виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття / невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих сторонами доказів.

91. Відтак питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність / відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

92. Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19.

93. Верховний Суд враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування ст.551 ЦК та ст.233 ГК є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

94. Суд першої інстанції, зокрема:

- врахував обставину окупації частини Запорізької області, міста Запоріжжя, яке є адресою місцезнаходження ТОВ "МІК", входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в зоні ведення бойових дій, та зазнає неодноразових ракетних обстрілів;

- зазначив, що частина виробничих об`єктів ТОВ "МІК", які знаходились у м. Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак та м. Мелітополь (Запорізька область), або зруйновані, або пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів, або взагалі перебувають в окупації російських військ;

- дійшов висновку, що покладення на ТОВ "МІК" штрафних санкцій у розмірі 6 081 704,51 грн набуває ознак каральної функції та розцінюється як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану, в тому числі співпрацює задля виконання завдань забезпечення обороноздатності держави, оскільки заявлена сума штрафних санкцій становить більше ніж 20% ціни Договору, а саме 22,99%.

95. Суд апеляційної інстанції додатково звернув увагу на таке:

- відповідно до акта від 14.03.2023 обстеження об`єкта нежитлової нерухомості, пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, складеного в м. Оріхів, пошкоджено майновий комплекс, розташований за адресою: Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Оріхів, вул. Я. Йогана, буд. 47, який перебуває в оренді ТОВ "МІК" на підставі договору оренди від 01.08.2016 №080109. В акті зазначено, що орієнтовною датою руйнації (пошкодження) є липень-серпень 2022 року. Пошкоджень зазнало, серед іншого, внутрішнє оздоблення (електропостачання, освітлення, опалення, офісні меблі, міжкімнатні стіни в виробничих приміщеннях) та швейне обладнання (швейні машинки), розкрійний стіл, а також інше приладдя;

- згідно з листом Пологівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - Пологівське РВП ГУНП в Запорізькій області) від 01.05.2023 №4370/70-2023 факт руйнування 10.02.2023 унаслідок ворожих артилерійських обстрілів майнового комплексу, розташованого за адресою: Запорізька обл., м. Оріхів, вул. Я. Йогана, буд. 47, яке орендує ТОВ "МІК" та в якому знаходиться виробниче майно зареєстровано в ЄО Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області за №1981 від 16.02.2023. Після чого вказані матеріали направлені за підслідністю до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- відповідно до акта комісійного обстеження пошкодженого об`єкта від 29.11.2022, що знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності (Жовтнева), буд. 4, на об`єкті зафіксовано пошкодження фасаду, покрівлі, підвальних приміщень та ін.;

- по м. Мелітополь та м. Токмак Головне управління національної поліції в Запорізькій області надало відповідь від 15.02.2023 вих.№1211/6/03-2023, згідно з якою заяви про вчинення злочинів за фактами захоплення невідомими особами з числа військових російської федерації будівель Мелітопольського швейного цеху та Токмацького швейного цеху внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні від 02.03.2022 №12022082140000344 (м. Мелітополь) та кримінальному провадженні від 14.03.2022 №12022080000000133 (м. Токмак);

- пошкодження виробничих об`єктів та швейного обладнання ТОВ "МІК", яке підлягало використанню для виготовлення товару, в тому числі за Договором, могло вплинути на господарську діяльність ТОВ "МІК" і, як наслідок, зумовити прострочення поставки товару;

- матеріали справи не містять доказів впливу обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором на ефективність обороноздатності держави, а навпаки свідчать про активну участь у забезпеченні її ефективності. У матеріалах справи відсутні докази впливу обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором на репутацію НПУ. Доводи про те, що невиконання поставки товару призвело до порушення прав НПУ на забезпечення форменим одягом не є підтвердженими і не виражені у майновому значенні для можливості оцінки збитків.

96. Врахувавши наведене та економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на ТОВ "МІК", підтвердження обставин пошкоджень виробничих потужностей (обладнання) актами, фіксацію наявності форс-мажорних обставин сертифікатом ТПП України від 01.06.2023 №3200-23-2638, оскільки стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан товариства та зумовить збитковість його діяльності, а також відсутність у матеріалах справи доказів понесення НПУ значних збитків, зумовлених неналежним виконанням товариством своїх зобов`язань за Договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

97. У касаційній скарзі НПУ наводить аргументи щодо помилкової оцінки судами доказів та обставин, встановлених на їх підставі, якими ТОВ "МІК" обґрунтовувало зменшення розміру штрафу та пені.

98. Зокрема, НПУ зазначає про відсутність доказів пошкодження, знищення чи втрати об`єктів відповідача у місті Запоріжжі; неврахування доводів НПУ щодо акта комісійного обстеження; часові межі втрати виробничих об`єктів у м. Охтирка (до укладення Договору); наявність гарантійного листа ТОВ "МІК"; непідтвердження речових прав відповідача на виробничий об`єкт у м. Оріхів.

99. Разом із тим п.4 ч.2 ст.287 з посиланням на п.1 ч.3 ст.310 ГПК не визначено НПУ підставою касаційного оскарження.

100. За змістом ст.13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

101. Верховний Суд зазначає, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №904/4831/21).

102. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами ст.300 ГПК суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

103. Отже, у цій частині Верховний Суд не розглядає та не надає оцінки доводам НПУ.

104. У п.7.42 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК, тобто у межах судового розсуду.

105. У цій справі, керуючись ст.551 ЦК та ст.233 ГК, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про можливість реалізації свого дискреційного права на зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу, які нараховувалися ТОВ "МІК" унаслідок прострочення поставки, на 90%.

106. Суди першої та апеляційної інстанцій навели низку аргументів та мотивів, якими вони керувалися при ухваленні оскаржуваних рішень (пункти 94, 95 цієї постанови). Верховний Суд погоджується, що з огляду на умови, за яких відбулося прострочення, керуючись загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), суди забезпечили дотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін, адекватність обсягу та міри відповідальності ТОВ "МІК", недопущення стягнення з товариства надмірних штрафних санкцій.

107. Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин.

108. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

109. У зв`язку з викладеним Верховний Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

110. Застосоване у ст.551 ЦК та ст.233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).

111. Верховний Суд вважає, що постанови у справах №905/1409/21, №918/289/19, №918/116/19 та №917/272/23, на які посилається НПУ, ухвалені за схожого нормативного регулювання (зокрема щодо застосування ст.551 ЦК та ст.233 ГК) зі справою, яка переглядається. Водночас оскаржувані рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, що викладені у перелічених скаржником справах. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін.

112. Справи, на які посилається НПУ, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги та вплинули на рішення Верховного Суду, що ухвалені за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування ст.233 ГК та ст.551 ЦК, та які не корелюються з обставинами, встановленими судами у цій справі (№910/13575/23).

113. До того ж у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися та оцінюватися судом у порядку статей 86 210 237 ГПК.

114. З огляду на це Верховний Суд дійшов висновку, що право на зменшення розміру пені та штрафу, надане ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК, було обґрунтовано застосоване судами в цій справі. Зважаючи на наведені сторонами доводи, надані докази та обставини справи, обсяг зменшення (90%) відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності. Водночас зменшення суми відсотків за користування коштами (п.9.3 Договору) є необґрунтованим і передчасним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

115. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

116. За змістом ч.1 ст.311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

117. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

118. Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення у відповідній частині - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати

119. Витрати скаржника зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог касаційної скарги.

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національної поліції України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №910/13575/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Національної поліції України про стягнення відсотків за користування коштами в розмірі 213 088 (двісті тринадцять тисяч вісімдесят вісім) грн 56 коп. скасувати.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Національної поліції України задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69а, код ЄДРПОУ 30105738) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 40108578) відсотки за користування коштами в розмірі 213 088 (двісті тринадцять тисяч вісімдесят вісім) грн 56 коп.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №910/13575/23 залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69а, код ЄДРПОУ 30105738) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 40108578) 5 118 (п`ять тисяч сто вісімнадцять) грн 14 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, 3 838 (три тисячі вісімсот тридцять вісім) грн 61 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 12 316 грн (дванадцять тисяч триста шістнадцять) грн 28 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді Н. Губенко

О. Кролевець