Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.07.2018 року у справі №911/747/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/747/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Коткова О.В.

від 20.03.2018

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ткаченка Б.О., Андрієнка В.В., Зеленіна В.О.

від 31.05.2018

за позовом Військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1) Головного управління Національної гвардії України, 2) Військової частини 2269 Національної гвардії України

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти"

про стягнення заборгованості у розмірі 1087909,05 грн.

за участю представників:

позивача-1: Северин Р.І.

позивача-2: не з'явилися

відповідача: Мога Н.В.

прокуратури: Яговдік С.М.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини 2269 Національної гвардії України звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти", в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29.04.2017 (т. 1, а.с. 86) просив стягнути з відповідача 364218,43 грн заборгованості з орендної плати за листопад 2016 року - січень 2017 року за договором оренди №5/12-ФС від 03.04.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між ним та позивачем-2 договору оренди не в повному обсязі сплатив орендну плату за користування орендним майном - вертольотом Мі-8МТ № 94614 за листопад 2016 року - січень 2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 позовну заяву Військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 911/747/17 та призначено справу до розгляду.

Господарська справа № 911/747/17 розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018, прийнятим за результатами нового розгляду справи № 911/747/17 та залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018, позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" на користь Військової частини 2269 Національної гвардії України заборгованість по сплаті орендної плати з листопада 2016 року по січень 2017 року за договором № 5/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТ № 94917 від 03.04.2012 у сумі 364218,43 грн. Стягнуто з Військової прокуратури Південного регіону України до Державного бюджету України 5463,28 грн судового збору. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" на користь Військової прокуратури Південного регіону України 5463,28 грн судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що орендодавець правомірно здійснив розрахунок орендних платежів за листопад 2016 року - січень 2017 року з урахуванням індексації, яка передбачена законом, зокрема частиною 3 статті 762 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами укладеного між позивачем-2 та відповідачем договору оренди, договір оренди в частині коригування розміру щомісячної орендної плати на індекс інфляції, сторонами не оскаржувався та є дійсним, доказів внесення сторонами змін до договору оренди в частині індексації орендної плати матеріали справи не містять, питання зміни порядку розрахунку оренди або зупинення індексації на 2016 рік сторонами за договором не погоджувалось. Крім того, суди, взявши до уваги рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, дійшли висновку, що пункт 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не може зупиняти дію статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо індексації орендної плати, оскільки законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, - стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. За висновком судів стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" стосується істотних умов договору оренди державного майна, жодних відносин зі встановлення доходів та видатків держави (бюджетних правовідносин) договір оренди не передбачає.

Відповідач подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018, постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема частини 1, 2 статті 152 Конституції України, частину 1 статті 598 Цивільного кодексу України, пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік". Скаржник зазначає про те, що незастосування судами попередніх інстанцій пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" до спірних правовідносин суперечить частині 1 статті 598 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою для припинення зобов'язання є закон. Також вказує на те, що суди не врахували, що пункт 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", який передбачає зупинення дії статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо індексації орендної плати прийнято в рамках предмету правового регулювання Державного бюджету України, складовою доходів якого є надходження орендної плати за користування державним майном, зазначена норма не скасовує, не звужує змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини, неконституційним він у визначеному законом порядку не визнавався.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М. - головуючий, Вронської Г.О., Стратієнко Л.В. від 16.07.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 та призначено її до розгляду на 11.09.2018 о 14 год. 15 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 30.07.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Стратієнко Л.В. проведено повторний автоматизований розподіл справи № 911/747/17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.09.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

У відзивах на касаційну скаргу позивачі просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято правильні рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів. Крім того, позивач-2 просить розглядати касаційну скаргу без участі його представника у зв'язку з неможливістю його прибуття в судове засідання.

В судове засідання 11.09.2018 не з'явилися представники позивача-2. Відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.04.2012 між Військовою частиною 2269 Національної гвардії України (орендодавець, позивач-2) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (орендар, відповідач) укладено договір № 5/12-ФС оренди повітряного судна Мі-8МТ № 94917 (далі по тексту - договір оренди), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТ, заводській номер 94917 (далі по тексту - ПС), залишкова вартість - 2 794428,00 грн (без ПДВ), який перебуває на балансі орендодавця.

Згідно з пунктом 2.1. договору оренди орендар вступає у строкове платне користування ПС у термін, указаний у даному договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та відповідних актів приймання-передавання ПС в оренду.

Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. договору оренди орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди ПС і становить суму 213700,00 грн без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2012. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 4.6. договору оренди передбачено, що орендар сплачує орендну плату щомісячно у розмірі, який визначений пунктами 4.1.-4.4. з урахуванням пункту 4.12. цього договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання відповідного, встановленого орендодавцем, рахунку.

Згідно з пунктом 4.8. договору оренди встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації.

Відповідності до пункту 6.1.8. договору оренди орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату в порядку, встановленому договором.

На виконання умов договору оренди 03.05.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування ПС, що підтверджується актом прийому-передачі вертольота.

Орендодавцем були виставлені орендарю рахунки-фактури на сплату орендної плати за користування ПС:

- за листопад № 118 від 09.12.2016 на суму 510490,79 грн,

- за грудень № 4 від 12.01.2017 на суму 515085,20 грн,

- за січень № 15 від 10.02.2017 на суму 520751,14 грн, що разом складає 1546327,13 грн.

Однак, орендар лише частково оплатив виставлені орендарем рахунки, а саме:

- за листопад сплатив 458418,08 грн за платіжним дорученням № 999,

- за грудень сплатив 260229,94 грн за платіжним дорученням № 1748,

- за січень сплатив 463460,68 грн за платіжними дорученнями №№ 2022 і 2418. Тобто, орендар загалом сплатив 1182108,70 грн.

Сума несплаченої орендарем орендної плати за договором оренди складає 364218,43 грн, стягнення якої є предметом спору у цій справі.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (частина 1 статті 284 Господарського кодексу України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України)

Разом із тим передача в оренду майна, яке є державною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розмір орендної плати за користування орендним майном (ПС) встановлено сторонами в пунктах 4.1.-4.3. договору оренди, відповідно до яких орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди ПС і становить суму 213700,00 грн без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2012. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Частиною 3 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди державного майна є орендна плата з урахуванням її індексації.

В пункті 4.3. договору оренди сторони встановили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначений пункт 4.3. договору оренди в частині коригування розміру щомісячної орендної плати на індекс інфляції, сторонами не оскаржувався та є дійсним.

За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

В пункті 14.3. договору оренди сторони погодили, що будь-які зміни допускаються виключно на підставі взаємної згоди сторін, що підлягає оформленню письмово у вигляді додаткових угод. Відповідні пропозиції про зміни розглядаються стороною протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Отже, розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а в разі законодавчої зміни її розміру нормами чинного законодавства передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору.

Водночас, передбачені статтею 284 Господарського кодексу України і статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотні умови договору оренди, зокрема орендна плата з урахуванням її індексації, є обов'язковими для суб'єктів права державної власності, майно яких є об'єктом оренди.

За змістом частини 2 статті 284 Господарського кодексу України та частини 4 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами договору оренди Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Українські вертольоти" як орендар прийняло на себе зобов'язання протягом строку дії договору сплачувати орендодавцю орендну плату з урахуванням її індексації (пункти 4.3., 4.6., 4.8.). При цьому зазначений обов'язок відповідача за умовами договору оренди не поставлено в залежність від будь-яких обставин.

Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами змін до договору в частині індексації орендної плати, сторонами договору оренди не погоджувалось питання зміни порядку розрахунку оренди або зупинення індексації на 2016 рік. При цьому, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, лист Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" № 09/17юр від 09.02.2017, в якому відповідач просив провести перерахунок розміру орендної плати за користування повітряними суднами у січні-грудні 2016, не стосується за своїм змістом погодження сторонами питання щодо зупинення на 2016 рік індексації орендної плати, є одностороннім та не містить посилань на надіслання орендодавцю проекту відповідної додаткової угоди в порядку, визначеному в пунктах 4.5., 14.3. договору оренди.

Отже, укладений між сторонами договір оренди є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право військової частини 2269 Національної гвардії України як орендодавця отримати орендну плату з урахуванням її індексації, та обов'язок Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" як орендаря сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.

З огляду на викладе Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що орендодавець правомірно здійснив розрахунок орендних платежів за листопад 2016 року - січень 2017 року з урахуванням індексації, оскільки індексація орендної плати передбачена законом, зокрема частиною 3 статті 762 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами укладеного між позивачем-2 та відповідачем договору оренди, який сторонами не оскаржувався та є дійсним, доказів внесення сторонами змін до договору оренди в частині індексації орендної плати матеріали справи не містять, питання зміни порядку розрахунку оренди або зупинення індексації на 2016 рік сторонами за договором не було погоджено.

Крім того, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для зменшення нарахованої орендодавцем орендної плати за 2016 рік (в тому числі за спірній у цій справі період: з листопада 2016 року по січень 2017 року) на індекс інфляції на підставі пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", яким передбачено зупинення на 2016 рік дії норми статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати.

Відповідно до висновку Конституційного Суду України, викладеного рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

При цьому, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" стосується істотних умов договору оренди державного майна, жодних відносин зі встановлення доходів та видатків держави (бюджетних правовідносин) укладений між позивачем-1 та відповідачем договір оренди не передбачає.

Твердження скаржника про те, що спірні відносини стосуються формування доходів державного бюджету, так як кошти одержані військовими частинами від господарської діяльності зараховуються до держбюджету, є безпідставними, оскільки, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, подальше перерахування орендодавцем коштів до бюджету не є підставою вважати такі відносини бюджетними.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що пункт 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не може зупиняти дію статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо індексації орендної плати.

Посилання скаржника на те, що зазначений висновок судів є помилковим, дія норми статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати на 2016 рік була законодавчо зупинена, у зв'язку з чим у орендаря відсутній обов'язок сплачувати оренду плату у встановленому договором розмірі є безпідставним і таким, що не узгоджуються з характером спірних правовідносин сторін, умовами договору і наведеними вище вимогами чинного законодавства.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості з орендної плати (з урахуванням заяви про заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29.04.2017) в розмірі 364218,43 грн, суди встановили, що проведений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми боргу є арифметично правильним. Встановивши те, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем зазначеної заборгованості, суди правильно та обґрунтовано задовольнили позов у цій справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень Касаційний господарський суд не вбачає.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та приймаючи до уваги ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV (3477-15) від 23.02.2006, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 911/747/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

І. Ткач