Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.06.2021 року у справі №910/8040/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/8040/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Банаська О. О., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС" - Гур'євої О. С. та Калмана Д. А.;

Спільного українсько-бельгійсько-ізраїльського підприємства "АРГО ТРЕЙДІНГ, ЛТД" (Товариство з обмеженою відповідальністю) - Калюжної Н. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС" за вх. № 4502/2021

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021

у складі колегії суддів: Корсака В. А. (головуючий), Попікової О. В., Євсікова О. О.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2021

у складі судді Карабань Я. А.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС"

до Спільного українсько-бельгійсько-ізраїльського підприємства "АРГО ТРЕЙДІНГ, ЛТД" (Товариство з обмеженою відповідальністю)

про стягнення 1 109 058 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив залишити без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС" за вх. № 4502/2021, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 910/8040/20 залишити без змін. При цьому

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

1.02.11.2017 між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди № 02/11/17 нежитлового приміщення (далі - договір), відповідно до умов якого орендар зобов'язався передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування об'єкт оренди - нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м.

Київ, вул. Хрещатик, 46, загальною площею 300,7 кв. м, що складається з приміщень: загальна площа 1-го поверху 199,9 кв. м, друге світло першого поверху 24,7 кв. м, підвал - 76,1 кв. м та позначені на плані згідно додатку № 1.

2. Об'єкт оренди надається орендарю виключно для використання об'єкту оренди з метою: відкриття магазину та реалізації товарів під ТМ "HUAWEI" (п. 3.1. договору).

3. Орендна плата починає сплачуватися з дня підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди з технічною специфікацією. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди з технічною специфікацією (п. 4.1. договору).

4. Відповідно до п. 4.4. договору орендна оплата сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності, щомісячно, авансом, протягом перших 5 банківських днів місяця оренди, на підставі рахунку та/або договору в безготівкову порядку, на поточний рахунок орендодавця. У разі, якщо день сплати орендарем орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то орендна плата орендарем сплачується в перший за ним робочий день.

5. Орендодавець зобов'язаний складати та надавати, а орендар зобов'язаний отримувати від орендодавця рахунки на сплату орендної плати не пізніше, ніж за 3 (три) банківських днів до останнього дня сплати орендної плати (п. 4.5. договору).

6. Якщо орендарем не було отримано від орендодавця рахунку на сплату орендної плати, орендодавець зобов'язаний сплатити розмір орендної плати в строки, визначені п. 4.4. договору на підставі договору (п. 4.6. договору).

7. Датою виконання орендарем грошових зобов'язань за цим договором, в тому числі, але не обмежуючись щодо сплати орендної плати, вважається дата зарахування суми в повному обсязі на поточний банківський рахунок орендодавця (пункт 4.7. договору).

8. Із метою забезпечення виконання орендарем умов цього договору, сторони погодились, що: протягом 5 банківських днів з дати укладення цього договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві гарантійний платіж у розмірі 671 500
грн без ПДВ, що на дату підписання цього договору є еквівалентом 25 000 доларів США. Гарантійний платіж повертається орендарю при умові виконання ним зобов'язань по договору, та після повернення об'єкту оренди та підписання акту приймання-передавання (повернення об'єкту оренди протягом 5 (п'яти) банківських днів. Гарантійний платіж вноситься з метою забезпечення виконання зобов'язань по цьому договору і з його суми утримуються безспірні вимоги. Протягом 10 банківських днів з дати укладення цього договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві авансовий платіж у якості орендної плати за останній місяць орендного користування в розмірі 805 800 грн, в тому числі ПДВ - 134 300 грн, що на дату підписання цього договору є еквівалентом 30 000 доларів США (п. 4.8.,
4.8.1. договору).

9. Згідно з п. 5.6.2. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, відповідно до умов цього договору.

10. Пунктами 11.1., 11.3., 11.4., 11.6. договору, передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). У разі виникнення форс-мажорних обставин кожна із сторін повинна повідомити про це другу сторону в письмовій формі не пізніше, ніж протягом двох днів із моменту настання даних обставин. Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення однією стороною, яка піддалась дії цих обставин, другої сторони про їх настання, позбавляє права посилатись на ці обставини для зняття відповідальності за невиконання своїх обов'язків. Звільнення зобов'язальної сторони від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання будь-якого її зобов'язання за цим договором не веде до звільнення цієї сторони від виконання нею всіх інших її зобов'язань, які сторони не визнали такими, що неможливо виконати згідно даного договору.

11. Договір діє з дати підписання його уповноваженими представниками сторін, тобто з 02.11.2017 по 30.09.2020 (п. 13.2. договору).

12.02.03.2020 сторони уклали додаткову угоду № 9 до договору, відповідно до п.
1. якої домовились, що в зв'язку з ініціативою орендаря договір достроково припиняє свою дію з 30.04.2020.

13. Також відповідно до п. 3. додаткової угоди № 9 сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 4.1.1.4. та пункту 4.1.1.5. розділу 4 "орендна плата та інші платежі" виклавши їх в наведеній нижче редакції:

"4.1.1.4. У період з 01.03.2020 по 31.03.2020 (включно) орендна плата за місяць складає 671 500 грн, в тому числі ПДВ - 111 916,67 грн, що на дату підписання договору є еквівалентом 25 000 доларів США.

4.1.1.5. Починаючи з 01.04.2020, орендна плата за місяць складає: 805 800 грн, в тому числі ПДВ - 134 300 грн, що на дату підписання договору є еквівалентом 30

000 доларів США."

14. Сторони домовились, що авансовий платіж у розмірі 805 800 грн, в тому числі ПДВ - 134 300 грн, сплачений орендарем у відповідності до умов договору, зараховується орендодавцем у якості орендної плати за квітень 2020 року - останній місяць орендного користування (п. 4. додаткової угоди № 9).

15.15.01.2018 за актом приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове, платне користування нежиле приміщення загальною площею 300,7 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 46.

16. Згідно з актом приймання-передачі від 30.04.2020 орендар повернув, а орендодавець прийняв із строкового платного користування нежиле приміщення загальною площею 300,7 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 46.

Подання позовної заяви до суду.

17. ТОВ "СВП ПЛЮС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-бельгійського-ізраїльського підприємства "АРГО ТРЕЙДІНГ, ЛТД" про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 109 058 грн.

18. Позовні вимоги, з посиланням на статті 11, 177, 202, 509, 526, 629, 762, 1212, 1213 ЦК України, статті 283, 286 ГК України, мотивовані тим, що в період з
18.03.2020 по 30.04.2020, у зв'язку з встановленням на всій території України карантину та забороною роботи суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, позивач не міг використовувати нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 46, орендовані у відповідача згідно з договором оренди від 02.11.2017 № 02/11/17, а тому вважає, що йому мають бути повернуті грошові кошти (орендна плата з 18.03.2020 по 31.03.2020 в сумі 303 258 грн + авансовий платіж 805 800 грн), сплачені в якості орендної плати за вказаний період, як безпідставно набуті.

Розгляд справи судами.

19.20.01.2021 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021, у задоволенні позову відмовлено.

20. Суди свої рішення мотивували тим, що системний аналіз положень частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

21. Зважаючи на те, що між сторонами у справі існували договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

22. Суди вказали, що для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При цьому позивачем не надано доказів того, що він був позбавлений можливості взагалі користуватися орендованим майном, у нього був відсутній доступ до приміщень, за вказаною адресою в спірний період були відсутні його речі, не перебували співробітники, не споживались комунальні послуги, тощо.

23. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач намагався повернути орендоване приміщення, починаючи з 18.03.2020, у зв'язку з неможливістю його використання. Разом з тим, у матеріалах справи міститься листування про повернення об'єкта оренди саме 30.04.2020. Акт приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди підписаний сторонами також 30.04.2020 без будь-яких зауважень.

24. Суди вказали, що постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 не розповсюджується на позивача, а тому останній мав право здійснювати свою господарську діяльність, зокрема, за основним видом діяльності та використовувати орендоване приміщення відповідно до умов договору оренди.

25. Крім того, суди відхилили та визнали безпідставним посилання позивача на встановлення на території України карантину з 12.03.2020, як на факт існування форс-мажорних обставин, що надають йому право на звільнення від орендної плати.

Із цього приводу зазначено, що відповідно до умов договору оренди неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення однією стороною, яка піддалась дії цих (форс-мажорних) обставин, другої сторони про їх настання, позбавляє права посилатись на ці обставини для зняття відповідальності за невиконання своїх обов'язків.

Позивач листом від 17.03.2020 за вих. № 1/17/03-20 повідомив відповідача на підставі пункту 11.3. договору про виникнення форс-мажорних обставин, на підтвердження чого надав копію опису вкладення у цінний лист номер 0221803678045, фіскальний чек та накладну АТ "Укрпошта" від 17.03.2020 номер
0221803917937.

Вказані документи повинні міститити один і той же номер поштового відправлення.

Однак, номер поштового відправлення на описі вкладення (022180367804), який наданий позивачем, не співпадає з номером фіскального чеку та поштової накладної АТ "Укрпошта" (0221803917937), що не відповідає п. п. 19,59,61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від
05.03.2009 № 270. Будь-яких інших доказів на підтвердження повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин у порядку та строк, визначений договором оренди, позивачем у порядку, передбаченому ГПК України, суду не надано.

26. Водночас, зважаючи на положення частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати", саме по собі включення до переліку форс-мажорних обставин карантину не свідчить про те, що карантин автоматично звільняє сторону зобов'язання від відповідальності за невиконання її обов'язку.

Така сторона повинна довести в кожному випадку наявність причинно-наслідкового зв'язку між карантином та неможливістю повністю використовувати державне майно за цільовим призначенням за договором оренди. Обставини неможливості повністю використовувати орендоване майно повинні бути саме такими, що об'єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій.

Проте жодних доказів на підтвердження існування зазначених фактів позивачем до суду не надано. Позивач не довів суду, що запровадження карантинних заходів з
12.03.2020 об'єктивно та повністю унеможливило використання орендованого майна за призначенням. Аналіз та зміст постанов Кабінету Міністрів України від
16.03.2020 № 215, від 02.04.2020 № 255 свідчить про протилежне.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

27.29.04.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ТОВ "СВП ПЛЮС" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 910/8040/20, прийняти нове рішення про стягнення зі Спільного українсько-бельгійсько-ізраїльського підприємства "АРГО ТРЕЙДІНГ, ЛТД" (Товариства з обмеженою відповідальністю) грошових коштів у сумі 1 109 058 грн.

28. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 910/8040/20, ТОВ "СВП ПЛЮС" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

29. Скаржник наголошує на тому, що застосування частини 6 статті 762 ЦК України попередніми судовими інстанціями аналізується виключно в розрізі двох обставин: (і) відсутності недоліків майна та (іі) неможливістю користування майном через дії або бездіяльність орендодавця. Разом з цим, нова обставина застосування частини 6 статті 762 ЦК України, яка закріплена пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, взагалі не була врахована судами першої та апеляційної інстанцій, як підстава для звільнення від плати за користування майном.

30. Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій, не враховано, що згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, як і відбулося в спорі між сторонами.

31. Крім того, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки порушенню принципу добросовісності, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

32. До Верховного Суду від Спільного українсько-бельгійсько-ізраїльського підприємства "АРГО ТРЕЙДІНГ, ЛТД" (Товариство з обмеженою відповідальністю) надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "СВП ПЛЮС", в якому з посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права наведено прохання залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

33. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

35. В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції вказав про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

36. Судова колегія погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

37. Як описано вище, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів як безпідставно набутих з посиланням на положення статті 1212 ЦК України.

38. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Наведений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від
23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

39. Системний аналіз положень частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей) (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від
06.02.2020 по справі № 910/13271/18).

40. Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, згідно з якою у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

41. Враховуючи ту обставину, що сплативши 18.12.2017 та 10.03.2020 орендні платежі за період з 18.03.2020 по 30.04.2020 та уклавши додаткову угоду до договору оренди № 02/11/17, колегія суддів суду касаційної інстанції з урахуванням приписів статті 1212 ЦК України дійшла висновку про обґрунтованість висновку, який викладений в оскаржуваних судових рішеннях, про те, що грошові кошти, сплачені позивачем 18.12.2017 та 10.03.2020, не можуть вважатися безпідставно набутими, оскільки такі кошти є орендною платою за період з
18.03.2020 по 30.04.2020 за договором оренди № 02/11/17.

42. При цьому не відбувалося відпадіння, як і не було відсутності достатньої правової підстави у цій справі (а саме, договір № 02/11/17), оскільки договір оренди № 02/11/17 на період спірних відносин діяв та не визнавався недійсним.

43. Наведене вище спростовує довід касаційної скарги, який викладений у пункті 30 цієї постанови.

44. Колегією суддів відхиляється також твердження в касаційній скарзі, що нова обставина застосування частини 6 статті 762 ЦК України, яка закріплена пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, взагалі не була врахована судами першої та апеляційної інстанцій, як підстава для звільнення від плати за користування майном.

45. Так, суди першої та апеляційної інстанцій проаналізували положення частини 6 статті 762 ЦК України у контексті пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав звільнення наймача від плати за користування орендованим майном.

46. Зокрема, суди вірно зазначили, що в частині 6 статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відтак, для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/1248/18,914/2264/17.

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

47. Слід зауважити, що у контексті спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій вірно вказали, що позивачем не надано доказів того, що він був позбавлений можливості взагалі користуватися орендованим майном, у нього був відсутній доступ до приміщень, за вказаною адресою в спірний період були відсутні його речі, не перебували співробітники, не споживались комунальні послуги, тощо.

48. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач намагався повернути орендоване приміщення, починаючи з 18.03.2020, у зв'язку з неможливістю його використання. Водночас, у матеріалах справи міститься листування з приводу повернення об'єкта оренди саме 30.04.2020. Акт приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди підписаний сторонами також
30.04.2020 без будь-яких зауважень.

49. Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211, заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

50. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

51. Пунктом 3.1. договору № 02/11/17 встановлено, що об'єкт оренди надається орендарю виключно для використання об'єкту оренди з метою: відкриття магазину та реалізації товарів під ТМ "HUAWEI".

52. Тобто, є вірними висновки судів попередніх інстанцій, що постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 не розповсюджується на позивача та не забороняла йому проводити свою господарську діяльність із реалізації засобів зв'язку, виготовлених під ТМ "HUAWEI", а тому останній мав право здійснювати свою господарську діяльність, зокрема, за основним видом діяльності та використовувати орендоване приміщення відповідно до умов договору оренди.

53. Судова колегія вважає безпідставним посилання позивача на факт існування форс-мажорних обставин, що надають йому право на звільнення від орендної плати, на підтвердження чого останній надав сертифікат від 01.06.2020 № 3100-20-0875 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати України. І ці форс-мажорні обставини пов'язані, за твердженням скаржника, зі встановленням на території України карантину з 12.03.2020.

54. Так, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що 18.12.2017 позивачем сплачено на користь відповідача авансовий платіж за договором у розмірі 805 800 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 18.12.2017 № 9846,10.03.2020 здійснено орендну плату за березень 2020 року в розмірі 671 500 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10.03.2020 № 1940.

Тобто, станом на 12.03.2020 позивачем виконано свої зобов'язання зі сплати орендної плати за договором № 02/11/17. Це означає, що на момент виконання позивачем своїх зобов'язань не існувало обставин непереборної сили, відповідно і позивач не вправі посилатися на наявність форс-мажорних обставин задля звільнення його від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання вже виконаного зобов'язання за цим договором.

55. Судова колегія відхиляє посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки порушенню принципу добросовісності, оскільки між сторонами склалися відносини з приводу оренди нежитлового приміщення, відповідач добровільно сплачував орендну плату та укладав додаткову угоду № 9 до договору № 02/11/17. Відтак, судова колегія не вбачає будь-яких порушень принципу добросовісності.

56. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

57. У зв'язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

В. Висновки про правильне застосування норм права.

58. Системний аналіз положень частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). А відтак, грошові кошти, сплачені позивачем відповідачеві у цій справі, не можуть вважатися безпідставно набутими, оскільки такі кошти є орендною платою за відповідним договором оренди.

Тобто, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Г. Розподіл судових витрат.

59. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС" за вх. № 4502/2021 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 910/8040/20 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банансько

В. Погребняк