Історія справи

Постанова КГС ВП від 10.12.2025 року у справі №906/1032/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 906/1032/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 (Гудак А. В. - головуючий, судді: Олексюк Г. Є., Петухов М. Г.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 (суддя Кравець С. Г.) у справі

за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави

до: (1) Чоповицької селищної ради, (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фером Барвінки"

про визнання незаконним та скасування рішення, скасування реєстрації земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельні ділянки.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст позовних вимог і обґрунтувань позову

1. Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Чоповицької селищної ради (далі - Відповідач-1, Рада) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Фером Барвінки" (далі - Відповідач-2, ТОВ "Фером Барвінки"), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Ради від 30.11.2021 № 301 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) спільної часткової власності з метою передачі їх в оренду ТОВ "Фером Барвінки" (далі - Рішення № 301);

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 1823488600:05:000:0001, 1823488600:05:000:0002, 1823488600:05:000:0003, 1823488600:05:000:0004 (далі - спірні земельні ділянки) та припинити усі права щодо них;

- визнати недійсними договори оренди землі від 18.01.2022, укладені між Радою і ТОВ "Фером Барвінки" про надання в оренду земельних ділянок: з кадастровим номером 1823488600:05:000:0001 площею 53,8275 га, з кадастровим номером 1823488600:05:000:0002 площею 6,3050 га, з кадастровим номером 1823488600:05:000:0003 площею 22,3500 га, з кадастровим номером 1823488600:05:000:0004 площею 2,9883 га, для товарного сільськогосподарського виробництва (далі - оспорювані Договори оренди);

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ "Фером Барвінки" на спірні земельні ділянки, записи про державну реєстрацію яких внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номерами 46318157, 46281160, 46282722, 46318701 від 18.01.2022;

- зобов`язати ТОВ "Фером Барвінки" повернути спірні земельні ділянки на користь Ради, шляхом підписання актів прийому-передачі землі.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор узагальнено стверджував про те, що в результаті прийняття Рішення № 301 і державної реєстрації спірних земельних ділянок порушено водоохоронну зону уздовж річки Ірша, адже до цих ділянок неправомірно частково включено землі прибережної захисної смуги, безпідставно змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

3. Прокурор наполягав, що існування зазначених ділянок у сформованій конфігурації унеможливлює виготовлення проєкту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги, а їх використання на підставі договорів оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва порушує вимоги Земельного та Водного кодексів України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4. Розглядаючи заявлений позов, господарський суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної інстанції підтвердив, що 23.06.2020 рішенням № 669 Рада надала дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) спільної часткової власності орієнтовною площею 90,5343 га із земель реформованого СВАТ "Полісся" з метою їх подальшої передачі в оренду ТОВ "Фером Барвінки" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чоповицької селищної ради за межами населеного пункту Малинського району Житомирської області. Цим же рішенням Рада зобов`язала ТОВ "Фером Барвінки" замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, які відповідно з вимогами законодавства є розробниками документації із землеустрою та подати її для розгляду та затвердження у встановленому законом порядку.

5. На підставі договору № 10-09/1 від 10.09.2020 на замовлення ТОВ "Фером Барвінки" ФОП Плахотнюк І. М. розробив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних частко (паїв) спільної часткової власності із земель реформованого СВАТ "Полісся" з метою їх подальшої передачі в оренду ТОВ "Фером Барвінки" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ - 01.01) на території Ради (бувша Шевченківська сільська рада) (за межами населеного пункту).

6. Як вбачається з пояснювальної записки, технічною документацією передбачено встановити (відновити) межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) спільної часткової власності із земель реформованого СВАТ "Полісся", які згідно проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого СВАТ "Полісся" не були розпайовані на земельні частки (паї), а передані громадянам у спільну часткову власність, з метою їх подальшої передачі в оренду ТОВ "Фером Барвінки" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ради (за межами населеного пункту) і внести відомості про земельні ділянки до Державного земельного кадастру. Земельні ділянки, які знаходяться у власності та користуванні фізичних та юридичних осіб, повинні використовуватись за цільовим призначенням. Експлікація земельних угідь: загальна площа земельних ділянок - 85,4708 га, в тому числі в зоні дії обмежень - 6,0467 га.

7. Згідно з витягів з Державного земельного кадастру:

- № НВ-6315895692021 - 01.09.2021 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1823488600:05:000:0001, загальною площею 53.8275 га; місце розташування: Житомирська область Малинський район, Чоповицька селищна рада (бувша Шевченківська сільська рада); цільове призначення: 01.01. для ведення сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки: для ведення сільськогосподарського виробництва; форма власності: інформація про зареєстроване право в ДЗК відсутнє;

- № НВ-6814578042021 - 07.09.2021 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1823488600:05:000:0002, загальною площею 6,3050 га; місце розташування: Житомирська область Малинський район, Чоповицька селищна рада (бувша Шевченківська сільська рада); цільове призначення: 01.01. для ведення сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки: для ведення сільськогосподарського виробництва; форма власності: інформація про зареєстроване право в ДЗК відсутнє;

- № НВ-4812129512021 - 20.09.2021 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1823488600:05:000:0003, загальною площею 22,3500 га; місце розташування: Житомирська область Малинський район, Чоповицька селищна рада (бувша Шевченківська сільська рада); цільове призначення: 01.01. для ведення сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки: для ведення сільськогосподарського виробництва; форма власності: інформація про зареєстроване право в ДЗК відсутнє;

- № НВ-481224242021 - 07.10.2021 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1823488600:05:000:0004, загальною площею 2,9883га; місце розташування: Житомирська область Малинський район, Чоповицька селищна рада (бувша Шевченківська сільська рада); цільове призначення: 01.01. для ведення сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки: для ведення сільськогосподарського виробництва; форма власності: інформація про зареєстроване право в ДЗК відсутнє.

8. У розділі "Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки" міститься інформація про обмеження у використанні земельних ділянок:

- з кадастровим номером 1823488600:05:000:0001 - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах; водоохоронна зона - площа земельної ділянки, на яку поширюються обмеження: 0.3530 га, 0.8539 га та 2,284 га, підстава для виникнення обмежень: Земельний кодекс України; дата державної реєстрації обмежень: 25.10.2001; строк дії обмежень: безстроково;

- з кадастровим номером 1823488600:05:000:0002 - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах; водоохоронна зона - площа земельної ділянки, на яку поширюються обмеження: 1,5056 га, підстава для виникнення обмежень: Земельний кодекс України; дата державної реєстрації обмежень: 25.10.2001; строк дії обмежень: безстроково;

- з кадастровим номером 1823488600:05:000:0003 - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах; водоохоронна зона - площа земельної ділянки, на яку поширюються обмеження: 0,8936 га, підстава для виникнення обмежень: Земельний кодекс України; дата державної реєстрації обмежень: 25.10.2001; строк дії обмежень: безстроково;

- з кадастровим номером 1823488600:05:000:0004 - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах; водоохоронна зона - площа земельної ділянки, на яку поширюються обмеження: 0,1922 га, підстава для виникнення обмежень: Земельний кодекс України; дата державної реєстрації обмежень: 25.10.2001; строк дії обмежень: безстроково.

9. Згідно витягів із технічної документації нормативна грошова оцінка земельних ділянок складає: з кадастровим номером 1823488600:05:000:0001 - 283 052, 18 грн; з кадастровим номером 1823488600:05:000:0002 - 33 148, 83 грн; з кадастровим номером 1823488600:05:000:0003 - 117 243, 24 грн; з кадастровим номером 1823488600:05:000:0004 - 15 713, 99 грн.

10. 30.11.2021 Рада прийняла Рішення № 301, яким, зокрема, затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) спільної часткової власності із земель реформованого СВАТ "Полісся" з метою їх подальшої передачі в оренду ТОВ "Фером Барвінки" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ - 01.01) на території Чоповицької селищної ради (бувша Шевченківська сільська рада) Коростенського (Малинського) району Житомирської області за межами населеного пункту загальною площею 85,4708 га, а саме спірних земельних ділянок та вирішила укласти з ТОВ "Фером Барвінки" договори оренди цих ділянок.

11. 18.01.2022 Рада (як орендодавець) і ТОВ "Фером Барвінки" (як орендар) уклали чотири Договори оренди землі, відповідно до п. п. 1, 2 яких, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування спірні земельні ділянки. Договори укладено строком на 7 (сім) років, або до моменту отримання власниками правовстановлюючих документів на право власності на земельні ділянки (п. 7 договорів).

12. Відповідно до актів приймання передачі від 18.01.2022 Рада передала, а ТОВ "Фером Барвінки" прийняло в платне користування спірні земельні ділянки.

13. Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 18.01.2022 проведено державну реєстрацію права оренди ТОВ "Фером Барвінки" на спірні земельні ділянки.

14. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Прокурор зазначив про те, що за результатами вивчення даних Публічно кадастрової карти України та земельного кадастру, зокрема накладенням аналітичного шару "Умовна прибережна захисна смуга" на базовий шар "Ортофотоплан" обласною прокуратурою виявлено, що спірним земельним ділянкам присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15. Водночас з інформації Басейного управління водних ресурсів річки Прип`ять № 02-1026 від 13.09.2024 вбачається, що паспорт річки Ірша розроблено у 1992 році. Річка Ірша згідно з статтею 79 Водного кодексу України належить до категорії середніх річок, а відповідно до статті 88 Водного кодексу України прибережні захисті смуги встановлюються по берегах річок (у межевий період) шириною для середніх річок - 50 метрів, якщо крутизна схилів перевищує 3 градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги - подвоюється.

16. Таким чином, на думку Прокурора, в результаті державної реєстрації спірних земельних ділянок було порушено водоохоронну зону уздовж річки Ірша, а землі в межах прибережної захисної смуги незаконно сформовано, як землі сільськогосподарського призначення та передано в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Існування вказаних ділянок у сформованій конфігурації унеможливлює виготовлення проєкту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги. Використання земельних ділянок на підставі Договорів оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва порушує вимоги Земельного та Водного кодексів України.

17. 20.12.2024 Рада прийняла рішення № 852, згідно з яким вирішила достроково розірвати Договори оренди спірних земельних ділянок за згодою сторін.

18. 31.01.2025 Рада і ТОВ "Фером Барвінки" підписали угоди про розірвання Договорів оренди, відповідно до пунктів 1 яких, сторони досягли взаємної згоди достроково розірвати договори оренди спірних земельних ділянок.

19. З актів приймання-передачі земельних ділянок від 31.01.2025 року вбачається, що ТОВ "Фером Барвінки" передало, а Рада прийняла спірні земельні ділянки з оренди.

20. 04.02.2025, згідно з витягами з Державного реєстру речових прав, проведено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ "Фером Барвінки" на спірні земельні ділянки.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

21. Виходячи з наведених обставин, 21.04.2024 Господарський суд Житомирської області ухвалив рішення, яким закрив провадження у цій справі в частині позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ТОВ "Фером Барвінки" на спірні земельні ділянки, а також про зобов`язання останнього повернути спірні земельні ділянки на користь Ради, шляхом підписання актів прийому-передачі землі, з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору). В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.

22. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні земельні ділянки сформовані законно, за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) СВАТ "Полісся", з дотриманням вимог щодо прибережної захисної смуги та водоохоронної зони, з їх внесенням до Державного земельного кадастру, як обмеження у використанні. Порушень норм закону, які давали б підстави визнати незаконним Рішення № 301 та скасувати реєстрацію земель суд не виявив.

23. Поряд з цим, суд зазначив, що Договори оренди укладені з дотриманням вимог цивільного та земельного законодавства, усі їх істотні умови визначені, а обов`язки орендаря щодо дотримання режиму природоохоронного використання земель та законодавства передбачені цими правочинами і виконуються.

24. Оскільки оспорювані Договори оренди були розірвані сторонами, земельні ділянки повернуті Відповідачем-2, державна реєстрація права оренди на них скасована, суд виснував, що спору між сторонами у цій частині вимог вже немає.

25. За наслідками здійснення апеляційного провадження 27.08.2025 Північно-західний апеляційний господарський су ухвалив постанову, якою змінив мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду, виклавши її у власній редакції.

26. Обґрунтовуючи зміну мотивів для відмови у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що спірне Рішення Ради № 301 уже виконано на час звернення з позовом до суду у цій справі, шляхом укладення оспорюваних Договорів оренди земельних ділянок, а відтак визнання незаконним та скасування такого рішення у будь-якому випадку не зможе забезпечити ефективного захисту прав держави у спірних правовідносинах. Тому в задоволенні позову Прокурора про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування слід було відмовити через неефективність обраного способу захисту.

27. В частині ж позовних вимог про скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок та визнання недійсними Договорів оренди, господарський суд апеляційної інстанції погодився з доводами Прокурора про те, що спірні земельні ділянки дійсно частково накладаються на землі водного фонду, що не відповідає положенням земельного та водного законодавства. Водночас суд виснував, що скасування державної реєстрації вказаних ділянок та визнання недійсними Договорів оренди цих земель призведе до втрати права оренди й на ті їх частини, які землями водного фонду не являються, а відтак задоволення таких вимог не є належним способом захисту, адже призведе до втручання у права Відповідачів також в частинах земельних ділянок, щодо яких немає спору, що в свою чергу виходить за межі поновлення права, яке Прокурор вважає порушеним.

Касаційна скарга

28. Не погодившись з ухваленими рішеннями, Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

29. Підставою касаційного оскарження судових рішень Прокурор визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

30. В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження зазначає, що при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій неправильно застосували ряд норм матеріального права (статті 19 20 58 60 61 62 79-1 83 84 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 1 4 88 89 90 Водного кодексу України (далі - ВК України), статтю 20 Закону України "Про державний земельний кадастр", статті 203 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосування цих норм у подібних правовідносинах, а також порушили норми процесуального права (статті 86 236 ГПК України).

31. Прокурор пояснює, що Рішення Ради № 301 не вичерпало своєї дії за фактом укладення Договорів оренди, адже внаслідок прийняття цього рішення фактично було змінено, зокрема, цільове призначення земель водного фонду на землі сільськогосподарського призначення. Також зауважує, що висновки апеляційного господарського суду в частині неналежності та неефективності інших обраних Прокурором способів захисту базувалися на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, які є нерелевантними до спірних правовідносин. Наголошує, що у даному випадку скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок та визнання недійсними, укладених щодо них Договорів оренди повністю нівелює негативний ефект, спричинений Відповідачами, а відтак цілковито поновить порушені інтереси держави.

Узагальнені доводи інших учасників справи

32. Рада надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому стверджує про безпідставність та необґрунтованість останньої. Постанову і рішення судів попередніх інстанцій вважає законними та обґрунтованими. Звідси у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржені судові рішення - залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

33. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Готка Ю .О.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.

35. Відповідно до частини другої статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

36. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

37. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 90 ЗК України).

38. Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

39. Категорії земель визначають цільове призначення земельної ділянки та встановлюють певні обмеження та можливості щодо її використання.

40. Приписи статті 18 ЗК України визначили, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

41. Законодавець у приписах статті 19 ЗК України встановив, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев`ять категорій (землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення).

42. Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що усі землі в межах території України за основним цільовим призначенням належать до певної категорії, жодна земельна ділянка не може бути без віднесення її до певної категорії.

43. Водночас правовий режим земель - це комплекс правових норм, що регулюють використання та охорону земель певної категорії, включаючи права та обов`язки землекористувачів.

44. Категорія земель є більш загальним поняттям, що характеризує землю за її основним цільовим призначенням, визначеним законом. Правовий режим земель передбачає більш детальний виклад правил використання та охорони земель певної категорії, який охоплює, зокрема, обмеження на використання землі.

45. Категорія земель визначає загальне цільове призначення, а особливий режим використання конкретизує правила використання та охорони земель, що належать до певної категорії.

46. Отже, саме належність земельних ділянок до тієї чи іншої категорії земель зумовлює встановлення у їхніх межах особливого режиму використання землі.

47. За змістом частини першої статті 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

48. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 ЗК України та стаття 4 ВК України).

49. Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини перша, друга статті 79 Земельного кодексу України).

50. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. За змістом статті 59 ЗК України та статті 85 ВК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

51. Відповідно до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проєктами землеустрою. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

52. Правовий режим прибережних захисних смуг визначається статтями 60 - 62 ЗК України та статтями 1, 88 - 90 ВК України.

53. Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

54. Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

55. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статтею 60 ЗК України, статтею 88 ВК України). Відтак відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

56. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення (див. правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

57. При цьому варто враховувати, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див. правовий висновок, викладений у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

58. З установлених обставин цієї справи слідує, що 30.11.2021 Рада прийняла Рішення № 301, яким, зокрема, затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) спільної часткової власності із земель реформованого СВАТ "Полісся" з метою їх подальшої передачі в оренду ТОВ "Фером Барвінки" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та вирішила укласти з останнім договори оренди цих ділянок.

59. Водночас, як з`ясувалося, за затвердженим проєктом землеустрою до складу спірних земельних ділянок було частково включено землі прибережної захисної смуги річки Ірша та віднесено їх до земель сільськогосподарського призначення, які підлягають витребування власниками реформованого СВАТ "Полісся".

60. Таким чином, як цілком підставно зазначає Прокурор, спірним Рішенням Ради № 301 було не тільки неправомірно змінено цільове призначення земель водного фонду на землі сільськогосподарського призначення, а ще й безпідставно включено їх до складу земельних ділянок, які в процесі паювання не були виділені власникам земельних часток, реформованого СВАТ "Полісся".

61. Так, наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель визначені, зокрема, статтею 21 ЗК України, згідно якої такі порушення є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

62. Тобто вказаною нормою прямо передбачено право суду визнати незаконним та скасувати правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

63. Статтею 15 ЦК України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

64. Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

65. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

66. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. правові висновки, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

67. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

68. Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 наголосила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

69. Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу (див. правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

70. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (див. правові висновки, викладені у постановах від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).

71. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 також зробила висновок, що якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування рішення міської ради (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною. Прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення, оскільки таке рішення міської ради (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) не вичерпало своєї дії шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо), а є чинним та породжує відповідні правові наслідки.

72. Таким чином, оскільки внаслідок прийняття Радою спірного рішення землі водного фонду були віднесені до земель сільськогосподарського призначення, обґрунтованими є доводи касаційної скарги Прокурора про те, що вказане рішення своєї дії не вичерпало, в той час як протилежні висновки суду попередньої інстанції є помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосовування правових норм та без урахування зазначених висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

73. Виходячи з наведеного, обраний Прокурором спосіб захисту порушеного права у вигляді вимоги про визнання незаконним та скасування Рішення Ради № 301 за фактичних обставин цієї справи є належним та ефективним, а відтак означена позовна вимога підлягала задоволенню.

74. Поряд з цим, відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

75. Згідно з частиною тринадцятою статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

76. Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

77. Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

78. Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала особливий режим земельних ділянок, на яких установлюються водоохоронні зони і прибережні захисні смуги в межах цих зон. Нецільове використання цих смуг може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей (див. правові висновки, викладені у постановах від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 ).

79. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. правові висновки, викладені у постановах від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

80. Як вже зазначалося, в ході розгляду цієї справи встановлено, що спірні земельні ділянки незаконно сформовано за рахунок земель прибережної захисної смуги річки Ірша і за таких обставин колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про те, що правомірними та ефективними способами захисту порушених прав держави у спірних правовідносинах є вимоги про припинення речових прав на такі земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, позаяк вказані способи захисту у повній мірі нівелюють шкідливий ефект, спричинений прийняттям Рішення № 301, не допустять неправомірного та нецільового використання прибережної захисної смуги, а також нададуть Раді можливість виготовити правильний проєкт землеустрою та розпорядитися нерозподіленими частками належним чином.

81. За цим, позовні вимоги Прокурора про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок з припиненням усіх речових прав щодо них підлягали задоволенню, однак внаслідок неправильного застосування правових норм були необґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

82. При цьому суд касаційної інстанції акцентує, що цитовані судом апеляційної інстанції висновки, які надавалися Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 стосуються правовідносин, які є неподібними тим, що мають місце у цій справі, а тому відповідні висновки враховані апеляційним судом помилково.

83. Апеляційний суд не взяв до уваги, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ та з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин справ, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц).

84. Поряд з цим, частинами першою та другою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

85. У постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21 звернуто увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц про те, що "якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України)".

86. Разом з цим, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 уточнив висновок, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, вказавши, що "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача".

87. З фактичних обставин цієї справи слідує, що 31.01.2025 Рада і ТОВ "Фером Барвінки" підписали угоди про розірвання Договорів оренди, відповідно до пунктів 1 яких, сторони досягли взаємної згоди достроково розірвати договори оренди спірних земельних ділянок.

88. З актів приймання-передачі земельних ділянок від 31.01.2025 вбачається, що ТОВ "Фером Барвінки" передало, а Рада прийняла спірні земельні ділянки з оренди.

89. 04.02.2025, згідно з витягами з Державного реєстру речових прав, проведено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ "Фером Барвінки" на спірні земельні ділянки.

90. Виходячи з наведених обставин, господарський суд першої інстанції виснував про відсутність предмета спору в частині позовних вимог Прокурора про скасування державної реєстрації права оренди ТОВ "Фером Барвінки" та про зобов`язання останнього повернути орендовані земельні ділянки. З цих підстав місцевий господарський суд закрив провадження у цій справі в частині означених позовних вимог.

91. Таким чином, визнання недійсними оспорюваних Договорів оренди вже не матиме наслідком повернення спірних земельних ділянок Раді та скасування речового права оренди ТОВ "Фером Барвінки" на них, тобто бажаного результату подання позову не досягне, а відтак правильним по суті є висновок апеляційного господарського суду про те, що обраний Прокурором спосіб захисту у вигляді вимоги про визнання недійсними Договорів оренди є неефективним, і відповідно ці вимоги задоволенню не підлягали.

92. За цим, заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України щодо висновків судів попередніх інстанцій в частині вимог про визнання незаконним та скасування Рішення Ради № 301 і скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок своє підтвердження в межах здійснення касаційного провадження у цій справі знаходить. В іншій частині - доводи касаційної скарги не підтвердились.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

93. За змістом пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

94. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосовуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті 311 ГПК України).

95. Враховуючи наведені положення процесуального Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що подана Прокурором касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані рішення і постанова в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування спірного рішення Ради і скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення цих позовних вимог, а в іншій частині оскаржені рішення і постанова підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

96. У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України з Відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури підлягає стягненню по 7 570 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, 11 355 грн за подання апеляційної скарги та 15 140 грн судового збору за подання касаційної скарги. Загалом по 34 065 грн.

Керуючись статтями 129 300 301 306 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 і рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 у справі № 906/1032/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави до Чоповицької селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фером Барвінки" про визнання незаконним та скасування рішення, скасування реєстрації земельних ділянок та прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

2.1 Визнати незаконним та скасувати рішення Чоповицької селищної ради № 301 від 30.11.2021 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) спільної часткової власності з метою передачі їх в оренду ТОВ "Фером Барвінки".

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1823488600:05:000:0001 та припинити усі права щодо неї. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1823488600:05:000:0002 та припинити усі права щодо неї. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1823488600:05:000:0003 та припинити усі права щодо неї. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1823488600:05:000:0004 та припинити усі права щодо неї.

2.2. В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 і рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 у справі № 906/1032/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Чоповицької селищної ради (вул. Вайсера, 1а, сел. Чоповичі, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11620, код ЄДРПОУ 04346250) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 02909950) 34 065 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у цій справі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фером Барвінки" (вул. Тараскіна, 4, с. Новобратське, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11625, код ЄДРПОУ 37869444) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 02909950) 34 065 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у цій справі.

5. Доручити Господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.