Історія справи

Постанова КГС ВП від 08.12.2021 року у справі №910/2831/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/2831/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Булгакової І. В.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи (за первісним позовом):

позивача - акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (далі - Банк) - Єфремової І. В.,

відповідачів - міжгосподарського будівельного об'єднання "Агробуд" (далі - Підприємство) - не з'явився,

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) - Глущенко А. М.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - Товариство) - Євтіхієвої К. Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2021 (суддя Ярмак О. М. )

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 [колегія суддів: Шапран В. В. (головуючий), судді Андрієнко В. В., Буравльов С. І.]

зі справи № 910/2831/20

за позовом Банку до Підприємства, ОСОБА_1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство,

про солідарне стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Банку

про визнання неукладеним договору поруки.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 288 299,91 грн. заборгованості, у тому числі: 278 554,13 грн. гарантійної суми, 9 745,18 грн. пені за договором банківської гарантії від 08.08.2018 № 15343/18-ГВ (далі - Договір банківської гарантії) та договором поруки від 08.08.2018 № 15343/18-ГВ-П (далі - Договір поруки).

1.2. Позов обґрунтовано тим, що внаслідок виплати Товариству як бенефіціару гарантійної суми за Договором банківської гарантії через невиконання Підприємством своїх зобов'язань за договором від 21.08.2018 № 1808000364, у Банку як гаранта виникло право регресної вимоги до солідарних боржників:

Підприємства як принципала за Договором банківської гарантії та ОСОБА_1 як поручителя за Договором поруки. Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачами своїх зобов'язань, на користь Банку також підлягає стягненню нарахована пеня.

1.3. ОСОБА_1 подав до господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву, в якій (з урахуванням зміни предмета позову) просив визнати Договір поруки неукладеним.

1.4. Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що при укладенні спірного правочину не було дотримано принципу вільного волевиявлення його учасників, оскільки Договір поруки від імені ОСОБА_1 підписала інша особа, що підтверджується висновком експертизи.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 09.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Банк не довів обставин настання гарантійного випадку за Договором банківської гарантії та виникнення належних підстав для виплати гарантійної суми на користь бенефіціара, а отже, і підстав для стягнення такої суми з принципала в порядку регресу. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили факт неукладеності Договору поруки внаслідок його підписання не ОСОБА_1, а невідомою особою, що виключає задоволення позову про солідарне стягнення з відповідачів спірної суми заборгованості.

2.3. Відмову в задоволенні зустрічного позову обґрунтовано обранням ОСОБА_1 неналежного способу захисту порушеного права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та прийняти в цій частині нове рішення про їх задоволення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування статті 563 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.10.2020 зі справи № 904/1156/19 про те, що правовою підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов'язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром.

4.2. Суди попередніх інстанцій помилково застосували нерелевантні до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.11.2019 зі справи № 910/20306/17, від 31.03.2021 зі справи № 910/17942/19. Так, у цих справах під предмет дослідження підпадали відносини, що склалися між бенефіціаром і гарантом у зв'язку з відмовою останнього здійснити виплату за вимогою, а не правовідносини стягнення в порядку регресу вже виплаченої суми, що має місце у цій справі. Враховуючи відмінність суб'єктного складу у цих справах, відмінним є і предмет дослідження судами.

4.3. На думку скаржника, неправильне визначення предмета доказування у цій справі унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

4.4. Як на підставу для касаційного оскарження прийнятих зі справи судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

5. Доводи, заяви, клопотання інших учасників справи

5.1. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про відшкодування скаржником на його користь 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

5.2. Від Банку та Підприємства відзиви на касаційну скаргу не надходили.

5.3. Товариство звернулося до Верховного Суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому просить зменшити суму заявлених ОСОБА_1 до стягнення витрат на 90 %.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1.08.08.2018 Банк (гарант) і Підприємство (принципал) уклали Договір банківської гарантії, за умовами якого:

гарант надає за заявою принципала банківську гарантію в забезпечення виконання договору про закупівлю робіт "Ремонт будівель і споруд ГРС УМГ "Харківтрансгаз" (Завершальні будівельні роботи)", що буде укладений між Товариством в особі філії УМГ "Харківтрансгаз" (бенефіціар) та принципалом, який став переможцем конкурсних торгів на закупівлю, що підтверджується протоколом розгляду тендерних пропозицій тендерного комітету бенефіціара від 02.08.2018 № 167_2. Гарантія видається гарантом у вигляді банківської гарантії забезпечення виконання договору № 15343/18-ГВ на суму 278 554,73 грн. (пункт 1.1);

строк дії гарантії встановлено до 01.10.2019 включно (пункт 1.2);

належне виконання принципалом зобов'язань за цим договором забезпечується неустойкою, передбаченою договором, та порукою ОСОБА_1 (пункт 2.2);

гарант має право вимагати від принципала відшкодування всіх витрат (включаючи, але не обмежуючись наступними): сум, фактично сплачених гарантом бенефіціару у порядку та у випадках, передбачених гарантією; збитків, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів; судових витрат, понесених гарантом за гарантією (пункт 3.1);

протягом 2 банківських днів з моменту сплати гарантом грошових коштів за гарантією на вимогу бенефіціара (або на виконання рішення суду) та отримання від гаранта відповідної вимоги принципал зобов'язується відшкодувати гаранту в повному обсязі всі витрати (пункт 3.4.1);

у разі порушення принципалом строків відшкодування гаранту витрат за гарантією, передбачених п. 3.4.1 цього договору, принципал сплачує гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (пункт 4.2).

6.2.10.08.2018 Банк видав безвідкличну та безумовну банківську гарантію № 15343/18-ГВ (забезпечення виконання договору) на суму 278 554,73 грн. зі строком дії до 01.10.2019 включно.

6.3.27.09.2019 Банк отримав від Товариства через банк бенефіціара письмову вимогу від 23.09.2019 № 2101вих-19-2331 за банківською гарантією від 10.08.2018 № 15343/18-ГВ про сплату впродовж 5 банківських днів 278 554,73 грн. у зв'язку із неналежним виконанням принципалом своїх зобов'язань за договором від
21.08.2018 № 1808000364, забезпечених банківською гарантією, а саме пункту 3.3 договору: виконання підрядних робіт протягом 150 календарних днів з дня надання дозволу на початок виконання робіт, але не пізніше 30.06.2019, та виконання робіт з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіка виконання робіт.

6.4.04.10.2019 Банк перерахував на користь Товариства 278 554,73 грн. оплати за гарантією від 10.08.2019 № 15343/18-ГВ, що підтверджується копією платіжного доручення № 228292, наявною у матеріалах справи.

6.5.08.10.2019 та 12.12.2019 Банк надсилав Підприємству повідомлення-вимогу про отримання письмової вимоги за банківською гарантією та про сплату бенефіціару гарантованої суми у розмірі 278 554,73 грн, а також повторну вимогу про відшкодування фактично понесених витрат. Вказані вимоги залишені Підприємством без задоволення.

6.6. Банк стверджує, що 08.08.2018 з метою забезпечення виконання принципалом зобов'язань за Договором банківської гарантії він як гарант / кредитор та ОСОБА_1 як поручитель уклали Договір поруки. 12.12.2019 Банк надіслав ОСОБА_1 письмову вимогу про виконання зобов'язання за Договором поруки, яка залишена останнім без задоволення.

6.7. Зазначений Договір поруки є неукладеним, оскільки від імені ОСОБА_1 його підписала невстановлена особа, що підтверджується висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.09.2020 № 18137/18138/20-32, складеним за результатами проведеної у справі судової почеркознавчої експертизи. Доказів висловлення волі та вчинення будь-яких дій ОСОБА_1 щодо подальшого визнання факту укладення / схвалення цього правочину матеріали справи не містить.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7. Законодавство України

7.1. Господарський кодекс України:

стаття 200:

- гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні;

- зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони;

- гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень;

- до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій Господарський кодекс України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

7.2. ЦК України:

стаття 560:

- за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником;

стаття 562:

- зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання;

частини перша-третя статті 563:

- у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії;

- вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії;

- у вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією;

стаття 564:

- після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами;

- гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії;

частина перша статті 565:

- гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії;

стаття 569:

- гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником;

- гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

7.3. Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення):

пункт 2 розділу І:

- це положення регулює загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання;

підпункти 8,9,11 пункту 3 розділу І:

- гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії;

- гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин;

- належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями;

пункти 36,37 розділу V:

- банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) надсилає копію вимоги, що становить належне представлення, принципалу (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії).

- банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.

7.4. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):

частини перша, третя, четверта статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

- докази подаються сторонами та іншими учасниками справи;

- суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів;

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

стаття 79:

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

частина перша статті 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

стаття 123:

- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;

частини перша-п'ята статті 126:

- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами;

- для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат;

- для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

- у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;

- обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;

частина восьма статті 129:

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

стаття 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи в оскаржуваній частині стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для солідарного стягнення з принципала та поручителя на користь гаранта в порядку регресу виплаченої ним бенефіціару гарантійної суми, а також пені за несвоєчасне виконання відповідачами цього зобов'язання.

8.2. Верховний Суд зазначає, що оскільки згідно з положеннями частини 2 статті 569 ЦК України гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, при вирішенні такої категорії спорів в предмет доказування в будь-якому разі входить з'ясування обставин виникнення відповідного обов'язку гаранта щодо її сплати - настання гарантійного випадку (порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне з'ясування факту сплати гарантом на користь бенефіціара гарантійної суми.

Якщо суд встановить відсутність умов порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, недостовірність пред'явленої вимоги та/або порушення (недотримання) бенефіціаром умов гарантій, то в такому разі підстави для задоволення позову відсутні, навіть якщо банком-гарантом попередньо у позасудовому порядку приймалось рішення про те, що така вимога відповідає умовам гарантії і підлягає задоволенню.

Необґрунтована, тобто здійсненна за відсутності настання гарантійного випадку, виплата за гарантією не утворює обов'язку у принципала щодо її відшкодування в порядку регресу на користь гаранта, який здійснив таку виплату, оскільки протирічить самій правовій природі цього виду забезпечення виконання господарських зобов'язань.

8.3. Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, викладених у тому числі у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 зі справи № 910/16898/19, які є загальними щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

8.4. За результатами розгляду спору зі справи суди попередніх інстанцій встановили, що Банк та Товариство не надали жодних доказів на підтвердження обставин порушення Підприємством своїх зобов'язань, забезпечених гарантією, а саме: порушення/невиконання умов пункту 3.3 договору від 21.08.2018 № 1808000364 (невиконання підрядних робіт протягом 150 календарних днів з дня надання дозволу на початок виконання робіт, але не пізніше 30.06.2019, та виконання роботи з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіка виконання робіт).

8.5. Крім того, попередні судові інстанції встановили факт неукладеності Договору поруки, оскільки від імені ОСОБА_1 його підписала невстановлена особа, що виключає задоволення позову про солідарне стягнення з боржників спірної суми заборгованості та є самостійною підставою для відмови в позові.

8.6. Отже, Банк не довів належними засобами доказування виникнення підстав для виплати гарантійної суми на користь бенефіціара у розмірі 278 554,73 грн. та наявності підстав вимагати у відповідачів її солідарного відшкодування в порядку зворотної вимоги.

З огляду на відмову у задоволенні позовної вимоги про солідарне стягнення основної заборгованості суди попередніх інстанцій дійшли правомірних та обґрунтованих висновків і про відмову в задоволенні похідної вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів 9 745,18 грн. пені за несвоєчасне виконання ними цього зобов'язання.

8.7. Наведеним спростовуються доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, зокрема й щодо неправильного визначення судами попередніх інстанцій предмета доказування у цій справі, а також помилкового врахування ними у вирішенні спору висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.11.2019 зі справи № 910/20306/17, від 31.03.2021 зі справи № 910/17942/19, які відповідають висновкам об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 18.06.2021 зі справи № 910/16898/19, та є релевантними до спірних правовідносин.

Посилання скаржника на неврахування судами висновку щодо застосування статті 563 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.10.2020 зі справи № 904/1156/19, також відхиляються, оскільки зазначена постанова містить аналогічний висновок про те, що гарант здійснює платіж за гарантією лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов'язання (залежно від умов гарантії).

Інші доводи касаційної скарги Товариства правильності висновків судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову не спростовують та не впливають на них.

8.8. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувані рішення і постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам відповідають.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи Товариства про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права у прийнятті судових рішень в оскаржуваній частині не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

9.2. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Товариства без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Судові витрати

10.1. У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

10.2.29.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про відшкодування Товариством на його користь 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У зазначеній заяві ОСОБА_1 посилається на понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану зі складанням адвокатом відзиву на касаційну скаргу Товариства. До заяви долучено докази понесення відповідних витрат: копію акта приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2021 № 1 за договором про надання правової допомоги від 09.07.2020 № 09/07-2020 (наявний в матеріалах справи); копію квитанції до прибуткового касового ордера від 29.11.2021 № 12 на суму 3
000,00 грн. ; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Дослідивши умови договору про надання правової допомоги від 09.07.2020 № 09/07-2020 та установивши своєчасність як подання заявником відповідної заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, так і доказів на підтвердження понесених витрат, врахувавши доведеність обставини надання адвокатом правової допомоги зі складання відзиву ОСОБА_1, обсяг, співмірність та реальність понесення ОСОБА_1 витрат, а також результати перегляду справи в касаційному порядку, Верховний Суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Доводи Товариства, викладені у його клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката на 90 %, не містять жодного обґрунтування щодо неспівмірності заявлених до стягнення витрат ОСОБА_1, а отже, не можуть слугувати підставою для такого зменшення.

Зазначене клопотання обґрунтоване виключно посиланнями на недотримання ОСОБА_1 вимог статті 124 ГПК України щодо подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, однак Верховний Суд звертає увагу, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин цієї справи, а також інших чинників. Зі змісту частини 2 статті 124 ГПК України очевидним є те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам собою факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

За таких обставин Верховний Суд задовольняє заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, подану ОСОБА_1, та відмовляє у задоволенні відповідного клопотання Товариства про зменшення такого відшкодування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 зі справи № 910/2831/20 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь ОСОБА_1 3 000
(три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова