Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.11.2019 року у справі №914/380/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 914/380/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретаря судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 (судді:

Желік М. Б., Орищин Г. В., Галушко Н. А.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2019 (суддя Артимович В. М. )

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Мостиська"

про усунення перешкод в користуванні земельними частками (паями),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У березні 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Каменяр" (далі - СТОВ "Каменяр") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Мостиська" (далі - ТОВ "Агрокультура Мостиська") про усунення перешкод в користуванні земельними частками (паями).

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач незаконно здійснює обробку (засів) земельних часток (паїв), які передані в оренду СТОВ "Каменяр", у зв'язку з чим останній просить зобов'язати ТОВ "Агрокультура Мостиська" не чинити перешкод у користуванні земельними частками (паями) на території с. Мочеради Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області площею 58,96 умовних кадастрових гектарів, шляхом звільнення їх від посівів сільськогосподарських культур.

1.3. У відзиві на позов ТОВ "Агрокультура Мостиська" просить відмовити в задоволенні позову, зокрема з підстав відсутності жодних належних доказів щодо місцезнаходження спірних земельних часток (паїв) позивача та їх площі. При цьому, відповідач також користується земельними ділянками та земельними частками (паями) на підставі договорів оренди та не чинить жодних перешкод позивачу в користуванні його земельними частками (паями).

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що визначити точне місце розташування масиву земельних часток (паїв), які орендовані позивачем на території Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області загальною площею 58,96 умовних кадастрових гектарів, неможливо. При цьому, вказаний масив не розпайований, земельним ділянкам не присвоєно кадастрових номерів, не внесено інформації до Державного земельного кадастру, відповідно не встановлено меж та конкретного місця розташування даної землі.

2.3. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що з викопіровки з карти також не вбачається оброблення ТОВ "Агрокультура Мостиська" саме спірного масиву земельних часток (паїв).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, СТОВ "Каменяр" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

3.2. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій, встановивши правомірність користування сторонами земельними частками (паями) на території Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області, не захистили прав та інтересів позивача.

3.3. В обґрунтування вимог, заявник у касаційній скарзі зазначає, що спірний масив земель обробляється ТОВ "Агрокультура Мостиська", чого останній не заперечує. У той же час, жодних доказів відсутності у СТОВ "Каменяр" права на користування земельними частками (паями) відповідачем не надано.

3.4. Також заявник не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ним не доведено конкретного місця розташування спірних земельних ділянок, оскільки в даному випадку йдеться не про виділені на місцевості земельні ділянки, а про масив земель у розмірі 58,96 умовних кадастрових гектарів, право на користування яким мають позивач та відповідач.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що на території Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області знаходився масив земель сільськогосподарського призначення, який складався із земельних часток (паїв), власники яких померли, а спадкоємці своєчасно не переоформили спадщину.

4.3. З метою охорони та збереження майна, яке потребує утримання та догляду,
01.01.2016 між Золотковицькою сільською радою (установник управління) та ТОВ "Агрокультура Мостиська" (управитель) укладено договір на управління спадщиною, відповідно до якого установник управління передав, а управитель прийняв земельну ділянку площею 465,54 га ріллі, розташовану на території Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області. У серпні 2017 року дія вищезазначеного договору була припинена.

4.4. Судами також встановлено, що в подальшому 19.08.2017 Золотковицькою сільською радою на залишок земель укладено договір на управління спадщиною з СТОВ "Каменяр".

4.5. У зв'язку із з'явленням спадкоємців та оформлення ними спадщини, площа неуспадкованих земельних часток (паїв) постійно зменшувалася, при чому частина власників земельних часток (паїв) передала свої земельні частки (паї) в оренду ТОВ "Агрокультура Мостиська ", а інша частина - СТОВ "Каменяр" на підставі відповідних договорів.

4.6. На виконання укладеного між Мостиською районною державною адміністрацією Львівської області (орендодавцем) та ТОВ "Агрокультура Мостиська" (орендар) договору оренди нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок від
26.12.2017 орендарю передано ще 44,4 умовних кадастрових гектара нерозподілених земельних часток (паїв) у кількості 20 ділянок.

4.7. У свою чергу, на підставі договорів оренди земельної частки (паю), укладених їх власниками (спадкоємцями) із СТОВ "Каменяр", та сертифікатів на право на земельну частку (пай) останній набув право користування земельними частками (паями), які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної єдиним масивом на території Золотковицької сільської ради загальною площею 58,96 умовних кадастрових гектарів, а саме: 1) договір оренди від 24.10.2017, орендодавець ОСОБА_1 (сертифікат № РН 651450, площа земельної частки (паю) 1,52 умовних кадастрових гектарів); 2) договір оренди від 24.10.2017, орендодавець ОСОБА_2 (сертифікат № РН 547548, площа земельної частки (паю) 2,68 умовних кадастрових гектарів); 3) договір оренди від 24.10.2017, орендодавець ОСОБА_3 (сертифікат № ЛВ 0122630, площа земельної частки (паю) 2,68 умовних кадастрових гектарів); 4) договір оренди від 24.10.2017, орендодавець ОСОБА_4 (сертифікат № ЛВ 0122862, площа земельної частки (паю) 2,68 умовних кадастрових гектарів); 5) договір оренди від 24.10.2017, орендодавець ОСОБА_5 (сертифікат № ЛВ 0122861 площа земельної частки (паю) 1,55 умовних кадастрових гектарів); 6) договір оренди від 24.10.2017, орендодавець ОСОБА_6 (сертифікат № РН 651290 площа земельної частки (паю) 1,22 умовних кадастрових гектарів); 7) договір оренди від
24.10.2017, орендодавець ОСОБА_6 (сертифікат № РН 496217 площа земельної частки (паю) 1,22 умовних кадастрових гектарів); 8) договір оренди від 24.10.2017, орендодавець ОСОБА_7 (сертифікат № РН 473996 площа земельної частки (паю) 1,9 умовних кадастрових гектарів); 9) договір оренди від 20.11.2017, орендодавець ОСОБА_8 (сертифікат № РН 447010 площа земельної частки (паю) 2,14 умовних кадастрових гектарів); 10) договір оренди від 20.11.2017, орендодавець ОСОБА_9 (сертифікат № РН 473979 площа земельної частки (паю) 2,37 умовних кадастрових гектарів); 11) договір оренди від 20.11.2017, орендодавець ОСОБА_10 (сертифікат № РН 447059 площа земельної частки (паю) 1,17 умовних кадастрових гектарів); 12) договір оренди від 12.12.2017, орендодавець ОСОБА_11 (сертифікат № ЛВ 0122338 площа земельної частки (паю) 2,68 умовних кадастрових гектарів); 13) договір оренди від 20.12.2017, орендодавець ОСОБА_12 (сертифікат № РН 447065 площа земельної частки (паю) 2,17 умовних кадастрових гектарів); 14) договір оренди від 20.12.2017, орендодавець ОСОБА_13 (сертифікат № РН 447094 площа земельної частки (паю) 2,04 умовних кадастрових гектарів); 15) договір оренди від
12.12.2017, орендодавець ОСОБА_13 (сертифікат № РН 447095 площа земельної частки (паю) 2,68 умовних кадастрових гектарів); 16) договір оренди від 12.12.2017, орендодавець ОСОБА_13 (сертифікат № РН 447073 площа земельної частки (паю) 2,04 умовних кадастрових гектарів); 17) договір оренди від 22.02.2018, орендодавець ОСОБА_14 (сертифікат № РН 447054 площа земельної частки (паю) 2,11 умовних кадастрових гектарів); 18) договір оренди від 22.02.2018, орендодавець ОСОБА_15 (сертифікат № ЛВ 0123108 площа земельної частки (паю) 1,98 умовних кадастрових гектарів); 19) договір оренди від 28.03.2018, орендодавець ОСОБА_7 (сертифікат № РН 447116 площа земельної частки (паю) 2 умовних кадастрових гектарів); 20) договір оренди від 28.03.2018, орендодавець ОСОБА_16 (сертифікат № РН 447361 площа земельної частки (паю) 2,68 умовних кадастрових гектарів); 21) договір оренди від 20.08.2018, орендодавець ОСОБА_17 (сертифікат № РН 447467 площа земельної частки (паю) 2,28 умовних кадастрових гектарів); 22) договір оренди від 27.09.2018, орендодавець ОСОБА_18 (сертифікат № РН 447141 площа земельної частки (паю) 2,19 умовних кадастрових гектарів); 23) договір оренди від
13.12.2018, орендодавець ОСОБА_7 (сертифікат № РН 512632 площа земельної частки (паю) 2,68 умовних кадастрових гектарів); 24) договір оренди від 28.01.2019, орендодавець ОСОБА_19 (сертифікат № РН 512773 площа земельної частки (паю) 2,68 умовних кадастрових гектарів); 25) договір оренди від 28.01.2019, орендодавець ОСОБА_20 (сертифікат № РН 512777 площа земельної частки (паю) 2,68 умовних кадастрових гектарів); 26) договір оренди від 04.02.2019, орендодавець ОСОБА_5 (сертифікат № РН 512771 площа земельної частки (паю) 2,68 умовних кадастрових гектарів); 27) договір оренди від 28.01.2019, орендодавець ОСОБА_21 (сертифікат № ЛВ 0122780 площа земельної частки (паю) 2,26 умовних кадастрових гектарів).

4.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на території Золотковицької сільської ради ТОВ "Агрокультура Мостиська" орендує понад 1394,3303 умовних кадастрових гектарів землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями відповідних договорів оренди.

4.9. Відповідно до складеного представниками Золотковицької сільської ради акта від 06.03.2019 № 356 обстеження земельних часток (паїв) в с. Мочеради Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області, СТОВ "Каменяр" уклало з власниками земельних часток (паїв) 27 договорів оренди земельних часток (паїв), зареєстрованих у сільській раді, загальною площею 58,96 умовних кадастрових га, які розміщені в межах земельної ділянки та виділені єдиним масивом на території Золотковицької сільської ради. В даному акті також зазначено, що такий масив засіяний ТОВ "Агрокультура Мостиська" озимим ячменем.

4.10. Предметом спору у цій справі є вимоги про усунення перешкод у користуванні земельними частками (паями) СТОВ "Каменяр" шляхом їх звільнення від посівів сільськогосподарських культур ТОВ "Агрокультура Мостиська".

4.11. Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

4.12. Статтею 16 Цивільного кодексу Україн передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

4.13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у СТОВ "Каменяр" на підставі відповідних договорів перебувають в оренді земельні паї (частки), виділені єдиним масивом без визначення меж часток у натурі (на місцевості), у с. Мочуради на території Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області загальною площею 58,96 умовних кадастрових гектарів.

4.14. Згідно зі статтею 410 Цивільного кодексу України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою у повному обсязі, відповідно до договору.

4.15. Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

4.16. Згідно зі статтею 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

4.17. Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

4.18. Крім того, відповідно до перехідних положень Закону України "Про оренду землі" громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог Закону України "Про оренду землі".

4.19. Земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель.

Правовою основою виділення земельної частки (паю) виступає Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності.

4.20. Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай).

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Таке формування передбачає визначення її площі, меж і внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1 статті 79-1 Земельного кодексу України).

4.21. Згідно зі статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету.

4.22. Відповідно до статті 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються у комунальну власність, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні.

4.23. Статтею 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.

Земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву.

4.24. Отже, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

4.25. За змістом частин 1 , 2 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

4.26. Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

4.27. Положеннями статті 211 Земельного кодексу України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

4.28. Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

4.29. Відповідно до частин 2 та 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

4.30. Отже, зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб у цій справі, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, визначення меж та конкретного місця розташування землі, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

4.31. Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що не вбачається можливим визначити точне місце розташування масиву земельних часток (паїв), які орендовані позивачем на території Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області загальною площею 58,96 умовних кадастрових гектарів на підставі договорів оренди земельної частки (паю), укладених з орендодавцями, право яких на ці земельні ділянки посвідчені сертифікатами на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

4.32. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

4.33. Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі аналізу поданих сторонами доказів дійшли обґрунтованого висновку про неможливість встановити точне місце розташування масиву земельних часток (паїв), які орендовані позивачем на території Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області, оскільки межі цих земельних часток (паїв) у землі, яка перебуває у колективній власності, в натурі (на місцевості) не визначені.

4.34. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що спірний масив земель не розпайований, земельним ділянкам не присвоєно кадастрових номерів із внесенням інформації до Державного земельного кадастру, не встановлено меж та конкретного місця розташування даної землі.

4.35. Таким чином, господарські суди дійшли висновку, що позивачем не доведено здійснення ТОВ "Агрокультура Мостиська" перешкод у користуванні земельними частками (паями) на території Золотковицької сільської ради Мостиського району Львівської області площею 58,96 умовних кадастрових гектарів, закріплених на праві оренди саме за СТОВ "Каменяр".

4.36. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що господарські суди дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у позові, тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

4.37. З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі встановлювати обставини, які не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

4.38. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови в позові, та вже були предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статтею 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.7. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин справи, на які посилалися суди як на підставу для задоволення позову, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у справі не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2019 у справі №914/380/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак