ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/102/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 (судді: Гриців В. М. - головуючий, Зварич О. В., Хабіб М. І.)

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-Готель-Сервіс" у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-Готель-Сервіс"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України,

про визнання незаконним і скасування наказу, зобов`язання забезпечити проведення оцінки майна та зобов`язання укласти договір,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень

1.1. У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-Готель-Сервіс" (далі - ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (далі - РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях; ФДМУ відповідно) про визнання незаконним і скасування наказу РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 03.10.2019 № 00941 "Про призупинення приватизації об`єкта малої приватизації державної власності"; зобов`язання РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях забезпечити проведення відповідно до законодавства інвентаризації, оцінки державного окремого індивідуально визначеного майна - готелю "Світязь" загальною площею 7 896,4 м2, розташованого за адресою: Волинська обл., м. Луцьк , вул. Набережна, 4, визначити ціну його продажу шляхом викупу ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс"; зобов`язати РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях укласти із ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" договір купівлі-продажу державного окремого індивідуально визначеного майна - готелю "Світязь" загальною площею 7 896,4 м2, розташованого за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Набережна, 4, у редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

1.2. Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.01.2020 прийнято до розгляду зазначену позовну заяву, відкрито провадження у справі № 914/102/20 за правилами загального позовного провадження; ФДМУ залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

1.3. 23.01.2020 Господарський суд Львівської області отримав від ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" заяву про вжиття заходів забезпечення позову до набрання рішенням суду в цій справі законної сили шляхом заборони РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ФДМУ вчиняти будь-які дії щодо окремого нерухомого майна - будівлі готелю "Світязь", розташованого за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Набережна, 4, загальною площею 7896,4 м2, 1987 року побудови, кількість поверхів - 9, документ про реєстрацію речового права № 35643631, дата реєстрації - 27.02.2012, у тому числі щодо проведення процедури приватизації.

Заяву обґрунтовано посиланням на положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України. Позивач акцентував на невчиненні відповідачем дій із завершення процедури приватизації готелю "Світязь" шляхом його викупу орендарем - ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" і наголосив на наявності у цьому випадку обставин, зокрема подальшого можливого відчуження зазначеної будівлі готелю РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях і ФДМУ, що можуть призвести до утруднення та навіть унеможливлення виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позову. Позивач зазначив, що із відкритих джерел, а саме з електронного ресурсу ProZorro, йому стало відомо, що РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, ймовірно за погодженням із ФДМУ, розмістило інформацію про будівлю готелю "Світязь" на цьому ресурсі з метою проведення процедури продажу такої будівлі через публічні електронні торги; такі дії, на думку позивача, свідчать про порушення його прав, гарантованих згідно зі статтею 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та розпорядчими актами (накази РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 05.07.2019 № 00300, від 06.08.2019 № 00504, від 07.08.2019 № 00509, від 23.08.2019 № 98 і від 20.09.2019 № 124), які не втратили сили, діють і дають позивачеві право на викуп будівлі готелю "Світязь" без проведення електронних публічних торгів.

1.4. Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.01.2020 (суддя Петрашко М. М.) заяву ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково; вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ФДМУ вчиняти будь-які дії щодо проведення процедури приватизації та/або відчуження окремого нерухомого майна - будівлі готелю "Світязь" загальною площею 7896,4 м2, розташованого за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Набережна, 4, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд керувався положеннями статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та погодився із твердженням позивача про наявність реальної загрози подальшого відчуження спірного нерухомого майна, що, у свою чергу, унеможливить чи утруднить виконання судового рішення та може призвести до порушення прав і законних інтересів позивача у разі задоволення позову. Водночас суд зазначив, що задоволення вимоги позивача стосовно заборони РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ФДМУ вчиняти будь-які дії щодо окремого нерухомого майна будівлі готелю "Світязь" може мати наслідком втручання у повноваження Фонду чи його регіонального відділення, визначені у статтях 4, 5 Закону України "Про Фонд державного майна України". Отже, суд дійшов висновку, що достатньо обґрунтованими для забезпечення позову заходами у цьому випадку є заборона РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ФДМУ вчиняти будь-які дії щодо проведення процедури приватизації та/або відчуження нерухомого майна до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

1.5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 (судді: Гриців В. М. - головуючий, Зварич О. В., Хабіб М. І.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.01.2020 скасовано. У задоволенні заяви ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" про вжиття заходів до забезпечення позову у цій справі відмовлено.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність у цьому випадку підстав для вжиття заходів забезпечення позову та наголосив, що місцевий господарський суд не з`ясував обсягу позовних вимог, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; не урахував положень нормативно-правових актів щодо статусу відповідача і третьої особи у справі як державних органів приватизації, їх повноважень у сфері приватизації, порядку приватизації державного майна.

Апеляційний господарський суд акцентував, що за наявності чинних і не оскаржених на дату прийняття оскаржуваної ухвали наказу ФДМУ від 28.12.2019 № 1574, наказів РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 12.12.2019 № 01480 і від 08.01.2020 № 00019 заборона РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ФДМУ вчиняти будь-які дії щодо проведення процедури приватизації та/або відчуження будівлі готелю "Світязь" є втручанням у дискреційні повноваження державних органів приватизації, визначені у Законі України "Про приватизацію державного і комунального майна", Законі України "Про Фонд державного майна України"; у контексті позовних вимог матеріали справи не містять доказів необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову як заборона відповідачеві і третій особі вчиняти будь-які дії щодо проведення процедури приватизації та/або відчуження будівлі готелю "Світязь", а обрані судом заходи забезпечення позову не мають зв`язку із предметом позовних вимог.

2. Короткий зміст касаційної скарги

2.1. Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.01.2020 залишити в силі.

ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" вважає оскаржувану постанову у справі ухваленою із порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не забезпечив позивачеві право на участь у судовому розгляді справи та не спростував доводів позивача у частині необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Скаржник наголошує, що наразі предметом позову у цій справі (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) є не лише зобов`язання відповідача виконати процедуру та вимоги закону щодо приватизації державного майна шляхом викупу, а й визнання недійсним і скасування наказу РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 08.01.2020 № 00019 "Про скасування рішення про приватизацію об`єктів малої приватизації державної власності"; метою звернення із цим позовом є виконання органом приватизації визначеної законом процедури приватизації об`єкта шляхом його викупу орендарем; скасування апеляційним господарським судом ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову надає можливість відповідачеві і третій особі продовжити дії, спрямовані на реалізацію спірного нерухомого майна і недопущення відновлення позивачем його права.

2.2. Від ФДМУ надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Фонд просить залишити її без задоволення, а постанову у справі - без змін як законну та обґрунтовану.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Переглянувши оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.

3.2. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 137 зазначеного Кодексу позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

У немайнових спорах необхідно досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах потрібно з`ясовувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

3.3. Як установили попередні судові інстанції та свідчать матеріали справи, предметом позову у ній є вимоги ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" до РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання незаконним і скасування наказу РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 03.10.2019 № 00941 "Про призупинення приватизації об`єкта малої приватизації державної власності"; зобов`язання РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях забезпечити проведення відповідно до законодавства інвентаризації, оцінки державного окремого індивідуально визначеного майна - готелю "Світязь" загальною площею 7 896,4 м2, розташованого у м. Луцьку на вул. Набережній, 4, і визначити ціну його продажу шляхом викупу ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс"; зобов`язання РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях укласти із ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" договір купівлі-продажу державного окремого індивідуально визначеного майна - готелю "Світязь" площею 7 896,4 м2, розташованого у м. Луцьку на вул. Набережній, 4, у редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

Позивач у заяві про вжиття заходів забезпечення позову просив суд вжити заходів забезпечення позову до набрання рішенням суду в цій справі законної сили шляхом заборони РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ФДМУ вчиняти будь-які дії щодо окремого нерухомого майна - будівлі готелю "Світязь", розташованого у м. Луцьку на вул. Набережній, 4, загальною площею 7896,4 м2, 1987 року побудови, кількість поверхів - 9, документ про реєстрацію речового права № 35643631, дата реєстрації 27.02.2012, у тому числі щодо проведення процедури приватизації. До заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач додав доказ сплати судового збору, інформацію з електронного ресурсу ProZorro, копію наказу ФДМУ від 28.12.2019 № 1574 і додатку № 3 до нього.

Згідно з ухвалою місцевого господарського суду від 27.01.2020 у цій справі вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ФДМУ до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти будь-які дії щодо проведення процедури приватизації та/або відчуження окремого нерухомого майна - будівлі готелю "Світязь", розташованого у м. Луцьку на вул. Набережній, 4.

Скасовуючи цю ухвалу та відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" про вжиття заходів забезпечення позову, Західний апеляційний господарський суд виходив із того, що суд першої інстанції не з`ясував обсягу позовних вимог, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; не урахував положень нормативно-правових актів щодо статусу відповідача і третьої особи як державних органів приватизації, їх повноважень у сфері приватизації, порядку приватизації державного майна.

Як установив суд апеляційної інстанції і свідчать матеріали справи, за змістом наказу від 03.10.2019 № 00941 РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях призупинило вчинення дій щодо приватизації об`єкта державної власності - окремого майна готелю "Світязь" (будівлі готелю) загальною площею 7 896,4 м2, розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4, що перебуває на балансі Державного підприємства "Управління справами Фонду державного майна України"; наказ видано на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 02.10.2019 у справі № 914/1581/19 про забезпечення позову.

За наслідками скасування згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 ухвали про забезпечення позову у справі № 914/1581/19 РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях відповідно до наказу від 12.12.2019 № 01480 визнало таким, що втратив чинність свій наказ від 03.10.2019 № 00941.

У подальшому РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях видало наказ від 08.01.2020 № 00019 "Про скасування рішення про приватизацію об`єктів малої приватизації державної власності", згідно з яким скасувало рішення про приватизацію окремого майна готелю "Світязь" (будівлі готелю) загальною площею 7 896,4 м2, розташованого у м. Луцьку, на вул. Набережній, 4. Наказ видано з урахуванням наказу ФДМУ від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2020 році".

Суд апеляційної інстанції зазначив, що на час постановлення ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову у справі № 914/102/20, що розглядається, наказ ФДМУ від 28.12.2019 № 1574, а також накази РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 12.12.2019 № 01480, від 08.01.2020 № 00019 були чинними та не оскарженими в установленому порядку.

09.01.2020 на електронному ресурсі було розміщено інформаційне повідомлення про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації у 2020 році, будівлі готелю "Світязь", загальною площею 7 896,4 м2, розташованого у м. Луцьку, на вул. Набережній, 4. Інформаційне повідомлення ФДМУ опублікувало на підставі наказу Фонду від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році".

У статті 7 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено повноваження державних органів приватизації у сфері приватизації. За змістом частини 1 цієї статті ФДМУ, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють основні повноваження, у тому числі, затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації; приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством; здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації; продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації; здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 10 зазначеного Закону порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті ФДМУ; прийняття рішення про приватизацію; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.

За змістом статей 1, 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" ФДМУ - центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. ФДМУ, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.

Повноваження ФДМУ, у тому числі у сфері приватизації державного майна, визначено у статті 5 цього Закону. Зокрема, Фонд здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; здійснює продаж державного майна в процесі його приватизації; приймає рішення про приватизацію, а також затверджує, окрім іншого, переліки об`єктів малої приватизації.

Зважаючи на зазначене, беручи до уваги наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосовані заходи забезпечення позову (зокрема стосовно заборони РВ ДМУ та ФДМУ вчиняти будь-які дії щодо проведення процедури приватизації спірної будівлі готелю) є втручанням у дискреційні повноваження державних органів приватизації, визначені у Законі України "Про Фонд державного майна України", Законі України "Про приватизацію державного і комунального майна", що фактично унеможливлює реалізацію зазначеними державними органами своїх повноважень, передбачених законом. Апеляційний господарський суд також зазначив про недоведеність необхідності вжиття обраних заходів забезпечення позову, зважаючи на заявлені позовні вимоги, та звернув увагу, що такі заходи забезпечення позову у наведеному випадку не мають зв`язку із предметом позовних вимог. При цьому, суд апеляційної інстанції надав оцінку аргументам ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс", зокрема, стосовно подальшої (після постановлення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду від 27.01.2020) зміни предмета позову у цій справі та відхилив їх як такі, що у наведеному випадку не свідчать про наявність правових підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову та не впливають на оцінку законності та обґрунтованості зазначеної ухвали, здійснену судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою місцевого господарського суду, не відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема критеріям обґрунтованості, необхідності їх застосування, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а доводи, наведені у касаційній скарзі, цього не спростовують.

Водночас колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані та недоведені твердження ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" про незабезпечення судом апеляційної інстанції позивачеві права на участь у судовому розгляді.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, згідно з ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2020, від 28.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ФДМУ та РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.01.2020 про забезпечення позову у справі № 914/102/20; у пункті 3 цих ухвал зазначено, що учасники справи мають право подати відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання відзиву учасникам справи у строк, не пізніше 5 днів із дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 було постановлено розглядати апеляційні скарги ФДМУ та РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.01.2020 в одному провадженні; призначено розгляд справи на 19.03.2020, а також зазначено, що участь у судовому засіданні не є обов`язковою.

Відзив на апеляційні скарги позивач направив суду апеляційної інстанції 19.03.2020.

18.03.2020 суд апеляційної інстанції отримав від ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" клопотання про відкладення розгляду справи та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні заявник просив доручити проведення засідання у справі Господарському суду Закарпатської області.

Згідно з ухвалою від 19.03.2020 Західний апеляційний господарський суд відклав розгляд справи № 914/102/20 на 30.04.2020; зазначив про проведення судового засідання 30.04.2020 в режимі відеоконференції із Господарським судом Закарпатської області; доручив Господарському суду Закарпатської області забезпечити проведення судового засідання 30.04.2020 у режимі відеоконференції. Суд не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні та роз`яснив учасникам процесу їх право подати суду пояснення щодо обставин справи у письмовій формі. Цю ухвалу позивач отримав 30.03.2020.

Отже, як свідчать матеріали справи суд апеляційної інстанції забезпечив позивачеві за його ж клопотанням можливість брати участь у судовому засіданні 30.04.2020 у режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Закарпатської області та не зобов`язував позивача додатково надати доповнення до відзиву, письмові пояснення на спростування доводів відповідача і третьої особи, викладених в їх апеляційних скаргах, а інших доводів чи додаткових пояснень до апеляційної скарги ні відповідач, ні третя особа не подали; суд також не визнавав обов`язковою явку учасників справи у судове засідання.

У клопотанні від 29.04.2020 представник ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" адвокат Майор І. В. просив, зокрема, відкласти судове засідання, призначене на 30.04.2020, наголошуючи на неможливості прибуття представників позивача у судове засідання, що має відбутися у приміщенні Західного апеляційного господарського суду, оскільки позивач та його представники не зареєстровані і не перебувають у місті Львові, до того ж представник позивача адвокат Майор І. В. перебуває на амбулаторному лікуванні. Втім, як установив суд апеляційної інстанції та свідчать матеріали справи, до цього клопотання представник позивача не додав будь-яких доказів перебування на амбулаторному лікуванні з ознаками ГРВІ, водночас цього ж дня (29.04.2020) адвокат Майор І. В. виписав ордер на надання правничої допомоги ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" у Західному апеляційному господарському суді, тобто здійснював адвокатську діяльність. Крім того, представництво інтересів ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" у цій справі здійснює також і адвокат Радь І. І., місцезнаходженням якого є м. Ужгород, вул. Івана Франка, 1Б. Як уже зазначалося, згідно з ухвалою від 19.03.2020 Західний апеляційний господарський суд за клопотанням ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" відклав розгляд цієї справи на 30.04.2020 із проведенням судового засідання у режимі відеоконференції із Господарським судом Закарпатської області, місцерозташуванням якого є м. Ужгород; судове засідання 30.04.2020 (згідно з ухвалою від 19.03.2020, протоколом судового засідання від 30.04.2020) відбувалося у режимі відеоконференції, і, зважаючи на це, необхідності прибуття представників позивача у судове засідання у приміщенні Західного апеляційного господарського суду (м. Львів) не було; ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" не скористалося наданим йому законом правом участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції у Господарському суді Закарпатської області (про що, як уже зазначалося, сам позивач і заявив у поданих клопотаннях), що спростовує наведений у касаційній скарзі довід про зворотне.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. З огляду на зазначене, висновки апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову є правомірними.

4.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.3. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови у справі не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанову суду апеляційної інстанції від 30.04.2020 ухвалено із додержанням норм процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у справі № 914/102/20 не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-Готель-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 у справі № 914/102/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак