Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.03.2019 року у справі №914/1002/18

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1002/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Булгакової І.В., Студенця В.І.,

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго",

представник позивача - Чорней О.В. (довіреність № 112-0012 від 02.01.2019),

відповідач - Державне підприємство "Львівський державний завод "ЛОРТА",

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА",

на постанову Західного апеляційного господарського суду

від 14.01.2019

у складі колегії суддів: Кордюк Г.Т. (головуючий), Плотніцького Б.Д., Хабіб М.І.,

у справі за позовом

Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго",

до Державного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА",

про визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Державного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА" про визнання договору про спільне використання технологічних електричних мереж укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії в редакції, викладеній в позовній заяві.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.10.2018 у справі №914/1002/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

3. Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не заповнено Додаток до договору "Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання ДП "ЛДЗ "ЛОРТА"", в матеріалах справи відсутні документи щодо узгодження кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж, а Додаток № 3 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" не погоджений сторонами (не заповнені відповідними даними відповідача), відтак не визначена плата за спільне використання технологічних електричних мереж.

З огляду на відсутність однієї з основних умов договору ціни та неможливість вирішення питання про ті чи інші істотні умови договору судом, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою вважати укладеним договір про спільне використання технологічних електричних мереж з відповідачем передчасно.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що запропонована позивачем редакція договору ґрунтується та містить посилання на Правила користування електричною енергією, які втратили чинність, що унеможливлює визнання договору укладеним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у справи № 914/1002/18 скасовано вищезазначене рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано укладеним з 24.05.2018 Договір про спільне використання технологічних електричних мереж між Приватним акціонерним товариством " Львівобленерго " та Державним підприємством "Львівський державний завод "ЛОРТА" в редакції, викладеній у резолютивній частині постанови.

5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що предмет спору у цій справі відповідає способам захисту, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України. Суд вказав на те, що на момент виникнення між сторонами переддоговірного спору та на момент звернення позивача з даним позовом, Правила користування електричною енергією були чинними.

Окрім того, апеляційний суд зазначив, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж ґрунтується на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії, приписах ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України, відповідає Типовому договору про спільне використання технологічних електричних мереж наведеному у Додатку № 2 до Правил користування електричною енергією.

6. Під час розгляду справи, господарськими судами першої та апеляційної інстанції було встановлено:

6.1. 20.05.2008 між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електроенергії № 90182, умовами якого визначено, якщо до технологічних електричних мереж споживача приєднані електроустановки інших споживачів (субспоживачів), відносини між споживачем та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача або договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.

6.2. У подальшому сторони неодноразово вносили зміни до вищезазначеного договору (щодо строку дії останнього) шляхом укладення відповідних додаткових угод.

6.3. Додатковою угодою від 08.08.2018 сторони внесли зміни в п. 9.4 договору погодивши, що останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 10.10.2018.

6.4. Відповідач є власником технологічних електричних мереж, які використовуються позивачем для передачі електроенергії ряду субспоживачів.

6.5. Листом № 145-2672 від 27.04.2018 позивач звернувся до відповідача (отриманий 03.05.2018) з пропозицією укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж, до якого додав три відповідні примірники договору. Проте, зазначена пропозиція залишились без відповіді та реагування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду від 14.01.2019,

Державне підприємство "Львівський державний завод "ЛОРТА" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою з вимогою її скасувати та залишити в силі судове рішення місцевого господарського суду.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/1002/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоуса В. В ., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2019.

9. Ухвалою від 11.03.2019 Верховний Суд прийняв справу № 914/1002/18 Господарського суду Львівської області до провадження; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019; призначив розгляд справи на 07.05.2019.

10. 11.04.2019 до Верховного Суду від Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" надійшов Відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

11. У зв`язку з відпусткою суддів Катеринчук Л.Й. та Білоуса В.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/1002/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Булгакова І.В., суддя - Студенець В.І., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.05.2019.

12. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2019 прийнято справу № 914/1002/18 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у встановлену раніше ухвалою від 11.03.2019 дату - 07.05.2019.

13. В судове засідання 07.05.2019 з`явився представник позивача, який надав пояснення у справі.

14. Відповідач явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, про час та дату судового засідання сповіщений належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників відповідача.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Державного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА")

15. Скаржник вказує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, необґрунтованою та ухваленою з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст. 20, 179, 181, 184 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 628, 638 Цивільного кодексу України).

16. Скаржник доводить, що між сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору про спільне використання технологічних-електричних мереж.

17. Скаржник доводить, що Типовий договір про спільне використання технологічних-електричних мереж, який був долучений позивачем до позовної заяви, втратив свою чинність разом з Правилами користування електричною енергією, на підставі яких і розроблявся сам договір.

18. Скаржник зауважує, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Доводи позивача

(Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго")

19. Позивач вказує, що 11.06.2018 набрали чинності Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018, пунктом 12 якої Постанова НКРЕ № 28 від 31.07.1996 "Про затвердження Правил користування електричною енергією" втратила чинність. Зазначений нормативний акт є матеріальним, а не процедурним/процесуальним а тому наслідком втрати ним чинності є неможливість подальшого набуття прав за ним, а не припинення прав, які вже були набуті у спосіб та у визначений ним строк, або прав, які могли б набуватись особою в разі належного виконання кореспондуючих обов`язків її контрагентом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

21. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій

Предметом касаційного перегляду у даній справі є питання наявності або відсутності правових підстав для визнання укладеним договору між сторонами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належить і визнання права.

Зазначений в ч. 2 ст. 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України та ст. 648 ЦК України.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об`єднаної палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського від 25.05.2018 у справі № 61/341.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електроенергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до п. 1.7 Правил користування електричною енергією (у відповідній редакції) у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2). Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Споживач електричної енергії зобов`язаний у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією, укласти з останньою договір про спільне використання технологічних електричних мереж та у передбачених цими Правилами випадках договори про технічне забезпечення електропостачання споживача із суб`єктами господарювання та організаціями, електроустановки яких приєднані до цих технологічних електричних мереж (п.п. 20 п.10.2. Правил користування електричною енергією).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та це не заперечувалось сторонами, що відповідач є власником технологічних електричних мереж, які використовуються позивачем для передачі електроенергії ряду субспоживачів, а відтак укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є не правом, а обов`язком відповідача.

Судова колегія звертає увагу, що договір повинен бути розроблений та відповідати типовому договору, який затверджується компетентним органом. Законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови (ч. 4 ст. 179 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 904/2258/18, від 12.04.2018 у справі № 906/316/17 та від 11.12.2018 у справі № 921/375/17-г/14.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що запропонований позивачем проект договору відповідає умовам типового договору.

Крім того, виходячи із системного аналізу положень Правил користування електричною енергією та Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано вказав, що обов`язок складення кошторису витрат, що є додатком до Договору про спільне використання технологічних електричних мереж та відповідно до якого відшкодовуються фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж основному споживачу, покладено саме на власника мереж, що унеможливлює заповнення позивачем додатків до Договору "Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання ДП "ЛДЗ "ЛОРТА" та "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж".

Суд апеляційної інстанції зауважив, що відсутність усіх необхідних даних для заповнення вказаних додатків до договору не скасовують обов`язку сторін укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж, який повинен відповідати типовому договору, затвердженому компетентним органом.

При цьому, відповідач не позбавлений можливості скласти кошторис витрат та врегулювати решту умов Договору про спільне використання технологічних електричних мереж, зокрема додатків до вказаного договору, шляхом укладення між сторонами відповідних додаткових угод, оскільки предметом спору в даній справі було укладення договору відповідно до типового договору, як спосіб захисту майнового права позивача у передбаченому законодавством порядку. Водночас, сторони зобов`язані врегулювати усі істотні умови даного виду договору шляхом переговорів та укладення додаткових угод, а за відсутності згоди - в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 914/31/18 та від 12.04.2018 у справі № 906/316/17.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Спірні правовідносини щодо укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж виникли між сторонами у справі у 2018 році, зокрема проект спірного договору було надіслано позивачем відповідачу 27.04.2018, з позовом у даній справі до господарського суду позивач звернувся 01.06.2018, а постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, якою затверджені ПКЕЕ, втратила чинність з 11.06.2018, тобто вже після звернення позивача до суду.

При цьому, зазначений нормативний акт є матеріальним, а не процедурним/процесуальним а тому наслідком втрати ним чинності є неможливість подальшого набуття прав за ним, а не припинення прав, які вже були набуті у спосіб та у визначений ним строк, або прав, які могли б набуватись особою в разі належного виконання кореспондуючих обов`язків її контрагентом, про що обґрунтовано зазначив позивач у відзиві на касаційну скаргу.

Зважаючи на викладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо суті касаційної скарги

Доводи касаційної скарги щодо порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

22. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА" та необхідність залишення постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у справі № 914/1002/18 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

23. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскарженої постанови апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у справі № 914/1002/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк Судді І.В. Булгакова В.І. Студенець