Історія справи

Постанова КГС ВП від 06.09.2022 року у справі №920/953/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 920/953/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 (колегія суддів: Іоннікова І. А. - головуючий, Михальська Ю. Б., Тарасенко К. В.) і рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2021 (суддя Резніченко О. Ю.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпрес"

до Конотопської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгпрес" (далі - ТОВ "Торгпрес") 01.09.2021 звернулося до суду з позовною заявою до Конотопської міської ради, в якій просило визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 25.03.2015 у редакції, запропонованій позивачем.

1.2. Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що, маючи намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк на тих самих умовах, ТОВ "Торгпрес" направляло відповідачу заяву з доданою до неї додатковою угодою до договору оренди землі від 25.03.2015. Ця заява була отримана відповідачем. Проте Конотопська міська рада після закінчення строку дії договору оренди землі від 25.03.2015 не повідомила позивача про заперечення у його поновленні, а тому ТОВ "Торгпрес" вважало, що договір оренди продовжив свою дію на тих самих умовах і на той самий строк відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Проте, як зазначав позивач, з моменту подання заяви минуло три місяці, а питання щодо продовження дії договору не вирішено.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.11.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022, позовні вимоги ТОВ "Торгпрес" до Конотопської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі - задоволено повністю. Визнано укладеною між Конотопською міською радою та ТОВ "Торгпрес" додаткову угоду від 10.06.2021 до договору оренди у редакції, викладеній у резолютивній частині цього рішення.

2.2. Суд першої інстанції зазначив, що наявні підстави для поновлення договору оренди відповідно до положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки позивач належно виконує свої обов`язки за договором, до закінчення строку дії договору оренди він повідомив відповідача в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, до листа-повідомлення позивач додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись земельною ділянкою, а відповідач письмово не повідомив позивача про відмову в поновленні договору оренди. Суд визнав безпідставними аргументи відповідача щодо неможливості передачі в оренду земельних ділянок у зв`язку з тим, що вони несформовані та відсутні кадастрові номери земельних ділянок, зазначивши, що відповідно до позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2021 у справі № 367/2020/15-ц формування земельних ділянок їх володільцем із присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, тобто позивач може вважатися таким, що набув право "правомірного очікування". Суд відхилив посилання відповідача на те, що його лист від 29.07.2021 № 01-24/2109 є запереченням у поновленні договору оренди, оскільки, за висновком суду, дата складення відповідачем вказаного листа не відповідає встановленому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" місячному терміну для надання заперечення проти поновлення договору оренди.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Конотопська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Торгпрес" відмовити у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Конотопська міська рада зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Скаржник посилається на неможливість укладення додаткової угоди до договору, оскільки земельні ділянки є несформованими як об`єкти цивільних прав, тому така істотна умова договору як об`єкт договору оренди - відсутня. Скаржник вважає, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 13.06.2016 у справі № 570/3056/15-ц, від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012, Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 140/960/15-ц, від 15.03.2018 у справі № 136/2211/15-ц (щодо моменту укладення та набуття чинності договором оренди земельної ділянки); від 08.10.2019 у справі № 904/3167/18, від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18 (щодо алгоритму дій орендодавця для поновлення договору оренди земельної ділянки).

3.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ТОВ "Торгпрес" зазначає про необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги. Зауважує, що орендодавець та орендар врегулювали у договорі свої відносини на власний розсуд, як це передбачено статтею 6 Цивільного кодексу України.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 25.03.2016 між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким позивачу передано в користування на умовах оренди земельні ділянки, загальною площею 0,00364 га, які знаходяться за адресою: м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька (район житлового будинку № 4), м. Конотоп, пл. Конотопських дивізій (поряд з трамвайною зупинкою), м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька (район житлового будинку № 7), м. Конотоп, вул. Будівельників (район житлового будинку № 28), м. Конотоп, вул. Братів Лузанів (район житлового будинку № 56), строком до 25.03.2019 для обслуговування торговельних кіосків. Договір був зареєстрований у Конотопській міській раді 01.04.2016 за № 9.

4.2. 09.06.2020 між сторонами був укладений додатковий правочин до договору оренди, за умовами якого право оренди продовжено на один рік до 09.06.2021, а також були внесені зміни щодо переліку земельних ділянок, які передані в оренду, а саме виключена земельна ділянка за адресою: м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька (район житлового будинку № 4).

4.3. Згідно з пунктом 8 договору оренди передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі.

4.4. Суди зазначили, що, маючи намір на поновлення договору, позивач направив на адресу відповідача заяву від 05.05.2021, додавши до неї додаткову угоду. Проти факту отримання заяви та проекту додаткової угоди 05.05.2021 відповідач не заперечував у відзиві на позов.

4.5. Суди зауважили, що, за твердженням позивача, протягом місяця з дня отримання вказаної заяви та додаткової угоди, як це регламентовано частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", тобто до 05.06.2021, з боку відповідача жодної пропозиції щодо неприйнятності умов запропонованої позивачем додаткової угоди на адресу позивача не надійшло. При цьому відповідачем вказаних обставин належними та допустимими доказами не спростовано.

4.6. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

5.2. У цій справі № 920/953/21, що розглядається, предметом позову є матеріально-правові вимоги ТОВ "Торгпрес" про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.3. Звертаючись до правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

5.4. Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

5.5. Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

5.6. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

5.7. Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

5.8. У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

5.9. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проєкт додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

5.10. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц).

5.11. Суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, встановили, що ТОВ "Торгпрес" дотрималося процедури поновлення договору оренди на новий строк, завчасно повідомило орендодавця про намір продовжити орендні правовідносини з додаванням проєкту відповідної додаткової угоди, орендар продовжує належним чином користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, проте Конотопська міська рада не прийняла рішення про поновлення договору оренди або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору у строки, встановлені законом. Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, тобто позивач може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", суди зазначили про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, викладеній у резолютивній частині судового рішення.

5.13. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 13.06.2016 у справі № 570/3056/15-ц, від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012, Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 140/960/15-ц, від 15.03.2018 у справі № 136/2211/15-ц (щодо моменту укладення та набуття чинності договором оренди земельної ділянки); від 08.10.2019 у справі № 904/3167/18, від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18 (щодо алгоритму дій орендодавця для поновлення договору оренди земельної ділянки).

5.14. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.15. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.16. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.17. У постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 у справі № 570/3056/15-ц (провадження 6-643цс16) предметом позову були вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі. Скаржник посилається на висновки, які, на його думку, не були враховані судом апеляційної інстанції: "цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Виходячи з положень статті 638 Цивільного кодексу України, статей 125 126 Земельного кодексу України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації."

Конотопська міська рада зазначає, що подібні висновки неодноразово застосовувалися судом касаційної інстанції у постановах від 13.02.2018 у справі № 140/960/15-ц (за позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки), від 15.03.2018 у справі № 136/2211/15-ц (за позовом про визнання договору оренди землі припиненим), від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012 (за позовом про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та зобов`язання повернути земельні ділянки). За твердженням скаржника, наведені висновки слід було врахувати під час вирішення цієї справи.

5.18. Зважаючи на предмет та підстави позовів (як фактичні, так і правові), фактичні обставини, встановлені у справах № 570/3056/15-ц, № 140/960/15-ц, № 136/2211/15-ц, № 0426/14068/2012 та у цій справі № 920/953/21, що розглядається, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у цих справах не є подібними зі справою № 920/953/21, що розглядається, оскільки предмет позову, фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує підстави позову у цій справі, а також спірні правовідносини (правовідносини щодо поновлення договору оренди земельної ділянки) та відповідно їх правове регулювання є неподібним зі справами № 570/3056/15-ц, № 140/960/15-ц, № 136/2211/15-ц, № 0426/14068/2012. Спірним у цій справі № 920/953/21, що розглядається, є застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", а у справах, на які посилається скаржник, спірним було застосування положень статті 638 Цивільного кодексу України, статей 125 126 Земельного кодексу України та встановлення обставин набуття чинності договором оренди земельної ділянки.

5.19. У постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 904/3167/18, на яку посилається скаржник, за позовом Селянського (фермерського) господарства "Чайка" до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про поновлення дії договору оренди земельної ділянки викладені висновки щодо правових підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки, а саме:

"Законодавець у частині 5 статті 33 Закону визначив алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на предмет відповідності вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення."

У справі № 904/3167/18 Суд погодився з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки суди встановили, що позивач просив поновити договір оренди землі на підставі приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" на змінених умовах, щодо яких сторони не дійшли згоди.

5.19. У постанові Верховного Суду від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Узун" до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконною відмови у поновленні договору оренди землі, укладеного між Новомиколаївською районною державною адміністрацією Запорізької області та СФГ "Узун", та про визнання укладеною додаткової угоди № 3 про поновлення терміну дії договору оренди на умовах поданого позивачем проєкту у редакції, наведеній у позовній заяві, викладено висновок, на який посилається скаржник у касаційній скарзі: "Для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частина 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі") або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі")."

У справі № 908/2314/18, на яку посилається скаржник, Верховний Суд ухвалив нове рішення про відмову в позові про визнання укладеною додаткової угоди № 3 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки. Водночас Суд погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення інших позовних вимог. Суд касаційної інстанції зазначив, що, задовольняючи позовні вимоги у частині визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії спірного договору, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. У справі № 908/2314/18 суди встановили, що відповідач ухилився від укладення додаткової угоди про продовження дії договору на нових узгоджених сторонами умовах, направивши лист-повідомлення, в якому повідомив позивачеві про відмову у продовженні терміну дії договору (поновленні договору) у зв`язку із недосягненням домовленості щодо істотних умов.

5.20. У цій справі № 920/953/21, що розглядається, суди встановили, що відповідач письмово не повідомив позивача про відмову в поновленні договору оренди. Посилання відповідача на те, що лист від 29.07.2021 № 01-24/2109 є запереченням у поновленні договору оренди, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки зазначив, що дата складення відповідачем вказаного листа не відповідає встановленому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" місячному терміну для надання заперечення проти поновлення договору оренди.

5.21. Отже, на відміну від обставин, установлених у справах № 904/3167/18 та № 908/2314/18, у справі № 920/953/21, що розглядається, суди установили ненадання протягом одного місяця після закінчення строку договору орендодавцем листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. Тому висновки судів у справі № 920/953/21 про задоволення позовних вимог не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у справах № 904/3167/18 та № 908/2314/18.

5.22. Оскільки суди встановили, що ТОВ "Торгпрес" дотрималося процедури поновлення договору оренди на новий строк, завчасно повідомило орендодавця про намір продовжити орендні правовідносини з додаванням проєкту відповідної додаткової угоди, продовжує належним чином користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, а Конотопська міська рада не прийняла рішення про поновлення договору оренди або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору протягом одного місяця після закінчення строку договору, Верховний Суд вважає, що суди дійшли правильного висновку про наявність в цьому випадку правових підстав для задоволення позовних вимог.

5.23. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

5.24. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Конотопської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 і рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2021 у справі № 920/953/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак