Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.01.2018 року у справі №904/7287/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/7287/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Стам",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східний офіс Держаудитслужби

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 27.11.2017

у складі колегії суддів: Орєшкіна Е.В. (головуючий), Широбокова Л.П., Подобєд І.М.

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

від 07.09.2017

у складі судді Воронько В.Д.

у справі № 904/7287/17

за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Стам"

про стягнення 5 035, 59 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 24.04.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2017 у справі №904/7287/17 в порядку Господарського кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/7287/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2018.

3. Ухвалою Верховного суду від 15.05.2018 поновлено Головному управлінню Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області строк на касаційне оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2017, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та ухвалено здійснити перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2017 у справі №904/7287/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східний офіс Держаудитслужби поштовою кореспонденцією надіслала відзив на касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 526, 626, 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та процесуального права - статей 34, 43 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. У липні 2017 року Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Стам" (далі - відповідач) з вимогою про стягнення 5035,59 грн. як зайво витрачених на ремонт будівлі в результаті завищення обсягів виконаних підрядних робіт.

7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через неправомірне завищення вартості робіт, що було виявлено під час здійснення ревізії Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати збитки позивачу в розмірі 5 035, 59 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. 07.09.2017 Господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

9. Судом першої інстанції встановлено:

- між Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стам" (далі - підрядник, відповідач) укладено чотири договори на виконання підрядних робіт загальну суму 138 046, 80 грн., а зокрема: від 06.11.2012 №198 на виконання ремонтних робіт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Поля, 1 на загальну суму 29 098, 80 грн. з ПДВ; від 09.11.2012 №0911/1 на виконання ремонтних робіт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Поля, 1 на загальну суму 70 430, 40 грн. з ПДВ; від 04.06.2013 №0406/01 на виконання поточних ремонтних робіт кімнати прийому громадян у справах біженців, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червона Площа, 2а на загальну суму 16 370, 40 грн. з ПДВ; від 25.03.2013 №93 на виконання поточних ремонтних робіт будівлі, що находиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червона Площа, 2а, на загальну суму 22 147, 20 грн. з ПДВ, які є типовими та укладені на одних умовах, відповідно до яких підрядник зобов'язаний виконати ремонтні роботи будівлі, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані належним чином роботи (пункти 1.1), договірна ціна сформована відповідно до ДБН Д. 1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва" та є твердою (пункти 2.2 договорів), підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, що є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (пункти 5.4);

- сторонами підписані акти приймання виконаних робіт №1 від 26.03.2013 за березень 2013 року (договір №93 від 25.03.2013); акт від 10.06.2013 за червень 2013 року (договір №0406/1 від 04.06.2013); акт №1 від 06.11.2012 за листопад 2012 року (договір №198 від 06.11.2012); акт №2 від 09.11.2012 за листопад 2012 року (договір №0911/1 від 09.11.2012), без зауважень зі сторони замовника як щодо обсягів, так і щодо якості виконаних відповідачем робіт;

- з 30.05.2016 по 17.06.2016 в Головному управлінні Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відбулась ревізія Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровської області, за результатами якої встановлено ряд порушень та недоліків, а саме: до актів здачі-приймання виконаних ремонтних робіт (ф. №КБ-2в) включено недостовірні дані, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 5 035, 59 грн., чим нанесено збитків державному бюджету на відповідну суму, про що складено акт від 29.06.2016 №08-20/22.

10. Рішення суду мотивовано тим, що факт виконання сторонами умов договорів на виконання ремонтних робіт, які за своєю суттю є договорами будівельного підряду, підтверджений матеріалами справи, сторонами не оспорений, позивачем не заперечено, що відповідач своєчасно та належним чином виконав роботи за договором, що не перевищує обумовлену сторонами ціну договору; підписання актів приймання виконаних робіт представниками сторін без зауважень свідчить про належне виконання підрядником умов договорів підряду та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об'ємів та вартості відповідно до умов договорів; акт перевірки фіксує факт її проведення та результати, однак, не є належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором, не впливає на умови укладених між сторонами договорів і не може їх змінювати.

11. Приймаючи рішення суд першої інстанції керувався статтями 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 509, 525, 526, 844, 875 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 33, 34 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, до набрання чинності Законом України №2147-VІІI від 03.10.2017.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

12. 27.11.2017 Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області залишив без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2017 у справі №904/7287/17 залишив без змін.

12.1. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- зобов'язання за договорами підряду сторонами виконані повністю, передачу-приймання виконаних будівельних робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, які підписані та скріплені печатками сторін, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами у договорах підряду;

- посилаючись на завищення в актах виконаних будівельних робіт обсягів фактично виконаних відповідачем робіт, позивач не підтвердив у встановленому порядку факту відповідного порушення відповідачем зобов'язань за договорами;

- апеляційним судом спростовані доводи позивача про те, що йому відповідачем завдані збитки, з огляду на відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення, відповідно до статті 224 ГК України, та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, зокрема, позивачем не доведено наявності збитків у певному розмірі та протиправності поведінки відповідача, оскільки свої зобов'язання за договорами відповідач виконав в повному обсязі, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані замовником будівельних робіт без зауважень, а неправомірність включення до них даних про обсяги виконання окремих видів робіт у встановленому порядку не доведена, що у сукупності унеможливлює стягнення з відповідача 5 035, 59 грн. в якості збитків;

- акт ревізії лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась; він не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договорами та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може обмежувати права та обов'язки сторін щодо виконання зобов'язань за договорами і змінювати їх умови, в тому числі щодо ціни договору; не є належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за договорами та спричинення збитків позивачу; не доводить протиправності поведінки відповідача (невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов'язків за договорами підряду), що у сукупності з встановленими вище обставинами справи унеможливлює застосування до нього такого виду відповідальності як відшкодування завданих збитків.

12.2. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача суми завищеної вартості виконаних робіт за договорами підряду.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

13. Скаржник доводив, що судові рішення першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням положень статей 224, 225 ГК України, статей 525, 526, 853 ЦК України та статтями 32-34 ГПК України.

14. Скаржник аргументував, що судами не надана оцінка тим обставинам, що внаслідок включення до первинних документів недостовірних даних, що призвело до завищення вартості будівельних робіт, позивачем зайво сплачені кошти відповідачу за будівельні роботи, чим порушено вимоги статей 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.16 наказу Міністерства фінансів України №388 від 24.05.1995 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" та призвело до збитків на відповідну суму.

Доводи інших учасників справи

15. Східний офіс Держаудитслужби у відзиві на касаційну скаргу погодився з її доводами, просив її задовольнити та скасувати оскаржувані рішення.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

16. Цивільний кодекс України

Частина 2 статті 11 - підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 22 - збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ) (частина 2 пункт 1).

Частина 1, 2 статті 509 - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 526 - зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 627 - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 628 - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 837 - за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 2 статті 845 - якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Частина 1 статті 853 - замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частина 1 статті 875 - за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частина 4 статті 882 - передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

17. Господарський кодекс України

Стаття 224 - учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 статті 225 - до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

18. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №1798-ХІІ 06.11.1991, чинній до 15.12.2017

Частини 1-2 статті 32 - доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 33 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частина 1 статті 34 - господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 статті 43 - господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

19. З огляду на компетенцію касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України Суд вважає прийнятними доводи скаржника про порушення в цілому вимог статей 22, 509, 526, 626, 837, 882 ЦК України, статей 224, 225 ГК України, статей 32-34 ГПК України в редакції до 15.12.2017, є прийнятними.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

20. Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, укладення якого та умови якого, як зазначено вище, передбачені та не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується з обов'язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України.

21. Судами встановлено, що спірні договори за своєю правовою природою є договорами будівельного підряду, за умовами яких сторонами було досягнуто домовленість про те, що договірна ціна за договорами визначається відповідно до ДБН Д. 1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва" та є твердою, платежі замовник здійснює на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.

22. З аналізу статей 526, 610, 837, 844, 853, 857, 882 ЦК України вбачається, що на підставі договору підряду у підрядника виникає обов'язок на свій ризик виконати певну роботу - збудувати і здати об'єкт або виконати інші будівельні роботи у встановлений строк за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

23. Судами встановлено та позивачем не заперечувалось, що зобов'язання за договорами підряду сторонами виконані повністю, передачу-приймання виконаних будівельних робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, які підписані та скріплені печатками сторін, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами у договорах підряду.

24. Судами встановлено, що позовні вимоги позивача мотивовані тим, що через неправомірне завищення вартості робіт, що було виявлено під час здійснення ревізії Державною фінансовою інспекцією 30.05.2016-17.06.2016, яка проведена через 4 роки по завершенню виконання підрядних робіт у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати збитки, які визначені виходячи із здійснення надмірної сплати за будівельні роботи.

25. Враховуючи положення статей 22 ЦК України та 224 ГК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; факту збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини. В цьому випадку на позивача покладено обов`язок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок, на відповідача - відсутність його вини у настанні збитків.

26. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивачем не доведено наявності збитків у певному розмірі та протиправності поведінки відповідача належними доказами, оскільки свої зобов'язання за договорами відповідач виконав в повному обсязі ще у 2012 році, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані замовником будівельних робіт без зауважень.

27. Посилання скаржника, як на беззаперечну підставу для стягнення з відповідача збитків, на те, що в результаті ревізії Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровської області, за результатами якої встановлено ряд порушень та недоліків, а саме до актів здачі-приймання виконаних ремонтних робіт (форма №КБ-2в) включено недостовірні данні, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 5 035, 59 грн., чим нанесено збитків державному бюджету на відповідну суму, про що складено акт від 29.06.2016 №08-20/22, Суд вважає необґрунтованими, такими, що спростовані судами попередніх інстанцій та зазначає, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, отже не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

28. З огляду на те, що касаційним судом не встановлено порушення вимог статей 34, 43 ГПК України, висновки судів прийняті з дотриманням принципів змагальності та диспозитивності у господарському процесі, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведення позивачем складу цивільного правопорушення (збитків, причинно-наслідкового зв'язку, наявності фактичних обставин порушення договірних зобов'язань відповідачем), необхідності застосування щодо нього стягнення збитків, як правового наслідку порушення зобов'язання, відповідно до статей 22, 611, 614, 623 ЦК України та статті 224 ГК України.

А.3. Мотиви відхилення доводів касаційної скарги

29. Доводи скаржника про порушення судами вимог статей 34, 43 ГПК України, яке полягало, на думку скаржника, в неповній оцінці судом встановлених ним обставин справи в їх сукупності, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає необґрунтованими та такими, що зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

30. Суд відхиляє доводи скаржника відповідно до пунктів 13-14 мотивувальної частини даної постанови, що підтверджується висновками пунктів 20-28 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

31. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду від 27.11.2017 та рішення суду першої інстанції від 07.09.2017 як таких, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

32. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та залишає без змін оскаржувані судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2017 у справі №904/7287/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк