Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.02.2019 року у справі №910/15357/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/15357/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - фізичної особи - підприємця Буханистої Світлани Василівни (далі - Підприємець) - не з'яв.,

відповідача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ ХОУМ" (далі - Товариство) - Руденко В.О. - адвокат (посвідчення від 26.02.2013 № 4596),

розглянув касаційну скаргу Товариства

на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2018

(суддя Літвінова М.Є.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018

(головуючий суддя Сулім В.В., судді Чорногуз М.Г. і Агрикова О.В.)

зі справи № 910/15357/17

за первісним позовом Підприємця

до Товариства

про стягнення 2 650 574, 66 грн. та

за зустрічним позовом Товариства

до Підприємця

про визнання договору недійсним.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Первісний позов було подано про стягнення 2 650 574,66 грн. заборгованості за договором про надання послуг із впровадження CRM-системи від 01.06.2016 № 20160601. Зустрічний позов було подано про визнання недійсним договору про надання послуг з впровадження CRM-системи № 20160601 від 01.06.2016.

2. Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2018: у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено; визнано недійсним договір про надання послуг із впровадження CRM-системи від 01.06.2016 № 20160601; стягнуто з Підприємця на користь Товариства 1 600 грн. витрат зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018: заяву Товариства про розподіл судових витрат задоволено частково; стягнуто з Підприємця на користь Товариства: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 61 276,75 грн.; витрати, пов'язані із проведенням експертизи, в розмірі 595,20 грн.; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, в розмірі 1 500 грн.

4. Додаткове рішення та постанова судів попередніх інстанцій мотивовані наявністю підстав для зменшення розміру витрат Товариства на професійну правничу допомогу на 50% від попередньо заявленої суми та судових витрат, понесених стороною у даній справі, оскільки таке рішення відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати частково додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 і змінити рішення в частині визначення загальної суми судових витрат, які підлягають задоволенню, та стягнути з Підприємця на користь Товариства: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000 грн.; фактичні витрати, що пов'язані з виконанням комплексу дій за виконану роботу за договором про надання правових послуг від 09.10.2017 № 38/17, у розмірі 2 553,51 грн.; витрати, пов'язані із проведенням експертизи, у розмірі 1 190,40 грн.; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, в розмірі 3 000 грн., не передаючи справи на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Судами попередніх інстанцій не було враховано правової сутності "попереднього заявлення судових витрат", а визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу в межах суми попереднього розрахунку, не зважаючи на остаточну суму понесених витрат, що є невірним з огляду на положення статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7. Судами попередніх інстанцій не зазначаються підстави зменшення фактичних судових витрат, реально понесених стороною та документально підтверджених, які повинні підлягати компенсації, з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 126 ГПК України, у розмірі фактично понесених.

8. Заявлені витрати на правову допомогу цілковито відповідають вимогам співмірності, тобто вимогам, передбаченим положенням частини четвертої статті 126 ГПК України. Судові витрати у даній справі є фактичними, неминучими та повністю обґрунтованими.

9. Судами попередніх інстанцій не були дотримані вимоги частини четвертої статті 129 ГПК України.

Позиція Підприємця

10. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. За твердженням Товариства, у зв'язку з розглядом у господарському суді міста Києва справи № 910/15357/17 ним були понесені судові витрати у загальній сумі 128 343,91 грн., з яких: витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 600 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000 грн.; фактичні витрати, що пов'язані з виконанням комплексу дій за виконану роботу по договору про надання правових послуг від 09.10.2017 №38/7, у розмірі 2 553,51 грн.; витрати, пов'язані із проведенням експертизи, в розмірі 1 190 грн.; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, в розмірі 3 000 грн.

12. Представництво Товариства у господарському суді міста Києва у справі № 910/15357/17 здійснювалося адвокатом Лискою П.О.

Гонорар адвоката Лиски П.О. визначений у відповідності до умов договору про надання правових послуг від 09.10.2017 № 38/17 та умов додаткової угоди №1 до даного договору.

13. Матеріали справи містять: звіти по договору про надання правових послуг від 09.10.2017 №3817 від адвоката Лиски П.О.; акти здачі-приймання до договору про надання правових послуг від 09.10.2017 № 38/17; рахунки; платіжні доручення, що підтверджують в повному обсязі понесення витрат на оплату гонорару адвокату в межах судового розгляду справи № 910/15357/17.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору про надання правових послуг від 09.10.2017 № 38/17 сторони погодили додаткові фактичні витрати, що пов'язані з виконанням комплексу дій за виконану роботу за даним договором, у розмірі 2 553, 51 грн.

14. Суди попередніх інстанцій, оцінивши витрати Товариства з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, дійшли висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат Товариства на професійну правничу допомогу на 50 % від попередньо заявленої суми та судових витрат, понесених стороною у справі № 910/15357/17.

15. Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2018 вирішено питання щодо розподілу судового збору у сумі 1 600 грн., тому вимоги Товариства в цій частині не підлягають задоволенню.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).

ГПК України:

стаття 15:

- суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо;

стаття 123:

- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;

частини перша - четверта статті 126:

- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, Підприємець не надав. Між тим, суди попередніх інстанцій дослідили додані до заяви про розподіл судових витрат докази (звіти по договору про надання правових послуг від 09.10.2017 №3817, акти здачі-приймання робіт, рахунки, платіжні доручення) та не встановили недотримання Товариством (його представником) вимог частини третьої статті 126 ГПК України.

Поряд з цим, аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

18. Суди попередніх інстанцій з посиланням на докази зі справи, а також встановивши обставини здійснення адвокатом Лискою П.О. фактичного представництва інтересів Товариства в суді на підставі відповідного договору, дійшли висновку про доведеність вказаних витрат, здійснених Товариством.

19. Вирішуючи питання про співмірність заявлених Товариством до стягнення з Підприємця судових витрат, суди послалися на норму статті 15 ГПК України та, застосувавши критерії пропорційності і розумності, дійшли обґрунтованого висновку, що вказаним критеріям відповідає сума, яка дорівнює 50 % від попередньо заявленої Відповідачем до стягнення вартості таких судових витрат.

20. Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши подані Товариством докази (звіти по договору про надання правових послуг від 09.10.2017 №3817, акти здачі-приймання робіт, рахунки, платіжні доручення) дійшли висновку про те, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат Товариства на професійну правничу допомогу на 50% від попередньо заявленої суми та судових витрат, понесених стороною у даній справі, а доводи Товариства щодо його незгоди з такою співмірністю перебувають поза межами повноважень суду касаційної інстанції, оскільки суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Доводи Товариства про те, що суд може зменшити суму судових витрат виключно за клопотанням іншої сторони судового провадження вже належним чином спростовано судом апеляційної інстанції з посиланням на приписи ГПК України та практику Європейського суду з прав людини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Звертаючись з касаційною скаргою, Товариство не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

23. Оскільки Товариством не було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", то в даному разі відсутній предмет розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ ХОУМ" залишити без задоволення, а додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 зі справи № 910/15357/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков