Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.07.2019 року у справі №925/1370/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/1370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Кондратова І. Д., Кролевець О. А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О. О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни

на рішення Господарського суду Черкаської області

(суддя - Чевгуз А. В. )

від 20.02.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пашкіна С. А.; судді: Мартюк А. І., Калатай Н. Ф. )

від 04.06.2019

у справі № 925/1370/18

за позовом Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище

до Фізичної особи-підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни

про визнання договору купівлі-продажу теплової енергії укладеним,

за участю представників учасників справи:

позивача - Шляпін О. Ю.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Монастирище звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни про визнання договору купівлі-продажу теплової енергії №78-ТІ від 20 листопада 2018 року на потреби опалення нежитлових приміщень (магазин) № 20,21, що знаходяться у структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеним на умовах проекту договору, поданого Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" міста Монастирище.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач отримує теплову енергію, що постачається позивачем, для опалення нежитлових приміщень, але відмовляється від укладення договору купівлі-продажу постачання теплової енергії.

2. Зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.02.2019 позов задоволено повністю. Суд визнав укладеним між Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" міста Монастирище та Фізичною особою-підприємцем Ляхевич Тетяною Вікторівною договір купівлі-продажу теплової енергії №78-ТІ від
20.11.2018 на нежитлові приміщення (магазин) №20 і №21, що знаходяться в структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, на умовах проекту договору, поданого Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" міста Монастирище.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2019 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

-Фізична особа-підприємець Ляхевич Тетяна Вікторівна є власником квартир АДРЕСА_1, що підтверджується копією витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно та не заперечується відповідачем;

-рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради №91 від 26.05.2011 квартири АДРЕСА_1 виведено із житлового фонду;

-відповідно до п. 3 вказаного рішення гр. Ляхевич Т. В. рекомендовано укласти договори на обслуговування нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 з комунальними службами;

-відповідно до рішень господарського суду у справі №925/869/14 від 16.10.2014 та у справі №925/262/17 від 12.04.2017 з Фізичної особи-підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни на користь позивача стягнуто вартість спожитої теплової енергії за вказаним нежитловим приміщенням;

-29.11.2018 позивач надіслав відповідачу два екземпляри договору купівлі-продажу теплової енергії на нежитлові приміщення, власниками яких є відповідач. Проте, відповідач листом від 19.12.2018 відмовилась від укладення запропонованого договору та не надіслала позивачу протоколу розбіжностей.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- нежитлові приміщення (магазин) № 20 і № 21 знаходяться в структурі багатоквартирного житлового АДРЕСА_1 розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку. Постачання теплової енергії в даний будинок здійснюється централізовано. Внутрішньобудинкова система, по якій здійснюється поставка теплової енергії до квартир та інших приміщень, є єдиною внутрішньобудинковою системою, відповідно до будівельних норм. Так як відключення споживача теплової енергії від централізованих мереж є зміною схеми мереж, то таке відключення можливе лише за згодою органів або посадових осіб, до відання яких відноситься контроль за безпечним функціонуванням системи;

-система опалення вказаних приміщень є невід'ємною частиною системи опалення будинку, розташованого за вказаною адресою (копія акту обстеження знаходиться в матеріалах справи). Для повного відключення окремих приміщень у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 від централізованої системи теплопостачання відсутні як правові підстави, так і технічні можливості;

-через єдину централізовану систему опалення здійснюється відпуск теплової енергії в житловий будинок АДРЕСА_1. Отже, оскільки у нежитлових приміщеннях (магазині) № 20 і № 21 тепловіддаючі поверхні наявні, то відповідач отримує теплову енергію;

-у нежитлових приміщеннях (магазині) № 20 і № 21, які знаходяться у структурі багатоквартирного житлового будинку відсутня будь-яка індивідуальна система опалення - електрична газова, тощо. Вказані обставини підтверджуються листами Монастирищенського РЕМ та УЕГГ, які знаходяться в матеріалах справи;

-рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 29.01.2015 №11 про надання дозволу на від'єднання від внутрішньобудинкових тепломереж та влаштування індивідуального (автономного) електричного теплопостачання магазину "Перлина" (колишні квартири АДРЕСА_1) визнано нечинним та скасовано. З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено факт відключення квартир, які переобладнані під магазин у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення і не доведено відсутність можливості споживати теплову енергію від централізованої системи теплопостачання.

2.5. Окрім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що не можуть бути покладені в основу рішення доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що між Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" міста Монастирище та Фізичною особою - підприємцем Ляхевич Тетяною Вікторівною, яка є власником нежитлових приміщень 20,21, які знаходяться в структурі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та інженерне обладнання яких приєднано до внутрішньо будинкової системи централізованого опалення цього будинку, має бути укладений договір про надання житлово-комунальних послуг, який повинен відповідати формі та змісту (умовам) типового договору про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2015 року №630, з огляду на таке.

Позивачем доведено належними доказами факт споживання відповідачем теплової енергії. Фізична особа-підприємець - Ляхевич Т. В. отримує теплову енергію не для задоволення власних житлово-побутових потреб, а для здійснення підприємницької діяльності у приміщеннях, які фактично є нежитловим, а тому між відповідачем і позивачем має бути укладено саме договір купівлі-продажу теплової енергії.

2.6. Також суди попередніх інстанцій врахували те, що відповідачем не було складено та надіслано позивачеві відповідно до вимог статті 181 Господарського кодексу України протоколу розбіжностей, у зв'язку з чим було відхилено заперечення Фізичної особи-підприємця - Ляхевич Т. В. на умови договору, викладені в редакції позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 та рішенням Господарського суду Черкаської області від
20.02.2019, Фізична особа-підприємець - Ляхевич Т. В. подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема частину 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, частину 6 статті 13, пункт 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки не розглянуто всіх аргументів відповідача, а також не враховано правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Монастирище просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

3.4. На адресу суду 02.09.2019 від Фізичної особи-підприємець - Ляхевич Т. В. надійшла заява про врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/7024/17.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище до Фізичної особи - підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни про визнання договору купівлі-продажу теплової енергії №78-ТІ від 20 листопада 2018 року на потреби опалення нежитлових приміщень (магазин) № 20,21, що знаходяться у структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеним на умовах проекту договору, поданого Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" міста Монастирище.

Матеріально-правовою підставою позову Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" міста Монастирище визначено частину 3 статті 179, статтю 187 Господарського кодексу України, а також статті 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", з урахуванням положень яких позивач наполягає на обов'язковості укладення спірного договору в силу прямої статті 24, 25 Закону України "Про теплопостачання".

4.3. Спори, що виникають при укладенні господарських договорів, поділяються на:

- спори про спонукання до укладення договору, якщо одна із сторін ухиляється від укладення договору;

- спори по умовах договору у випадку, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов договору і передали спір на розгляд господарського суду.

Ці категорії охоплюються поняттям переддоговірних спорів, оскільки спори виникають з приводу встановлення договірних відносин або з приводу окремих умов господарського договору.

Спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною укласти договір:

- через пряму статті 24, 25 Закону України "Про теплопостачання";

- на підставі обов'язкового для виконання акта планування (в тому числі державного замовлення), який видано компетентним органом.

У випадку ухилення суб'єкта господарювання від оформлення договору, який ґрунтується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов'язковим через пряму статті 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", господарський суд за позовом іншої сторони ухвалює рішення про спонукання до укладення договору або про укладення договору на певних умовах.

4.3. Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма статті 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до частини 9 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

4.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Монастирище звернулося до Фізичної особи - підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни з пропозицією про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17 зазначила, що з огляду на відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії такий договір повинен укладатися з урахуванням норм законодавства, що регулюють відносини у сфері теплопостачання (Закон України "Про теплопостачання", Правила № 1198) та з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 Цивільного кодексу України.

Разом з тим суди попередніх інстанцій, не надавши оцінку умовам запропонованого позивачем проекту договору на відповідність їх зазначеним нормам чинного законодавства, дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

4.5. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17 викладено правову позицію, згідно з якою частина 4 статті 19, частина 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" містять загальне правило про необхідність споживання теплової енергії на підставі договору для суб'єктів, теплоспоживче обладнання яких (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввод приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі, за наявності у цих суб'єктів індивідуального приладу обліку теплової енергії, тоді як відносини зі споживання теплової енергії фізичними особами, що мають статус суб'єкта господарювання, та/або юридичними особами, житлові/нежитлові приміщення яких розмішені у складі багатоквартирного будинку і які є її кінцевими споживачами, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Обов'язковим для учасників таких відносин є укладення договору відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №
630.

Наведеного висновку Суд дійшов з урахуванням таких норм чинного законодавства.

Так, відповідно статті 1 Закону України "Про теплопостачання" саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Частиною 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1 Правил № 1198 вони визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (пункт 2 цих Правил).

Згідно з пунктом 3 Правил № 1198, споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил № 1198).

Відповідно до пункту 7 Правил № 1198 усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Пунктом 17 Правил № 1198 визначено, що для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.

З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій не було перевірено та не встановлено чи теплоспоживче обладнання відповідача (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввод приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі та чи наявний у споживача прилад обліку теплової енергії; чи відповідач використовує отриману від позивача теплову енергію для виробничих потреб, тобто відмінних від предмета надання житлово-комунальних послуг, чи відповідач є кінцевим споживачем наданої йому послуги з опалення та не здійснює її використання для інших потреб.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.3. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, надати оцінку умовам запропонованого позивачем проекту договору на відповідність їх знормам чинного законодавства, перевірити та встановити чи теплоспоживче обладнання відповідача (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввод приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі та чи наявний у споживача прилад обліку теплової енергії; чи відповідач використовує отриману від позивача теплову енергію для виробничих потреб, тобто відмінних від предмета надання житлово-комунальних послуг, чи відповідач є кінцевим споживачем наданої йому послуги з опалення та не здійснює її використання для інших потреб. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2019 у справі № 925/1370/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді І. Кондратова

О. Кролевець