Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.08.2019 року у справі №922/3412/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3412/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Міщенко І. С., за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І., та відсутністю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателіт-25" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 у справі № 922/3412/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателіт-25" до Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Харківського національного університету радіоелектроніки за участю Прокуратури Харківської області, про визнання договору продовженим,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателіт-25" звернулось з позовною заявою, в якій (згідно з подальшим уточненням) просило суд зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області внести зміни в договір оренди шляхом укладення додаткової угоди про викладення п. 10.1 договору в такій редакції: "Цей договір продовжено строком на п'ять років, тобто до 01.10.2022".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2019, в позові відмовлено.

Судами встановлено, що 01.11.2012 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателіт-25" (орендар) уклали договір оренди № 4303-Н, на умовах якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення на першому поверсі 4-х поверхової будівлі гуртожитку загальною площею 145,3 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 10, що знаходиться на балансі Харківського національного університету радіоелектроніки (балансоутримувач).

Відповідно до п. 10.1. договір укладено строком на 2 роки 11 місяців і діє до
01.10.2015.

Додатковою угодою від 05.04.2016 № 1 до договору оренди № 5303-Н/1 змінено п.
1.1, погоджено, що предметом договору є окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення на першому поверсі 4-х поверхової будівлі гуртожитку, загальною площею 154,5 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 10.

Додатковими угодами від 05.04.2016 та від 28.07.2016 сторонами вносились зміни до п. 10.1. договору щодо строку дії договору; останньою угодою строк дії договору продовжено до 01.10.2017.

Маючи на меті продовження орендних правовідносин шляхом внесення змін до п.
10.1. договору та продовження терміну дії договору оренди на 5 років, тобто до
01.10.2022, орендар направив орендодавцю лист від 23.08.2017 з відповідною пропозицією, обґрунтованою положеннями ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Посилаючись на відсутність відповіді орендодавця на надісланий лист, орендар звернувся до суду за захистом свого порушеного переважного права на укладення договору оренди.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, господарські суди обох інстанцій з'ясували, що відповідач надав відповідь на пропозицію позивача у листі від
05.09.2017 №43-4745, в якому зазначив, що листом від 30.08.2017 №43-4627 направив на адресу позивача 3 примірники акта приймання-передачі нерухомого майна щодо розірвання вищенаведеного договору оренди на підставі повідомлення від Міністерства освіти і науки України (орган управління) про те, що в подальшому договір оренди продовжено не буде, оскільки останнє має намір використовувати орендоване приміщення для власних потреб.

Також судами встановлено, що листом Харківського національного університету радіоелектроніки від 29.06.2017 №04/27-1508 позивача повідомлено про те, що університет має намір використовувати зазначене в договорі приміщення у власних потребах.

Крім того листом №1/11-7538 від 27.07.2017 власник орендованого майна - Міністерство освіти і науки України - повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавця), Харківський національний університет радіоелектроніки (балансоутримувача) та ТОВ "Сателіт-25" (орендаря) про те, що у подальшому спірний договір оренди продовжено не буде, оскільки власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб.

Наведений лист Міністерства освіти і науки України від 27.07.2017 №1/11-7538 Регіональне відділення Фонду державного майна України отримало 10.08.2017, після чого листом від 30.08.2017 №43-4627 повідомило орендаря про те, що в подальшому договір оренди продовжено не буде, оскільки власник має намір використовувати орендоване приміщення для власних потреб.

Листом від 12.09.2017 №43-4846 Регіональне відділення Фонду державного майна направило на адресу ТОВ "Сателіт-25" лист Міністерство освіти і науки України від 27.07.2017 №1/11-7538 щодо припинення дії договору оренди.

Листом від 31.10.2017 Харківський національний університет радіоелектроніки, попередив орендаря про намір припинити договір оренди та просив негайно звільнити орендовані приміщення.

Однак, у зв'язку з тим, що у відповідності до договору оренди його сторонами є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Сателіт-25" (Харківський національний університет радіоелектроніки є балансоутримувачем), і вони не повідомляли одна одну про припинення договору у період з 02.10.2017 по 01.11.2017, суди обох інстанцій дійшли висновку, що договір оренди автоматично продовжено на той самий строк та на тих саме умовах, тобто до 01.10.2018.

Разом з цим, відмовляючи в позові щодо внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди про продовження дії договору строком на п'ять років, тобто до 01.10.2022, суди обох інстанцій зазначили, що матеріалами справи спростовано доводи позивача про відсутність відповіді відповідача на надіслану пропозицію. Також, за висновками судів, позивачем не доведено факт порушення його переважного права на укладення договору оренди та не підтверджено наявності у орендодавця наміру подальшого продовження орендних правовідносин та вчинення дій по передачі спірного майна в оренду третім особам. При цьому судами враховано принцип свободи договору та зазначено, що наявність заперечень відповідача та балансоутримувача щодо поновлення договору оренди на новий строк, свідчить про відсутність підстав для продовження дії договору оренди.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У поясненнях на касаційну скаргу відповідач стверджує про безпідставність доводів скаржника, тому просить оскаржені судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку оскаржені постанову та рішення господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

В силу ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Таким чином, необхідною умовою реалізації переважного права орендаря на укладення договору на новий термін є наявність у орендодавця (власника майна) наміру продовжувати орендні правовідносини щодо переданого в оренду майна.

Однак, як достеменно встановлено судами, такий намір у власника майна був відсутній, і Регіональним відділенням Фонду державного майна, Харківським національним університетом радіоелектроніки (балансоутримувачем) та Міністерством освіти і науки України (власником майна) завчасно здійснено всі необхідні визначені чинним законодавством дії для попередження орендаря про намір використовувати майно для власних потреб і про припинення дії договору оренди саме 02.10.2018.

Крім того, у подальшому орендодавцем направлено орендарю листи від 10.10.2018 № 43-6560, від 26.10.2018 № 43-6959 та від 31.10.2018 № 43-7118, в яких повідомлено, що договір оренди від 01.11.2012 № 5303-Н/1 продовжено не буде та надано три примірники актів прийому-передачі нерухомого майна.

Судами встановлено, що позивач достеменно був обізнаний з фактом відсутності у власника майна наміру продовження орендних правовідносин та про намір використовувати орендоване майно для власних потреб балансоутримувача, оскільки
05.09.2017 звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна з листом №27-ф, в якому просив надати примірник (копію) повідомлення від Міністерства освіти і наук України від 27.07.2017 №1/11-7538.

Колегія суддів касаційної інстанцій вважає обґрунтованим та достеменно підтвердженим сукупністю наявних у справі доказів висновок господарських судів, що орендар був належним чином повідомлений про намір використовувати орендоване майно для власних потреб балансоутримувача і таке повідомлення було здійснено більш ніж за три місяці до закінчення дії договору оренди.

Таким чином правильним є висновок судів про припинення дії договору оренди, оскільки станом на дату закінчення строку договору оренди (01.10.2018) і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження дії договору на новий строк, викладені у численних листах, надісланих орендарю.

Щодо посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій переважного перед іншими особами права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, колегія суддів зазначає, що передбачене положеннями ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" переважне право на

укладення договору оренди на новий строк має місце, коли є інші особи, які також виражають намір укласти договір оренди. Оскільки встановленим судами обставинами підтверджується наявність у балансоутримувача наміру використовувати предмет договору оренди для власних потреб, у орендаря відсутнє будь-яке право на укладення/продовження дії договору оренди поза волею володільця майна.

З огляду на те, що наявними матеріалами справи підтверджується висновок судів про доведеність наявності у власника орендованого майна наміру використовувати його для власних потреб та своєчасне повідомлення орендаря про цю обставину, відсутність інших претендентів на отримання в оренду майна та відсутність, як такого, переважного права позивача перед такими претендентами, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, якими в позові відмовлено через його безпідставність.

За таких обставин в силу ст. 129 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателіт-25" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 у справі № 922/3412/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С. К. Судді:Волковицька Н. О. Міщенко І. С.