Історія справи

Постанова КГС ВП від 03.09.2025 року у справі №910/6180/20
Постанова від 12.03.2024 року у справі №910/6180/20
Постанова ВСУ від 03.04.2025 року у справі №910/6180/20
Постанова КГС ВП від 16.07.2024 року у справі №910/6180/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6180/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна транспортна компанія» (особа, яка не брала участі у справі)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 (головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.)

у справі № 910/6180/20

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - Банк)

до Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» (далі - АТ «Київмедпрепарат»),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд); Національний банк України (далі - НБУ),

за участю стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент»,

про стягнення 207 213 652,96 грн та

за зустрічним позовом АТ «Київмедпрепарат»

до Банку,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд,

про визнання недійсним договору в частині

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Банк звернувся до суду з позовом до АТ «Київмедпрепарат» про стягнення (з урахуванням уточнених позовних вимог) заборгованості у загальному розмірі 207 213 652, 96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати інших передбачених умовами договору платежів, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховано пеню.

У свою чергу, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до Банку про визнання недійсним пункту 2.6 договору від 16.12.2008 № 1276м-08 про мультивалютну кредитну лінію, з наступними змінами і доповненнями, з моменту ухвалення рішення суду.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог АТ «Київмедпрепарат» посилалося на те, що положення кредитного договору, які передбачають обов'язок боржника сплачувати комісію за користування кредитом, суперечать положенням частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також статей 1054, 10561 ЦК України, принципам справедливості, добросовісності та розумності, і підставою для визнання пункту 2.6 договору недійсним згідно зі статтями 203 та 215 ЦК України в судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022, позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Присуджено до стягнення з АТ «Київмедпрепарат» на користь Банку 120 347 029,90 грн простроченої заборгованості за основним боргом, 52 430 000 грн простроченої заборгованості зі сплати комісії, 10 270 577,67 грн пені за прострочення погашення основної заборгованості за кредитом та 649 899,86 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2023 касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Київмедпрепарат» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 та рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі № 910/6180/20 закрив на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погодившись із ухваленим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна транспортна компанія» (далі - ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія») - особа, яка не брала участі у розгляді справи, 11.03.2025 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило, зокрема скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов. Одночасно ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» посилалося, зокрема на те, що воно є акціонером відповідача за первісним позовом (АТ «Київмедпрепарат») і про рішення суду першої інстанції йому стало відомо після отримання листа АТ «Київмедпрепарат» від 04.03.2025 № 06/701 про наявну в останнього заборгованість перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Оскільки ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» не було учасником справи, однак винесеним рішенням порушуються його права та інтереси як акціонера, зазначена обставина, на думку апелянта, є поважною причиною пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» залишено без руху та надано скаржнику строк протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху на усунення недоліків. Зокрема, в ухвалі зазначено про те, що апелянту слід: 1) здійснити доплату судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 100 грн; 2) надати суду клопотання (заяву), в якому зазначити інші підстави на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду апеляційної інстанції щодо оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20. Ухвалу мотивовано тим, що з огляду на приписи Закону України «Про судовий збір» сума судового збору, яка повинна бути сплачена заявником за подання даної апеляційної скарги, становить 2 522,40 грн (3 153,00 *0,8). Водночас згідно з квитанцією від 11.03.2025 № 0793-1255-7808-6401 апелянт сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2422,40 грн, через що апелянту необхідно здійснити доплату судового збору у розмірі 100, грн (2522,40 грн - 2422,40 грн). Стосовно клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції вказав, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, через що суд апеляційної інстанції запропонував подати до суду клопотання (заяву) із зазначенням інших обґрунтованих підстав (причин) пропуску строку на звернення до суду апеляційної інстанції.

ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» звернулося із заявою про усунення недоліків, до якої долучено докази доплати судового збору, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання скаржник, зазначив що оскаржуване рішення місцевого суду порушує його права як акціонера АТ «Київмедпрепарат» і про винесене рішення йому стало відомо після отримання листа відповідача за первісним позовом від 04.03.2025 про наявність в останнього заборгованості, а тому ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» не могло протягом цього часу реалізувати право на апеляційне оскарження рішення суду. Зважаючи на зазначене, апелянт просив суд поновити строк на апеляційне оскарження спірного рішення місцевого господарського суду від 29.10.2024 у справі № 914/2191/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/6178/20; надіслано скаржнику апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами; матеріали справи № 910/6178/20 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема тим, що всупереч змісту ухвали апеляційного господарського суду від 16.05.2025 якою апеляційну скаргу ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» залишено без руху, апелянт усуваючи недоліки апеляційної скарги не зазначив інших обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а повторно посилається на лист від АТ «Київмедпрепарат» від 04.03.2025 № 06/701, з якого, апелянту, на його думку, стало відомо про наявну в АТ «Київмедпрепарат» заборгованість перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.07.2025, ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» звернулося до Суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду від 26.11.2020 у цій справі, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія», зазначає про те, що ним подано апеляційну скаргу як особою, права якої порушені судовим рішенням. При цьому скаржник не брав участі під час судового розгляду цієї справи, а про спірне рішення місцевого господарського суду йому стало відомо лише після отримання листа АТ «Київмедпрепарат» від 04.03.2025 № 06/701 про наявну в останнього заборгованості перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Натомість відмова суду апеляційної інстанції у поновленні строку здійснена без належної правової оцінки, всупереч змісту частини першої статті 119 та статті 254 ГПК України, без надання належної оцінки аргументам скаржника щодо поважності причин пропуску строку, а лише за формального посилання на відсутність таких обставин. Суд апеляційної інстанції не забезпечив доступ до правосуддя у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Окремо скаржник звертає увагу Суду на те, що в резолютивній частині оскаржуваної ухвали допущено описку. На думку скаржника, резолютивна частина ухвали в означеній частині є механічно скопійованою з іншого судового рішення і не відповідає реальним обставинам цієї справи. Зазначене може свідчити про відсутність індивідуального розгляду апеляційної скарги, грубе порушення приписів ГПК України щодо змісту ухвали суду.

Доводи інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент» (далі - ТОВ «Скай-Девелопмент») у відзиві на касаційну скаргу просило Суд касаційну скаргу ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 у справі № 910/6180/20 залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження - без змін. Доводи відзиву ТОВ «Скай-Девелопмент» про залишення оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду без змін ґрунтуються на правильності висновку апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» апеляційного оскарження, оскільки тривала необізнаність акціонера про діяльність товариства не свідчить про дотримання стандартів належної обачності. Суд апеляційної інстанції, оцінивши наданий апелянтом лист АТ «Київмедпрепарат» від 04.03.2025 № 06/754 від 04.03.2025, встановив, що цей доказ не підтверджує обставин необізнаності ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» про наявність судового спору з 2020 року, оскільки така інформація стосується господарської діяльності товариства. Відзив ТОВ «Скай-Девелопмент» про залишення спірної ухвали апеляційного господарського суду без змін мотивований також доводами про тривалу деструктивну процесуальну поведінку осіб, пов'язаних з боржником АТ «Київмедпрепарат» щодо оскарження судових рішень без легітимної мети (десять звернень різних акціонерів АТ «Київмедпрепарат» протягом двох років після набуття рішенням місцевого господарського суду законної сили). При цьому така процесуальна поведінка акціонерів АТ «Київмедпрепарат» спрямована на множинне оскарження поза часовими рамками, встановленими ГПК України судового рішення, яке не зачіпає безпосередньо їх прав і обов'язків, з ігноруванням чітких позицій Верховного Суду.

Право на подання відзиву у строк, визначений ухвалою Верховного Суду від 04.08.2025 (якою зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» на ухвалу апеляційного господарського суду від 17.07.2025) ТОВ «Скай-Девелопмент» обґрунтовує тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/6180/20 частково задоволено заяву ТОВ «Скай-Девелопмент» та замінено стягувача з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «Скай-Девелопмент» в наступній частині присуджених сум: 120 347 029,90 грн простроченої заборгованості по основному боргу, 52 430 000,00 грн простроченої заборгованості по сплаті комісії, 10 270 577,67 грн пені за прострочення погашення основної заборгованості по кредиту.

Інші учасники спору правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 ГПК України, не скористалися.

Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.09.2025 32.2-01/2103 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6180/20 у зв'язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду

Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 у справі № 910/6180/20, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 з підстав недоведеності поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з частиною першою статті 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 ГПК України).

Отже, положення частин другої та третьої статті 256 ГПК України фактично визначає, що клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Тобто, питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог статті 86 ГПК України, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Зазначені правові позиції наведені у постановах Верховного Суду: від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17; від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17; від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г; від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012; від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15; від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14.

У постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19 визначено, що з приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов'язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Отже, процесуальна норма не встановлює безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, сама по собі неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України (зазначений правовий висновок є сталим послідовним та викладеним Верховним Судом, зокрема у постановах: від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.12.2024 у справі № 910/15808/19, від 03.04.2025 у справі № 910/6180/20).

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних доказів.

У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях Європейського суду з прав людини, у т.ч. у рішеннях: у справі «МШ «Голуб» проти України» від 18.10.2005; у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006; у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010; справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, - сформовано сталу практики, згідно з якою поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц наголошено, що саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов'язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.

Таким чином, за змістом наведених норм та судової практики Верховного Суду, подання апеляційної скарги особою, яку не повідомлено про розгляд справи або не залучено до участі в ній, навіть у разі, якщо рішення суду стосується її прав, інтересів та (або) обов'язків, не звільняє цю особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд, у свою чергу, має оцінити надані стороною пояснення та докази на предмет їхньої поважності та обґрунтованості відповідно до вимог ГПК України.

Суд апеляційної інстанції у цій справі (№ 910/6180/20) здійснив аналіз підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, наведених скаржником, а саме, що апелянт не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, є акціонером АТ «Київмедпрепарат», про порушення своїх прав дізнався лише після отримання листа АТ «Київмедпрепарат» від 04.03.2025 № 06/701 про наявну в останнього заборгованості перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями процесуального законодавства, дослідив, оцінив подані докази та пояснення, через призму їхньої обґрунтованості і доведенності та можливості визнання зазначених причин поважними.

Водночас скаржник не надав пояснень щодо неможливості реалізації свого права на отримання інформації як акціонера АТ «Київмедпрепарат» та своєчасного звернення до суду. Усі підстави, зазначені у клопотаннях ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія», зводилися до його необізнаності про порушення прав до отримання інформації про зазначені обставини після отримання листа АТ «Київмедпрепарат» від 04.03.2025 № 06/701. Водночас суд зазначив, що такі доводи апелянта не є поважними, а тому визнав не поважними наведені заявником обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.

Таким чином, відсутність у ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» додаткових обґрунтувань щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження, разом із встановленою судом наявністю у нього реальної можливості своєчасно отримати інформацію про існування провадження, з урахуванням тривалості правовідносин у справі, свідчить про те, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження є такими, які прийняті на підставі правильного застосування статей 119 252 ГПК України.

Вконтексті доводів касаційної скарги, залишаючи без змін ухвалу апеляційного суду в цій частині, Верховний Суд також враховує, що положеннями законодавства, яке регулювало діяльність акціонерних товариств на момент виникнення спірних прававідносин та діючого на час розгляду цієї касаційної скарги, акціонерам гарантується право на участь в управлінні товариством та доступ до інформації про його господарську діяльність, у т.ч. також передбачається обов'язковість проведення річних загальних зборів, до порядку денного яких обов'язково вносяться питання, зокрема щодо затвердження річного звіту товариства (включно з фінансовою звітністю, розкриття якої емітентом здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством). Як наслідок зазначені обставини свідчать про наявність в акціонерів фактичної можливості своєчасно дізнатися про існування відповідного провадження (подібна правова позиція є сталою і послідовною та викладена, зокрема у постановах Верховного Суду: від 16.12.2024 та від 30.04.2025 у справі № 910/15808/19; від 30.04.2025 у справі № 914/2191/18).

Отже, доводи скаржника по суті зводяться до ініціювання повторної оцінки обставин та доводів, які вже були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими. Такі дії виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції, завданням якого є перевірка правильності застосування норм матеріального та процесуального права, а не переоцінка фактичних обставин справи чи доказів, які вже отримали належну правову оцінку судами нижчих інстанцій. Зазначене узгоджується з положеннями статті 300 ГПК України.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження є обґрунтованим, а застосування пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України відповідає вимогам процесуального законодавства.

Стосовно посилань скаржника на те, що резолютивна частина оскаржуваної ухвали містить описку, яка на думку скаржника, є механічно скопійованою з іншого судового рішення і не відповідає реальним обставинам цієї справи, що може свідчити про відсутність індивідуального розгляду апеляційної скарги, грубе порушення приписів ГПК України стосовно змісту ухвали суду. Колегія суддів щодо вказаного зазначає, що диспозиція статті 243 ГПК України допускає вирішення питання щодо внесення виправлень у рішення, постанову, ухвалу судом, що ухвалив рішення як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі. З матеріалів справи не вбачається, що скаржник звертався до суду апеляційної інстанції із заявою про вирішення відповідного питання щодо внесення виправлень в резолютивну частину ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 у справі № 910/6180/20, а суд апеляційної інстанції ухвалював процесуальне рішення з цього питання. Між тим, оскарженню до суду касаційної інстанції ухвал суду апеляційної інстанції про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення здійснюється у порядку, визначеному ГПК України виключно після ухвалення відповідного рішення апеляційною інстанцією.

Скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За змістом частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування ухвалено ним судового рішення у справі.

За таких обставин Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції у справі - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника - ТОВ «Міжрегіональна транспортна компанія»

Керуючись статтями 129 300 301 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна транспортна компанія» залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 зі справи № 910/6180/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова