ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 909/654/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Краснова Є.В., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - Шандарівський Т.Г. (адвокат),

відповідача 3 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальності "КГД-Буд"

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2022 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальності "КГД-Буд"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона";

публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України";

товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-економічна група"

про визнання договорів недійсними.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2019 року товариство з обмеженою відповідальності "КГД-Буд" (далі - ТОВ "КГД-Буд", позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (далі - ТОВ "Компанія Рона", відповідач 1), публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", Банк, відповідач 2) та товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-економічна група" (далі - ТОВ "Українська промислово-економічна група", відповідач 3) про:

- визнання недійсним договору іпотеки від 05.08.2014 №5414Z9 від 05.08.2014, укладеного між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "КГД-Буд", посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Бородовською Н.О. за реєстровим №450 зі всіма змінами та доповненнями, внесеними за договором №5414Z9-1 про внесення змін до договору іпотеки, який посвідчено 07.10.2014 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Бородовською Н.О. за реєстровим №624 та договором №5414Z9-2 про внесення змін до договору іпотеки, який посвідчено 30.11.2015 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Бородовською Н.О. за реєстровим №564;

- визнання недійсним договору застави від 27.10.2014 №5414Z13, укладеного між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "КГД-Буд", посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Бородовською Н.О. за реєстровим №626 зі всіма змінами та доповненнями, внесеними за договором №5414Z13-1 про внесення змін до договору застави, який посвідчено 30.11.2015 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Бородовською Н.О. за реєстровим №566;

- визнання недійсним договору іпотеки від 05.08.2014 №5414Z10, укладеного між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Українська промислово-економічна група", посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Бородовською Н.О. за реєстровим №453 зі всіма змінами та доповненнями, внесеними за договорами від 27.10.2014 №5414Z10-1, від 30.11.2015№ 5414Z10-2 про внесення змін до договору іпотеки.

1.2. На обґрунтування своїх вимог в частині визнання недійсними договору іпотеки від 05.08.2014 №5414Z9 разом із договорами про внесення змін до нього, а також договору застави від 27.07.2014 №5414Z13, із змінами та доповненнями до нього, позивач посилався на укладання вказаних договорів директором "КГД-Буд" - Куліковським І.Й. з перевищенням статутних повноважень та на підставі підроблених рішень загальних зборів учасників ТОВ "КГД-Буд" (в частині укладення правочинів на суму понад 500 000,00 грн, затвердження яких згідно зі Статутом позивача віднесено до компетенції зборів учасників.

1.3. Позовні вимоги в частині визнання недійсним договору іпотеки від 05.08.2014 №5414Z9 зі змінами і доповненнями, укладеного між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Українська промислово-економічна група" обґрунтовані тим, що нерухоме майно, власником якого є відповідач 3 та яке було передано в іпотеку Банку з метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача 1 за генеральною кредитною угодою від 05.08.2014 №5414N1 фізично не існує, а відтак, неіснуюче майно не могло бути передано в іпотеку та, відповідно, не може бути використано для погашення кредитних зобов`язань ТОВ "Компанія Рона".

1.4. Порушення свої законних прав та інтересів оспорюваним договором позивач, як майновий поручитель за кредитними зобов`язаннями відповідача 1, обґрунтовує тим, що за умови відсутності іпотечного нерухомого майна у ТОВ "Українська промислово-економічна група" саме на ТОВ "КГД-Буд" покладено увесь тягар відповідальності своїм майном перед Банком за порушення відповідачем 1 генеральної кредитної угоди в частині повернення кредитних коштів.

1.5. Правовими підставами недійсності правочинів позивач зазначає положення статей 15 202 203 215 230 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2022 (суддя Рочняк О.В.), постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 (колегія суддів: Матущак О.І., Орищин Г.В., Скрипчук О.С.) у справі №909/654/19, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовано тим, що позивач не довів наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2022 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023, ТОВ "КГД-Буд" (скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

4.1.2. У касаційній скарзі позивач, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 та пунктами 1, 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.3. Так, обґрунтовуючи підстави, касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені:

- у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №922/1962/17 та від 17.12.2019 у справі №917/131/19 (у контексті застосування положень частин четвертої, шостої статті 75, статей 227 229 ГПК України);

- постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі 760/8121/16-ц (у контексті застосування положень статей 92 98 203 215 241 ЦК України);

- постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11 (у контексті застосування положень статті 215 ЦК України та статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за вимогами "заінтересованої особи";

- постановах Верховного Суду від 14.02.2023 у справі №907/726/20, від 06.09.2022 у справі №904/4393/21, від 14.12.2022 у справі №910/15043/21, від 02.02.2021 у справі №909/1286/19, від 04.02.2020 у справі №914/520/18 (у контексті застосування положення статей 73 74 75 76 77 86 227 229 236 - 238 282 ГПК України).

4.1.4. ТОВ "КГД-Буд" також вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не надали належної правової оцінки доказам, які надані ТОВ "КГД-Буд" та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи.

4.1.5. На переконання скаржника, судами попередніх інстанцій також було порушено правила відводу судді.

4.1.6. Крім того позивач вказує на те, що господарські суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили клопотання про витребування доказів, зокрема: у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" копію кредитної справи ТОВ "Компанія Рона" та у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Бородовської Н.О. копію нотаріальної справи, що стосується посвідчення іпотечного договору від 05.08.20І4 №5414210, укладеного між відповідачем 2 та відповідачем 3.

4.1.7. Вказані процесуальні порушення, на думку скаржника, призвели до неповного з`ясування судами всіх істотних обставин справи, а висновки судів про відмову у задоволенні позовних вимог ґрунтуються на припущеннях та спростовуються матеріалами судової справи.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" зазначає, що касаційна скарга подана скаржником за відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2.2. З огляду на наведене просить Суд закрити касаційне провадження за касаційною скаргою позивача в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4.2.3. Відзив поданий у межах строку, визначеного частиною восьмою статті 165 ГПК України, й прийнятий Судом до розгляду.

4.2.4. Відповідачі 1, 3 своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

5. Касаційне провадження, розгляд клопотань

5.1. У зв`язку з відпусткою суддів Булгакової І.В. та Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023, який наявний в матеріалах справи.

5.2. На електронну адресу Верховного Суду від представника ТОВ "КГД-Буд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника товариства у відпустці та неможливістю прибути до суду 03.08.2023. Клопотання підписане КУЕП. Підпис КУЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 01.08.2023.

5.3. У судовому засіданні 03.08.2023 Суд протокольною ухвалою у задоволенні клопотання відмовив, у зв`язку з тим, що: явка сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою; розгляд справи касаційною інстанцією здійснюється в межах статті 300 ГПК України. Крім того, ТОВ "КГД-Буд" не надано доказів, які б об`єктивно підтверджували неможливість забезпечити явку представника у судове засідання. Суд також врахував, що учасником справи є юридична особа, яка не була позбавлена права на забезпечення представництва як самопредставництва, так і кількості адвокатів або представників для забезпечення участі у судовому засіданні зі справи.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.08.2014 між Банком та ТОВ "Компанія Рона" (позичальник) укладено генеральну кредитну угоду №5414N1 з подальшими змінами, відповідно до якої Банк здійснює із позичальником кредитні операції в межах ліміту у еквіваленті 90 000 000,00 грн, за умовами якої позичальник зобов`язався також до дати надання кредиту оформити на умовах, що задовольняють Банк, у заставу/іпотеку майно та/або забезпечити оформлення у заставу/іпотеку поручителем майна на умовах, що задовольняють Банк.

6.2. З метою забезпечення виконання ТОВ "Компанія Рона" умов генеральної кредитної угоди №5414N1, 05.08.2014 між Банком (іпотекодержатель) та ТОВ "КГД-Буд" (іпотекодавець), в особі директора Куліковського І.Й., було укладено іпотечний договір №5414Z9 (далі - Договір іпотеки), відповідно до пункту 1.1 якого іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з генеральної кредитної угоди №5414N1 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в її рамках, їй підпорядковуються, є додатками до генеральної угоди, та є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ, укладений між ТОВ "Компанія «Рона" та іпотекодержателем, відповідно до якої (генеральної кредитної угоди №5414N1) іпотекодержатель при виконанні боржником певних її умов, здійснює кредитні операції з лімітом 40 000 000,0 грн, на визначених кредитним договором умовах строком користування до 04.08.2019 з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитного договору.

6.3. Предметом іпотеки за Договором іпотеки є майно, яке зазначено у пункті 5.3 генеральної кредитної угоди №5414N1 та належить ТОВ "КГД-Буд" на праві власності, а саме: приміщення громадського харчування (ресторан "Цунамі"), готель; спортивно-оздоровчий комплекс "Льодова арена" (пункт 1.3 Договору іпотеки).

6.4. 27.10.2014 між Банком та ТОВ "Компанія "Рона" укладено додаткову угоду №5414N1-1, якою сторони внесли зміни у пункт 2.2.1 генеральної кредитної угоди №5414N1 та визначили, що ліміт кредитування еквівалентний 70 000 000,00 грн, пунктом 1.2 якої сторони виклали пункт 5.3 генеральної кредитної угоди №5414N1 у новій редакції, зокрема: позичальник зобов`язується до дати надання кредиту оформити на умовах, що задовольняють Банк, у заставу/іпотеку майно та/або забезпечити оформлення у заставу/іпотеку поручителем майна на умовах, що задовольняють Банк:

- іпотеку нерухомості (торгово-офісні приміщення), загальною площею 1 425,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Станіславська (вул. Кооперативна), буд. 8-а та належить на праві приватної власності майновому поручителю ТОВ "Українська промислово-економічна група", заставною вартістю 11 957 250,00 грн (іпотечний договір від 05.08.2014 №5414Z10);

- іпотеку нерухомості (приміщення "Спортивно-оздоровчого комплексу" (Льодова арена), загальною площею 2 335,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. О. Довженка (вул. Веселова), буд. 29 та належить на праві приватної власності майновому поручителю ТОВ "КГД-Буд", заставною вартістю 13 457 880,00 грн;

- іпотеку нерухомості (приміщення громадського харчування (ресторан "Цунамі", готель), загальною площею 1 096,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. О. Довженка (вул. Веселова), буд. 29-а та належить на праві приватної власності майновому поручителю ТОВ "КГД-Буд", заставною вартістю 11 015 830,00 грн;

- нерухоме майно (розважально-дозвільний центр з спортивно-оздоровчим комплексом "Аквапарк"), загальною площею 5 354,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Довженка О. (вул. Веселова), буд. 29-б та належить на праві приватної власності ТОВ "КГД-Буд", заставною вартістю 24 221 000,00 грн;

- обладнання (яке забезпечує функціонування розважально-дозвільного центру з спортивно-оздоровчим комплексом "Аквапарк" за адресою: м. Івано- Франківськ, вул. О. Довженка (вул. Веселова), буд. 29-б та Спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Довженка О. (вул. Веселова), буд. 29, а також функціонування "Приміщення громадського харчування, готель" (ресторан "Цунамі"), що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Довженка О. (вул. Веселова), буд. 29-а, що належить на праві власності ТОВ "КГД-Буд", заставною вартістю6 137 950, 00 грн.

6.5. Коефіцієнт покриття кредиту забезпеченням (нерухомість, обладнання) - не менше 100% від суми основного боргу без урахування процентів за користування кредитом та комісій.

6.6. У подальшому, у зв`язку із внесенням змін до пункту 2.2.1 та пункту 5.3 генеральної кредитної угоди №5414N1, 27.10.2014 між Банком та ТОВ "КГД-Буд", в особі директора Куліковського І.Й., укладено договір №5414Z9-1 про внесення змін до Договору іпотеки, відповідно до якого змінено пункт 1.1 Договору іпотеки в частині зазначення суми ліміту здійснення ТОВ "Компанія "Рона" кредитних операцій, а саме до 70 000 000,00 грн, а також викладено пункт 1.3 Договору іпотеки у новій редакції, згідно з якою предметом іпотеки є належне ТОВ "КГД-Буд" нерухоме майно, зокрема: приміщення громадського харчування (ресторан "Цунамі"), готель; спортивно-оздоровчий комплекс (Льодова арена); розважально-дозвільний центр з спортивно-оздоровчим комплексом "Аквапарк".

6.7. Також 27.10.2014 між Банком (заставодержатель) та ТОВ "КГД-Буд" (заставодавець), в особі директора Куліковського І.Й., укладено договір застави №5414Z13 (далі - Договір застави), відповідно до умов якого заставою за цим Договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з генеральної кредитної угоди №54141N1 з усіма змінами та доповненнями до неї, які укладені та будуть укладені з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються є додатками до генеральної угоди, та є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеного між ТОВ "Компанія "Рона" та заставодержателем, За умовами Договору застави заставодержатель при виконанні боржником певних її умов, здійснює кредитні операції з лімітом 70 000 000,00 грн, на визначених кредитним договором умовах строком погашення до 04.08.2019 з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитного договору (пункт 1.1 Договору застави).

6.8. Заставодавець, з метою забезпечення викладених в генеральній кредитній угоді №5414N1 зобов`язань боржника, заставляє основні засоби, всього 57 найменувань обладнання заставною вартістю 6 137 950,00 грн (пункт 1.2 Договору застави).

6.9. У подальшому, 30.11.2015 між Банком та ТОВ "Компанія "Рона" укладено додаткову угоду №5414N1-3, якою сторони внесли зміни у пункт 2.2.1 генеральної кредитної угоди №54141N1 та визначили, що ліміт кредитування еквівалентний 90 000 000,00 грн.

6.10. Також у зв`язку зі змінами до генеральної кредитної угоди №5414N1, 30.11.2015 між Банком та ТОВ "КГД-Буд", в особі директора Куліковського І.Й., укладено договір №5414Z9-2 про внесення змін до Договору іпотеки, відповідно до якого змінено пункт 1.1 Договору іпотеки в частині зазначення суми ліміту здійснення ТОВ "Компанія "Рона" кредитних операцій, а саме: до 90 000 000,00 грн (з можливістю відхилення до 5% у зв`язку зі зміною курсів валют), а також викладено пункт 1.3 Договору іпотеки у новій редакції згідно з яким предметом іпотеки є належне ТОВ "КГД-Буд" нерухоме майно - земельна ділянка, площею 1,7445 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу (Льодова арена), кадастровий номер 2610192001:25:009:0035, та розташовані на ній будівлі, а саме: приміщення громадського харчування (ресторан "Цунамі"), готель; спортивно-оздоровчий комплекс "Льодова арена"; розважально-дозвільний центр з спортивно-оздоровчим комплексом "Аквапарк".

6.11. Одночасно, того ж дня, між Банком та ТОВ "КГД-Буд", в особі директора Куліковського І.Й., укладено договір №5414Z13-1 про внесення змін до Договору застави, зі змісту якого вбачається, що заставою за Договором забезпечуються вимоги Банку, що виникають з генеральної кредитної угоди №5414N1, яку укладено з ТОВ "Компанія "Рона", відповідно до якої Банк при виконанні ТОВ "Компанія "Рона" певних умов здійснює кредитні операції з лімітом 90 000 000,00 грн (з можливістю відхилення до 5% у зв`язку зі зміною курсів валют).

6.12. Як встановили суди, згідно з положеннями пункту 1.3. статуту ТОВ "КГД-Буд", затвердженого рішенням зборів учасників 18.12.2013, оформленого протоколом №12/13 та зареєстрованого 08.05.2014 за №11161050014000285, учасниками товариства були: ОСОБА_1 з часткою 32,24%, ОСОБА_2 з часткою 32,25%, ОСОБА_3 з часткою 22,73%, ОСОБА_4 з часткою 5,068% та ОСОБА_5 з часткою 7,712% .

6.13. Відповідно до пункту 6.1 статуту, вищим органом товариства є збори учасників, що складаються з учасників товариства або їх представників. Кожний учасник або його представник має кількість голосів, що пропорційна розміру його долі в статутному капіталі. Збори вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники, які володіють більше як 60% голосів.

6.14. До компетенції зборів учасників товариства відноситься вирішення таких питань: визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін та доповнень до статуту, в т.ч. зміна розміру статутного капіталу питання уступки частки, зміни учасників або прийняття нових учасників; обрання дирекції, призначення та відкликання директора; прийняття рішень про відкриття філій, представництв, дочірніх підприємств, вступ до асоціацій та інших господарських структур; прийняття рішень про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу; порядок розподілу прибутку, визначення джерел покриття збитків; встановлення розміру, форми, порядку внесення учасниками додаткових внесків; умови оплати праці посадових осіб товариства; інші питання передбачені чинним законодавством.

6.15. При прийнятті рішень з питань: визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту, зміни розміру статутного капіталу, виключення учасника з товариства рішення приймаються якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів.

6.16. Відповідно до пунктів 6.4 6.7 статуту виконавчим органом товариства є дирекція, яку очолює директор. Директор може прийматися на роботу на контрактній основі. Директор вирішує усі питання господарської діяльності товариства, за винятком тих, що віднесені до виключної компетенції зборів. Директор підзвітний зборам учасників і організовує виконання їх рішень.

6.17. Відповідно до пункту 6.8 статуту директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

6.18. Повноваження дирекції (директора) можуть бути доповнені або обмежені за рішенням зборів учасників з оформленням відповідного протоколу. Копія протоколу в обов`язковому порядку направляється директору (пункт 6.9 статуту).

6.19. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 13.05.2014, 01.08.2014 та 13.11.2015 керівником ТОВ "КГД-"Буд" було призначено Куліковського І.Й. При цьому, інформація щодо обмежень повноважень директора ТОВ "КГД-"Буд" на представництво від імені юридичної особи в державному реєстрі також відсутня.

6.20. Крім того, суди встановили, що у провадженні господарського суду Івано-Франківської області перебувала на розгляді справа №909/761/18 за позовом ТОВ "КГД-"Буд" до ТОВ "Компанія "Рона" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсними Договору іпотеки зі змінами внесеними договорами від 27.10.2014 №5414Z9-1 та від 30.11.2015 №5414Z9-2. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2019 позов ТОВ "КГД-Буд" у справі №909/761/18 залишено без розгляду за заявою позивача.

6.21. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2018 у справі №909/893/18, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідно до умов установчих документів ТОВ "КГД-Буд" відсутнє обмеження повноважень керівника на укладення правочинів, а в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня будь яка інформація щодо наявності обмежень щодо представництва юридичної особи ТОВ" КГД- Буд".

6.22. Також рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2021 у справі №909/50/18, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "КГД-Буд", оформлене протоколом від 27.11.2015 №27, згідно з яким: прийнято рішення про:

- обрання головою зборів ОСОБА_3 , секретарем зборів ОСОБА_5 ;

- надання згоди Товариства передати в заставу акціонерному товариству "Укрексімбанк" з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Компанія Рона" за генеральною кредитною угодою №5414N1 майно, що належить на праві власності ТОВ "КГД-БУД", а саме: земельну ділянку загальною площею 1,7445 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу (льодова арена), що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. О. Довженка, буд. 29, кадастровий номер 2610192001:25:009:0035, та на внесення відповідних змін до Договору іпотеки, укладеного між акціонерним товариством "Укрексімбанк" та ТОВ "КГД-БУД", з метою оформлення даної земельної ділянки в іпотеку та на внесення змін у зв`язку із збільшенням ліміту генеральної кредитної угоди №5414N1, укладеної між ТОВ "Компанія Рона" та акціонерним товариством "Укрексімбанк", до еквіваленту 90 000 000,00 грн (з можливістю відхилення 5% у зв`язку із зміною курсів валют), а також на внесення інших змін та укладення договору про внесення змін до Договору іпотеки, на умовах визначених акціонерним товариством "Укрексімбанк";

- надання згоди на внесення змін до умов генеральної кредитної угоди №5414N1, укладеної між ТОВ "Компанія Рона" та акціонерним товариством "Укрексімбанк", щодо збільшення ліміту Генеральної угоди до еквіваленту 90 000 000,00 грн (з можливістю відхилення 5% зв`язку із зміною курсів валют) та на внесення будь-яких інших змін, а також на укладення додаткової угоди до генеральної кредитної угоди №5414N1 на умовах, визначених АТ "Укрексімбанк";

- надання згоди на внесення змін до кредитного договору №5414К12, укладеного в межах ліміту генеральної кредитної угоди №5414N1 між ТОВ "Компанія Рона" та акціонерним товариством "Укрексімбанк", а саме: на збільшення ліміту кредитної лінії до еквіваленту 65 000 000,00 грн (з можливістю відхилення 5% у зв`язку із зміною курсів валют); на внесення змін до графіку збільшення ліміту заборгованості, на підвищення комісії за управління кредитною лінією на 0,23 п.п. на період з 01.11.2015 по 31.12.2015 та на внесення будь-яких інших змін, укладення додаткової угоди до кредитного договору №5414К12, на умовах визначених акціонерним товариством "Укрексімбанк";

- надання згоди на внесення змін до кредитного договору №5414К13, укладеного в межах ліміту генеральної кредитної угоди №5414N1 між ТОВ "Компанія Рона" та акціонерним товариством "Укрексімбанк", а саме: на збільшення ліміту кредитної лінії до еквіваленту 25 000 000,00 грн з можливістю відхилення 5% у зв`язку із зміною курсів валют), на внесення відповідних змін до графіку збільшення ліміту заборгованості та на внесення будь-яких інших змін та укладення додаткової угоди до кредитного договору №5414К13 на умовах, визначених акціонерним товариством "Укрексімбанк";

- надання повноважень на укладання та підписання від імені ТОВ "КГД-БУД" з акціонерним товариством "Укрексімбанк" договору про внесення змін до Договору іпотеки №5414Z9 та будь-яких інших документів та угод, необхідних для отримання для виконання даного рішення, на умовах визначених акціонерним товариством "Укрексімбанк" та визначати в цілому на власний розсуд всі істотні та інші умови даних договорів директору ТОВ "КГД-Буд" Куліковському І.Й.

6.23. Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджував, що:

- Договір іпотеки разом із договорами про внесення змін до нього, а також Договір застави, із змінами та доповненнями до нього укладено директором ТОВ "КГД-Буд" Куліковським І.Й. з Банком без достатніх повноважень та з використанням підроблених рішень загальних зборів учасників ТОВ "КГД-Буд".;

- позовні вимоги в частині визнання недійсним договору іпотеки від 05.08.2014 №5414Z9 зі змінами і доповненнями, укладеного між Банком та ТОВ "Українська промислово-економічна група" обґрунтовані тим, що нерухоме майно, власником якого є відповідач 3 та яке було передано в іпотеку Банку з метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача 1 за генеральною кредитною угодою від 05.08.2014 №5414N1 фізично не існує, а відтак, неіснуюче майно не могло бути передано в іпотеку та, відповідно, не може бути використано для погашення кредитних зобов`язань ТОВ "Компанія Рона".

6.24. Встановивши відсутність статутних обмежень повноважень директора ТОВ "КГД-"Буд" на укладання спірних угод та відсутність порушень положень чинного законодавства при укладанні оспорюваних угод, суди дійшли висновку про те, що оспорювані правочини відповідають положенням статей 203, 215 та 241 ЦК України.

6.25. Стосовно вимог про визнання недійсним Договору іпотеки від 05.08.2014 №5414Z9 зі змінами і доповненнями, укладеного між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Українська промислово-економічна група", суди встановили відсутність суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу позивача, яке могло б бути порушене відповідачами внаслідок укладення цього договору.

6.26. Також, суди зазначили про те, що обставин щодо відсутності у відповідача 3 майна, переданого в іпотеку Банку позивачем не доведено, оскільки у матеріалах справи міститься Свідоцтво про право власності на передане в іпотеку нерухоме майно: торгово-офісні приміщення, розташовані по вул. Станіславська (Кооперативна), 8 а в м. Івано-Франківську, а також витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 08.02.2014 (том 3 а.с.188-190). Водночас факт знищення іпотечного нерухомого майна ТОВ "Українська промислово-економічна група" лише 23.03.2017 не може свідчити про відсутність такого нерухомого майна на час укладання генеральної кредитної угоди №5414N1.

6.27. Також за висновками судів, позивачем не наведено, які саме його права або законні інтереси порушені відповідачем 1 - ТОВ "Компанія Рона", що є підставою для відмови у задоволенні позову до цього відповідача.

6.28. Оскільки суди дійшли висновку про відмову у позові у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, то відповідно, строки позовної давності до таких вимог судами не застосовано.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про визнання недійсними Договорів іпотеки та Договору застави.

8.2. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

8.3. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

8.4. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

8.5. Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

8.6. Стаття 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

8.7. Відповідно до статті 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину, є, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

8.8. Згідно з частиною першою статті 216 цього ж Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

8.9. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

8.10. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 та статті 239 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

8.11. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2 80 91 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України).

8.12. За частиною першою статті 241 ЦК України у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

8.13. Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

8.14. Орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

8.15. Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

8.16. Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє (висновок Верховного Суду у постанові від 17.03.2021 у справі №360/1742/18).

8.17. Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.

8.18. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Вказане знайшло своє відображення у нормі ЦК України, а саме у частині третій статті 238 цього Кодексу, якою визначено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

8.19. Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

8.20. За змістом цих норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Такий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

8.21. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

8.22. Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.23. Згідно із частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.24. За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Договір іпотеки та Договір застави зі змінами та доповненнями до них, які укладені між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "КГД-Буд" є укладеними в межах повноважень керівника позивача, а отже є правомірними та дійсними. Водночас рішення загальних зборів учасників ТОВ "КГД-Буд" від 27.11.2015 за №27 про надання згоди директору Куліковському І.Й. на передачу в іпотеку (заставу) майна позивача ніяким чином не впливало на правомірність укладення директором оспорюваних договорів, оскільки згідно зі статутом позивача у директора Товариства відсутні обмеження повноважень на укладання спірних угод.

8.26. Зокрема, суди оцінили критично та відхилили посилання позивача на те, що рішенням зборів учасників ТОВ "КГД-Буд" від 14.05.2014, оформленим протоколом №2/14 обмежено директора Товариства на вчинення правочинів на суму, більшу ніж 500 000,00 грн, оскільки по- перше, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.05.2014, 01.08.2014 та 13.11.2015 такі відомості відсутні; по-друге, в матеріалах справи відсутні докази направлення директору Товариства копії такого протоколу, як це визначено у пункті 6.9 статуту і на копії протоколу також відсутні відомості про повідомлення директора про наявність такого протоколу; по-третє, позивачем на вимогу суд оригіналу такого протоколу не надано, а відтак, виходячи з приписів частини п`ятої статті 96 ГПК України судом поставлено під сумнів відповідність поданої копії його оригіналу та не взято до уваги такий доказ.

8.27. Отже, суди попередніх інстанцій надавши оцінку статуту позивача та наявним у матеріалах справи доказам, встановили, що відповідно до статуту "КГД-Буд" директор вирішує усі питання господарської діяльності товариства, за винятком тих, що віднесені до виключної компетенції зборів. У статуті відсутні обмеження повноважень керівника на укладення правочинів. Станом на 13.05.2014, 01.08.2014 та 13.11.2015 керівником ТОВ "КГД-"Буд" 28.02.2014 було призначено Куліковського І.Й. При цьому, інформація щодо обмежень повноважень директора ТОВ "КГД-"Буд" на представництво від імені юридичної особи в державному реєстрі також відсутня.

8.28. Відтак, суди попередніх інстанцій встановивши, що директор "КГД-Буд" Куліковський І.Й. мав необхідний обсяг повноважень на укладення оспорюваних Договорів застави та іпотеки зі змінами та доповненнями до них, дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваних Договорів.

8.29. У контексті доводів касаційної скарги, які стосуються вимог позивача щодо недійсності Договору іпотеки від 05.08.2014 №5414Z9 зі змінами і доповненнями, укладеного між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Українська промислово-економічна група", Суд зазначає таке.

8.30. Верховний Суд України неодноразово наголошував (постанови від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, від 30.11.2016 у справі №910/31110/15), що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3 15 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

8.31. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №04/2979/20 тощо.

8.32. В аспекті порушуваних у касаційній скарзі питань колегія суддів акцентує увагу на тому, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.

8.33. Суд також звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, згідно з якою: "Правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

8.34. Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17).

8.35. За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

8.36. У контексті доводів касаційної скарги колегія суддів наголошує на тому, що в силу положень статей 215 216 ЦК України у розгляді спору про визнання оспорюваного правочину недійсним за заявою заінтересованої особи необхідним є першочергово встановлення наявності підстав для оспорення правочину та встановлення обставин, чим порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес такої особи. При цьому, як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №450/1620/16-ц, від 28.09.2022 у справі №910/6165/21, від 25.08.2022 у справі № 922/1978/16 (922/2045/21), від 17.06.2021 у справі №961/12692/17, від 30.06.2021 у справі №925/889/20, від

8.37. Так, у справі, що переглядається позивач посилався на те, що оспорюваний правочин порушує його права, як майнового поручителя за кредитними зобов`язаннями ТОВ "Компанія Рона" та за умови відсутності іпотечного нерухомого майна у ТОВ "Українська промислово-економічна група" саме на позивача покладено увесь тягар відповідальності своїм майном перед Банком за порушення відповідачем 1 генеральної кредитної угоди в частині повернення кредитних коштів.

8.38. За статтею 1 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника.

8.39. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

8.40. З огляду на те, що в силу положень частини першої статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, суди дійшли вірного висновку про недоведеність останнім порушення його суб`єктивного цивільного права або інтересу саме на момент вчинення оспорюваного правочину, що є самостійною підставою для відмови в позові.

8.41. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині з огляду на недоведеність останнім порушення його суб`єктивного цивільного права або інтересу, що є самостійною підставою для відмови в позові.

8.42. Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи міститься Свідоцтво про право власності на передане в іпотеку нерухоме майно: торгово-офісні приміщення, розташовані по вул. Станіславська (Кооперативна), 8а у м. Івано-Франківську, а також витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 08.02.2014 (том 3 а.с.188-190). Водночас, факт знищення іпотечного нерухомого майна ТОВ "Українська промислово-економічна група" лише 23.03.2017 дійсно не може свідчити про факт відсутності такого нерухомого майна на час укладання генеральної кредитної угоди №5414N1.

8.43. Інших, передбачених законом підстав для визнання недійсним Договору іпотеки від 05.08.2014 №5414Z9 зі змінами і доповненнями, укладеного між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Українська промислово-економічна група" позивач не зазначив.

8.44. При цьому апеляційний господарський суд правильно зазначив про те, що доводи позивача про обставини укладання ТОВ "Компанія Рона" ряду кредитних договорів у тому числі і з ПАТ "Укрінбанк", здійснення цією юридичною господарської діяльності з придбання того чи іншого товару, накладення арешту на іпотечне майно у рамках кримінального провадження не входять до предмета доказування у справі №909/654/18, яка розглядається, відповідно до положень статті 76 ГПК України.

8.45. Разом з тим, касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.46. Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

8.47. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

8.48. При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

8.49. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

8.50. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГП України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

8.51. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

8.52. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

8.53. Проаналізувавши висновки, що викладені в постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

8.54. Так, у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі №760/8121/16-ц зазначено, що для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідна наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно.

8.55. Натомість, як вже було зазначено вище, у справі, що розглядається (№909/654/19) судами попередніх інстанцій на підставі фактичних обставин справи установлено, що оспорювані Договори іпотеки та застави зі змінами та доповненнями до них зі сторони позивача підписано директором Куліковським І.Й. у межах його статутних повноважень і такі висновки судів не суперечать висновкам, наведеним у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду України, а оскаржувані судові рішення в цій справі ухвалені з урахуванням таких висновків.

8.56. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційних скаргах, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.57. Разом з тим, дослідивши доводи касаційних скарг і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі в цій частині з огляду на таке.

8.58. Так, у справі №922/1962/17 предметом позову є визнання кредиторських вимог позивача за Кредитним договором, а у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 міститься висновок щодо застосування судами попередніх інстанцій положень частини першої статі 231 ГПК України;

- у справі №917/131/19 предметом позову є поновлення договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, а у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 міститься висновок щодо застосування судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 227 ГПК України;

- у справі №907/726/20 предметом позову є скасування рішення державного реєстратора та реєстраційного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у постанові Верховного Суду від 14.02.2023 міститься висновок щодо застосування судами попередніх інстанцій положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у контексті того, чи є вимоги про скасування запису про право власності на нерухоме майно ефективним/неефективним способом захисту, а також положень частини першої статті 227 ГПК України;

- у справі №904/4393/21 предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів, а у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 міститься висновок щодо застосування судами попередніх інстанцій положень статей 120 125 Земельного кодексу України та статті 1212 ЦК України;

- у постанові від 14.12.2022 зі справи №910/15043/21 предметом касаційного перегляду були судові рішення прийняті за результатами розгляду скарги на дії/бездіяльність приватного виконавця;

- у справі №909/1286/19 предметом спору є скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 міститься висновок щодо застосування положень пункту 21 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про суспільне телебачення та радіомовлення України" у сукупності зі статтями 115 325 329 ЦК України у правовідносинах щодо набуття права власності;

- у справі №914/520/18 предметом спору є витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора, а у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 міститься висновок щодо застосування положень статей 257 261 319 388 ЦК України.

8.59. Водночас у справі, що розглядається (№909/654/19) причиною виникнення спору стало питання наявності/відсутності підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

8.60. Вказане, у свою чергу, свідчить про неподібність, визначених скаржником справ зі справою №909/654/19 оскільки вказані постанови Верховного Суду були прийняті за інших предмета та підстав позову, обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийнято судові рішення. Тобто зазначені справи і ця справа, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за істотними правовими ознаками.

8.61. Посилання ж скаржника на правові висновки Вищого господарського суду України взагалі не приймаються Судом, оскільки останні не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України.

8.62. Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №909/654/19.

8.63. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у цій частині.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

8.64. Скаржник також зазначає про те, що підставою оскарження судових рішень попередніх інстанцій є те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, які надані ТОВ "КГД-Буд" та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи (пункт 4 частини другої статті 287, з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

8.65. Втім, з огляду на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України Суд не бере до уваги аргументи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази. Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Однак, у цій справі підстава, передбачена пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, на яку посилається скаржник, не підтвердилася.

8.66. Аргументи скаржника стосовно ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки окремим фактам і доказам за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що перебуває поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

8.67. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника стосовно ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки висновку експертного дослідження за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 30.11.2020 №1255/2592-2604//20-28, оскільки не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу позивача, яке могло б бути порушене відповідачами, внаслідок укладення Договору іпотеки від 05.08.2014 №5414Z10 зі змінами та доповненнями. Саме відсутність порушеного права ТОВ "КГД-Буд" є законною підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог в цій частині позову.

Стосовно доводів скаржника з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України щодо необґрунтованого відхилення судами попередніх інстанцій клопотання позивача про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, Суд зазначає таке.

8.68. За твердженням скаржника, суди не задовольнили клопотання позивача та не витребували, зокрема: у Банку копію кредитної справи ТОВ "Компанія Рона" та у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Бородовської Н.О. копію нотаріальної справи, що стосується посвідчення іпотечного договору від 05.08.20І4 №5414210, укладеного між відповідачем 2 та відповідачем 3.

8.69. Статтею 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

8.70. Згідно із частиною першою статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

8.71. У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина друга статті 81 ГПК України).

8.72. Як свідчать матеріали справи, місцевим господарським судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів з підстав недотримання статей 80 81 ГПК України, про що і зазначено в ухвалах суду від 19.09.2019 та від 22.12.2021.

8.73. Наведене в ухвалах суду мотивування від 19.09.2019 та від 22.12.2021 дає підстави для висновку, що розгляд клопотань позивача про витребування доказів, здійснено судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального закону.

8.74. Поряд з тим, за встановлених судами обставин, доводи касаційної скарги в цій частині щодо незаконності дій з видачі кредиту та оформлення договору іпотеки з ТОВ "Українська промислово-економічна група", не вбачається, що зазначені документи мають значення для правильного вирішення справи №909/654/19. Водночас обставини щодо фактичного отримання ТОВ "Компанія Рона" кредитних коштів за генеральною кредитною угодою №5414N1 з усіма чинними кредитними договорами до неї встановлено у рішеннях суду у справах №909/428/17 та №909/893/17.

8.75. Незгода позивача з рішенням суду щодо відмови у задоволенні цього клопотання не свідчить про прийняття судами рішень з порушенням норм процесуального права та не є підставою для їх скасування з цих причин.

8.76. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що наявні в матеріалах справи докази, які були оцінені судами згідно зі статтею 86 ГПК України, були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі відповідно до вимог статті 236 ГПК України.

8.77. Щодо доводів скаржника в частині того, що судами попередніх інстанцій також було порушено правила відводу судді Західного апеляційного господарського суду, Суд зазначає таке.

8.78. Згідно з матеріалами справи, судом апеляційної інстанції було розглянуто дві заяви представника позивача про відвід судді Орищин Г.В. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 було відмолено у задоволенні заяви, а ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 визнано повторно заявлений відвід безпідставним та залишено заяву позивача без розгляду.

8.79. Зі змісту ухвал Західного апеляційного господарського суду від 16.01.20123 та від 30.01.2023 вбачається, що доводи заяв про відвід судді Орищин Г.В. фактично зводились лише до незгоди ТОВ "КГД-Буд" з процесуальними рішеннями судді Орищин Г.В., що в силу чіткої норми закону (частина четверта статті 35 ГПК України) підставою для відводу бути не може.

8.80. Отже, заяви ТОВ "КГД-Буд" про відвід судді були розглянуті судом апеляційної інстанції відповідно до приписів ГПК України, а наведені заявником підстави для відводу визнано необґрунтованими.

8.81. Натомість доводи скаржника в цій частині також зводяться до його незгоди з процесуальними рішеннями судді Орищин Г.В., незгоди з рішенням суду щодо відмови у задоволенні заяви про відвід та до його незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями.

8.82. Таким чином з огляду на викладене у розділі 8 цієї постанови доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

8.83. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві Банку на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.84. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

8.85. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові зазначеній в розділі 4 цієї постанови, не підтвердилися, не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою позивача в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною товариства з обмеженою відповідальності "КГД-Буд" на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 зі справи №909/654/19, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальності "КГД-Буд" у частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 зі справи №909/654/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Є. Краснов

Суддя В. Студенець