Історія справи

Постанова КГС ВП від 01.09.2025 року у справі №907/47/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 907/47/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Волковицької Н. О., Краснова Є. В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Карпати»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025

(судді Якімець Г. Г., Бойко С. М., Бонк Т. Б.)

за заявою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури

про забезпечення позову

у справі за позовом заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави

до: 1) Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області,

2) Малого приватного підприємства «Карпати»

про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними додаткових угод, скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку.

(У зв`язку із перебуванням суддів Рогач Л. І., Краснова Є. В. у відпустці постанову ухвалено 01.09.2025).

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави до: 1) Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі -Сільрада, відповідач-1), Малого приватного підприємства «Карпати» (далі - МПП «Карпати», відповідач-2, скаржник) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Сільради від 14.12.2019 № 1317;

- визнання недійсною додаткової угоди від 21.01.2020 до договору на право тимчасового користування землею від 08.08.1996 № 2;

- визнання недійсним рішення Сільради від 07.12.2022 № 1193-ХХІ-VIII;

- визнання недійсним рішення Сільради від 30.03.2023 № 1386-XXV-VIII;

- визнання недійсною додаткової угоди від 11.04.2023 № 2 до договору на право тимчасового користування землею;

- скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку;

- зобов`язання повернути земельну ділянку.

1.2. Позивач наполягає на тому, що спірну земельну ділянку слід повернути власнику для забезпечення реалізації прав на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) за правилами частини першої статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

1.3. Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову та просив суд:

- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2124884800:10:020:0271 площею 36,9002 га, що належить Оноківській територіальній громаді в особі Сільради;

- заборонити МПП «Карпати», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду в справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884800:10:020:0271 площею 36,9002 га;

- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884800:10:020:0271 площею 36,9002 га;

- заборонити Сільраді, МПП «Карпати», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:10:020:0271 площею 36,9002 га;

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:10:020:0271 площею 36,9002 га та будь-яких об`єктів нерухомого майна на ній.

1.4. Заява обґрунтована тим, що:

- за умовами спірних правочинів МПП «Карпати» вправі зводити на спірній земельній ділянці в установленому порядку будівлі та споруди, необхідні для використання земельної ділянки, а також здійснювати за згодою орендодавця будівництво гідротехнічних споруд. Отже, відсутність забезпечення позову у даній справі створює для відповідача-2 передумови для здійснення забудови земельної ділянки з подальшою реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомості;

- МПП Карпати» на підставі декларації про початок будівельних робіт, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Закарпатській області 25.04.2013 за № ЗК082131150642, отримало дозвіл на реконструкцію гідротехнічних споруд на облаштування водойми на спірній земельній ділянці і 11.03.2016 приватний нотаріус здійснив у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності МПП «Карпати» на незавершене будівництво - реконструкцію гідротехнічних споруд та облаштування водойми (І черга), запис про державну реєстрацію прав № 28677100, яку в подальшому скасовано наказом Міністра юстиції України від 16.05.2016 № 1396/5 за скаргою Сільради з тих підстав, що у МПП «Карпати» відсутні правовстановлюючі документи на гідроспоруду, щодо якої здійснювалась реконструкція).

- під час розгляду справи відповідачі також можуть здійснити поділ чи об`єднання земельної ділянки, що відповідно до статті 791 ЗК України призведе до формування нового об`єкта цивільних прав і потенційно ускладнить повернення земельної ділянки територіальній громаді;

- 12.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 42024072030000111 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 246 Кримінального кодексу України за фактом здійснення невстановленими особами незаконної порубки зелених насаджень на території Сільради, у с. Оноківцях, на вул. Туристичній, 2;

- невжиття заходів забезпечення позову, про які заявлено, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади, за захистом яких Прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі.

2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 14.03.2025 відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2.2. Виходив, зокрема, з того, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача для того, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення (якщо воно буде прийнято на користь позивача). Поза тим, на думку суду, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження цих обставин належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

2.3. Вказав також, що:

- матеріали заяви про забезпечення позову в частині встановлення заборони відповідачам та іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на спірній земельній ділянці не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачами заходів із забудови спірної земельної ділянки, а також доказів того, які саме роботи проводяться, осіб, що їх проводять, як і не містять обґрунтування, що проведення зазначених робіт змінить характеристики земельної ділянки та ускладнить її повернення в разі задоволення позову, а реконструкція гідротехнічних споруд на облаштування водойми на спірній земельній ділянці не є предметом спору у цій справі;

- метою заборони будівництва та накладення арешту на земельну ділянку є заборона відчуження її будь-яким чином у порядку, встановленому законодавством, проте земельна ділянка перебуває у комунальній власності Сільради і таке право Прокурор не оспорює, а поділ чи об`єднання спірної земельної ділянки не призводить автоматично до вибуття таких ділянок із комунальної власності. Прокурором не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що власник земельної ділянки (Сільрада) вчиняє дії, спрямовані на незаконне відчуження земельної ділянки, і відчуження спірної земельної ділянки не є предметом спору у цій справі. Крім того відповідач-2 об`єктивно позбавлений можливості будь-яким чином здійснювати відчуження земельної ділянки, оскільки не є її власником.

2.4. Західний апеляційний господарський суд постановою від 16.06.2025 скасував ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2025, задовольнив заяву Прокурора про забезпечення позову у цій справі.

2.5. Апеляційний господарський суд встановив, що:

- вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на забудову спірної земельної ділянки чи поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо земельної ділянки, а також вчинення реєстраційних дій протягом розгляду цієї справи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом яких Прокурор звернувся до суду, а заявлені заходи забезпечення позову відповідають заходам забезпечення позову, встановленим у статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав територіальної громади в обраний Прокурором спосіб, у разі задоволення позову в цій справі;

- невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав територіальної громади у випадку задоволення позову, зокрема з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що захистити інтереси територіальної громади в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо;

- відсутність забезпечення позову у цій справі створює для відповідача-2 передумови для здійснення забудови земельної ділянки з подальшою реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомості, а тому належний захист інтересів держави стане неможливим без нових звернень до суду (у тому числі з позовами про знесення будівництва та звільнення земельної ділянки).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

3.1. МПП «Карпати» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025, в якій просить її скасувати та залишити без змін ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2025.

3.2. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову на підставі неналежних, недостовірних та недопустимих доказів, що свідчить про порушення статей 73 74 76 77 79 86 ГПК України. Зокрема, скаржник зазначає, що Прокурор не надав суду належних та допустимих доказів про недобросовісну поведінку відповідача-2 в якості орендаря спірної земельної ділянки, а також доказів щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову.

4. Позиція інших учасників справи

4.1. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

4.2. Відповідач-1 правом на надання відзиву не скористався.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.2. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

5.3. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 та інших.

5.4. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені у статті 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

5.5. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1), забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2), забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4).

5.6. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (пункти 46, 47 постанови).

5.7. У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

5.8. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

5.9. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

5.10. Питання щодо задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.

5.11. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

5.12. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

5.13. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

5.14. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

5.15. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

5.16. Прокурор у заяві про забезпечення позову стверджує, що відсутність забезпечення позову у цій справі створює для відповідача-2 передумови для здійснення забудови земельної ділянки з подальшою реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомості, а тому належний захист інтересів держави стане неможливим без нових звернень до суду (у тому числі з позовами про знесення об`єктів будівництва та звільнення земельної ділянки).

5.17. Апеляційний господарський суд взяв до уваги, що у цій справі за змістом позовних вимог позов подано задля повернення спірної земельної ділянки у володіння та користування власника із притаманними їй наразі ідентифікуючими ознаками та особливостями (кадастровий номер та межі, цільове призначення, наявність чи відсутність забудови тощо), як об`єктом цивільних прав та забезпечення в подальшому можливості розпорядитися цією земельною ділянкою.

5.18. Відповідно дійшов висновку, який узагальнено полягає в тому, що вчинення відповідачами дій щодо забудови земельної ділянки, зміни її ідентифікуючих ознак (поділ, об`єднання, зміна цільового призначення земельної ділянки тощо), набуття речових прав щодо земельної ділянки іншими особами з подальшою реєстрацією цих речових прав ускладнюють виконання рішення суду у разі задоволення позову, а запропоновані заходи забезпечення запобігають цьому, що засвідчує адекватність та співмірність цих заходів. Тобто, у такому випадку існує прямий зв`язок між обраними Прокурором заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог.

5.19. Верховний Суд погоджується, що вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на забудову спірної земельної ділянки чи поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо земельної ділянки, а також вчинення реєстраційних дій протягом розгляду цієї справи з високим ступенем ймовірності унеможливить виконання та дієвість рішення суду, зумовить необхідність ініціювання інших судових процесів чи понесення додаткових витрат, тож ефективність захисту та поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом яких Прокурор звернувся до суду, у разі задоволення позову буде втрачена.

5.20. Таким чином, підсумовуючи наведене, Суд вважає, що заявлені Прокурором заходи забезпечення позову є пов`язаними із наявністю реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а також спрямовані на забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача у випадку задоволення позовних вимог, пов`язані із предметом розгляду цього спору, є співмірними та адекватними по відношенню до заявлених позовних вимог, такими, що не порушують рівності та збалансованості інтересів сторін, оскільки мають тимчасовий характер, та, навпаки, спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, що може слугувати додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позовних вимог, буде реально виконане.

5.21. Як про те сказав і апеляційний господарський суд, вжиття заходів забезпечення позову не засвідчує обґрунтованості позовних вимог, водночас слугує гарантією виконання рішення суду, якщо таке буде прийнято в майбутньому. Висновки про співмірність та адекватність застосованих судом заходів забезпечення скаржник у касаційній скарзі не спростував.

5.22. За наведеного Верховний Суд погоджується, що заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, та наявний зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову і предметом спору, а тому апеляційний суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення заяви Прокурора про забезпечення позову.

5.23. Щодо доводів касаційної скарги про недоведеність тверджень Прокурора та ненадання суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачами дій щодо розпорядження земельною ділянкою, як доказів необхідності вжиття заходів забезпечення, Суд звертається до висновку Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 «умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін» (пункти 21, 23 постанови).

5.24. Застосування подібного підходу є доречним і у випадку подання іншого позову майнового характеру, адже відповідач, який є власником майна, яке є предметом позовних вимог, може у будь-який час ним розпорядитися на власний розсуд.

5.25. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статей 136 137 ГПК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, колегія суддів, переглянувши постанову апеляційного суду в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення прийняте із додержанням норм процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Карпати» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 справі № 907/47/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Н. Волковицька

Є. Краснов