Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №819/595/17

провадження №К/9901/34471/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Тернопільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 (суддя Мартиць О.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 (колегія суддів у складі суддів Багрія В.М., Рибачука А.І., Старунського Д.М.) у справі №819/595/17 за позовом ОСОБА_3 до Тернопільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області, про зобов'язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області, про зобов'язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення їй збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4850,35 грн.

2. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.04.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017, позов задоволено.

3. У касаційній скарзі Тернопільське обєднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.09.2016 ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбала у власність двокімнатну квартиру №132, що розташована в будинку №5б по вул. М. Коцюбинського в місті Тернополі.

5. Позивачем згідно з квитанцією від 26.09.2016 № ПН 1227870 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, що складає 4850,35 грн.

6. 14.03.2017 позивач звернулась до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4850,35 грн. Заява мотивована тим, що зазначена квартира є першим нерухомим майном, придбаним позивачем.

7. Листом Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 14.03.2017 №4852/07 позивачку повідомлено про відсутність підстав для повернення вказаного збору. Зазначено, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.

8. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач 26.09.2016 вперше придбала житло за договором купівлі-продажу нерухомого майна - квартиру № 132, розташовану в будинку №5б, що знаходиться за адресою вул. М. Коцюбинського в м. Тернополі, а тому при оформленні документів нею безпідставно сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4850,35 грн, який підлягає поверненню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що надані позивачем суду документи не підтверджуються факт придбання позивачем житла саме вперше, що є єдиною умовою для звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

11. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

13. Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

14. У справі що розглядається, позивач наголошує, що 26.09.2016 вона вперше придбала житло за договором купівлі-продажу нерухомого майна, відтак збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в даному випадку сплачено нею помилково.

15. Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

16. У постанові від 03.07.2018 (справа №819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

17.Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

18.Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку.

19.У даній справі, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судами не встановлено.

20. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

21. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

22. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341 343 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тернопільського обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №819/595/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачВ.М. Кравчук

СуддяТ.О. Анцупова

СуддяО.П. Стародуб