Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №804/810/16

касаційне провадження №К/9901/33174/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 (суддя Суховаров А.В.) у справі № 804/810/16 за позовом Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2015 №0000884602 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2524582,5грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 11.03.2016 позов задовольнив у повному обсязі.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.12.2016 відмовив Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2016.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини першої статті 13, частини першої статті 88, частини першої статті 102, частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вперше з апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 податковий орган звернувся 21.03.2016, тобто в межах строку, встановленого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.06.2016 залишив вказану апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив строк протягом одного місяця з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків.

У межах встановленого ухвалою від 09.06.2016 строку Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.07.2016 відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повторно залишив апеляційну скаргу без руху, встановивши строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору у строк протягом одного місяця з дня отримання копії цієї ухвали.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію вказаної ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 було отримано відповідачем 27.07.2016.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 суд апеляційної інстанції жодних документів від відповідача не отримував.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.09.2016 на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали), повернув апеляційну скаргу скаржнику, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби 25.10.2016 повторно подала апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2016. В апеляційній скарзі відповідачем порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого податковий орган вказував на те, що повернення вперше поданої апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення з новою апеляційною скаргою.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.10.2016 визнав наведені податковим органом підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними. Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції на підставі абзацу 1 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував у строк протягом одного місяця з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.

Визнаючи підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, суд апеляційної інстанції керувався тим, що органи доходів і зборів не належать до суб'єктів, визначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) звільнених від сплати судового збору. Крім того, відповідачем не наведено особливих та непереборних обставин, які б перешкоджали звернутися з апеляційною скаргою у строк, передбачений процесуальним законом.

На виконання вимог ухвали від 31.10.2016 відповідач звернувся до суду із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування підстав поважності пропуску строку відповідач вказував на те, що лише у жовтні 2016 року отримав належне фінансування з державного бюджету для сплати судового збору. Крім того, просив врахувати, що вперше звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у березні 2016 року, тобто задовго до початку перебігу строку апеляційного оскарження, який, на думку відповідача, розпочався з 22.06.2016 (дата отримання повного тексту постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2016, що підтверджується відтиском штемпелю на супровідному листі).

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 15.12.2016 про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), у зв'язку з визнанням наведених причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що податковим органом не надано доказів вчинення дій з метою отримання коштів для сплати судового збору у період з 28.01.2016 по 16.09.2016. Крім того, скорочення штатної чисельності працівників податкового органу не є непереборною обставиною для здійснення апеляційного оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Зі змісту положень Закону України «Про судовий збір», Кодексу адміністративного судочинства України надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі у найкоротші строки.

Утім, відповідач не надав суду доказів вчинення активних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору безпосередньо у справі №804/810/16 фінансування з Державного бюджету України у період з моменту отримання повного тексту постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 до фактичної сплати судового збору (жовтень 2016 року).

Відповідно до пункту четвертого статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 у справі № 804/810/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова