Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2020 року у справі №640/12591/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2021 року

Київ

справа №640/12591/19

адміністративне провадження №К/9901/17040/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Шрамко Ю. Т. ) від 31 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (Кузьменко В. В., Василенко Я. М., Ганечко О. М. ) від 2 червня 2020 року у справі № 640/12591/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" (далі - ТОВ "Контактбудсервіс") звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 4 лютого 2019 року № 0045140305.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 31 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2020 року, позовні вимоги задовольнив.

При цьому суди виходили з того, що всупереч вимог статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 році за № 1300/27745) акт перевірки від 14 січня 2019 року № 12/1-26-15-14-03-04/32962703 підписано лише головним державним ревізором-інспектором Білоконем Є. О., тому акт не може визнаватися допустимим доказом у справі, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню. Також суди дійшли висновку про відсутність порушення ТОВ "Контактбудсервіс" вимог пункту
288.5 статті 288 ПК України та рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 89/9146.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Головне управління ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить скасувати ці судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Позивач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди встановили, що на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок з окремих питань управління аудиту окремих об'єктів та категорій платників Головного управління ДФС у м. Києві, раднику податкової та митної справи III рангу ОСОБА_1 та головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за ризиковими платниками управління спеціального аудиту Головного управління ДФС у м. Києві, раднику податкової та митної справи III рангу ОСОБА_2, відповідно до підпункту
78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання ТОВ "Контактбудсервіс" вимог податкового законодавства щодо сплати орендної плати за земельні ділянки за період із 1 січня 2017 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14 січня 2019 року № 12/1-26-15-14-03-04/32962703.

На підставі висновків акта перевірки від 14 січня 2019 року відповідачем 4 лютого 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0045140305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі на 22 450
716,60 грн (за податковими зобов'язаннями - 17 960 573,28 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 490 143,32 грн).

Акт перевірки від 14 січня 2019 року підписано лише головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_2, на місці підпису ревізора ОСОБА_1 зазначено - лікарняний.

Спірним у цій справі є, зокрема питання про правове (доказове) значення акта перевірки від 14 січня 2019 року, не підписаного одним із перевіряючих, та правомірності прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення.

Водночас, аналогічне питання вже було предметом розгляду Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19 ( №К/9901/21117/19) сформулювала висновок, відповідно до якого відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що акт перевірки від 14 січня 2019 року № 12/1-26-15-14-03-04/32962703 не може визнаватися допустимим доказом у справі.

Окрім того, колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог пункту 288.5 статті 288 ПК України внаслідок донарахування орендної плати за земельні ділянки.

ТОВ "Контактбудсервіс" є орендарем земельних ділянок (місце розташування яких: ж/м Осокорки-Центральні (1-5 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва за кадастровими номерами 8 000 000 000:96:001:0008 (90,6379 га), 8 000 000 000:96:001:0009 (26,7006 га), 8 000 000 000:96:001:0010 (21,8966 га), 8 000 000 000:96:001:0011 (15,4479 га) та 8 000 000 000:96:001:0013 (21,3596 га)) на підставі договорів оренди земельної ділянки від 5 вересня 2005 року, укладених з Київською міською радою, орендодавцем, посвідчених державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т. М. (зареєстрованих в реєстрі за номерами 17-4324,17-4325,17-4326,17-4327,17-4328), а також зареєстрованих в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за записами від 8 вересня 2005 року за № 63-6-00282, № 63-6-00283, № 63-6-00284, № 63-6-00285, № 63-6-00286.

Відповідно до пункту 4.2 Договорів оренди річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки.

Пунктом 4.3 Договорів передбачено, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до договору.

Згідно з пунктом 11.1 Договорів всі зміни та/або доповнення до Договорів вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до Договорів є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Рішенням від 23 червня 2011 року № 242/5629 Київська міська рада встановила місцеві податки та збори у м. Києві.

Відповідно до пункту 5.2 Положення про плату за землю в місті Києві (додаток до рішення від 23 червня 2011 року № 242/5629) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, які перебувають у постійному користуванні юридичних осіб, встановлюється в розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пункті
5.3 цього Положення (пункт 5.2).

Рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" внесено зміни, зокрема до зазначених вище договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивлено річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення (зокрема ТОВ "Контактбудсервіс"), зобов'язано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок; Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язано проінформувати про прийняття цього рішення орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення та органи державної податкової служби; органи державної податкової служби зобов'язано контролювати дотримання орендарями земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення, вимог цього рішення при подачі суб'єктами господарювання податкових декларацій і обчисленні ними суми орендної плати та при нарахуванні фізичним особам суми орендної плати, а при адмініструванні орендної плати за ці земельні ділянки застосовувати розмір орендної плати, встановлений пунктом 1 цього рішення, з моменту офіційного оприлюднення цього рішення.

З доводів податкового органу вбачається, що з метою виконання цього рішення Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради листом від 19 червня 2013 року № 05704-12827 інформував ТОВ "Контактбудсервіс" про необхідність забезпечення внесення змін до договорів оренди земельних ділянок.

У 2015-2016 роках ТОВ "Контактбудсервіс" при нарахуванні орендної плати за земельні ділянки застосовувало ставку - 3%; у 2017 році звітну декларацію подало зі ставкою 3%, а 13 червня 2018 року подало уточнюючу декларацію, зазначивши ставку - 1,5%; у 2018 році - 1,5%.

За доводами позивача з 1 січня 2017 року рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 89/9146 щодо внесення змін до договорів оренди земельних ділянок суперечить положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України в редакції Закону від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII.

Пунктом 288.5 статті 288 ПК України в редакції, яка діяла до 1 січня 2017 року, було передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За змістом цього пункту в редакції Закону від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 ПК України).

За правилами пункту 12.3 статті 12 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України вбачається, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України для відповідного місцевого податку чи збору.

Колегія суддів вважає, що податковий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, обґрунтовано застосував встановлений рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 89/9146 розмір орендної плати (три відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок) прийнятий у граничних межах, встановлених пунктом 288.5 статті 288 ПК України в редакції з 1 січня 2017 року, та з дотриманням вимог підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

Водночас, предметом оскарження у цій справі є податкове повідомлення-рішення відповідача від 4 лютого 2019 року № 0045140305, прийняте ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту
20.1 статті 20 ПК України щодо визначення податкового зобов'язання.

Правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким змінився розмір орендної плати, не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі ПК України, проте є виключною "правовстановлюючою" компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не перевіряється в межах цієї справи.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19,140,143,144,146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144).

На основі цього положення Конституції України в Законі України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

У межах спірних правовідносин прийняте Київською міською радою рішення від 28 лютого 2013 року № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов'язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб'єктом владних повноважень.

Дане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.

Встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов'язковими.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 15 травня 2019 року у справі № 825/1496/17 (адміністративне провадження №К/9901/1259/17).

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого відповідачем з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до частини 1 -3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі не відповідають.

За правилами частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2020 року та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2020 року скасувати.

3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко