Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.05.2020 року у справі №520/12835/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 520/12835/19

провадження № К/9901/13105/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А. А. суддів: Кравчука В. М., Мороз Л. Л.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Держспоживслужби у Харківській області

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року (головуючий суддя Гуцал М. І., судді Бенедик А. П., Донець Л. О.)

у справі № 520/12835/19

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держспоживслужби у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держспоживслужби у Харківській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 19 листопада 2019 року №
39.0/39.2-057/2805-19 про відмову у державній реєстрації потужності; зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області провести державну реєстрацію потужності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом внесення інформації про потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у позові.

3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року скасовано, позов задоволено частково: скасовано рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про відмову у державній реєстрації потужності, викладене у листі "Повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності" від 19 листопада 2019 року №
39.0/39.2-057/2805-19; зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 11 листопада 2019 року про державну реєстрацію потужності з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. У решті позовних вимог відмовлено.

4. Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Держспоживслужби у Харківській області подало касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в позові.

5. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Відзив на касаційну скаргу не містить підпису ОСОБА_1, тому його заперечення не беруться до уваги судом касаційної інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 11 листопада 2019 року позивач звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області з заявою про державну реєстрацію потужності. В розділі вид діяльності, що планується здійснювати з використанням потужності зазначено: діяльність, пов'язана з харчовими продуктами, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі вище 10 °С і залишатися придатними для споживання людиною, а саме реалізація. В якості адреси потужності оператора ринку зазначено: АДРЕСА_1.

7. Згідно з додатковою інформацією до заяви про державну реєстрацію потужності в якості місцезнаходження або місця проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є АДРЕСА_1. Вказано назву (опис) потужності: ізольоване приміщення, яке підтримується у чистому стані та яке оборудовано належним штучним освітленням та має устаткування необхідне для підтримання температурних режимів, має належну механічну вентиляцію та каналізацію.

8.19 листопада 2019 року відповідачем було складено повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності № 39.0/39.2-057/2805-19.

9. Згідно з вказаним повідомленням заяву позивача від 11 листопада 2019 року про державну реєстрацію потужності розглянуто у відповідності до вимог ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", керуючись Порядком проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам, затвердженого наказом Міністерства агропродовольчої політики та продовольства від 10 лютого 2016 року №39, враховуючи невідповідність заяви ч. 3 ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", а саме: надання у заяві неповної інформації щодо адреси потужності, на підставі п. 2 пп. 3.7.

Порядку проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам, затвердженого наказом Міністерства агропродовольчої політики та продовольства від 10 лютого 2016 року № 39, ч. 5 ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", прийнято рішення: фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовити у державній реєстрації потужності та присвоєнні особистого реєстраційного номеру потужності за адресою: АДРЕСА_2. Також, вказано, що житловий будинок не є та не може бути потужністю за змістом п. 69 ч. 1 ст. 69 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів, відповідно заява від 11 листопада 2019 року про державну реєстрацію потужності містить неповну інформацію: не зазначено адресу потужності, натомість зазначено житловий будинок та його адресу.

10. Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що квартира в багатоквартирному житловому будинку не може бути зареєстрована як потужність з обігу харчових продуктів, в розумінні Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", оскільки існує пряма заборона закону на використання квартири не за призначенням.

12. Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погодився та зазначив, що законодавець зобов'язує оператора ринку харчових продуктів зареєструвати кожну адресу наявних у нього потужностей, перелік яких визначений у формі самої заяви (додаток 1 до Порядку № 39), в якій необхідно визначити вид діяльності, що планується здійснювати з використанням потужності (кожен вид діяльності, який планується здійснювати, позначається символом "V" у відповідній графі), зокрема: у п. 1 передбачені наступні види діяльності, пов'язані з харчовими продуктами, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі вище 10 °C і залишатися придатними для споживання людиною, а саме: первинне виробництво, транспортування, зберігання та реалізація. Позивач визначив у своїй заяві лише один вид діяльності реалізацію, який не пов'язаний з реалізацією у роздріб, передбаченою окремо у п. 4 форми заяви. Тобто, приміщення квартири не пов'язане з його використанням для первинного виробництва чи зберігання продуктів харчування.

13. Щодо позовної вимоги позивача зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області провести державну реєстрацію потужності шляхом зобов'язання внести інформацію про зазначену у заяві позивача від 11 листопада 2019 року та додатковій інформації до неї потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку, колегія суддів врахувала те, що здійснення державної реєстрації потужності та внесення інформації про зазначену у заяві та додатковій інформації до неї від 11 листопада 2019 року потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку належить до сфери виключних управлінських повноважень відповідача.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.

15. Зокрема, заявник на обґрунтування вимог касаційної скарги покликається на те, що необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції щодо помилковості застосування окружним адміністративним судом до спірних правовідносин положень ст.ст. 6 та 150 Житлового кодексу України, також ст. 382 Цивільного кодексу України, оскільки спеціальним законом, який регулює правовідносини між оператором ринку та компетентним органом у правовідносинах щодо державної реєстрації потужностей є Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", який і належить застосовувати як пріоритетний під час розв'язання цього спору.

16. Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що "посилання відповідача на зазначення у заяві неповної інформації щодо назви (опису) потужності та її адреси, які не відповідають фактичним обставинам справи, давали змогу для застосування приписів п. 3.4 Порядку №39, які передбачали можливість для територіального органу компетентного органу продовження строку проведення реєстрації (не більше ніж на 15 робочих днів) для витребування певних документів, пояснень для прийняття об'єктивного рішення у відповідності до вимог діючого законодавства". Цей висновок суду суперечить підпункту 2.6. Розділу II Порядку проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України 10 лютого 2016 року №39 територіальному органу компетентного органу забороняється вимагати для державної реєстрації потужності будь-які інші документи, крім заяви.

17. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем до Головного управління Дсржпродспоживслужби Харківської області як правонаступника органів санітарного нагляду відповідного запиту та його розгляду.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

19. За приписами ч.ч. 1 та 4 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

20. Відповідно до преамбули Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" регулює відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.

21. У п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" визначено, що потужності - споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об'єктів санітарних заходів.

22. Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" передбачено, що державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.

У ч. ч. 2,3 цієї ж статті встановлено, що державна реєстрація потужностей здійснюється компетентним органом шляхом внесення відповідної інформації до реєстру на безоплатній основі. Потужностям у реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер. Зміна найменування оператора потужності у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для звернення оператора до компетентного органу із заявою про внесення змін до реєстру потужностей у частині найменування такого оператора та не є підставою для внесення таких змін до реєстру. У разі звернення оператора, найменування якого було змінено, до компетентного органу з письмовою заявою про внесення змін до реєстру в частині нового найменування такого оператора компетентний орган безоплатно вносить такі зміни до реєстру, про що письмово повідомляє оператора.

Не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності оператор ринку зобов'язаний подати (надіслати) до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, в якій зазначаються найменування, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), місце проживання оператора ринку, назва (опис) потужності, її адреса, заплановані види діяльності та перелік харчових продуктів, виробництво та/або обіг яких планується здійснювати, вид оператора ринку за класифікацією суб'єктів господарювання, визначеною Господарським кодексом України (суб'єкт мікро-, малого, середнього або великого підприємництва).

23. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" підставою для відмови у державній реєстрації потужності є невідповідність заяви встановленій формі, надання в ній неповної інформації або наявність раніше прийнятого рішення про державну реєстрацію цієї потужності. Відмова у державній реєстрації потужностей з інших підстав не дозволяється. У рішенні про відмову в державній реєстрації потужності обов'язково зазначаються підстава для відмови та фактичні обставини, що підтверджують наявність такої підстави.

24. Рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації приймається протягом 10 календарних днів після отримання відповідної заяви оператора ринку. Копія рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації надається (надсилається) оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

25. Порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10 лютого 2016 року № 39, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2016 року №382/28512 (далі - Порядок № 39).

26. У п. 1.3 Порядку № 39 встановлено, що оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку), який провадить діяльність, що відповідно до вимог Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" не вимагає отримання експлуатаційного дозволу, зобов'язаний подати до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, яка використовується на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів, відповідно до цього Порядку.

27. Згідно з п. 1.4 Поряду № 39 оператор ринку, який провадить діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів рослинного походження, не подає до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, на яку цим оператором ринку отримано експлуатаційний дозвіл.

28. Пунктом 1.7 Порядку № 39 передбачено, що адресою потужності, яка є транспортним засобом або іншим рухомим майном, вважається місцезнаходження (місце проживання) оператора ринку, в управлінні якого перебуває така потужність.

29. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Житлового кодексу Української PCP до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

30. Положеннями ч. 1 ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

31. Частиною 1 ст. 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

32. Адреса потужності повинна відповідати вимогам, визначеним ст. 41 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", а саме: 1) підтримуватися в чистому та робочому стані; 2) бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів; 3) мати належну природну або механічну вентиляцію. Система вентиляції має бути сконструйована таким чином, щоб механічний потік повітря із забрудненої зони не потрапляв до чистої зони, був забезпечений безперешкодний доступ до фільтрів та інших частин, які необхідно чистити або замінювати; 4) забезпечуватися належним природним та/або штучним освітленням приміщення, необхідним для виробництва та/або зберігання харчових продуктів; 5) підлога повинна мати достатню дренажну систему, конструкція якої запобігатиме ризику забруднення. При відкритих та/або частково відкритих дренажних каналах рух відходів має бути з чистої до забрудненої зони.

33. З аналізу наведених правових норм вбачається, що квартира в багатоквартирному житловому будинку не може бути зареєстрована як потужність з виробництва та/або обігу харчових продуктів у розумінні Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", оскільки, існує пряма заборона закону на використання квартири не за призначенням.

34. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 520/1670/19, від 30 листопада 2020 року у справі №№ 520/10868/19.

35. З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є вірним, тоді як суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права.

36. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст. 352 КАС України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

37. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, але помилково був скасований апеляційним судом, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 345, 349, 352, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Головного управління Держспоживслужби у Харківській області - задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі №520/12835/19 - скасувати.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №520/12835/19 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя Л. Л. Мороз