Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.03.2020 року у справі №520/5709/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

справа №520/5709/19

адміністративне провадження №К/9901/4892/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В. М.,

суддів: Єресько Л. О., Загороднюка А. Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (головуючий суддя - Сагайдак В. В. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року (головуючий суддя - Калитка О.

М., судді: Мельнікова Л. В., Резнікова С. С. ) у справі № 520/5709/19 за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), Міністерства юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, про визнання незаконними та скасування рішення та наказу, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 19 березня 2019 року, оформлене протоколом № 80/03/19, у частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) № 995/5 від 28 березня 2019 року про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1;

- зобов'язати Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію про відновлення дії свідоцтва ОСОБА_1 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № НОМЕР_1 від 19 липня 2013 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що про проведення планової виїзної перевірки її належним чином не повідомлено, чим позбавлено можливості надати пояснення щодо предмета перевірки та необхідні документи. Указує, що її безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі акту про відмову у проведені перевірки від 28 січня 2019 року, який не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач уважає, що приймаючи рішення про анулювання свідоцтва у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 за адресою контори (офісу), дисциплінарна комісія діяла упереджено, надмірно та занадто суворо.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, адміністративний позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 19 березня 2019 року, оформлене протоколом № 80/03/19, у частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 995/5 від 28 березня 2019 року про припинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № НОМЕР_1, видане 19 липня 2013 року). Зобов'язано Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію про відновлення дії свідоцтва ОСОБА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не дотримано порядок та процедуру проведення перевірки та притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, позивачка не була належним чином повідомлена про проведення планової виїзної перевірки і не знала про її проведення. Суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновків, що відповідачем не здійснені всі можливі дії для повідомлення позивача про проведення планової виїзної перевірки, тому позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутності правових підстав. Судами попередніх інстанцій вказано, що припинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю останньої за адресою контори (офісу) є надмірним та суворим, порівнюючи з допущеним порушенням, навіть ураховуючи застосоване до позивачки у 2014 році дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У касаційній скарзі Мін'юст, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у позові.

Заявник зазначив, що позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності з дотриманням процедури, встановленої Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерство юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5 (далі - Порядок). Указує на відсутність правової оцінки судами обставин справи та доводів відповідача про те, що позивача належним чином повідомлено про проведення позапланової перевірки, про що свідчить рекомендований лист про направлення ОСОБА_1 повідомлення від 09 січня 2019 року № 2 про проведення планової виїзної перевірки на адресу, зазначену у Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а саме: АДРЕСА_1. Також повідомлення направлено на електронну адресу, яка зазначена у згаданому реєстрі. Указане свідчить, що відповідачем учинено всі можливі дії, що відповідають положенням пунктів 2.7., 2.15. розділу ІІ Порядку для повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки. Водночас направлення арбітражному керуючому телефонограми відповідно до Порядку не передбачено.

Скаржник наголосив, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого ним, відповідно до частини 2 статті 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ураховано наявність у арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді попередження у 2014 році.

Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловила незгоду з викладеними Мін'юстом у скарзі доводами та повідомила свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення питання наявності чи відсутності підстав для задоволення цього позову, просила судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. На переконання ОСОБА_1 наявна усталена практика Верховного Суду у подібних правовідносинах, а тому є правові підстави для закриття касаційного провадження у цій справі.

Рух касаційної скарги

Касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 21 лютого 2020 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Соколов В. М., судді: Єресько Л. О., Загороднюк А. Г.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Мінюсту на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 520/5709/19.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Листом від 05 листопада 2018 року № 969/13103-32-18/9.3.1 Мін'юст рекомендувало Головному територіальному управлінню юстиції у Харківській області для дослідження питання відповідності офісів арбітражних керуючих, зазначених у листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22 жовтня 2018 року № 05-05/05-01/3603, вимогам, встановленим законодавством, надати їх кандидатури при формуванні пропозицій до плану перевірок.

Наказом Мін'юсту від 29 грудня 2018 року № 4823/7 "Про затвердження Плану перевірок діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на 1 квартал 2019 року" арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво № НОМЕР_1 від 19 липня 2013 року) включено до зазначеного плану.

Дорученням Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 09 січня 2019 року № 2 на підставі наказу Мін'юсту від 29 грудня 2018 року № 4823/7 "Про затвердження Плану перевірок діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на І квартал 2019 року" у строк з 28 до 30 січня 2019 року призначено проведення планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Предметом перевірки визначено: відповідність арбітражного керуючого вимогам, визначеним у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дотримання арбітражним керуючим вимог Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період з 19 липня 2013 року до 27 січня 2019 року.

Місцем проведення перевірки визначено: АДРЕСА_1.

На виконання пункту 2.15., 2.15.2. Порядку Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області арбітражному керуючому ОСОБА_1 рекомендованим листом направлено повідомлення від 09 січня 2019 року № 2 про проведення планової виїзної перевірки на адресу, зазначену в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а саме: АДРЕСА_1.

Також повідомлення направлено на електронну адресу арбітражного керуючого ОСОБА_1

Повідомлення про вручення поштового відправлення до Головного територіального управління юстиції у Харківській області не повернулось, відповідно до пошуку поштового відправлення через офіційний вебсайт ДП "Укрпошта" 28 січня 2019 року повідомлення не вручене під час доставки.

Під час виїзду комісії з перевірки 28 січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 установлено, що офіс арбітражного керуючого ОСОБА_1 за цією адресою відсутній.

Зі слів сусідів ОСОБА_1 за вказаною адресою відсутня, діяльність арбітражного керуючого не здійснює, про що складено акт.

У зв'язку з тим, що арбітражний керуючий ОСОБА_1, яка завчасно та належним чином повідомлена про проведення перевірки, була відсутня за адресою здійснення діяльності та не забезпечила належні умови для проведення такої перевірки і роботи членів комісії, комісією у перший день перевірки 28 січня 2019 року складено акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки № 3.

Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області на виконання приписів пункту 4.7.3 Порядку направлено рекомендованим листом на адресу арбітражного керуючого ОСОБА_1 акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28 січня 2019 року № 3.

Також акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки № 3 направлено на електронну адресу арбітражного керуючого ОСОБА_1

Слід зазначити, що повідомлення про проведення планової виїзної перевірки від 09 січня 2019 року № 2 повернулось до органу контролю за закінченням встановленого строку зберігання, так само і акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28 січня 2019 року № 3 повернуто за закінченням встановленого строку зберігання.

Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області листом від 30 січня 2019 року № 275/05-01 у зв'язку з відмовою арбітражного керуючого ОСОБА_1 у проведенні планової виїзної перевірки до Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України направлено пропозицію щодо внесення до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Департаментом з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України складено висновок щодо відповідності акта про відмову арбітражного керуючого ОСОБА_1 у проведенні перевірки вимогам законодавства з питань банкрутства та 08 лютого 2019 року направлено до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання № 1219 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Листом від 08 лютого 2019 року №146/1208-32-19/9.3.1 Мін'юстом направлено копію зазначеного подання арбітражному керуючому ОСОБА_1 та в подальшому листом від 04 березня 2019 року № 486/9.3.1/-19 направлено запрошення на засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, яке відбудеться 19 березня 2019 року о 10-й годині.

З матеріалів справи встановлено, що 19 березня 2019 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, на якому розглядалось подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Відповідно до витягу з протоколу від 19 березня 2019 року № 80/03/19 засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання від 08 лютого 2019 року № 1219. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідно до частини 2 статті 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" враховано, що рішенням Комісії від 15 травня 2014 року за результатом розгляду подання від 14 квітня 2014 року № 121 до арбітражного керуючого ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у зв'язку з відмовою арбітражного керуючого у проведенні перевірки.

Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) до Мін'юсту направлено подання № 914 від 19 березня 2019 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Листом від 26 березня 2019 року № 729/9.3.1/-19 арбітражного керуючого ОСОБА_1 повідомлено про прийняте комісією рішення.

Наказом Мін'юсту від 28 березня 2019 року № 995/5 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 19 липня 2013 року № НОМЕР_1, видане арбітражному керуючому ОСОБА_1.

Позивачка, вважаючи незаконним і необґрунтованим наказ і рішення (оформлене протоколом) у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, звернулася з даним позовом до суду.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) його права та обов'язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов'язані з діяльністю арбітражних керуючих визначені положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - ~law17~).

У розумінні ~law18~ арбітражним керуючим є фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

У ~law19~ визначено, що під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

За змістом ~law20~ контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється у формі планових перевірок за певний період часу не частіше одного разу на два роки за місцезнаходженням державного органу з питань банкрутства або суб'єкта, щодо якого арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) здійснює свої повноваження, або у приміщенні, де знаходиться контора (офіс) арбітражного керуючого, з обов'язковим повідомленням арбітражного керуючого про час і місце проведення перевірки.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний надавати особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості, документи для огляду та їх копії для залучення до матеріалів перевірки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи.

На виконання ~law21~ розроблено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за № 1113/23645 (Порядок у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.3. цього Порядку контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий) здійснюють Мін'юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства.

Відповідно до пунктів 2.1-2.4 Порядку контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці. Здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів: проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка); надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень; складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень. Строк проведення перевірки не може перевищувати для: планової - восьми робочих днів; позапланової - трьох робочих днів.

Відповідно до пункту 2.7. Порядку орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки та не пізніше ніж за п'ять днів до дня початку позапланової перевірки з урахуванням особливостей, визначених у цьому Порядку. При обчисленні зазначених строків при повідомленні арбітражного керуючого про проведення перевірки повинен враховуватися час на перебіг поштової кореспонденції, установлений законодавством.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку місцем проведення перевірки є: місцезнаходження органу контролю (невиїзна перевірка); контора (офіс) арбітражного керуючого або місцезнаходження суб'єкта чи його майна, щодо якого арбітражний керуючий здійснює свої повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора (виїзна перевірка).

Повідомлення про проведення позапланової перевірки разом з копією документа (заяви, скарги), який став підставою для її проведення, вручається особисто арбітражному керуючому або за його дорученням представнику, що посвідчується його особистим підписом, а у разі неможливості такого вручення у строки, визначені у пункті 2.7 цього розділу, надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом за рахунок коштів органу контролю на поштову адресу місцезнаходження контори (офіса) арбітражного керуючого. У разі надсилання повідомлення про проведення перевірки рекомендованим листом додатково таке повідомлення може бути надіслане факсимільним зв'язком та електронною поштою за реквізитами, які подаються арбітражним керуючим у документах обов'язкової звітності (пункт 2.15.).

У повідомленні про проведення позапланової перевірки визначаються питання, які будуть перевірені в межах предмета перевірки, місце проведення перевірки перелік документів, які арбітражний керуючий зобов'язаний надати комісії для перевірки, строк, до якого арбітражний керуючий зобов'язаний надати комісії пояснення та копії визначених у повідомленні документів, місце та спосіб їх надання (підпункт
2.15.1).

Арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід'ємною частиною матеріалів перевірки (підпункт 2.15.2.).

Відповідно до підпункту 4.7.1 Порядку відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважаються, зокрема, відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначені органом контролю в повідомленні про проведення перевірки, у разі належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки.

При відмові арбітражного керуючого в проведенні перевірки складається акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки (додаток 6) у двох примірниках та перевірка закінчується в момент встановлення факту відмови (пункт
4.7 Порядку).

Відповідно до підпункту 4.7.4 Порядку акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень. Орган контролю протягом трьох робочих днів з дати підписання акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін'юсту щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. До цієї пропозиції орган контролю додає акт про відмову з усіма документами, що є його невід'ємною частиною.

Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) його права та обов'язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов'язані з діяльністю арбітражних керуючих визначені розділом VIIІ ~law22~.

За визначенням наведеним у ~law23~ дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому ~law24~ (~law25~).

Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (~law26~), а рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (~law27~).

Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (~law28~).

Відповідно до ~law29~ дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.

Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень (частина 4 статті 108 цього ж Закону).

Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії (~law30~).

Нормами ~law31~ визначено, що дисциплінарними стягненнями, які накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є:

1) попередження;

2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення (~law32~).

Аналогічні приписи містяться у пункті 7.6. Порядку.

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (~law33~, пункт 7.5. Порядку).

Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (~law34~).

Накладення на арбітражних керуючих дисциплінарних стягнень за результатами заходів контролю здійснюється відповідно до розділу VІІ Порядку.

Так, відповідно до пункту 7.1. цього Порядку підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, зокрема, є: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Протягом п'яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом Мін'юсту від органу контролю пропозиції, структурний підрозділ Мін'юсту готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома. Подання повинно містити висновок структурного підрозділу Мін'юсту щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками (пункт 7.2. Порядку).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому (пункт 7.6. Порядку).

На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у разі: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки (підпункт 7.6.1. пункту 7.6. Зміни до Порядку).

На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень (підпункт 7.6.2. пункту 7.6. Зміни до Порядку).

Позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є найсуворішим заходом дисциплінарного впливу (пункт 7.4. Порядку).

За змістом ~law35~ рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.

Пунктом 26 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2013 року № 81/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2013 року за № 112/22644 (надалі - Положення № 81/5), передбачено, що протоколи засідання Комісії у триденний строк, крім випадку, передбаченого пунктом 27 цього Положення, направляються до структурного підрозділу для забезпечення виконання її рішень.

Пунктом 27 цього ж Положення передбачено, що у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення.

Відповідно до ~law36~ підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

У разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється (~law37~).

З наведеного правового регулювання убачається, що підставою для застосування до арбітражного керуючого заходів дисциплінарного впливу є вчинення ним дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні або неналежному виконанні своїх обов'язків. Для притягнення арбітражного керуючого до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований факт порушення, вина арбітражного керуючого повністю доведена, встановлені обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому. Одночасно арбітражний керуючий має бути обізнаний про проведення відносно нього перевірки, що забезпечує можливість реалізувати його право на захист шляхом надання відповідних пояснень. Відсутність наведених складових є підставою для визнання рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до дисциплінарної відповідальності невмотивованим та необґрунтованим. А відсутність доказів, що свідчать про обізнаність арбітражного керуючого про проведення відносно нього перевірки свідчить про те, що контролюючим органом порушено порядок проведення такої перевірки, що надалі є підставою для визнання її неправомірною. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії шляхом обґрунтування своїх рішень, зазначивши у ньому мотиви, за яких він прийняв саме таке рішення.

Отже, вирішуючи спори щодо законності рішення про застосування до арбітражного керуючого найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), суди мають з'ясувати чи мали місце обставини, на які посилається контролюючий орган, якими доказами вони підтверджені, наявність вини арбітражного керуючого у виявлених порушеннях. У разі прийняття Дисциплінарною комісією такого рішення, комісія має зазначити обставини, порушення та мотиви, за яких контролюючий орган дійшов висновку про необхідність застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

Приписами частини 1 та 2 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставою відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних спірних правовідносинах, а саме стосовно питання щодо належного повідомлення арбітражних керуючих про проведення планової виїзної перевірки, притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не був належним чином повідомлений про проведення планової перевірки.

Зокрема, судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми ~law38~ та Порядку щодо повідомлення арбітражних керуючих про проведення планової виїзної перевірки, притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що позивача не було належним чином повідомлено про проведення перевірки, оскільки в інформації, яка зазначена стосовно позивача в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих, зазначено мобільний телефон позивача, а тому Мін'юст мав скористатись вказаною інформацією та передати телефонограму позивачеві.

Дана позиція суду апеляційної інстанції є хибною, з огляду на те що відповідно до ~law39~ арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний, зокрема, подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у порядку, встановленому законодавством; створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) вимог законодавства.

Отже, аналізуючи вказану норму, можна дійти висновку, що позивачка в межах діяльності арбітражного керуючого зобов'язана повідомити Мін'юст про зміну адреси.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що повідомлення про проведення перевірки надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом на поштову адресу місцезнаходження контори (офіса) арбітражного керуючого за реквізитами, указаними арбітражним керуючим у документах обов'язкової звітності, відповідно до пункту 2.15 Порядку. Додатково таке повідомлення може бути надіслане факсимільним зв'язком та електронною поштою за реквізитами, які подаються арбітражним керуючим у документах обов'язкової звітності.

Водночас згідно з підпунктом 2.15.2. Порядку арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком.

Отже, з метою забезпечення балансу інтересів, законодавець зобов'язав орган контролю поінформувати арбітражного керуючого про проведення перевірки відносно нього, щоб останній мав можливість надати пояснення та спростувати відомості, які стали предметом такої перевірки. Норми Порядку передбачають декілька способів такого повідомлення: обов'язкові - вручення особисто або у разі неможливості такого вручення шляхом надіслання рекомендованого листа та альтернативні - факсимільним зв'язком, електронною поштою. Водночас використання органом контролю одного з перелічених способів не звільняє його від обов'язку повідомити суб'єкта перевірки в інший спосіб у разі відсутності інформації про те, що особа, щодо якої ініційовано перевірку, належним чином повідомлена про її проведення.

Так, Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області рекомендованим листом направлене повідомлення від 09 січня 2019 року № 2 про проведення планової виїзної перевірки на адресу, зазначену в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а саме: АДРЕСА_1.

Поряд із тим, додатково повідомлення направлено на електронну адресу арбітражного керуючого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зазначена в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих.

Указане свідчить, що відповідачем ужито необхідні дії та додержано процедуру повідомлення арбітражного керуючого про проведення планової виїзної перевірки, також, вчинено додаткових заходів щодо повідомлення - засобами електронного зв'язку, хоч останнє є правом, а не обов'язком контролюючого органу.

Отже, ураховуючи, що суб'єкт владних повноважень вчинив необхідні дії щодо повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки у спосіб визначений пунктом 2.15, підпунктом 2.15.2. Порядку, незалежно від можливості вчинити інші дії, таким суб'єктом дотримано норм чинного законодавства щодо процедури організації перевірки.

Норми чинного законодавства зобов'язують арбітражних керуючих мати один офіс та, зокрема, забезпечити отримання кореспонденції саме за його місцезнаходженням, що відповідає Правилам організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року № 447/5 (далі - Правила № 447/5).

Верховний Суд уважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідач мав скористатись зазначеним у Реєстрі мобільним телефоном позивача та передати телефонограму ОСОБА_1, оскільки направлення телефонограми арбітражному керуючому про проведення перевірки Порядком не передбачено.

Верховний Суд відхиляє доводи позивача про те, що з липня 2019 року з підстав розлучення позивач проживає за іншою адресою, разом з тим відповідач мав інформацію щодо іншої (зміненої) адреси позивачки, а тому зобов'язаний був надіслати повідомлення на змінену адресу, оскільки можливість вчинення інших дій, окрім тих які були здійсненні відповідачем Порядком не передбачено.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем здійснені всі необхідні дії, передбачені Порядком контролю, для повідомлення позивача про проведення перевірки.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що саме бездіяльність позивача, а не контролюючого органу, позбавила можливості ОСОБА_1 скористатися правами, наданими арбітражним керуючим під час здійснення перевірки, зокрема, бути присутнім під час здійснення перевірки або забезпечити присутність свого уповноваженого представника на будь-якій стадії перевірки, надати у письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення та скористатись іншими правами, визначеними пунктом 3.3 Порядку.

Отже, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що позивача не було належним чином повідомлено про проведення планової виїзної перевірки та відповідачем не здійснені всі можливі дії для повідомлення позивача, чим порушено процедуру проведення перевірки на цій стадії.

Що стосується висновків судів про те, що припинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю останньої за адресою контори (офісу) є надмірним та занадто суворим, колегія суддів виходить з такого.

Положення пунктів 7.6.1. і 7.6.2. Порядку чітко розмежовували види відповідальності арбітражного керуючого за вчинення конкретних порушень.

Як вже зазначалось вище, відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 Порядку № 1284/5 на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у разі: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки.

Згідно з підпунктом 7.6.2 пункту 7.6. Порядку № 1284/5 на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому (пункт 7.6. Положення).

Позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є найсуворішим заходом дисциплінарного впливу (пункт 7.4. Порядку).

Тобто, вирішуючи питання щодо застосування дисциплінарного стягнення, Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих зобов'язана дотримуватись принципу пропорційності між допущеними порушеннями та видом дисциплінарного стягнення (попередження чи позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого), зокрема повинен дотримуватись необхідний баланс між наслідками, до яких призвели порушення та суворістю застосованого стягнення.

Натомість колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, що припинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю останньої за адресою контори (офісу) є надмірним та занадто суворим, ураховуючи, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження відбулось у 2014 році.

Саме відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у межах спірних відносин, не доведено наявності правових підстав для застосування до позивача найсуворішого виду стягнення - позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки повноваження контролюючого органу щодо притягнення особи до дисциплінарної відповідальності не можуть бути реалізовані лише на підставі відсутності останньої за адресою контори (офісу) або виходячи з наявності дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, яке мало місце більше чотирьох років тому.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 341 КАС України (у редакції після 08 лютого 2020 року) суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені частиною 3 статті 341 КАС України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2019 року № 995/5 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 19 липня 2013 року № НОМЕР_1, видане ОСОБА_1 на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 19 березня 2019 року № 914 та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії від 19 березня 2019 року № 80/03/19.

У той же час за приписами ~law40~ анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності здійснюється у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а однією з підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що повноваження приймати рішення про застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих за наявності підстав належить Дисциплінарній комісії, однак органом уповноваженим накладати дисциплінарні стягнення на арбітражних керуючих є виключно державний орган з питань банкрутства, яким визначено Міністерство юстиції України.

За такого правового регулювання рішення Комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень реалізуються шляхом винесення наказів про накладення дисциплінарних стягнень за відповідними поданнями Комісії єдиним уповноваженим на це державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України.

Верховний Суд зазначає, що Дисциплінарна комісія виявляє наявність у діях арбітражного керуючого дисциплінарного проступку та приймає рішення про можливість та доцільність застосування певного виду дисциплінарного стягнення.

Тоді як в силу приписів ~law41~ самі дисциплінарні стягнення накладаються Державним органом з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії.

При цьому, з огляду на положення ~law42~ таке рішення має бути прийнято протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

У даній справі судами попередніх інстанцій установлено, що Міністерством юстиції України дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на ОСОБА_1 не накладалося, відповідний наказ міністерством не виносився. Натомість на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 19 березня 2019 року № 914 та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії від 19 березня 2019 № 80/03/19 Міністерством юстиції України наказом № 995/5 від 28 березня 2019 року анульовано Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № НОМЕР_1 від 19 липня 2013 року.

Варто зауважити, що анулювання свідоцтва не є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладено на арбітражного керуючого згідно зі ~law43~. Свідоцтво може бути анульовано лише у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема внаслідок накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

З аналізу вищенаведеного Верховний Суд приходить до висновку, що анулювання свідоцтва без накладення стягнення, яке може бути підставою для такого анулювання, суперечить приписам ~law44~, та свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Указані порушення є достатніми для висновку, що прийняття оскаржуваного наказу відбулося з порушенням указаних вимог ~law45~, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 826/6746/18.

Доводи, викладені позивачем у відзиві щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до пункту 4 статті 339 КАС України обов'язковою передумовою для цього є встановлення судом подібності правовідносин у справі, у якій подано касаційну скаргу зі справами, у яких Верховним Судом викладено висновок щодо правильного застосування норм права. Однак подібності правовідносин у цій справі зі справами які наводить позивач у відзиві, і які були предметом розгляду Верховним Судом, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ураховуючи наведене, Суд установив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а судові рішення - змінити у частині мотивів прийняття рішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

В іншій частині судові рішення у справі № 520/5709/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. М. Соколов Л. О. Єресько А. Г. Загороднюк