Історія справи

Постанова КАС ВП від 30.10.2018 року у справі №810/1823/16
Ухвала КАС ВП від 20.02.2018 року у справі №810/1823/16
Ухвала КАС ВП від 22.02.2018 року у справі №810/1823/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

30 жовтня 2018 року

справа №810/1823/16

адміністративне провадження №К/9901/53568/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року (суддя Волков А.С.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (судді Петрик І.Й., Кучма А.Ю., Собків Я.М.) у справі №810/1823/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі по тексту - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - митний орган, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати п'ятнадцять рішень про коригування митної вартості товарів, прийнятих відповідачем протягом жовтня-листопада 2015 року - з мотивів їх безпідставності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року позовні вимоги про визнання протиправним та скасування кожного з оспорюваних рішень відповідача роз'єднано в окремі провадження. В межах предмету судового розгляду у цій справі виділено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 125110010/2015/010133/2 від 26 жовтня 2015 року.

Позов обґрунтовано тим, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товару, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 125110010/2015/010133/2 від 26 жовтня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

У червні 2018 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, після виконання відповідачем вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 30 липня 2018 року, ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу №810/1823/16 з суду першої інстанції.

18 вересня 2018 року справа №810/1823/16 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (щодо належного оформлення первинних документів та обов'язковості ведення бухгалтерського обліку), частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (щодо обов'язкових реквізитів первинних документів), пунктів 2.1., 2.2., 3.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі, що зводяться до твердження про неналежність первинних документів, поданих під час митного оформлення товару (зокрема довідки про транспортні витрати), в частині наявності в них передбачених законодавством реквізитів (дати і місця складання). Доводить, що Товариством не підтверджено транспортну та страхову складову митної вартості товару.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до 242 Кодексу адміністративного судочинства України (та статті 159 цього Кодексу в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення суду першої інстанції) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар (свиняча печінка морожена без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервована, без вмісту складових сумішей, харчових добавок та приправ, торгівельної марки "Food Family"), придбаний у виробника VION Food International B.V (Нідерланди) на умовах контракту від 26 листопада 2014 №709, інвойсу від 22 жовтня 2015 року №5415003024.

З метою митного оформлення імпортованого товару 26 жовтня 2015 року до митного органу подано митну декларацію №125110010/2015/180785, в якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту). Складові митної вартості: фактурна ціна 7072,00 євро (176953,97 грн.), витрати на транспортування до кордону України у сумі 30830,00 грн. та страхування - у сумі 524,77 грн.

До митної декларації долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Без конкретизації правових підстав та обґрунтування неможливості визначення митної вартості на основі поданих Товариством документів, відповідач додатково витребував у позивача: банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять інформацію про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, документи, що підтверджують транспортно-експедиційні витрати.

У зв'язку з ненаданням Товариством витребуваних документів 26 жовтня 2015 року заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару скориговано у бік збільшення за резервним методом на основі наявної в митного органу інформації.

Підставою, що лягла в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару, зазначено наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах - без уточнення, в чому саме полягають такі розбіжності та яким чином (якими документами) складові митної вартості товару можуть бути підтверджені.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи. Судами оцінено і спростовано доводи митного органу щодо непідтвердження транспортної складової митної вартості (відомості про яку підтверджено сукупністю наданих позивачем документів: договором про перевезення від 13 березня 2012 року № 24 та додатковими угодами до нього, рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг від 23 жовтня 2015 року № 5004, довідкою про вартість перевезення від 23 жовтня 2015 року №709-126; заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 16 жовтня 2015 року № 709-126), відхилено як безпідставні доводи щодо непідтвердження страхових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що спірне рішення відповідача є необґрунтованим, жодних відомостей про те, в чому саме полягають розбіжності або яка саме інформація про митну вартість товару чи її складові виявилась відсутньою, в документах митного органу, що складались під час митного оформлення товару, не відображено. Суть недоліків в оформленні документів митний орган розкрив лише в процесі судового розгляду.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Доводи відповідача щодо недотримання Товариством вимог законодавства в частині належного оформлення первинних документів (які наведені з посиланням на відповідні нормативні акти) Суд оцінює критично з огляду на те, що зазначені доводи не були покладені в основу спірного рішення, рівно як і в основу витребування у позивача додаткових документів. Крім того, суди попередніх інстанцій, оцінивши наявні в матеріалах справи і подані до митного оформлення документи, дійшли висновку, що у сукупності ці документи містять всі необхідні для встановлення митної вартості відомості.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Позиція митного органу щодо непідтвердження складових митної вартості у цій справі не доведена.

Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №810/1823/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер