6
2
810
Фабула судового акту: У практиці розгляду справ про адміністративні правопорушення дедалі частіше виникає небезпечна тенденція: суди формально посилаються на «розумні строки», «обізнаність особи про складення протоколу» або публікацію повідомлення на сайті суду — і цього, на їхню думку, достатньо для розгляду справи без особи, яку притягають до відповідальності.
Як адвокат та захисник діючого військовослужбовця у цій справі, я вважаю її показовою не лише через спосіб повідомлення особи, а й через повне ігнорування апеляційним судом строків притягнення до адміністративної відповідальності, встановлених статтею 38 КУпАП.
Йдеться про справу щодо діючого військовослужбовця, якого суд першої інстанції визнав винним за ч. 5 ст. 126 КУпАП та наклав стягнення у вигляді штрафу 40 800 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років. Саме такі наслідки були зафіксовані у постанові суду першої інстанції та надалі залишені без змін апеляційним судом.
Повідомлення через сайт суду: чи передбачений такий спосіб законом?
Позиція захисту була простою: особа не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.
У матеріалах справи було зазначено, що суд першої інстанції повідомляв особу шляхом SMS-повідомлення та шляхом розміщення повідомлення про виклик на офіційному веб-сайті суду. Водночас сторона захисту наголошувала: жодної заяви про бажання отримувати судові повістки в електронному вигляді або через SMS особа не подавала.
Більше того, чинним законодавством України не передбачено такого способу повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, як «розміщення відповідного повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті суду». На це прямо звертала увагу сторона захисту в апеляційній скарзі.
Однак для апеляційного суду це не стало проблемою.
Суд апеляційної інстанції фактично визнав достатнім те, що особа була обізнана про складення щодо неї протоколу, а суддя першої інстанції опублікував повідомлення про виклик на офіційному сайті суду. Саме це апеляційний суд розцінив як належне повідомлення, пославшись також на необхідність розгляду справи у розумні строки.
Тобто апеляційний суд встановив: так, особа є військовослужбовцем; так, вона не брала участі в суді першої інстанції; так, копію постанови не отримувала; саме тому строк апеляційного оскарження підлягає поновленню.
Але водночас цей же суд дійшов висновку, що розгляд справи без особи не порушив її прав.
На мою думку, це внутрішньо суперечлива позиція. Якщо особа не отримала постанову, не була присутня в суді та не могла реалізувати право на захист через проходження військової служби, то складно одночасно стверджувати, що її право на участь у справі не було порушене.
Право на захист не може бути формальністю
Стаття 268 КУпАП гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право знати, у чому її обвинувачують, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою.
У цій справі особа фактично була позбавлена можливості реалізувати ці права в суді першої інстанції. Захист вказував, що суд не вжив вичерпних заходів для належного виклику особи, а розгляд справи за відсутності діючого військовослужбовця призвів до нівелювання його процесуальних прав: можливості надати пояснення, подати докази, заявити клопотання та скористатися професійною правничою допомогою.
Попри це, апеляційний суд визнав відповідні доводи формальними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
У результаті виникає небезпечний практичний висновок: якщо суд першої інстанції розмістив повідомлення на сайті суду, то цього може виявитися достатньо для апеляційного суду, навіть якщо закон прямо не передбачає такого способу повідомлення у справах про адміністративні правопорушення.
Найсерйозніше порушення: строк притягнення за статтею 38 КУпАП
Однак найбільш серйозним у цій справі є інше.
Апеляційний суд прямо встановив, що інкриміноване правопорушення було вчинене 31 січня 2026 року о 22 год. 25 хв.
Апеляційна постанова ухвалена 30 червня 2026 року.
Між датою вчинення правопорушення та фінальним апеляційним розглядом минуло майже п’ять місяців.
Відповідно до статті 38 КУпАП, якщо справа підвідомча суду, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, якщо інше не передбачено законом.
Цей строк не є «технічною формальністю». Це гарантія від необмеженого в часі переслідування особи державою.
Важливо підкреслити: строк притягнення до адміністративної відповідальності не обмежується лише стадією складення протоколу. Він також не припиняє свого значення після розгляду справи судом першої інстанції. Якщо справа переглядається в апеляційному порядку, фінальне рішення у справі також має враховувати межі строку, встановленого статтею 38 КУпАП.
У законі відсутнє положення про те, що перебіг цього строку зупиняється або переривається у зв’язку з апеляційним провадженням.
Інакше кажучи, якщо на момент апеляційного розгляду строк притягнення до адміністративної відповідальності вже сплив, суд не може ігнорувати цю обставину лише тому, що суд першої інстанції встиг ухвалити постанову раніше.
Строк за статтею 38 КУпАП має імперативний характер. Він застосовується з моменту вчинення правопорушення і до фінального вирішення справи. Його призначення — не дозволити державі тримати особу в стані невизначеності довше, ніж це прямо дозволено законом.
У цій справі апеляційний суд встановив дату правопорушення, встановив дату апеляційного розгляду, але фактично не надав значення тому, що три місяці з дня події вже давно минули.
Коли процесуальні гарантії стають «зайвими»
Особливо тривожним є те, що йдеться про діючого військовослужбовця.
Людина, яка проходить військову службу, об’єктивно може бути відсутня за місцем реєстрації, не мати стабільного доступу до поштової кореспонденції або електронних засобів зв’язку. Саме на ці обставини звертала увагу сторона захисту, зазначаючи, що необізнаність особи щодо перебігу провадження була зумовлена проходженням військової служби.
Апеляційний суд частково визнав ці аргументи, коли поновив строк на апеляційне оскарження. Але коли мова зайшла про законність розгляду справи без особи та наслідки порушення права на захист — ті самі обставини раптом втратили значення.
Такий підхід створює небезпечний прецедент: процесуальні гарантії визнаються лише настільки, наскільки це потрібно для допуску апеляційної скарги до розгляду. Але не настільки, щоб реально захистити особу від незаконного або необґрунтованого притягнення до відповідальності.
Висновок
Ця справа є показовою з кількох причин.
По-перше, апеляційний суд фактично погодився з можливістю повідомлення особи про судове засідання через публікацію на сайті суду, хоча такий спосіб повідомлення у справах про адміністративні правопорушення чинним законодавством не передбачений.
По-друге, суд визнав, що особа є військовослужбовцем, не була присутня в суді першої інстанції та не отримувала копію постанови, але все одно не побачив у цьому порушення права на захист.
По-третє, і це найважливіше, апеляційний суд встановив дату вчинення правопорушення — 31 січня 2026 року — однак при ухваленні постанови 30 червня 2026 року фактично проігнорував імперативний тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 38 КУпАП.
Коли суди довільно застосовують процесуальні норми, громадяни втрачають передбачуваність правосуддя. А коли такі підходи застосовуються до діючого військовослужбовця, який об’єктивно не мав можливості повноцінно брати участь у процесі, це виглядає не просто формалізмом, а порушенням гарантій, прямо встановлених законом.
Право на захист, належне повідомлення та строки притягнення до відповідальності — це не рекомендації для суду. Це обов’язкові гарантії, без яких адміністративне провадження перетворюється на формальність із заздалегідь визначеним результатом.
Аналізуйте судовий акт:

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 676/874/26
Провадження № 33/820/455/26
Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження захисника Пивовара В.О., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
в с т а н о в и л а:
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, притягнутого 15 лютого 2025 року постановою УПП в Хмельницькій області ДПП до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Роз`яснено ОСОБА_1 порядок сплати штрафу та строки оскарження постанови суду.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.
За постановою суду, ОСОБА_1 , якого 15 лютого 2025 року було піддано адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, повторно протягом року 31 січня 2026 року о 22 год. 25 хв. на 291 км +300 м автодороги Н-03 Житомир-Чернівці, в порушення вимог підпункту «а» пункту 2.1 ПДР, відповідно до якого «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії», керував транспортним засобом «BMW 730D», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.
В апеляційній скарзі захисник Пивовар В.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопрушення. Вказує, що розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , копія оскаржуваної постанови йому вручена не була, про наявність цього рішення він дізнався лише 12 травня 2026. Переконує, що основною об`єктивною перешкодою, що зумовила необізнаність ОСОБА_1 щодо перебігу провадження є факт проходження ним військової служби в лавах Збройних Сил України. Зазначає, що місцевий суд не здійснив належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи. Відтак, пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений відсутністю належного повідомлення з боку суду та перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі. Посилається на те, що ОСОБА_1 не надавав згоду на отримання повісток шляхом направлення СМС-повідомлень, при цьому суд розглянув справу у його відсутність пославшись на належність його повідомлення про судове засідання, що є істотним порушенням норм процесуального права. Крім того, сторона захисту вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Поза увагою суду залишилося і питання того чи є долучені до матеріалів справи постанова УПП від 15 лютого 2025 та від 31.01.2026 належним чином засвідченими копіями офіційних документів.
ОСОБА_1 та його захисник Пивовар В.О. в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, про його час і місце повідомлені належним чином. До початку апеляційного розгляду справи від захисника Пивовара В.О. надійшла заява про проведення судового засідання без його участі та участі ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримує, просить задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження та залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подана, після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявила клопотання про поновлення цього строку, а також у поновлені строку відмовлено.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем та не мав можливості безпосередньо прийняти участь у судовому засіданні, копія постанови суду не отримував, тому уважаю, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин і він підлягає поновленню.
Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно вимог ст.ст. 245 251 252 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні за результатами їх дослідження та оцінки висновки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно з вимогами пункту 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За наслідками судового розгляду судом першої інстанції правильно встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме даними:
-протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №580300 від 31.01.2026 року, яким зафіксовано обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, зокрема те, що він, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, згідно з постановою УПП в Хмельницькій області ДПП, повторно протягом року 31 січня 2026 року о 22 год. 25 хв. на 291 км +300 м автодороги Н-03 Житомир-Чернівці керував транспортним засобом автомобілем «BMW 730D», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.1. ПДР України.
-постанови УПП в Хмельницькій області ДПП серії ЕНА №4077474 від 15 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
- відеозаписом, який здійснювався поліцейським та переглянутий судом першої та апеляційної інстанцій, яким зафіксовано факт зупинки поліцейськими транспортного засобу автомобіля «BMW 730D», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в якого не було при собі посвідчення водія на право керування таким транспортним засобом.
Відомостей про те, що постанова УПП в Хмельницькій області ДПП серії ЕНА №4077474 від 15 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП була скасована, у матеріалах справи немає, апелянтом не надано, а відтак вона набрала законної сили.
Дослідивши вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вони відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження «поза розумним сумнівом» висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.1.а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції враховує твердження апелянта про відсутність його згоди на отримання СМС-повідомлень про дату та час судового засідання, проте враховує, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, суддею Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області було опубліковано на офіційному сайті суду повідомлення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання на 08 год 00 хв. 06.03.2026, що свідчить про належність повідомлення ОСОБА_1 , враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Пивовара В.О., що не може розцінюватись, як порушення їх прав, передбачених ст. 268 271 КУпАП.
За таких обставин, стороною захисту не надано доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, не містять їх і матеріали справи.
Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене, зібрані у справі докази, в їх сукупності, підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, що не спростовано доводами апеляційної скарги захисника, а тому відсутні підстави для задоволення поданої апеляційної скарги, скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі, на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно і об`єктивно дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 цього правопорушення.
Отже, у ході апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість постанови місцевого суду - є безпідставними.
Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,
п о с т а н о в и л а:
Поновити захиснику Пивовару В.О. строк на апеляційне оскарження постанови Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2026 стосовно ОСОБА_1 .
Постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2026 стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Пивовара В.О. - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Л.М.Кулеша
Переглядів
Коментарі
Переглядів
Коментарі
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом
Переглядів:
645
Коментарі:
0
Переглядів:
1452
Коментарі:
0
Переглядів:
810
Коментарі:
2
Переглядів:
633
Коментарі:
0
Переглядів:
618
Коментарі:
0
Переглядів:
634
Коментарі:
0
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.
Строки по 38 КУПАП для апеляційного суду застосовуються у разі скасування постанови про закриття справи і винесення нової - про притягнення. У разі затвердження постанови про притягнення строки не діють
Пане Олександре, підкажіть, будь ласка, на якій саме нормі КУпАП ґрунтується такий висновок? Я маю на увазі тезу про те, що строки, передбачені ст. 38 КУпАП, для апеляційного суду застосовуються лише у разі скасування постанови про закриття справи та ухвалення нової постанови про притягнення до відповідальності, але не застосовуються у разі залишення постанови про притягнення без змін. У самій ст. 38 КУпАП я такого винятку не бачу. Також виникає питання з огляду на ст. 19 Конституції України: якщо орган державної влади або суд діє лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, передбачені законом, то де саме в КУпАП передбачено можливість ігнорування строків притягнення до адміністративної відповідальності на стадії апеляційного перегляду?
Скоріш за все, мені буде важко пояснити вам такі прописні істини
Пане Олександре, «прописні істини» не є джерелом права. Я уточнюю не абстрактну істину, а конкретну норму закону. Україна є правовою державою, і будь-який висновок про можливість не застосовувати строки, передбачені ст. 38 КУпАП, має ґрунтуватися на прямому приписі КУпАП. Якщо такої норми немає, то це не «прописна істина», а лише припущення.
За вашою логікою якщо суд першої інстанції ухвалив рішення за два дні до закінчення 3-місячного строку, а потім написана апеляційна скарга і строк її розгляду припадає після закінчення 3-місячного строку, то справа має бути закрита за 247 КУПАП в зв'язку із закінченням строків?
Не зовсім так. Раджу уважно прочитати КУпАП, зокрема статті 38 і 247, у системному зв’язку. Якщо на момент розгляду справи апеляційним судом строки накладення адміністративного стягнення вже сплинули, суд не може ігнорувати цю обставину лише тому, що суд першої інстанції встиг ухвалити постанову «за два дні» до їх закінчення. Затягування розгляду справи судом або тривалість апеляційного перегляду не можуть покладатися на особу, щодо якої ведеться провадження. Особа не повинна нести негативні наслідки через те, що суд апеляційної інстанції розглядає справу вже після спливу строків, установлених КУпАП. Тому питання не в «моїй логіці», а в тому, що після спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності провадження підлягає закриттю за пунктом 7 статті 247 КУпАП.
38 купап - Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення Звертаю увагу - стягнення може бути накладено...! Апеляційний суд, який розглядає апеляційну скаргу на постанову про НАКЛАДЕННя стягнення, залишаючи цю постанову в силі (навіть поза строками ст.38 купап) не накладає стягнення!
Ви дуже вибірково читаєте статтю 38 КУпАП і вириваєте з неї лише фразу “стягнення може бути накладено”. Проблема у вашій логіці в тому, що апеляційний перегляд — це не декоративна процедура і не формальна “печатка” на рішенні першої інстанції. Апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість постанови, а за наслідками розгляду має повноваження не лише залишити її без змін, а й скасувати постанову та закрити провадження. А тепер головне: пункт 7 статті 247 КУпАП прямо передбачає закриття провадження у разі закінчення строків, установлених статтею 38 КУпАП. Тому питання не зводиться до примітивного “апеляція не накладає стягнення”. Питання в тому, чи може суд апеляційної інстанції залишити в силі постанову про притягнення особи до відповідальності, коли на момент апеляційного розгляду вже існує обставина, яка виключає провадження у справі. Ваша позиція фактично означає, що право особи на апеляційне оскарження може погіршити її становище: перша інстанція встигла “за два дні”, а далі особа нібито має мовчки терпіти наслідки того, що апеляція розглядається вже після спливу строків. Це не правова логіка, а спроба обійти гарантію, закладену в статтях 38 і 247 КУпАП. Тому не треба зводити все до одного слова “накладено”. КУпАП треба читати системно: якщо строки притягнення сплинули, провадження підлягає закриттю, а не штучному “підтриманню” постанови першої інстанції лише тому, що вона була ухвалена до спливу строку.
дуже багато слів, але то все теорія. а якщо клієнту конче треба скасувати постанову першої інстанції і для цього є всі підстави, а апеляція закриває справу за строками? це буде правильно?
Ви помилково протиставляєте ці підстави. Якщо є відсутність складу — провадження закривається з цієї підстави. Якщо суд цього не встановив, але строки вже сплинули — провадження все одно закривається за строками. Тобто строк не “заважає” доводити відсутність складу. Він лише не дозволяє залишити чинним притягнення до відповідальності після спливу строків.