Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

Київ

справа №826/7116/15

адміністративне провадження №К/9901/32612/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 у складі колегії суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Твердохліб В.А. у справі №826/7116/15 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" Оберемко Романа Анатолійовича про визнання протиправним та скасування наказу № 178/1 (ст.ст. 26,27,37,38,45-51,77 ЗУ "Про сист. гарантув.вкл.фіз.ос."),

УСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовами, в яких просили суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №178/1 від 22.12.2014 в частині визнання нікчемними договорів банківських вкладів, які укладені ними з Публічним акціонерним товариством "Єврогазбанк".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2015 року справи позивачів об`єднано в одне провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачі подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що постанова правління НБУ №366/БТ від 17.06.2014 про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, а тому позивачі не могли знати про неї, укладаючи договори банківських вкладів. Скаржники звертають увагу на те, що суд апеляційної інстанції прийнявши як належні докази виписки по рахунку каси відділення банку, належним чином не перевірив їх. Також зазначають, що суд апеляційної інстанцій послався на судові рішення в інших справах, які на його думку мають преюдиційне значення для вказаної справи, проте вказані рішення або не набрали законної сили, або ухвалені за відмінних обставин від справи, що розглядається. Вказують, що ні в наказі, ні в повідомленнях про нікчемність правочинів не зазначено підстав, за яких вказані правочини визнано нікчемними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Єврогазбанк» укладено договір банківського вкладу від 18.06.2014 №349698, предметом якого є прийняття на вкладний (депозитний) рахунок грошових коштів в сумі 185500 грн на строк 30 днів, тобто до 18.07.2014.

Згідно з квитанцією від 18.06.2014 №81817 позивачем на рахунок ПАТ «Єврогазбанк» внесено грошові кошти в сумі 185500 грн.

Між ОСОБА_3 та ПАТ «Єврогазбанк» укладено договір банківського вкладу від 18.06.2014 № 349762, предметом якого є прийняття на вкладний (депозитний) рахунок грошових коштів в сумі 196500 грн на строк 30 днів, тобто до 18.07.2014.

Відповідно до квитанції від 18.06.2014 №82288 позивачем на рахунок ПАТ «Єврогазбанк» внесено кошти в сумі 196 500 грн.

Між ОСОБА_2 та ПАТ «Єврогазбанк» укладено договір банківського вкладу від 18.06.2014 №349726, предметом якого є прийняття на вкладний (депозитний) рахунок грошових коштів в сумі 185300 грн на строк 30 днів, тобто до 18.07.2014.

Відповідно до квитанції від 18.06.2014 №82028 позивачем внесено на рахунок ПАТ «Єврогазбанк» кошти в сумі 185300 грн.

Постановою Національного банку України від 17.06.2014 № 366/БТ «Про застосування до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» заходів впливу та призначення куратора» зупинено вказаному банку з дня прийняття цієї постанови до 18.12.2014 (включно) здійснення таких операцій, у тому числі: залучення у вклади (депозити) кошти від фізичних осіб (у тому числі з видачею ощадних депозитних сертифікатів) у національній та іноземній валютах, а також у банківських металах, крім операцій з членами спостережної ради, правління ревізійної комісії банку, власниками істотної участі банку, а також у разі залучення коштів на умовах суборденованого боргу; відкриття поточних рахунків (у тому числі карткових) та залучення на поточні рахунки клієнтів (у тому числі карткові) - фізичних осіб (резидентів) коштів у національній та іноземній валюті.

Постановою Правління Національного Банку України від 16.07.2014 №424 ПАТ «Єврогазбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.07.2014 №57 розпочато процедуру виведення ПАТ «Єврогазбанк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 17.07.2014 по 17.10.2014 та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві «Європейський газовий банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ковальова Віктора Михайловича.

13.10.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №111 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» та продовжено строки повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» на один місяць до 17.11.2014 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.11.2014 №725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Єврогазбанк», а на підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.11.2014 №121 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Єврогазбанк» та призначення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію третьої особи Ковальова В.М.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.11.2014 №121 розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» по відшкодуванню з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 25.11.2014 по 06.01.2015 установою банком-агентом Фонду - Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та призначено Оберемка Романа Анатолійовича уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» строком на 1 рік з 18.11.2014 по 17.11.2015.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2014 №150 призначено з 19.12.2014 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві «Європейський газовий банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемка Романа Анатолійовича.

Наказом від 22.12.2014 №178/1 договори банківських вкладів від 18.06.2014 №349698, № 349762, №349726 визнано нікчемними.

Вважаючи протиправним наказ відповідача від 22.12.2014 №178/1 в частині визнання нікчемними договорів банківських вкладів від 18.06.2014 №349698, №349762, №449726, позивачі звернулись до суду з позовами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що доводи відповідача про нікчемність договорів банківських вкладів від 18.06.2014 №349698, №349762, №449726 з мотивів укладення таких договорів після прийняття рішення про віднесення ПАТ "Єврогазбанк" є необгрунтованими та не грунтуються на вимогах чинного законодавства, а інших підстав, визначених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідачем не наведено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нікчемність вчинених позивачами правочинів не встановлюється оскаржуваним наказом відповідача № 178/1, оскільки такі правочини є нікчемними в силу закону, а саме п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 228 ЦК України.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Частина 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012 (в редакції, чинній на дату укладення договорів банківських рахунків, а саме 18.06.2014; далі - Закон № 4452-VI) визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов`язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Згідно з ч. 3 вказаної статті встановлено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов`язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній з 11.07.2014) Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Відповідно до наказу №178/1 від 22.12.2014 та повідомлень про нікчемність правочинів договори банківських вкладів від 18.06.2014 №349698, №349762, №449726, операції з внесення та перерахування грошових коштів, які відкриті на виконання вказаних договорів банківських вкладів, відповідач, визначаючи підстави нікчемності правочину, послався на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI та ст. 228 ЦК України.

Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочинів, надіслані позивачам, всупереч приписам чинного законодавства не містять посилань на конкретні підстави, визначені ст. 38 Закону №4452-VI, в редакції, чинній на час укладення договорів банківських вкладу, з якими відповідач пов`язує нікчемність правочинів (договорів) банківських вкладів позивача.

Посилання відповідача щодо визнання спірних правочинів нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки відповідачем всупереч приписів ч. 2 ст. 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірних правочинів банк став неплатоспроможним, у разі якщо відповідач вважав правочини нікчемними з підстави, визначеної Законом № 4452-VI у редакції, чинній з 11.07.2014.

При цьому судом касаційної інстанції також враховується і той факт, що спірні правочини було укладено до внесення змін до ст. 38 Закону № 4452-VI, пункт другий якої (в редакції чинній до 11.07.2014) передбачав укладення договорів про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов. Слід зауважити, що договір банківського вкладу не відноситься до кредитних, а тому застосування до спірних правовідносин підстав нікчемності правочину, визначених наведеною правовою нормою є безпідставним. Пункту сьомого стаття 38 у вказаній редакції Закону № 4452-VI не містила.

Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, обов`язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним.

З приводу посилань відповідача на те, що спірні правочини було укладено в період дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 17.06.2014 №366/БТ «Про віднесення ПАТ «Єврогазбанк» до категорії проблемних», відповідно до якої, зокрема, зупинено операції щодо відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в ПАТ «Єврогазбанк», колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідно до приписів ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» положення вказаної постанови є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачів з її положеннями відповідачем надано не було, як і не надано, всупереч приписів ст. 71 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами) доказів доведення керівництвом банку такої інформації і до відповідальних працівників банку, якими було оформлено з позивачами спірні договори банківських вкладів.

Також, слід зазначити, що відповідно до наданих копій квитанцій від 18.06.2014 №81817 (а.с. 112), № 82028 (а.с. 113), №82288 (а.с. 114) зарахування коштів на вкладні депозитні рахунки позивачів відбулось шляхом внесення готівки через касу банку і це відповідає приписам п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 року № 492. Доказів іншого відповідачем не надано.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень ч. 3 ст. 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до ст. 78 КАС України є обов`язковими для адміністративних судів.

Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивачів чи працівників банку під час укладення договорів банківського вкладу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем надано не було.

Також, колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Разом з тим, розглядаючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що встановлена правова природа згаданого наказу (рішення) про нікчемність правочинів унеможливлює здійснення, судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочинів за договорами банківських вкладів (депозитів), укладених між ПАТ «Єврогазбанк» та позивачами, а відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Отже, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю

Керуючись статтями 343, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у справі №826/7116/15 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича про визнання протиправним та скасування наказу № 178/1 закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду