Історія справи

Постанова КАС ВП від 30.03.2023 року у справі №640/20588/21
Постанова КАС ВП від 30.03.2023 року у справі №640/20588/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/20588/21

адміністративне провадження № К/990/15586/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Білак М.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/20588/21

за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року (прийняте у складі головуючого судді Клименчук Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ганечко О.М., суддів: Кузьменка В.В., Василенка Я.М.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. 22 лютого 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, (далі - відповідач-1, ВКДКА), Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області (далі - відповідач-2, КДКА Волинської області), у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення ВКДКА від 30 червня 2021 року про скасування рішення КДКА Волинської області від 3 жовтня 2019 року № 80-5 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту;

1.2. визнати протиправним та скасувати рішення ВКДКА від 30 червня 2021 року про скасування рішення КДКА Волинської області від 10 жовтня 2019 року № 81-3 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту;

1.3. визнати протиправними дії КДКА Волинської області щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди, шляхом надання ВКДКА кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , яка містить у собі персональні дані ОСОБА_1 ;

1.4. зобов`язати КДКА Волинської області утриматися від поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди.

2. В обґрунтування позовних вимог, заявлених до ВКДКА, позивач зазначив, що оспорювані рішення ВКДКА прийнято за результатами розгляду скарг особи, права якої жодним чином не порушено, оскільки рішення про допуск до складання кваліфікаційного іспиту та про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту є актами індивідуальної дії та стосуються виключно прав та інтересів особи, щодо якої вони були прийняті.

2.1. В обґрунтування заявлених до КДКА Волинської області позовних вимог позивач зазначив, що комісією здійснено поширення персональних даних позивача без його згоди шляхом надання ВКДКА кваліфікаційної справи, яка містить у собі персональні дані позивача, всупереч вимогам Закону України "Про захист персональних даних" 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI) та меті обробки персональних даних, згоду на яку надано одночасно із поданням заяви про допуск до складання кваліфікаційного іспиту.

3. Заперечуючи проти задоволення позову, у відзиві на позовну заяву відповідач-1 наполягав на тому, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) кожному гарантує право на оскарження будь-якого рішення кваліфікаційної комісії регіону. Цей відповідач також зазначав, що оспорювані рішення є обґрунтованими, прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства.

4. Заперечуючи проти задоволення позову, у відзиві на позовну заяву відповідач-2 зазначив, що перед наданням кваліфікаційної справи позивача, відповідач-2 звертався до голови ВКДКА з листом, в якому були порушені питання окремої неузгодженості підзаконних нормативних актів, які регулюють правовідносини у сфері дисциплінарних проваджень і обміну документами. Оскільки відповіді надано не було, тому уповноважені особи КДКА Волинської області були вимушені передати кваліфікаційну справу позивача до ВКДКА.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. КДКА Волинської області рішенням від 3 жовтня 2019 року №80-5 допущено ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.

6. Рішенням КДКА Волинської області від 10 жовтня 2019 року № 81-3 вирішено затвердити результати складання кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 та видати йому свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

7. 15 травня 2020 року КДКА Волинської області видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1243.

8. Розпорядженням Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Ізовітової Л.П. від 27 травня 2020 року № 85 створено робочу групу по вивченню питань, порушених у скаргах окремих адвокатів щодо недотримання процедури допуску та складання кваліфікаційного іспиту, процесу проходження стажування та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, зокрема, ОСОБА_1 , з метою проведення відповідної перевірки на наявність порушень.

8.1. Пунктом 3 цього розпорядження вирішено звернутися до ВКДКА щодо надання оцінки питанням, порушеним у скаргах окремих адвокатів, стосовно дотримання процедури допуску та складання кваліфікаційного іспиту, зокрема, позивачем.

9. 11 червня 2020 року до ВКДКА надійшла скарга голови Робочої групи, заступника голови Ради адвокатів України Кухаря О.І. на рішення КДКА Волинської області від 3 жовтня 2019 року №80-5 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту.

10. До ВКДКА 11 червня 2020 року за № 13700 надійшла скарга голови Робочої групи, заступника голови Ради адвокатів України Кухара О.І. на рішення КДКА Волинської області від 10 жовтня 2019 року № 81-3 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

11. Згідно з листом від 12 червня 2020 року № 2701 ВКДКА Вилковим С.В. на підставі пункту 3.39 Регламенту ВКДКА порушено питання щодо направлення КДКА Волинської області матеріалів кваліфікаційної справи відносно ОСОБА_1 .

12. Рішенням ВКДКА від 30 червня 2021 року № VІ-002/2021 скаргу голови Робочої групи, заступника голови Ради адвокатів України Кухара О.І. задоволено частково. Скасовано рішення КДКА Волинської області від 3 жовтня 2019 року №80-5 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту.

13. Рішенням ВКДКА від 30 червня 2021 року № VІ-003/2021 скаргу голови Робочої групи, заступника голови Ради адвокатів України Кухара О.І. задоволено. Скасовано рішення КДКА Волинської області від 10 жовтня 2019 року № 81-3 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року, позов задоволено частково.

14.1. Визнано протиправними та скасовано рішення ВКДКА від 30 червня 2021 року № VІ-002/2021, від 30 червня 2021 року № VІ-003/2021.

14.2. Визнано протиправними дії КДКА Волинської області щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди шляхом надання ВКДКА кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , яка містить у собі персональні дані ОСОБА_1 .

14.3. В іншій частині позову відмовлено.

15. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення КДКА Волинської області від 3 жовтня 2019 року №80-5 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту та від 10 жовтня 2019 року №81-3 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту є актами індивідуальної дії. Суд першої інстанції урахував, що частиною восьмою статті 50 Закону №5076-VI передбачено альтернативні можливості оскарження рішень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: або до ВКДКА, або до суду. Можливості захисту прав і у ВКДКА, і в суді мають бути ідентичними. Зазначеним положенням законодавчо надано ВКДКА статус квазісудового органу, і, внаслідок цього статусу, ВКДКА зобов`язана дотримуватись принципів, закріплених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що принципи, які застосовуються судом при оскарженні індивідуальних актів, повинні застосовуватися і ВКДКА.

15.1. Проаналізувавши положення статей 6, 8, 50 Закону № 5076-VI, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач-1 допустив реалізацію не передбаченого законодавством права на оскарження рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту, затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту суб`єктом, скаржником, який не наділений правом на їх оскарження, тобто третьою особою, якої такі рішення не стосуються, поновивши строк на їх оскарження, цим, на переконання суду першої інстанції, ВКДКА допустила порушення принципу юридичної визначеності, оскільки відсутність умови належного здійснення їх розгляду і дотримання вказаного принципу приводила б до постійного збереження стану невизначеності у цих відносинах через можливість оскарження невизначеним колом осіб таких рішень внаслідок поновлення строків звернення на їх оскарження. При цьому, враховуючи встановлені судом порушення відповідачем-1 під час прийняття скарг на рішення КДКА Волинської області та, як наслідок, безпідставне та необґрунтоване прийняття оскаржуваних рішень, що є самостійною та достатньою підставою для визнання їх протиправними та скасування, суд першої інстанції визнав не доцільним досліджувати оспорювані рішення по суті.

15.2. Щодо позовних вимог до КДКА Волинської області, суд першої інстанції, проаналізувавши положення статті 6 Закону № 2297-VI та пункту 1 Розділу 2 Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2013 року №270, дійшов висновку, що КДКА Волинської області, надаючи до ВКДКА витребувані матеріали кваліфікаційної справи позивача, на виконання вимог статті 6 Закону № 2297-VI, зобов`язана була отримати від позивача згоду на обробку його персональних даних, без отримання якої не мала права передавати до ВКДКА персональні дані позивача.

15.3. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання КДКА Волинської області утриматись від поширення персональних даних позивача з огляду на її передчасність.

16. Залишаючи апеляційну скаргу ВКДКА без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції по суті позовних вимог. Окрім того, дослідивши зміст доданих ВКДКА до апеляційної скарги клопотань: про залишення позову без розгляду в частині вимог до КДКА Волинської області, з визнанням факту зловживання позивачем процесуальними правами; клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Національну асоціацію адвокатів України в особі Ради адвокатів України, заступника голови Ради адвокатів України Кухаря О.І.; клопотання про витребування доказів у справі - копію матеріалів кваліфікаційної справи позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

16.1. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що ВКДКА не наведено доводів про те, як рішення суду у цій справі, де суд здійснює оцінку правомірності індивідуального акту, створить наслідки для правовідносин між позивачем та НААУ, або позивачем та Кухарем О.І . Стосовно клопотань про залишення позовної заяви без розгляду суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем дотримано строк звернення до суду, а сама по собі незгода апелянта з цим позовом та правовою позицією однієї із сторін, не може свідчити про безпідставність позовних вимог та наявність у діях позивача ознак зловживання правами. Щодо клопотання про витребування доказів, суд апеляційної інстанції наголосив, що підставою позову є те, що оскаржувані у цій справі рішення, якими скасовано рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, були прийняті за наслідком розгляду скарги особи, яка не може бути суб`єктом оскарження, а отже, у відповідача-1 не було підстав для розгляду такої скарги, а обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач жодним чином не посилається на неправильне дослідження відповідачем-1 матеріалів кваліфікаційної справи.

IV. Касаційне оскарження

17. Не погодившись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року, ВКДКА подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 21 червня 2022 року.

18. У касаційній скарзі відповідачем-1 зазначено, що оскаржувані судові рішення судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

18.1. Так, скаржник наполягає, що згідно зі статтею 50 Закону №5076-VI кожному надається право оскаржити до ВКДКА рішення, яке було прийняте кваліфікаційною палатою будь-якої КДКА регіону. Жодних обмежень щодо суб`єктного складу скаржників законодавством не передбачено. Законом також не передбачено обмежень в предметі оскарження, тобто будь-яке рішення КДКА регіону може бути оскаржене. Інше трактування цієї норми, на переконання скаржника, носить суб`єктивний характер, має риси привласнення невластивих функцій, які належать виключно Конституційному Суду України та спрямоване на протиправне звуження законодавчо визначених повноважень як ВКДКА так і скаржників до ВКДКА. Водночас наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо застосування статті 50 Закону №5076-VI у контексті того, чи підлягають оскарженню рішення КДКА регіону про допуск особи до складення кваліфікаційного іспиту, про затвердження результатів складення кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту до ВКДКА чи до суду, а також щодо наявності або відсутності існування обмеження у суб`єктному складі скаржників до ВКДКА на рішення КДКА регіону.

18.2. Скаржник також зазначає, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, що полягає у необґрунтованій відмові ВКДКА у задоволенні її клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме - Ради адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України та голови Ради адвокатів України (Національної асоціації адвокатів України) Кухаря О.І., на підставі звернення якого було прийняте оспорюване позивачем рішення ВКДКА, а також про витребування доказів (матеріалів кваліфікаційної справи позивача), якими підтверджується обґрунтованість та умотивованість спірних рішень ВКДКА.

19. У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

20. У поданому до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, стверджуючи про законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

23. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

24. У статті 2 Закону № 5076-VI закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

25. Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 8 Закону № 5076-VI особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.

25.1. Строк розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не повинен перевищувати тридцяти днів з дня її надходження. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про: 1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту; 2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.

Особі, яка звернулася із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, повідомляється про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття. У разі прийняття рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту в рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в обов`язковому порядку зазначаються причини такої відмови.

25.2. Рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено до ВКДКА або до суду протягом тридцяти днів з дня його отримання.

26. За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 9 Закону № 5076-VI кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом.

26.1. Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

26.2. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом тридцяти днів з дня отримання рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури оскаржити його до ВКДКА або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів.

27. Відповідно до частин першої та сьомої статті 10 Закону № 5076-VI стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону.

27.1. Результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту. За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців.

Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття.

28. Частиною першою статті 11 Закону № 5076-VI передбачено, що особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.

29. Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України (частина перша статті 12 Закону № 5076-VI).

30. Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

31. Організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України (частина перша статті 46 Закону № 5076-VI).

32. За змістом частин першої та третьої статті 50 Закону № 5076-VI Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

32.1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев`яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати.

33. Згідно з пунктами 1-3 частини п`ятої статті 50 Закону № 5076-VI до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать, зокрема: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

34. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до ВКДКА або до суду (частина восьма статті 50 Закону № 5076-VI).

35. За змістом частин першої, четвертої, п`ятої статті 52 Закону № 5076-VI ВКДКА є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

35.1. ВКДКА: 1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 3) виконує інші функції відповідно до цього Закону.

35.2. ВКДКА за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

36. Рішення ВКДКА може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття (частина сьома статті 52 Закону № 5076-VI).

37. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, який набрав чинності з 11 вересня 1997 року, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

38. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

39. Статтею 6 Конвенції установлено, що Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

40. Статтею 8 Конвенції кожному гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

VI. Позиція Верховного Суду

41. Частиною першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

42. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

43. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

44. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

45. Верховний Суд підкреслює, що касаційне провадження у цій справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 3,4 частини четвертої статті 328 КАС України.

46. Ключовим питанням, поставленим ВКДКА перед судом касаційної інстанції у цьому касаційному провадженні, є те, чи підлягають оскарженню рішення КДКА регіону про допуск особи до складання кваліфікаційного іспиту; про затвердження результатів складання кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту до ВКДКА чи до суду, а також щодо наявності або відсутності існування обмеження в суб`єктному складі скаржників до ВКДКА на рішення КДКА регіону.

47. У контексті спірних правовідносин, які склалися у цій справі за участю позивача, судами попередніх інстанцій встановлено таке.

48. Позивач виявив бажання отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та пройшов для цього відповідні, передбачені Законом № 5076-VI, процедури.

49. Так, рішенням КДКА Волинської області від 3 жовтня 2019 року ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю, а рішенням КДКА Волинської області від 10 жовтня 2019 року №№ 81-3 вирішено затвердити результати складання кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 та видати йому свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту, після чого, 15 травня 2020 року, Радою адвокатів Волинскої області видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1243.

50. Однак 11 червня 2020 року до ВКДКА надійшли скарги голови Робочої групи, заступника голови Ради адвокатів України Кухаря О.І., за наслідком розгляду яких відповідачем-1 прийнято спірні рішення від 30 червня 2021 року № VІ-002/2021, яким скасовано рішення КДКА Волинської області від 3 жовтня 2019 року №80-5 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту, та № VІ-003/2021, яким скасовано рішення КДКА Волинської області від 10 жовтня 2019 року № 81-3 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

51. Необхідно враховувати, що після подання касаційної скарги у цій справі Верховний Суд ухвалив постанову від 29 листопада 2022 року у справі № 140/7518/21 за аналогічних фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин. Так, спір у справі 140/7518/21 виник у зв`язку із винесенням ВКДКА за наслідком розгляду скарг голови Робочої групи, заступника голови Ради адвокатів України Кухаря О.І. рішень від 27 травня 2021 року, якими скасовано рішення КДКА [Волинської області] про допуск особи (позивача) до складання кваліфікаційного іспиту, а також про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу особі (позивачу) свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

52. У розрізі встановлених обставин справи № 600/6322/21-а Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2022 року висловив правову позицію з приводу застосування частини восьмої статті 50 Закону №5076-VI, яка полягає у тому, що приписи цієї правової норми не надають право кожному оскаржити будь-яке рішення КДКА до ВКДКА або до суду, а визначають загальний порядок і строк оскарження рішень КДКА у випадках, прямо передбачених відповідними статтями цього Закону, що регулюють порядок вирішення питань, віднесених до повноважень КДКА.

53. Проаналізувавши положення частини восьмої статті 50 і частини сьомою статті 52 Закону №5076-VI у системному зв`язку із положеннями статей 8 і 9 цього Закону, Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що відповідно до приписів статей 8 і 9 Закону №5076-VI у процедурі допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту та визначення рівня її фахової підготовленості до ВКДКА або до суду можуть бути оскаржені рішення КДКА про відмову в допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту та про відмову у видачі їй свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, тоді як оскарження рішень КДКА про допуск особи до складення кваліфікаційного іспиту та про видачу їй свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту цими нормами Закону не передбачено.

54. Поряд із цим Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що лише особа, якій відмовлено в допуску до складення кваліфікаційного іспиту або у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, вправі оскаржити відповідні рішення КДКА, що створюють для неї негативні наслідки. Натомість рішення КДКА про допуск до складення кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту не порушують будь-чиїх прав або інтересів у сфері публічно-правових відносин, що виключає можливість їх оскарження і перегляду.

55. Таке правове регулювання зумовлене віднесенням рішень КДКА з питань допуску до складення кваліфікаційного іспиту та видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту до індивідуальних актів, які стосуються прав та інтересів визначеної в цих рішеннях особи та дія яких вичерпується їх виконанням.

56. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом також у постановах від 8 грудня 2022 року у праві № 640/21192/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 140/7522/21, від 24 січня 2023 року у справі № 140/7517/21.

57. У розрізі обставин цієї справи Верховний Суд також констатує, що за своєю природою рішення КДКА Волинської області, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, є актами індивідуальної дії, які вичерпують свою дію їх виконанням. Цими актами оформлюються правовідносини у процедурі отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, учасниками яких є позивач як особа, яка виявила бажання стати адвокатом, та КДКА Волинської області як суб`єкт, уповноважений приймати відповідні рішень щодо допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та видачі свідоцтва про складення цими особами кваліфікаційного іспиту.

58. Тобто, рішення КДКА Волинської області від 3 жовтня 2021 року №80-5 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту та від 10 жовтня 2019 року № 81-3 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту мають безпосередній вплив на ОСОБА_1 , щодо якого ці рішення прийнято. Водночас заступник голови Ради адвокатів України не є учасником указаних правовідносин, його законних прав, свобод чи інтересів ці рішення КДКА Волинської області не порушують та не зачіпають.

59. Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі №9901/22/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 18 вересня 2019 року у справі №2040/6074/18, від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, сформовано правозастосовчу практику, відповідно до якої право на оскарження акту індивідуальної дії надано особі, щодо якої його прийнято або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

60. Оскільки заступник голови Ради адвокатів України не є учасником (суб`єктом) правовідносин щодо отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, тому відповідні рішення КДКА Волинської області від 3 жовтня 2021 року №80-5 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту та від 10 жовтня 2019 року № 81-3 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту не породжують для заступника голови Ради адвокатів України права на захист, тобто права на їх оскарження до ВКДКА або до суду.

61. У контексті цієї справи Верховний Суду також уважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

62. Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ професія є складовою права на приватне життя. Зокрема, у пункті 165 рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (заява №21722/11) вказано, що: приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру" (див. рішення від 07.08.1996 у справі "С. проти Бельгії" (С. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III). Поняття "приватне життя", яке охороняє стаття 8 Конвенції в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16.12.1992 у справі "Нємець проти Німеччини" (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А N 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (див. рішення у справах "Сідабрас та Джяутас проти Литви" (), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004, та "Бігаєва проти Греції" (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, п. п. 22-25, від 28.05.2009).

63. Питання щодо допуску до професії адвоката неодноразово були предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у рішенні ЄСПЛ від 28 травня 2009 року у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява №26713/05, ЄСПЛ, визнаючи порушення вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті права на професію адвоката, вказав, що в цьому випадку проблема полягає у тому факті, що Колегія адвокатів держави-відповідача спочатку надала дозвіл заявниці пройти передбачене законом стажування, проте в решті-решт не дозволила їй брати участь у відповідних екзаменаційних процедурах для отримання свідоцтва адвоката. ЄСПЛ зазначив, що така відмова Колегії адвокатів була здійснена на останній стадії процесу, пов`язаного з зарахуванням заявниці в реєстр адвокатів Колегією адвокатів на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці в контексті перешкоди для участі у екзаменах, організованих колегією. Тому такий крок Колегії адвокатів неочікувано поставив під сумнів професійну ситуацію заявниці після того, як сама ж Колегія адвокатів надала дозвіл на те, що заявниця вісімнадцять місяців свого професійного життя присвятила виконанню умов про передбачене Колегією адвокатів стажування. З урахуванням природи та підстав такого стажування, так як вони встановлені в законодавстві держави-відповідача, заявниця не змогла б пройти стажування, якби Колегія адвокатів відповіла б відмовою на її заяву про стажування (пункт 33 рішення).

64. У пункті 34 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що держава-відповідач надала докази того, що заявниця була допущена до процедур, пов`язаних з отриманням свідоцтва адвоката через недбалість. ЄСПЛ вважає, що навіть якщо припустити, що спершу заявниця була допущена до стажування внаслідок помилки зі сторони Колегії адвокатів, і що, відповідно, мова не йшла про мовчазну згоду щодо її права на участь в екзаменах після стажування всупереч її громадянства, однієї цієї складової було б недостатньо, щоб посягати на професійне життя заявниці. Дійсно, питання про те, чи був мотив недопущення заявниці до її участі в екзаменах, а саме її громадянство, достатньо обґрунтованим не є першочерговим у цій справі. Суттєвим є той факт, що влада надала дозвіл заявниці пройти передбачене стажування, хоч було зрозуміло, що по закінченню стажування вона не отримає право брати участь в екзаменах в адвокатуру.

65. У зв`язку з цим у пункті 35 наведеного рішення ЄСПЛ вказав, що в діях компетентних органів держави-відповідача не було достатньої послідовності та поваги до особи та професійного життя заявниці і що держава-відповідач за таких умов порушила право заявниці на повагу до її приватного життя за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

65. У пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

66. Оскільки відповідно до вимог і процедур, визначених Законом №5076-VI, позивач набув право на заняття адвокатською діяльністю, то він мав гарантоване вказаним Законом право на здійснення такої діяльності. Отже оспорювані у цій справі рішення ВКДКА мають негативний вплив на гарантоване статтею 8 Конвенції право на повагу до приватного і сімейного життя, яке охоплює сферу трудової діяльності, в аспекті доступу до професії.

67. У світлі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що, скасувавши рішення КДКА Волинської області про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту після складання присяги та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ВКДКА допустила непропорційне втручанням у право позивача на повагу до приватного життя, що захищено статтею 8 ЄКПЛ.

68. З урахуванням наведеного у сукупності, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що допустив реалізацію не передбаченого законодавством права на оскарження рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту, затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, суб`єктом, який не наділений правом на їх оскарження, тобто третьою особою, якої такі рішення не стосуються, та поновивши строк на їх оскарження, відповідач допустив порушення принципу юридичної визначеності, оскільки відсутність умови належного здійснення їх розгляду і дотримання вказаного принципу приводила б до постійного збереження стану невизначеності у цих відносинах через можливість оскарження невизначеним колом осіб таких рішень внаслідок поновлення строків звернення на їх оскарження.

69. За таких обставин суди дійшли мотивованого висновку про визнання протиправними та скасування рішень ВКДКА від 30 червня 2021 року № VІ-002/2021 та № VІ-003/2021, оскільки судовим розглядом цієї справи встановлено порушення відповідачем-1 під час прийняття та розгляду скарг на рішення КДКА Волинської області та, як наслідок, безпідставне та необґрунтоване прийняття спірних рішень, що є самостійною та достатньою підставою для визнання їх протиправними та скасування, а тому не є доцільним досліджувати спірні рішення по суті.

70. У контексті обставин цієї справи, зважаючи на наведені мотиви, Верховний Суд уважає, що ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги відповідача-1, які можуть вплинути на правильне вирішення справи в межах розглянутих судами попередніх інстанцій позовних вимог.

71. Судові рішення в частині позовних вимог до КДКА Волинської області в касаційному порядку не оскаржено, тому колегія суддів не наводить мотивів і висновків щодо решти позовних вимог.

72. Водночас, реагуючи на доводи скаржника про необґрунтоване відхилення судами попередніх інстанції заявлених ВКДКА клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме - Ради адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України та голови Ради адвокатів України (Національної асоціації адвокатів України) Кухаря О.І., на підставі звернення якого було прийняте оспорюване позивачем рішення ВКДКА, а також про витребування доказів (матеріалів кваліфікаційної справи позивача), якими підтверджується обґрунтованість та умотивованість спірних рішень ВКДКА, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що скаржник не зазначив конкретних норм процесуального закону, які, на його думку, були порушені судами попередніх інстанцій при вирішенні цих клопотань, та не аргументував, яким чином результат їх вирішення вплинув на правильність вирішення судами попередніх інстанцій справи, а отже доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

73. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

74. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

75. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу відповідача-1 необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

76. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі №640/20588/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова Ж.М. Мельник-Томенко М.В. Білак