Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.12.2020 року у справі №640/21614/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 грудня 2020 року

справа №640/21614/19

адміністративне провадження №К/9901/34441/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Юрченко В. П.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у складі суддів Мєзєнцева Є. І., Сорочка Є. О., Земляної Г. В.,

у справі № 640/21614/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В В Агро"

до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ АГРО" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - перший відповідач у справі), Головного управління ДФС у м. Києві (далі - правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, другий відповідач у справі, скаржник), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 30 вересня 2019 року № 1292925/35918573 про відмову в реєстрації податкової накладної від 28 грудня 2018 року № 39, зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 28 грудня 2018 року № 39 на загальну суму 55979,90 грн датою її фактичного надходження.

12 травня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв рішення, яким позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, другий відповідач подав апеляційну скаргу на це рішення.

Шостий апеляційний адміністративний суд 20 липня 2020 року прийняв ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу відповідача залишив без руху та надав строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору.

03 серпня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання, в якому податковий орган, посилаючись на обмежене бюджетне фінансування, просить продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2020 року у задоволенні клопотання апелянта про продовження строку для усунення недоліків відмовлено, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві повернуто скаржнику.

28 серпня 2020 року другий відповідач вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року, а також долучив клопотання, в якому, посилаючись на вчасну первинну подачу апеляційної скарги, просив суд поновити строк на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності, з огляду на що апеляційну скаргу залишив без руху, надав скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та надання документа про сплату судового збору.

2 листопада 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання, в якому скаржник, посилаючись на вчасну первинну подачу апеляційної скарги та неможливість вчасно сплатити судовий збір, просить суд поновити строк на апеляційне оскарження.

9 листопада 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податковий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2020 року, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що скаржником вживались всі заходи без зайвих зволікань для приведення апеляційної скарги у відповідність норм КАС України.

Відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу не надходив, що не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.

16 грудня 2020 року Верховний Суд прийняв ухвалу, якою відкрив провадження за касаційною скаргою другого відповідача, справу № 640/21614/19 витребував з суду першої інстанції.

24 грудня 2020 року справа № 640/21614/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на вчасне подання первинної апеляційної скарги, а також відсутність (недостатність) коштів на сплату судового збору.

Суд зазначає, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Належних та допустимих доказів того, що підстави на які посилається відповідач є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції не надані.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі № 640/21614/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

І. А. Гончарова

В. П. Юрченко