Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.08.2019 року у справі №466/1045/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2019 року

м. Київ

справа №466/1045/17

провадження №К/9901/44799/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів Бучик А. Ю., Саприкіної І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Гудими Л. Я., суддів Довгополова О. М., Святецького В. В. )

у справі №466/1045/17

за позовом ОСОБА_1

до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова, в якому просив:

визнати неправомірними дії щодо відмови у проведенні перерахунку йому пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з підвищенням пенсії з 01 грудня 2015 року посадових окладів державним службовцям та посадовим особам органів місцевого самоврядування;

зобов'язати провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з підвищенням з 01.12.2015 посадових окладів працюючим державним службовцям та посадовим особам органів місцевого самоврядування згідно довідки, виданої управлінням економіки та департаменту економічної політики Львівської міської ради про складові заробітної плати від
26.01.2017 №23-05 із розрахунку 90 відсотків від зазначеної заробітної плати з 01 січня 2016 року.

2. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 11.05.2017 позов задоволено.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 15 червня 2010 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова як отримувач пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

6.03 лютого 2017 року він звернувся до відповідача із письмовою заявою провести перерахунок розміру його пенсії з врахуванням посадового окладу та інших складових заробітної плати згідно з нормами законодавства України у зв'язку з підвищенням з 01.12.2015 посадових окладів працюючим державним службовцям. До своєї заяви позивач надав довідку, яка видана управлінням економіки та департаменту економічної політики Львівської міської ради від 26 січня 2017 року №23-05 про складові заробітної плати за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року №15-1.

7. Листом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова своїм листом від 10 лютого 2017 року №1548/03-15 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю підстав для проведення такого перерахунку.

8. Вважаючи незаконними зазначені дії Пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 371 Закону України "Про державну службу" №3723-XII.

10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії положення ст. 371 Закону України "Про державну службу" №3723-XII втратили чинність. Враховуючи те, що в законодавстві відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення перерахунку пенсії державних службовців, то у відповідача не було правових підстав для здійснення відповідного перерахунку.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У даному випадку, на думку позивача, Пенсійний фонд незаконно обмежує його право на перерахунок пенсії, набуте в момент призначення пенсії, та передбачене рядом постанов Кабінету Міністрів України.

12. Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечив та зазначив, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норма матеріального права.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

14. У грудні 2015 року Верховною радою України прийнято закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.

15. У зв'язку з набуттям з 01.05.2016 чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, положення Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

16. Натомість у ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій. Підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до підстав перерахунку пенсії зазначеною статтею не віднесено.

17. Посилання заявника на порушення ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки при цьому не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, а ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, не визнана неконституційною Конституційним Судом України.

18. До того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

19. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

20. Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства та рішення Конституційного суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, Суд дійшов висновку, що з 01.05.2016 у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, яким в інший спосіб врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

21. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 07.11.2017 у справі №398/4332/16 та в постанові Верховного Суду від
03.04.2018 у справі №646/10879/16.

22. За таких обставин, враховуючи той факт, що із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся у лютому 2017 року, зважаючи на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

23. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

24. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 у справі №466/1045/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя А. Ю. Бучик

Суддя І. В. Саприкіна