Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/14153/19

адміністративне провадження № К/9901/9864/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.2020 (головуючий суддя: Клочкова Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 (головуючий суддя: Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №640/14153/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУПФУ в м. Києві або відповідач), в якому просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні часу догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення 12-річного віку, а саме з 01.06.2005 по 31.01.2008 та з 01.08.2009 по 25.01.2010;

зобов`язати ГУ ПФ в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з зарахуванням часу догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, а саме з 01.06.2005 по 31.01.2008 та з 01.08.2009 по 25.01.2010.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 року, категорія 2, що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_1 .

Зі змісту копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис №900.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що останні від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

12.12.2001 Держадміністрацією міста Києва донці позивачки - ОСОБА_3 видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 , а 23.12.2009 відповідне посвідчення серії НОМЕР_4 видано і її сину - ОСОБА_4

17.09.2018 позивачка звернулася до ГУ ПФ в м. Києві із заявою про призначення пенсії «за віком ЧАЕС», до якої останньою було додано, у тому числі, копію трудової книжки, диплом про навчання, документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чи потерпілого, посвідчення постраждалого від ЧАЕС, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб та свідоцтво про розлучення.

З 21.09.2018 позивачці призначена пенсія за віком відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).

Страховий стаж роботи позивача становить 28 років 1 місяць 11 днів, до вказаного страхового стажу не включено періоди з 01.06.2005 по 31.01.2008 та з 01.08.2008 по 25.01.2010.

23.01.2019 позивачка звернулася до ГУ ПФ в м. Києві із заявою довільної форми, в якій просила донарахувати до її страхового стажу періоди догляду за дітьми з 01.06.2005 по 31.01.2008 та з 01.08.2009 по 25.01.2010, як за такими, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно із пунктом 13 статті 30 Закону №796-XII. До зазначено заяви були додані копії відповідних посвідчень.

Листом від 15.02.2019 №31116/03 відповідач повідомив заявницю про те, що зарахування періоду догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до страхового стажу одного з батьків можливе за період до 31.12.2003. Натомість, страховий стаж, набутий після 01.01.2004, обраховується відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зарахування періоду догляду за дитиною з 01.06.2005 по 31.01.2008 та з 01.08.2009 по 25.01.2010, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, сплата внесків за зазначений період не здійснювалася. Окремо пенсійний орган звернув увагу на перелік документів, які необхідно надати для зарахування певних періодів до страхового стажу.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років. Позивачка зазначає, що в матеріалах пенсійної справи наявні усі необхідні документи для зарахування часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею 12-річного віку до стажу роботи, а посилання пенсійного органу на відсутність сплати страхових внесків за спірні періоди вважає безпідставними, оскільки під час догляду за дитиною особа не працює, відповідно, не сплачує страхові внески.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що зарахування періоду догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до страхового стажу одному з батьків можливе за період до 31.12.2003. Натомість страховий стаж набутий після 01.01.2004 обраховується на умовах статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відтак зарахувати період догляду за дитиною з 01.06.2005 по 31.01.2008 та з 01.08.2009 по 25.01.2010 немає підстав, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, сплата внесків за зазначений період не здійснювалася.

Позивачка подала відповідь на відзив, у якому наполягає, що відповідач неправомірно рахує її стаж з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а не за даними трудової книжки.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що умовою зарахування певного періоду до страхового стажу є проміжок часу, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачуються страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. З огляду на те, що у спірний період страхові внески за позивачку не сплачувалися, то відповідно підстав для зарахування цього періоду до страхового стажу немає. Також суди обох інстанцій звернули увагу на некомплектність поданих на розгляд до пенсійного органу документів.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржниця зазначила, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи прийняв до уваги відзив відповідача, поданий із порушенням процесуальних строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження на подачу відзиву. По суті спору скаржниця зазначає, що чинним законодавством не передбачено такої умови для зарахування до страхового стажу часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею 12-річного віку, як перебування на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення і отриманням допомоги по догляду за дитиною. В контексті наведеного скаржниця також звернула увагу на те, що з соціальних виплат не сплачується страховий внесок, а отже відомості щодо їх виплати не відображаються у персоніфікованому обліку. Крім того, працівник не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці. Також скаржниця наголосила, що некомплектність документів не було підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивачки.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення. Додатково відповідач зазначив, що вирішення питань, пов`язаних із призначенням, перерахунком та виплатою пенсій відноситься до виключних дискреційних повноважень органів пенсійного фонду.

У відповідь на відзив відповідача, скаржниця зазначила, що у спірних правовідносинах відсутня дискреція щодо повноважень органу Пенсійного фонду, його обов`язок однозначно визначений.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У справі, що розглядається, правовим питанням є зарахування до страхового стажу часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років за період після січня 2004 року.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені статтею 24 Закону №1058-IV.

Зокрема, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до січня 2004 р.), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення (далі Закон № 796-XII).

Пунктом 13 статті 30 цього Закону передбачено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Слід зазначити, що згідно із пунктом 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

У свою чергу, документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Перелік застрахованих осіб наведений у пункті 2.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 №21-1, серед якого відсутні особи, які фактично здійснюють догляд за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що внаслідок зміни правового регулювання у сфері пенсійного страхування, починаючи з 01.01.2004 обов`язковою умовою зарахування певного періоду до страхового стажу є проміжок часу, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачуються страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. При цьому, норми пункту 13 статті 30 Закону №796-XII, гарантуючи право на зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років, можуть бути реалізовані виключно у випадку відповідності такого періоду вимогам до страхового стажу, що регламентовані Законом №1058-IV, який є спеціальним у цих правовідносинах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, за період 01.06.2005 по 31.01.2008 та з 01.08.2009 по 25.01.2010 страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок за позивачку до Пенсійного фонду не сплачувалися.

За такого правового регулювання, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що підстав для зарахування до страхового стажу часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років після 1 січня 2004 року немає, оскільки остання не є застрахованою особою та за неї у цей час ніхто не сплачував внесків до Пенсійного фонду.

Також в контексті обставин цієї справи, судами попередніх інстанцій на підставі записів в трудовій книжці ОСОБА_1 встановлено, що 31.05.2005 остання була звільнена з посади інженера 2 категорії ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» за власним бажанням по догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів того, що позивачка після звільнення стала на облік у відповідне територіальне управління праці та соціального захисту населення та отримувала відповідну соціальну допомогу, з якої мали бути сплачені страхові внески за рахунок держави, матеріали справи не містять.

Окрім наведеного, судами попередніх інстанцій обґрунтовано наголошено на тому, що звертаючись до відповідача із заявою про перерахунок стражу, позивачкою було подано неповний пакет документів (відсутня заява особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону №796-XII), на що також звернув увагу пенсійний орган у своєму листі від 15.02.2019 №31116/03.

За наведеного правового регулювання та встановлених справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною другою статті 350 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

В контексті наведених скаржницею мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що прийняття цим судом відзиву на апеляційну скаргу, поданого пенсійним органом з порушенням встановленого строку на його подання, не призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій.

Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та апеляційній скарзі та яким судам вже надана оцінка встановленим обставинам справи.

Також касаційна скарга не містить об`єктивних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які визначені законом в якості підстав для скасування рішень.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 у справі №640/14153/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа