Історія справи

Постанова КАС ВП від 29.03.2023 року у справі №360/4129/20
Ухвала КАС ВП від 01.07.2021 року у справі №360/4129/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Київ

справа №360/4129/20

адміністративне провадження № К/9901/21851/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 (суддя: Тихонов І.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 (головуючий суддя: Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.) у справі №360/4129/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (правонаступник Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області; далі - ГУПФУ в Луганській області або відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати протиправною відмову Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області у зарахуванні позивачу періодів роботи з 01.01.1992 по 04.05.1994, з 01.02.2005 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019 на посадах із шкідливими умовами праці за Списком №2 відповідно до Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок №383) та у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та пункту 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV);

зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 по 04.05.1994, з 01.02.2005 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019 на посадах із шкідливими умовами праці за Списком №2 відповідно до №383, призначити та виплатити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV з 19.01.2019.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.01.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2023 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 21.03.2019 звернувся до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За результатами розгляду зазначеного питання, відповідач прийняв рішення від 20.06.2019 № 4, яким відмовив у призначенні пільгової пенсії. Рішення обґрунтовано тим, що відповідно до наданих документів, загальний стаж роботи з урахуванням періодів навчання, проходження строкової військової служби та записів трудової книжки і врахуванням періоду роботи на території Російської Федерації складає 36 років 01 місяців і 5 днів, із них стаж роботи на пільгових умовах по Списку № 2 - 04 років 11 місяців 04 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.

Встановлений період роботи на території Російської Федерації в місцевості, прирівняної до Крайньої Півночі на підприємстві, працівники яких зайняті повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і важкими умовами праці:

з 28.01.1987 по 31.12.1991 - помічник бурильника, бурильник капітального ремонту свердловин, м. Югра Ханти-Мансійський автономний округ - можливо врахувати до роботи із особливо шкідливими і важкими умовами праці по списку № 2 у зв`язку з підтвердженням документами (4 роки 11 місяців 04 дні);

з 01.01.1992 по 04.05.1994 - бурильник капітального ремонту свердловин, м. Югра Ханти-Мансійський автономний округ - пільговий стаж врахувати не можливо у зв`язку із відсутністю наказу про результати атестації робочих місць та інших документів;

з 01.02.2005 по 28.02.2006 - робота по договору підряду, з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019 - підтверджено довідками про заробітну плати, але не підтверджено первинними документами. Для підтвердження цього періоду здійснено запит до органу Пенсійного фонду Російської Федерації про підтвердження.

Рішенням Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 01.07.2020 № 07/09 підтверджено право на зарахування періодів роботи з 01.02.1987 по 21.08.1992 до пільгового стажу роботи за Списком № 2. Не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 28.01.1987 по 31.01.1987 та з 22.08.1992 по 04.05.1994 у зв`язку із відсутністю нарахування заробітної плати та атестації робочих місць за умовами праці.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що весь час працював у шкідливих умовах праці, а після досягнення віку, що дає право на призначення пільгової пенсія, та за наявності достатнього трудового і пільгового стажу звернувся до відповідача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах. Проте пенсійний орган протиправно не зарахував періодів роботи з 01.01.1992 по 04.05.1994, з 01.02.2005 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019 на посадах із шкідливими умовами праці за Списком №2 до трудового стажу, що дає право на пільгову пенсію у зв`язку з чим взагалі відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач зазначив, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Натомість уточнюючі довідки мають надаватися лише у разі якщо відсутні відомості у трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пільгову пенсію. В контексті наведених доводів, позивач стверджує, що трудова книжка містить усі необхідні відомості для призначення пільгової пенсії. Натомість наявність сумнівів у відповідача щодо правильності заповнення трудової книжки та невідповідності записів у ній не може бути підставою для проведення перевірки, в ході якої можуть бути встановлені обставини, які перешкоджають зарахуванню періодів роботи до стажу роботи.

З посиланням на прецедентну практику ЄСПЛ, позивач стверджує про порушення його прав на мирне володіння майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що за відомостями, зазначеними у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , наданій в комплекті документів для призначення пенсії, позивач у період з 01.01.1992 по 04.05.1994 працював «бурильщиком капитального ремонта скважин» (мовою оригіналу). Зазначена професія включена до Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 (чинними в зазначений період роботи позивача). Для підтвердження особливого характеру роботи та умов праці, необхідних для призначення пенсії, позивачем також була надана уточнююча архівна довідка від 23.11.2018 №08-5957, проте зазначена довідка не містить відомостей про результати проведення атестації робочих місць, а також в довідці зазначено, що «иные документы, подтверждающие характер работы или условия труда, необходимые для назначения льготной пенсии, на хранение в архив не поступали» (мовою оригіналу).

Також з посиланням на спільну постанову Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях, Секретаріату ВЦРПС і Міністерства охорони здоров`я СРСР «Про затвердження основних положень про вахтовий метод організації роботи» від 31.12.1987 №794/33-82 відповідач зазначає, що для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 04.05.1994 необхідні відомості про норму годин, яку позивач зобов`язаний відпрацювати в обліковому періоді на роботах зі шкідливими умовами праці за час роботи на фактично відпрацьованому при вахтовому методі.

Водночас уточнююча архівна довідка від 23.11.2018 №08-5957 не містить відомостей про періоди вахти та міжвахтового відпочинку. Інших уточнюючих довідок, які підтверджували б пільговий стаж та проведення атестації робочого місця позивача за спірний період відповідачу надано не було.

З метою отримання акту зустрічної перевірки чи копій первинних документів, завірених Пенсійним фондом Російської Федерації, відповідачем було здійснено запити до Пенсійного фонду Російської Федерації для проведення перевірки достовірності інформації, зазначеної у довідці від 23.11.2018 №08-5957 та для надання інформації про заробітну плату помісячно за період з 28.01.1987 по 04.05.1994 та копії наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці після 01.08.1992 (вих. № 531/03.1 від 21.03.2019, № 816/03.1 від 03.05.2019).

03.06.2019 до відповідача надійшов лист «Публичного акционерного общества «РН-Западная Сибирь»» Російської Федерації (мовою оригіналу) від 08.05.2019 № 08-1809 та архівна довідка від 08.05.2018 №08-1810. Згідно зазначених довідок «14.01.2016 деятельность открытого акционерного общества «Нижневартовскнефтегаз» прекращена в связи с его ликвидацией...» (мовою оригіналу).

Крім того, згідно із відповіддю «Публичного акционерного общества «РН-Западпая Сибирь»» Российской Федерации (мовою оригіналу), «приказы об аттестации рабочих мест, карты аттестации рабочих мест и другие документы указного структурного подразделения, являющиеся основанием для подтверждения особого характера работы или условий труда, на храпение в архив Общества не поступали» (мовою оригіналу).

08.01.2020 на адресу відповідача також надійшов лист Управления Пенсионного фонда Российской Федерации в Нерюнгринском улусе (районе) Республики Саха (Якутия) (мовою оригіналу) №19-011406 від 12.12.2019, в якому аналогічно попередній відповіді зазначено «подвергать сомнению без достаточных причин достоверность предоставленных справок и проводишь проверку содержащихся в них сведении основании не имеется» (мовою оригіналу).

За наведених вище обставин, відповідач стверджує про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 01.01.1992 по 04.05.1994.

Також з посиланням на відсутність первинних документів, що підтверджують роботу позивача із шкідливими і важкими умовами праці у період з 01.02.2005 по 28.02.2006 (робота за договором підряду), з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019, відповідач не знайшов підстав для зарахування спірного періоду до трудового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пільгової пенсії.

Так, згідно інформації, зазначеній у наданій позивачем уточнюючій довідці від 28.02.2019 №23, ОСОБА_1 з 01.02.2005 по 28.02.2006 працював по договору підряду (цивільно-правовому) вахтовим методом «помощником бурильщика капитального ремонта скважин цех капитального ремонта скважин» (мовою оригіналу) в «ООО «КНГ-СЕРВИС», зарегистрированному в Нягань, на территории Тюменской области, Ханты-Мансийского автономного округа Югры» (мовою оригіналу) Російської Федерації.

Згідно із відомостями, зазначеними у трудовій книжці серії НОМЕР_2 та уточнюючій довідці від 28.02.2019 №23, позивач у період з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019 працював по вахтовому методу помічником бурильника та бурильником капітального ремонту свердловин в ТОВ «КНГ-СЕРШС» зарегистрированному в Нягань, на территории Тюменской области, Ханты-Мансийского автономного округа-Югры» (мовою оригіналу) Російської Федерації.

Позивачем для підтвердження стажу роботи за період з 01.02.2015 по 31.01.2019 також було подано довідку про заробітну плату для нарахування пенсії від 12.02.2019 №84, видану ТОВ «КНГ-СЕРВІС», в якій зазначено, що за період з 2005 року по 2009 рік, з 2012 року по 2019 рік страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації здійснені в повному обсязі, а за період з 2010 року по 2011 рік - не здійснювалися. Крім того, в зазначеній довідці наявні місяці, в яких відсутні суми заробітної плати, сумарно в кількості 24 місяці.

Водночас, як стверджує відповідач, для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 01.02.2005 по 28.02.2006 (робота за договором підряду), з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019, окрім іншого необхідні відомості про норму годин, яку позивач зобов`язаний відпрацювати в обліковому періоді на роботах зі шкідливими умовами праці за час роботи по фактично відпрацьованому при вахтовому-експедиційному методі.

15.03.2019 відповідачем було надіслано запит (вих. № 627/03.1) до Пенсійного фонду Російської Федерації щодо упередження двійного призначення пенсії в порядку контролю.

В подальшому, відповідачем повторно були надіслані запити (вих. № 1239-32-10/156 від 27.05.2020, № 1239-32- 10/1205 від 21.07.2020) до органів Пенсійного фонду Російської Федерації для надання інформації щодо сплати страхових внесків за позивача за період його роботи з 2005 року по 2019 рік та проведення зустрічної перевірки даних на відповідність заробітній платі за період з лютого 2005 року по 26.07.2018, з 01.08.2017 по січень 2019 року згідно довідки про заробітну плату від 12.02.2019 № 84.

Проте інформація за період з 01.02.2005 по 28.02.2006 (робота за договором підряду), з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019 роботи позивача по вахтовому методу організації роботи за фактично відпрацьований стаж з підприємства до пенсійного органу не надходила. Також не надходили відомості про сплату страхових внесків за вказаний період.

З урахуванням викладеного, відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи зі шкідливими умовами праці для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо періоду роботи позивача з 01.01.1992 по 04.05.1994, то суди попередніх інстанцій виходили з того, заявником не надано всіх необхідних документів, які підтверджують стаж роботи в шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня за Списком № 2 та документів про атестацію робочих місць.

Щодо періоду роботи з 01.02.2005 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019, то суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Із відомостей, зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_2 та уточнюючій довідці від 28.02.2019 № 23, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у період з 01.02.2005 по 28.02.2006 працював за договором підряду (цивільно-правовому) вахтовим методом помічником бурильника капітального ремонту свердловин в ТОВ «КНГ-СЕРВІС», яке зареєстроване в Нягань, на території Тюменської області, Ханти-Мансійського автономного округа Югри Російської Федерації; у період з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019 працював по вахтовому методу помічником бурильника та бурильником капітального ремонту свердловин в Товаристві з обмеженою відповідальністю «КНГ-СЕРВІС», яке зареєстроване в Нягань, на території Тюменської області, Ханти-Мансійського автономного округа Югра Російської Федерації.

Проаналізувавши положення частин другої, третьої статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, частин другої, третьої статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, частини другої статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР, суди попередніх інстанцій констатували, що обчислення стажу роботи позивача на посаді помічника бурильника та бурильника капітального ремонту свердловин за спірний період має здійснюватися згідно із законодавством, на території якої у спірний період відбувалася трудова діяльність, тобто за законодавством Російської Федерації.

Здійснивши системний аналіз положень законодавства Російської Федерації, що регулює трудову пенсію, суди обох інстанцій дійшли висновку, що період роботи позивача з 01.02.2005 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019 (Російська Федерація, Тюменська область) на посаді помічника бурильника та бурильника капітального ремонту свердловин має бути підтверджений інформацією з індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації. Також, обов`язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.

Водночас, оскільки разом із заявою про призначення пенсії за віком позивач не підтвердив страховий стаж за спірний період належними та допустимими доказами - відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та документами, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації, та не надав доказів сплати страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем правомірно не зараховано цей період до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. В спростування висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для зарахування до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду роботи 01.01.1992 по 04.05.1994, скаржник зазначив: по-перше: непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, сформований у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а); по-друге: вимог щодо вказівки на норми годин при обчисленні стажу за Списком №2 законодавство не містить. За таких обстави скаржник вважає, що суди обох інстанцій неправильно розтлумачили норми права, що регулюють спірні правовідносини.

Щодо зарахування до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду роботи позивача з 01.02.2005 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019 на посаді помічника бурильника та бурильника капітального ремонту свердловин, то скаржник насамперед наполягає на тому, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Натомість уточнюючі довідки мають надаватися лише у разі якщо відсутні відомості у трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пільгову пенсію. В контексті наведених доводів, позивач стверджує, що трудова книжка містить усі необхідні відомості для призначення пільгової пенсії. Відтак, зважаючи на наявність відповідних записів у трудовій книжці, а також відомостей, зазначених у листі Управления Пенсионного фонда Российской Федерации в Нерюнгринском улусе (районе) Республики Саха (Якутия) (мовою оригіналу) №19-011406 від 12.12.2019, в якому зазначено «подвергать сомнению без достаточных причин достоверность предоставленных справок и проводишь проверку содержащихся в них сведении основании не имеется» (мовою оригіналу), підстави для незарахування спірного періоду до страхового та пільгового стажу позивача відсутні.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

За правилами частини першої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення», законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до пункту 2 частини статті 114 №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, абзацом другим пункту 16 розділу XV «ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до статті 1 Закону №1788-XІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із пунктом «б» статті 13 цього (у редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням пенсії) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими й важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше як 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, призначення пенсії за віком на пільгових умовах є додатковою соціальною гарантією для осіб, які, зокрема виконували певні професійні функції на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Особливість цього виду пенсій полягає у зменшенні пенсійного віку, тобто, чим більший ступінь важкості та шкідливості умов праці, тим нижчий вік виходу на пенсію, а також менші вимоги до стажу, необхідного для призначення пенсії, вищі розміри пенсій.

Згідно із положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутня інформація, що визначає право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Уряд своєю постановою від 18.11.2005 №383 затвердив Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону №1788-XII.

Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).

Зміст зазначених норм права свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на підземних роботах, а також на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання зарахування до пільгового стажу періодів роботи, набутих на території Російської Федерації, слід керуватися Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року та Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Зміст зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а та від 20.07.2020 у справі № 174/421/17(2-а/174/64/2017).

Судами попередніх інстанцій із інформації, зазначеній у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , уточнюючій довідці від 28.02.2019 № 23 та уточнюючій архівній довідці від 23.11.2018 №08-5957, встановлено, що у період з 01.01.1992 по 04.05.1994 позивач працював на посаді бурильника капітального ремонту свердловин, м. Югра Ханти-Мансійський автономний округ; з 01.02.2005 по 28.02.2006 працював по договору підряду (цивільно-правовому) вахтовим методом помічником бурильника капітального ремонту свердловин в ТОВ «КНГ-СЕРВІС», яке зареєстроване в Нягань, на території Тюменської області, Ханти-Мансійського автономного округа Югри Російської Федерації; у період з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019 працював по вахтовому методу помічником бурильника та бурильником капітального ремонту свердловин в ТОВ «КНГ-СЕРВІС», яке зареєстроване в Нягань, на території Тюменської області, Ханти-Мансійського автономного округа Югра Російської Федерації.

У періоди роботи позивача, якій він просить зарахувати до стажу роботи, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, діяв Список №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою КМ СРСР від 26.01.1991 №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення».

Посада бурильника капітального ремонту свердловин згідно із Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженому постановою КМ СРСР від 26.01.1991 №10, дає право на призначення пільгової пенсії.

Водночас зі змісту положень пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII, пункту 2 частини другої статті 114 №1058-IV, а також Порядку №383 вбачається, що однією з умов призначення пільгової пенсії є зайнятість особи на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці упродовж повного робочого дня.

Колегія суддів зазначає, що під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Сюди ж включається час проведення підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза своїм робочим місцем з метою забезпечення виконання своїх трудових функцій (роз`яснення Міністерства соціального захисту населення і Міністерства пращ від 10.05.94 №01-3/406-02-2 та № 06-1649).

Основним документом, який на сьогодні регламентує порядок організації роботи вахтовим методом є спільна постанова Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях, Секретаріату ВЦРПС і Міністерства охорони здоров`я СРСР «Про затвердження основних положень про вахтовий метод організації роботи» від 31.12.1987 №794/33-82. Можливість її застосування на території України врегульована постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» від 12.09.1991 №1545-Х1І. Згідно із «Загальними положеннями» додатка 1 до вищезазначеної Постанови, вахтовий метод роботи - особлива форма організації робіт, заснована на використанні робочих поза місцем їхнього постійного проживання, коли не може бути забезпечене своєчасне повернення працівників до місця постійного проживання або якщо працівники витрачають понад три години на день для того, щоб дістатися на роботу і з роботи.

Для визначення пільгового стажу роботи при вахтовому методі організації роботи встановлюється, як правило, підсумковий облік робочого часу за місяць, квартал, чи інший більш тривалий період, але не більше ніж за рік. Обліковий період включає весь робочий час, час в дорозі від місця знаходження підприємства чи пункту збору до місця роботи і в протилежному напрямку та час відпочинку, що припадає на відповідний календарний відрізок часу. При цьому тривалість робочого часу в облікованому періоді не повинна перевищувати норму робочих годин, встановлених законодавством.

Ці норми, у тому числі, регламентують підстави внесення відповідних записів до трудової книжки, відповідно мають враховуватись при вирішенні питань щодо наявності або відсутності пільгового стажу.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно констатували, що для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 04.05.1994 необхідні відомості про норму годин, яку позивач зобов`язаний відпрацювати в обліковому періоді на роботах зі шкідливими умовами праці за час роботи по фактично відпрацьованому при вахтовому-експедиційному методі.

Посилаючись на відомості, зазначені в уточнюючій архівній довідці від 23.11.2018 №08-5957, яка була подана позивачем для підтвердження особливого характеру роботи та умов праці, суди попередніх інстанцій встановили, що така не містить інформації про норму годин, яку позивач відпрацював в обліковому періоді на роботах зі шкідливими умовами праці.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що провести обчислення пільгового стажу згідно даних уточнюючої архівної довідки від 23.11.2018 № 08-5957 у відповідача не було підстав у зв`язку з тим, що зазначена довідка не містить відомості про періоди вахти та міжвахтового відпочинку.

Інших уточнюючих довідок, які підтверджували б пільговий стаж позивачем суду не надано.

Що стосується атестації робочих місць, то колегія суддів звертає увагу, що 19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19), в якій зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі №21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Суд не бачить підстав не погодитися з цим правовим висновком і застосувати його до вирішення цієї справи.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2020 у справі №174/421/17 (2-а/174/64/2017) констатував, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 19.02.2020, може бути застосована за аналогією і щодо атестації робочих місць за умовами праці в Російській Федерації.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці є помилковими.

Водночас, з огляду на непідтвердження позивачем виконання у спірний період норми годин на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, проте вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій в частині висновків, що стосуються атестації робочих місць за умовами праці.

Щодо періоду роботи з 01.02.2005 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено вище, посади на яких працював позивач у спірний період дають право на призначення пенсії на пільгових умов.

Підставою для незарахування спірного періоду роботи позивача на зазначених посадах до стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії, слугував висновок пенсійного органу, з яким погодилися суди попередніх інстанцій, про непідтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період роботи.

Колегія суддів враховує, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Згідно із статтею 2 Федерального Закону Російської Федерації №173-ФЗ від 17.12.2001 «Про трудові пенсії в Російській Федерації», який застосовувався до 01 січня 2015 року, страховий стаж - та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 10 наведеного вище Федерального Закону №173-ФЗ до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації (частина перша статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ).

Згідно із частиною другою статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Законі Російської Федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» (статті 3, 11, 14).

В контексті обставин цієї справи, суди попередніх інстанцій констатували, що страховий стаж за період роботи позивача з 01.02.2005 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019 (Російська Федерація, Тюменська область) на посаді помічника бурильника та бурильника капітального ремонту свердловин відповідно до законодавства Російської Федерації має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації. Водночас, обов`язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.

Проте, як правильно встановлено судами обох інстанцій, позивач не підтвердив страховий стаж за спірний період відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та не надав доказів сплати страхових внесків за цей період до Пенсійного Фонду Російської Федерації.

Колегія суддів зазначає, що зарахування стажу на пільгових умовах необхідного для призначення відповідної пенсії можливе лише за сукупності законодавчо визначених підстав, що визначають право на пільгову пенсію.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зарахування як до страхового, так і до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.02.2005 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 26.07.2017, з 01.08.2017 по 31.01.2019 у ТОВ «КНГ-СЕРВІС» (Російська Федерація, Тюменська область) на посаді помічника бурильника та бурильника капітального ремонту свердловин.

Вищевикладеним спростовують доводи касаційної скарги позивача.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Беручи до уваги наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зміни мотивувальної частини рішень судів попередніх інстанцій, виклавши її в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі №360/4129/20 змінити, виклавши їх мотивувальну частину, в редакції цієї постанови.

В решті Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі №360/4129/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа