Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року

Київ

справа №825/1391/17

адміністративне провадження №К/9901/4521/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській областіна постановуЧернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (суддя: Житняк Л.О.)та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (колегія суддів у складі: Глущенко Я.Б., Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.)у справі №825/1391/17за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Дружба"доГоловного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Дружба" (далі - ПСП "Дружба") звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) від 12 червня 2017 року № 0001841400 в частині визначення грошового зобов'язання за грудень 2016 року за основним платежем у розмірі 1255458,00 грн. застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 306364,50 грн.; а податкові повідомлення-рішення № 0001851400 та № 0001901400 повністю.

Позов мотивований тим, що висновки суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірними контрагентом підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Придбані послуги викликали реальні зміни майнового стану платника податків - появу незавершеного виробництва 2016 року з поступовим зростанням його вартості по мірі споживання послуг в процесі здійснення сільськогосподарської діяльності; зміни в структурі активів після первісного визнання сільськогосподарської продукції та у вигляді збільшення залишків готової продукції (зібраного врожаю); появу незавершеного виробництва 2017 року також з поступовим зростанням його вартості по мірі споживання послуг в процесі здійснення сільськогосподарської діяльності. Крім того, позивач відзначає, що підписання первинних документів від імені різних юридичних осіб однією особою, яка одночасно займає посади директорів в них, не може свідчити про безтоварність господарських операцій між ними та формальне складення первинних документів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами, а також з безпідставності висновків контролюючого органу щодо обов'язку реєстрації позивача як платника акцизного податку.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судами під час їх ухвалення не враховано, що документи, які надавались позивачем на підтвердження виконання робіт/послуг носять формальний характер без реального підтвердження здійснення таких господарських операцій позивачем; також вказувалось, що позивач здійснював операції по реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку, а відповідно й акцизний податок у порушення підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпункту 212.3.4 пункту 212.3, підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 20 квітня 2017 року № 716 та № 717, згідно статті 20, статті 78 та статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 20 квітня 2017 року № 565, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПСП «Дружба» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 20 квітня 2017 року, за результатами якої складено акт від 22 травня 2017 року №259/14/30875551 про порушення позивачем:

пункту 188.1 статті 188, пункту 192.2, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1260316,00 грн.;

підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпункту 212.3.4 пункту 213.3 статті 212 Податкового кодексу України в частині здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку на загальну суму акцизного податку 6253,00 грн.;

пункту 231.1 статті 231 Податкового кодексу України в частині реалізації пального без складання в електронній формі акцизних накладних за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України в частині здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку на загальну суму здійснених операцій у розмірі 212621,26 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що позивачем разово оформлялися документи про придбання послуг рослинництва, які мають формальний характер оформлення, без реального здійснення даних операцій з ПП «Агрофірма «Чорний Ріг», внаслідок чого підприємством було порушено вимоги Податкового кодексу України та завищено податковий кредит. Також, на думку податкового органу, позивач фактично вчиняв операції із реалізації пального, тому мав обов'язок щодо реєстрації платником акцизного податку.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2017 року:

- №0001841400, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 1575395,00 грн., в тому числі за основним платежем 1260316,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 315079,00 грн.

Визначена названим податковим повідомленням-рішенням сума донарахування складається з грошового зобов'язання за грудень 2016 року за основним платежем у розмірі 1255458,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 306364,50 грн. і з грошового зобов'язання за грудень 2015 року за основним платежем у розмірі 34858 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 8714,50 грн.;

- №0001851400, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «пальне» та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 212621,26 грн.;

- № 0001891400, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «пальне» та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 31264,13 грн.;

- №0001901400, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «пальне» та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 78160,33 грн.

Внаслідок оскарження прийнятих відповідачем спірних рішень, в адміністративному порядку, скасовано податкове повідомлення-рішення від №0001891400, а інші залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» при виконанні договору про надання сільськогосподарських послуг від 2 березня 2016 року № 02/03-П, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: актами здачі-прийняття робіт, податковою накладною, банківською випискою з розрахункового рахунку, актами списання насіння і посадкового матеріалу, актами списання мінеральних добрив, актами здачі та прийняття робіт, актами списання гербіцидів та ядохімікатів, актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, реєстрами відправки зерна та іншої продукції з поля із зазначенням номеру поля, номеру комбайну та даних току (складу) про кількість продукції, реєстрами прийому зерна, дорожніми листами, лімітно-забірними картками на отримання матеріальних цінностей.

При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Суди, окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладеного з ПП «Агрофірма «Чорний Ріг» договору, також дослідили договори на придбання насіннєвого матеріалу, добрив, засобів хімічного захисту рослин, видаткові накладні та акти приймання-передачі на підтвердження одержання вказаних ТМЦ від контрагентів.

Цілком обґрунтовано суди звернули увагу на те, що в акті перевірки зазначено про відсутність порушень позивачем у частині повноти відображення у звітності сум винагороди, нарахованої фізичним особам за виконані роботи за цивільно-правовими договорами, яка за 2014 рік склала 115743,01 грн., за 2015 рік - 100 057,66 грн., а за 2016 рік -18929,37 грн. А також те, що ПСП "Дружба" залучало до виконання сільськогосподарських робіт працівників за договорами підряду.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентом.

Щодо доводів відповідача у касаційній скарзі слід відзначити, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вищенаведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Також, касаційний суд, в силу вимог підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 та підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо обов'язку реєстрації позивача як платника акцизного податку, оскільки при здійсненні господарських операцій на виконання умов договорів з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 реалізація пального позивачем не здійснювалась.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2017 року №0001841400 в частині визначення грошового зобов'язання за грудень 2016 року за основним платежем у розмірі 1255458,00 грн. застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 306364,50 грн., №0001851400, №0001901400 є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду