Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №804/15701/15

адміністративне провадження №К/9901/7672/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби

на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 (суддя - О.Б. Ляшко)на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 (колегія суддів: Н.А. Бишевська, І.Ю. Добродняк, Я.В. Семененко)у справі № 804/15701/15 за позовомПублічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» доДніпропетровської митниці Державної фіскальної службипровизнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» (далі - далі - Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило: скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (далі - Митниця) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20036 від 11.05.2015; визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600351/1 від 11.05.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством заявлено до митного оформлення товар та подано митну декларацію з усіма необхідними документами для підтвердження митної вартості товару за ціною договору, проте відповідачем безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивачем зазначено, що митним органом прийняті необґрунтовані рішення про коригування митної вартості товарів, надані документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20036 від 11.05.2015. Визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600351/1 від 11.05.2015.

Задовольняючи позов, суди зауважили, що твердження Митниці, які стали підставою для прийняття спірних рішень, є надуманими. При цьому, перелік витребуваних Митницею у позивача документів є такими, що не відповідають принципу розсудливості. Тоді як, надані позивачем документи не містять суперечностей та ознак підробки, а також містять усі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказується на те, що рішення судів були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на підтвердження числового значення ціни ввезеного товару з-за кордону, Товариство не надало Митниці всі необхідні документи.

В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України позивач просить про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.04.2015 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Русская горно-металлургическая компания», Москва, РФ (Продавець) укладений контракт № 15-0835-12 (далі - Контракт) на поставку залізорудного концентрату, руди залізної агломераційної (далі - Товар) виробництва ВАТ «Стойленский ГОК»; орієнтовна сума Контракту 3 000 000 000 руб.

Згідно положень п.п.2.3, 2.4 п.2 Контракту якість Товару підтверджується сертифікатами якості, видними виробником; сертифікати якості видаються окремо за кожним маршрутом; в сертифікатах якості зазначається Виробник, дата відвантаження, вантажоодержувач, найменування Товару, відвантажена кількість, зміст заліза, вологи та кремнезему. У п.п.2.6 п.2 Контракту зазначено, що походження Товару підтверджується сертифікатом походження форми СТ-1.

Згідно п.3.4 п.3 Контракту узгодження ціни на місяць відвантаження в період дії даного Контракту здійснюється щомісячно шляхом підписання Сторонами відповідної Додаткової угоди.

У Додатку № 2 від 05.05.2015 до Контракту визначено:

п.1 - Сторони домовились, якщо фактичний зміст Fе в товарі, що постачається буде більше або менше базового вмісту Fе 66 %, базова ціна сировини збільшиться або зменшиться пропорційно фактичному вмісту Fе. Надбавка або знижка до базової ціни сировини складає 20,36 рублів РФ за 1 % Fе, частки пропорційно;

Також згідно даного Додатку № 2 ТОВ «Русская горно-металлургическая компания» зобов`язалось поставити позивачу залізорудний концентрат в кількості 44 000 тон за ціною 1913,69 рублів РФ за тону.

Позивачем за митною декларацією № 110010000/2015/020785 від 05.05.2015 було заявлено до митного оформлення залізорудний концентрат за ціною 1913,69 рублів РФ за тону, тобто митна вартість Товару була заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД надано документи, детально перераховані в оскаржених рішеннях судах.

За результатами здійсненого контролю відповідачем митного контролю виявлено розбіжності в документах, поданих для митного оформлення позивачем, в зв`язку з чим на підставі ч.4 ст.54 МК України у позивача були витребувані додаткові документи.

З огляду на ненадання необхідних для підтвердження митної вартості документів, Дніпропетровською митницею 11.05.2015 винесено:

- рішення про коригування митної вартості товару № 110010000/2015/600351/1, яким митну вартість Товару визначено за резервним методом (на підставі наявних у митниці відомостей) у розмірі 2 936,7 рублів РФ за кг за резервним методом.

- картку відмови у прийнятті митної декларації № 110010000/2015/20036.

Крім того, позивачем товар випущений у вільний обіг та надані фінансові гарантії сплати різниці між сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, шляхом внесення грошової застави у розмірі вищезазначених різниць.

Не погодившись з вищевказаними рішенням та карткою відмови відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів попередніх інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі- МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, основними мотивами прийняття оскаржуваних рішень Митницею стало ненадання Товариством належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Сумніви Митниці були викладені щодо: дійсних правовідносин виробник-посередник-покупець; вартості поставленого товару, з огляду на відсотковий вміст Fe в одиниці такого товару; відсутності в рахунках-фактурах печаток та штампів прикордонних служб країни відправника; у відомостях експортної декларації країни відправника в графі 46 зазначена зовсім інша ціна товар, ніж заявлена позивачем в митний декларації, яка не була прийнята відповідачем; вартості поставки товару; порушення Відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи; не надання документів підтвердження вартості транспортування.

Оцінюючи обсяг встановлених обставин справи та підстав за яких відповідачем були прийняті оскаржувані у даній справі рішення, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити про відсутність достатніх висновків судів попередніх інстанцій в частині виявлених Митницею неточностей в структурі поставленого позивачем товару, в тому числі його складової Fe, з огляду на те, що від обсягу вказаної хімічної сполуки, встановлюється вартість товару, що передбачено Контрактом та додатком до нього.

Надаючи оцінці вказаній обставині, суд апеляційної інстанції, процитував положення Контракту та додатку до нього. При цьому не надав належного правового значення таким зауваженням Митниці, які на думку Суду є належними, оскільки з матеріалів справи вбачається про те, що вироблений товар, який потім був поставлений на адресу позивача, після продажу виробником посереднику містить в своїй структурі обсяг Fe 66,5 %, а Товариство придбало його в такого посередника з вмістом Fe 66 %.

Крім того, суд апеляційної інстанції, посилаючись на рахунок-факту виробника товару від 06.05.2015 (а.с.74), не звертає увагу на те, що в ньому були вказані три юридичні особи: виробник, посередник та покупець (позивач у справі), база заліза - 66,5 %.

Тобто, судами попередніх інстанцій не надано належну оцінку доводам та доказам відповідача, а відтак, рішення судів не відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Отже, враховуючи відсутність повноважень суду касаційної інстанції на встановлення та дослідження вказаних фактичних обставин справи, є підстави для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду