Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2019 року у справі №817/213/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

29 січня 2019 року

справа №817/213/16

адміністративне провадження №К/9901/27147/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у складі судді Шарапи В.М.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у складі колегії суддів Одемчука Є.В., Бучик А.Ю., Майора Г.І.

у справі №817/213/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2015 pоку №№ 43310-17, 43311-17, 43313-17, 43314-17, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Позовні вимоги обґрунтовані неправильним застосуванням підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266, пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України. Зазначає, що відповідачем надіслано (вручено) позивачу оскаржувані податкові повідомлення-рішення з порушенням строків і порядку прийняття.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2015 року №43310-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку у сумі 106,59 грн, №43311-17 - з орендної плати за землю у сумі 10637,30 грн, №43313-17 - по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 29248,14 грн за 2014 рік та №43314-17- по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 2127,69 грн за 2013 рік.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що прийняття спірних податкових повідомлень-рішень поза строками встановленими законодавством є виходом за межі повноважень відповідача та свідчить про прийняття таких рішень у спосіб, не передбачений законодавством.

У липні 2016 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що судами невірно застосовано норми підпунктів 265.7.1, 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України. Крім того, судами зроблено помилковий висновок щодо необхідності обрахунку мінімальної межі розміру орендної плати за землю без врахування коефіцієнту індексації, оскільки даний коефіцієнт є невід'ємною частиною бази оподаткування вказаним податком.

08 вересня 2016 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення відповідачем недоліків цієї скарги, визначених ухвалою цього суду від 11 липня 2016 року, справу № 817/213/16 витребувано з Рівненського окружного адміністративного суду.

20 жовтня 2016 року справа № 817/213/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

21 лютого 2018 року справа № 817/213/16 та матеріали касаційного провадження №К/9901/27147/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач посилаючись на її необґрунтованість просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивачу на праві власності належить об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 1413 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1, про що внесено відповідний запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 26245298 від 27 січня 2009 року.

Крім того, 16 березня 2010 року між позивачем (орендар) та Рівненською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 988 м. кв. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1.

Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2015 року №43310-17 про визначення позивачу податкового зобов'язання з земельного податку за 2015 рік у сумі 106,59 грн, №43311-17 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2015 рік у сумі 10637,30 грн, №43313-17 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік у сумі 29248,14 грн, №43314-17 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2013 рік у сумі 2127,69 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення надіслано платнику податків за адресою АДРЕСА_1 рекомендованим поштовим відправленням від 18 грудня 2015 року №3302304814621 та отримано ним 23 грудня 2015 року.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі наступних норм.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За змістом пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

В силу вимог пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Згідно з пунктами 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктами 288.4, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та є самостійною підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, що закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення відповідних змін до такого договору, розмір орендної плати не може бути меншим, встановленого підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Кодексу.

Судами встановлено, що листом від 03 березня 2014 року №02-1909 Управління Держземагентства у м. Рівному Рівненської області повідомило податковий орган, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 складає 287,34 грн. за м. кв.

Рішенням Рівненської міської ради від 22 січня 2015 року №4832 "Про встановлення податку на майно в частині плати за землю" з 1 січня 2015 року на території міста Рівного встановлено податок на майно в частині плати за землю, який сплачується за ставкою - за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, - в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Станом на 01 січня 2015 року коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель становив 1, 249.

Таким чином, розмір орендної плати, який належало сплатити позивачу за користування земельною ділянкою загальною площею 988 м. кв. за адресою АДРЕСА_1 складає 3545,80 грн (з розрахунку 287,34 грн. * 988 м. кв. * 1% * 1,249), що є менше 3% нормативної грошової оцінки, що дорівнює 8516,76 грн (з розрахунку: 287,34 грн. * 988 м. кв. * 3%), тому необхідно застосовувати 8516,76 грн.

Слід зазначити, що нормами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі. Проте, сам по собі визначений на основі даних норм розмір орендної плати не є базою оподаткування і на нього не повинен нараховуватись коефіцієнт індексації.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, погодженого судом апеляційної інстанції, що нарахування податковим органом на вказану суму коефіцієнту індексації з метою визначення розміру орендної плати за землю, яку належить сплатити позивачу, є безпідставним, а визначення у такий спосіб орендної плати у сумі 10637,30 грн є невірним.

Підпунктами 265.7.1, 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 та пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення про визначення суми податку як з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і плати за землю обчислюється та надсилається платнику податків до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) або поточного року (для плати за землю).

Посилання відповідача на статтю 102 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки положення останньої щодо можливості визначення контролюючим органом платнику податків суми грошових зобов'язань протягом 1095 днів після граничного строку сплати грошових зобов'язань є загальною по відношенню до положень статей 265, 266, зокрема підпункту 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, 286, зокрема пункт 286.5 цієї статті Податкового кодексу України, які є спеціальними та мають переважне застосування.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2015 року №43310-17, 43311-17, 43313-17, 43314-17 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі № 817/213/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер